Рішення № 138857816, 10.08.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 581/210/26

Провадження №: 2/343/976/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 581/210/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР-ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 25949134 від 20.12.2024 в сумі 20295,96 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.12.2024 ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" уклали в електронному вигляді кредитний договір № 25949134, згідно з яким відповідач отримав 4000,00 грн. ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму. Однак останній зі свого боку не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 20295,96 грн, із яких 4000,00 прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13695,96 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків, 600,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 2000,00 грн прострочена заборгованість за штрафами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі (а.с. 2-4). Заперечень проти заочного розгляду справи не висловлював.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, де визначена дата судового засідання, з копією опису про направлення позовної заяви рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 41), яке повернулося у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, про що свідчать поштове відправлення та дані відстеження з сайту АТ "Укрпошта" (а.с. 44-45, 46), що, відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим учаснику справи. Також дані РНОКПП відповідача внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи у застосунку "Дія". Відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань до суду не подавав.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

згідно із ухвалою від 11.06.2026, суд відкрив провадження по справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання та викликом сторін.

06 серпня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

20 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" та ознайомився із основними умовами кредитування в Товаристві, про що свідчить підписаний ним за допомогою одноразового ідентифікатора qUk0QGJsO Паспорт споживчого кредитування (а.с. 18 звор. - 20).

Після ознайомлення з основними умовами креитування ОСОБА_1 20.12.2024 уклав із ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" договір про споживчий кредит № 25949134 з додатком (Графіком платежів) (а.с. 6-18), за умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором на строк визначений у п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а останній зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів, сплатити комісію та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п. 1.1). Сума кредиту 4000,00 грн (п. 1.2). Кредит надається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів з 20.12.2024 (п. 1.3). Дата надання кредиту 20.12.2024 (п. 1.3.1). Повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії має здійснюватися позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін повернення кредиту (за умови дотримання Графіку платежів) 15.12.2025 (п. 1.4). Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить 0,8 відсотків в день (п. 1.5.1). Стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 відсотків річних (п. 1.6). За користування кредитом проценти нараховуються так: за пільговий період 14 календарних днів з 20.12.2024 до 03.01.2025 - 0,8 % в день, за стандартний період 346 календарних днів з 04.01.2025 до 15.12.2025 - 0,96 % в день (п. 2.2.3). Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту та складає 600,00 грн (п. 1.5.2). Кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 . Договір та додаток до нього ОСОБА_1 підписав за допомогою одноразового ідентифікатора Ry1HtUxE. Факт підписання договору вказаним ідентифікатором, який направлений відповідачу на мобільний телефон НОМЕР_2 , підтверджується також довідкою № 974/1 від 09.03.2026 (а.с. 20 звор.).

На підставі укладеного договору ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" 20.12.2024 через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» перерахувало на користь ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 4000,00 грн на картку НОМЕР_3 , про що свідчить повідомлення за вих. № 143351-1529273464-16022026 від 16.02.2026 (а.с. 21). Будь-яких заперечень з даного приводу від відповідача не надходило.

Згідно із розрахунком заборгованості, який проведений ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС", заборгованість ОСОБА_1 за договором № 25949134 від 20.12.2024 становить 20295,96 грн, із яких 4000,00 прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13695,96 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків, 600,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 2000,00 грн прострочена заборгованість за штрафами. Проценти нараховані за період із 20.12.2024 до 14.12.2025 (а.с. 21 звор. - 24).

Про необхідність погасити наявну за спірним договором заборгованість відповідача було повідомлено, про що свідчить направлена йому претензія (а.с. 24 звор.), яка залишилась без задоволення, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Як зазначив суд вище, ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС", у зв`язку з чим шляхом введення одноразового ідентифікатора 20.12.2024 підписав договір про споживчий кредит № 25949134, що підпадає під дію норм Закону України "Про електронну комерцію". Вказаних обставин відповідач не заперечив.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням описаних вище норм, ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" дотрималися чинного законодавства при укладенні електронного кредитного договору. На його підставі відповідач отримав від ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" суму кредиту у розмірі 4000,00 гривень, що підтверджується доказами, які описані вище. Доказів протилежного відповідач не надав.

Оскільки між сторонами на підставі укладеного кредитного договору виникли кредитні правовідносини, тому суд застосовує до них положення ст. 1054, 1056-1 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" надало відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, однак останній не дотримувався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надав, не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами чи розрахунку заборгованості. Факт отримання відповідачем кредитних коштів мав місце та останній погодився на сплату відсотків за користування кредитними коштами. Проценти нараховувалися в межах погодженого строку кредитування до 14.12.2025 (15.12.2025 остаточний термін поверення кредиту) та за погодженими відсотковими ставками, а саме перші 14 днів за зниженою відсотковою ставкою 0,8 % в день (4000,00 грн * 0,8 % = 32,00 грн), а надалі за базовою відсотковою ставкою 0,96 % в день (4000,00 грн * 0,96 % =38,40 грн), а відтак заборгованість за процентами підставно склала 13696,00 грн (32,00 грн * 14 днів+ 38,40 грн * 345 днів), до стягнення ж заявлено 13695,96 грн, що є правом позивача.

Нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 600,00 грн обумовлено в кредитному договорі, з чим відповідач погодився, тому така підставно заявлена до стягнення, оскільки, згідно з вимогами ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включається серед іншого і комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що боржник належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, умови виконання якого визначені у кредитному договорі № 25949134 від 20.12.2024, у зв`язку з чим у нього наявна заборгованість за кредитним договором. Факт наявності заборгованості відповідач не заперечив, будь-яких заперечень з даного приводу чи контррозрахунку заборгованості суду не надав. Натомість позивач на підтвердження існування заборгованості та її розміру долучив детальний розрахунок, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за наданим кредитом - 4000,00 грн, суми заборгованості за процентами за користування кредитом - 13695,96 грн, суми заборгованості за комісією за надання кредиту - 600,00 грн, що складає загальну суму заборгованості в розмірі 18295,96 грн, підлягають до задоволення.

Однак, даючи оцінку нарахованій за спірним договором та завленій до стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України (штрафом) у розмірі 2000,00 грн, суд зазначає таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до зазначеного вище розрахунку заборгованості, позивач зазначає про наявність заборгованості за штрафом у розмірі 2000,00 грн, що нараховано з 05.01.2025, тобто після 24 лютого 2022 року, а тому, згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільняється від їх сплати.

Таким чином, суд, ураховуючи положення п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає, що позов у частині стягнення з відповідача нарахованого штрафу в розмірі 2000,00 грн не підлягає задоволенню.

З урахуванням указаного вище, суд дійшов переконання, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 18295,96 грн (що становить 90,14 % від заявленої до стягнення суми заборгованості 20295,96 грн (18295,96 грн * 100 % / 20295,96 грн), складові якої вказано вище, відмовивши у стягненні заборгованості за штрафом.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.

До судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 1).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2399,89 грн (2662,40 грн*90,14%) сплаченого судового збору, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 8000,00 гривень надав:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025, який укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР-ФІНАНС" та адвокатським об`єднанням "Апологет", в особі керуючого партнера - адвоката Усенка М.І., в якому визначено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн (а.с. 27 звор.);

- акт № 974 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026, відповідно до якого вартість послуг за ведення справи по боржнику ОСОБА_1 становить 8000 грн (а.с. 28 звор.);

- детальний опис наданих послуг від 09.03.2026, в якому визначено найменування послуг та кількість витраченого часу (а.с. 29).

- свідоцтво та ордер на надання правничої допомоги серії, згідно із якими правова допомога Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР-ФІНАНС" надається адвокатом Усенком М.І. (а.с. 26, 28).

Даючи оцінку вказаному вище, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Зазначена відповідає і висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.03.2026, постановленій у справі №522/7662/23.

З урахуванням викладеного, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та наданих послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР-ФІНАНС" на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, з 8000 грн до 4000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Водночас, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3605,60 грн (4000,00 грн * 90,14%), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 264-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР-ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР-ФІНАНС" заборгованість за договором про споживчий кредит № 25949134 від 20 грудня 2024 року в розмірі 18295 (вісімнадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 96 копійок, із яких: 4000,00 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13695,96 гривень прострочена заборгованість за сумою відсотків, 600,00 гривень прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, а також сплачений судовий збір у розмірі 2399 (дві тисячі триста дев`яносто девять) гривень 89 копійок та 3605 (три тисячі шістсот п`ять) гривень 60 копійок витрат за професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР-ФІНАНС", місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корп. 28, код ЄДРПОУ 43561909

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя С.М. Монташевич