Рішення № 138857697, 30.07.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1370/26

Провадження №2/190/981/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 липня 2026 року м.П"ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що 27.02.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 175674, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні договору позики. Відповідно до кредитного договору відповідачу передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, у розмірі 7500 грн.

23 липня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено Договір факторингу № 23072025. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 175674 від 27.02.2025 року в сумі боргу 23962,5 грн., з яких 7500, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21,75 грн. - сума заборгованості за відсотками становить, 1440,75 грн. - сума заборгованості по комісії, 15000,00 грн. - сума заборгованості по штрафним санкціям. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» наділено правом вимоги до Відповідача.

У зв`язку з вищевикладеним, просять стягнути з відповідача в примусовому порядку заборгованість за кредитним договором у сумі 23962,5 грн., сплачений ними судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в прохальній частині позовної заяви просили розгляд справи проводити без участі їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки до суду не повідомив /а.с.17/.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №175674, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 7500,00 грн (п. 2.1. Договору), строком на 30 днів (п.2.2. Договору), зі сплатою процентної ставки 0,01 % в день, що діє протягом Строку Договору, визначеного п.п. 2.2. п. 2 Договору (п.2.3 Договору), комісія 19,21 % від Суми Позики, зазначеної в пп. 2.1. п.2 Договору, що складає 1440.75 грн. (п. 2.4. Договору).

Договір підписано відповідачем з використання електронного підпису, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» - «mU5h35».

Відповідно до довідки про укладення договору (ідентифікацію) ТОВ «Сіроко Фінанс» клієнт ОСОБА_1 (далі - Позичальник) був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» (Кредитор) відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор «mU5h35» 27.02.2025 року відправлено позичальнику о 22:14 год. на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_2», ідентифікатор введено позичальником- 27.02.2025 року 22:14 год.

На підтвердження перерахування коштів за кредитним договором № 175674 від 27.02.2025 року позивачем надано платіжну інструкцію № 03eedb40-8b05-4c44-ad29-408dfa2a9e5f, відповідно до якої вбачається перерахуванням коштів від 27.02.2025 року ОСОБА_1 у сумі 7500 грн. на картку № НОМЕР_1 (VISA), код авторизації - 235936, вид операці- видача кредиту.

23 липня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено Договір факторингу № 23072025, за яким, ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 175674 від 27.02.2025 року.

Відповідно до акту приймання-передачі Реєстру прав вимог до Договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025 року, витягу із додатку до Договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 23962,5 грн., з яких 7500, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу , 21,75 грн. - сума заборгованості за відсотками становить, 1440,75 грн. - сума заборгованості по комісії, 15000,00 грн. - сума заборгованості по пені.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII (надалі - Закон №675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом враховано, що без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023року у справі №640/7029/19.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що зазначений кредитний договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення яких у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» 23.07.2025 року уклали договір факторингу, відповідно до якого право грошових вимог до відповідача перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язання по поверненню заборгованості за кредитним договором перед товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», суд вважає, що заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 7500,00 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 21,75 грн. , заборгованість за комісією у розмірі 1440,75 грн. - підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями, то суд приходить до наступного.

Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17(пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17(пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19(пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції, не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану.

Відтак, застосування штрафних санкцій, у даному випадку суперечить вказаним нормам закону.

Таким чином, оскільки кредитний договір укладений 27.02.2025 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні, такі нарахування штрафних санкцій не міг проводити кредитор позичальнику, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02.01.2026 року, Додаткову угоду № 175674 від 31.03.2026 року до Договору про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02.01.2026 року, акт надання послуг від 31.03.2026 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6426/10 на ОСОБА_3 , у зв`язку з чим вказана сума у розмірі 6000, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 995,80 грн. (2662,40 х 8962,50/ 23962,50 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари,

вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ

«СЕНС БАНК», МФО: 300346) заборгованість за кредитним договором № 175674 від 27 лютого 2025 року в розмірі 8962 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят дві ) грн. 50 коп., з яких з яких 7500, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21,75 грн. - сума заборгованості за відсотками становить, 1440,75 грн. - сума заборгованості по комісії, сплачений судовий збір у розмірі 995,80 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса