Рішення № 138857562, 10.08.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

199/5569/26

2/179/1105/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 202506-КС-002 про надання кредиту від 17.11.2023 у розмірі 13 029,22 грн. та судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.11.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 202506-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

17.11.2023 ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 202506-КС-002 про надання кредиту, яку відповідач 17.11.2023 прийняв.

ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, що був зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який відповідачем було введено/відправлено.

За умовами Договору відповідач отримав від позичальника ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти у розмірі 3 000 грн., зі сплатою за користування кредитом процентів.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконав, надав відповідачу грошові кошти у визначеному Договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , який позичальник вказав в особистому кабінеті.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за Договором № 202506-КС-002 про надання кредиту, лише частково сплатив кошти, у зв`язку з чим, станом на 07.04.2026 утворилася заборгованість у розмірі 13 029,22 грн., що складається: з суми прострочених платежів по тілу кредиту 3 000 грн., суми прострочених платежів по процентах 9 579,22 грн., суми прострочених платежів за комісією у розмірі 450 грн.

Враховуючи, що заборгованість не погашена, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором № 202506-КС-002 у розмірі 13 029,22 грн. та стягнути сплачений судовий збір.

Ухвалою Амур Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 05.05.2026 цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передана за підсудністю до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

Ухвалою суду від 02.07.2026 витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, які становлять банківську таємницю.

06.07.2026 відповідач через систему Електронний суд надіслала відзив на позовну заяву, згідно якого зазначила, що не заперечує, що на її банківську картку були зараховані кредитні кошти, разом з цим просить суд критично оцінити розрахунок заборгованості, наданий позивачем, перевірити правильність нарахування процентів, комісії умовам договору та вимогам законодавства України. Зазначила, що вона є пенсіонеркою, має тяжкі захворювання, кредитні кошти були використані на лікування.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати без участі представника позивача.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

Неявка відповідача згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за відсутності відповідача.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 17.11.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 202506-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

17.11.2023 ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 202506-КС-002 про надання кредиту, яку відповідач 17.11.2023 прийняв.

ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, що був зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який відповідачем було введено/відправлено.

Відповідно до умов Договору ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів та Договором про надання кредиту. Сторони визначили, що процентна ставка становить 1,15016667, фіксована, за кожен день користування кредитом. Строк дії Договору до 03.05.2024; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту складає 7 800 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка 9168,16 процентів. Дата повернення кредиту 03.05.2024.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в загальній сумі 3 000 грн. шляхом зарахування 17.11.2023 кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, що підтверджується підтвердженням ТОВ «Профітгід» щодо здійснення переказу грошових коштів.

Згідно довідки ПриватБанку вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 .

Випискою по картковому рахунку № НОМЕР_1 підтверджується, що 17.11.2023 ОСОБА_1 було зараховано 3 000 грн.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 07.04.2026 утворилася заборгованість у розмірі 13 029,22 грн., що складається: з суми прострочених платежів по тілу кредиту 3 000 грн., суми прострочених платежів по процентах 9 579,22 грн., комісії 450 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).

В ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічне пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору матеріали справи не містять.

Як вбачається із змісту кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Підпис відповідача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорювала кредитний договір в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Бізнес Позика», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору та перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву не заперечувала факт отримання нею кредитних коштів у розмірі 3000 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розміру нарахованих відсотків у розмірі 9 579,22 грн, суд приходить до наступного.

Відповідно до доданого розрахунку заборгованості, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором № 202506-КС-002 про надання кредиту, лише частково сплатив кошти, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 13 029,22 грн., що складається: з суми прострочених платежів по тілу кредиту 3 000 грн., суми прострочених платежів по процентах 9 579,22 грн., комісії 450 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 03.05.2024 (дату повернення кредиту) складала 13 029,22 грн. та в подальшому не нараховувалась.

Тобто, відповідно до розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом не нараховувались після закінчення строку дії договору 03.05.2024. Після вказаної дати розмір нарахованих процентів не збільшувався.

Пунктом 2.4 договору визначено два види процентної ставки стандартна та знижена. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000%, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15016667%, фіксована; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору.

Згідно з п. 3.2.3. договору сторонами було передбачено повернення кредиту, сплату процентів та комісії за відповідним графіком платежів, який передбачає зобов`язання позичальника щодо внесення в рахунок повернення кредиту, сплати процентів та комісії періодичних платежів. При цьому у графіку вказано, що загальна сума платежів за договором із застосуванням зниженої процентної ставки складає 7 800 грн, з яких: 3 000,00 грн. загальна сума платежів по кредиту, 4 350 грн загальна сума платежів по процентах, 450 грн загальна сума платежів по комісії.

Разом з тим, п. 3.2.2. договору визначено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. Нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.

Також, в п. 3.2.3 договору сторони погодили, що графік погашення заборгованості розрахований виходячи з того, що позичальник буде його дотримуватись і сплачувати платежі вчасно та у визначеному розмірі.

Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_1 не виконувала графік погашення заборгованості, що відповідно призвело до збільшення суми нарахованих процентів відносно орієнтовної суми, що зазначена у графіку погашення заборгованості.

Як було зазначено, відповідно до умов договору перший плановий платіж згідно графіку погашення заборгованості, визначеного відповідно до п. 3.2.3., мав бути здійснений 01.12.2023.

Тобто, виходячи з положень п. 2.4., 3.2.2., 3.2.3 договору, починаючи з восьмого дня прострочення, нарахування процентів мало здійснюватися ТОВ «Бізнес Позика» за стандартною процентною ставкою - 2,00000000% в день.

Після вказаної дати розмір нарахованих процентів не збільшувався.

Як вбачається з наданого суду розрахунку, нараховані ТОВ «Бізнес Позика» проценти у загальній сумі 9 579,22 грн включають в себе проценти нараховані за зниженою процентною ставкою 1, 15016667% та проценти нараховані за стандартною процентною ставкою 2,00000000%, що відповідає умовам укладеного сторонами договору.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, при цьому, волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

Відтак, ТОВ «Бізнес Позика» має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 9 579,22 грн.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка розглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Слід зазначити, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак, у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами.

Крім того, проценти за користування кредитом визначено згідно положень ст. ст. 1048, 1056-1 ЦК України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.

Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставиться.

Позивачем нараховувались проценти за користування кредитом у межах строку дії договору та в розмірі визначеному умовами договору, й таке нарахування відповідачем не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 9 579,22 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо правомірності вимог про стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 року №16 затвердило правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

У Кредитному договорі ТОВ «Бізнес Позика» встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним. Комісія за надання кредиту встановлюється не лише у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а і у самому Кредитному договорі, який укладено у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» та який підписано за допомогою одноразових ідентифікаторів.

Комісія за надання кредиту передбачена як умовами кредитного договору так і Правилами надання споживчого кредиту ТОВ «Бізнес Позика», Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної, які були підписані позивачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.

Також, комісія за надання кредиту та порядок її сплати визначені пунктами 1.4, 2.7, 5.2 Правил про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», які є невід`ємною частиною договору про надання кредиту.

Крім того, комісія за надання кредиту передбачена п. 4 Паспорту споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача (Додаток № 1 до Договору).

Отже, як вбачається з умов даного кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», встановлення комісії за надання кредиту, є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 ,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

З вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 у сумі 13 029,22 гривень є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн., сплата яких належним чином підтверджується матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 623, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258, 263-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 202506-КС-002 про надання кредиту від 17.11.2023 у розмірі 13 029,22 грн. (тринадцять тисяч двадцять дев`ять гривень 22 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26 офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Чорна