Рішення № 138856926, 04.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3349/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

з участю секретаря судового засідання Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 21.05.2026 р. звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 26876,55 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.09.2015 між Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про надання та використання платіжної картки № 200345552, за умовами якого банк відкрив відповідачці поточний рахунок, видав платіжну картку та встановив кредитний ліміт. Відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка становить 20538,68 грн, з яких 6638,05 грн заборгованість за тілом кредиту та 13900,63 грн заборгованість за процентами. Крім того, позивач нарахував на суму боргу інфляційні втрати в розмірі 4491,08 грн та 3 % річних у розмірі 1846,79 грн, а всього просить стягнути 26876,55 грн. 20 липня 2020 року за результатами публічних торгів (аукціону) між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором. Позивач також просив поновити строк позовної давності, посилаючись на тривалий судовий спір щодо приналежності права вимоги, дію карантину та воєнного стану.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.05.2026 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач відзив не надав.

Судом встановлено, що 23.09.2015 між Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про надання та використання платіжної картки № 200345552, за умовами якого банк відкрив відповідачці поточний рахунок, видав платіжну картку та встановив кредитний ліміт. Відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка становить 20538,68 грн, з яких 6638,05 грн заборгованість за тілом кредиту та 13900,63 грн заборгованість за процентами. Крім того, позивач нарахував на суму боргу інфляційні втрати в розмірі 4491,08 грн та 3 % річних у розмірі 1846,79 грн, а всього просить стягнути 26876,55 грн.

20 липня 2020 року за результатами публічних торгів (аукціону) між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором. Позивач також просив поновити строк позовної давності, посилаючись на тривалий судовий спір щодо приналежності права вимоги, дію карантину та воєнного стану.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого ліміту. Фактичне використання відповідачкою кредитних коштів підтверджується наданими позивачем виписками з особових рахунків ОСОБА_1 , сформованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у яких зафіксовано рух коштів, нарахування процентів, часткові оплати та стан заборгованості.

23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління Національного банку України № 14/БТ ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.

20 липня 2020 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020, між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким банк відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься у відповідному реєстрі.

Суд також бере до уваги обставини, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16. Вказаним судовим рішенням застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, укладеного між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда», а також визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор»; визнано відсутніми у цих товариств будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників банку та зобов`язано їх передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачка ОСОБА_2 не скористалася своїм процесуальним правом подати відзив на позовну заяву, не надала власного контррозрахунку заборгованості чи доказів повного або часткового погашення боргу і не клопотала про призначення судово-бухгалтерської експертизи для перевірки нарахувань на підставі наданих банком виписок, аналіз яких через великий обсяг (686 аркушів) та використання бухгалтерської термінології потребує спеціальних знань. За таких обставин суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписки з особових рахунків і визнає їх належними, допустимими та достатніми доказами видачі кредиту і виникнення заборгованості. Розмір заборгованості, зазначений у розрахунку позивача, узгоджується із сумами, відображеними у Витягу з реєстру кредитних договорів до Договору № 7_БМ від 20.07.2020.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється саме від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Оскільки позивач припинив нарахування інфляційних втрат і 3 % річних 23 лютого 2022 року, тобто до введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, заявлений період нарахування не охоплюється обмеженням, встановленим п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Отже, підстав для зменшення нарахованих сум суд не вбачає.

Щодо викладеної в позовній заяві вимоги про поновлення строку позовної давності суд зазначає таке. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки відповідачка не брала участі у судових засіданнях та не подавала до суду відповідної заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності, у суду відсутні правові підстави для її застосування з власної ініціативи. За таких обставин питання про поновлення строку позовної давності не постає, а тому відповідна вимога позивача є безпредметною і окремому вирішенню в резолютивній частині рішення не підлягає, оскільки поновлення позовної давності не є самостійним способом захисту цивільного права чи інтересу в розумінні ст. 16 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 26876,55 грн є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають повному задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав Договір про надання правової допомоги № 26 від 15.02.2024, додаткову угоду до нього, ордер адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, детальний опис робіт (наданих послуг) та акт надання правничої допомоги. Відповідно до цих документів позивачу надано послуги професійної правничої допомоги (складання позовної заяви з додатками) на загальну суму 7 000,00 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суд у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме того, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги, що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження без участі представника позивача, а позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 158, 259, 263265, 280284, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 200345552 від 23.09.2015 р. в загальному розмірі 26876,55 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Кочко В.К.