Ухвала суду № 138856918, 10.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/7477/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року с-ще. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника, адвоката ОСОБА_5

провівши судове засідання у кримінальному провадженні № 12024162380000684, відомості про яке 18.12.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 249 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт із цивільним позовом Нижньодністровського національного природного парку у кримінальному провадженні № 12024162380000684 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 249 КК України.

У судовому засіданні заявник заявив клопотання про скасування заходів забезпечення, а саме арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_6 від 29.08.2024 у справі № 496/5632/24, на маломірне судно «Прогрес-4» (бортовий реєстраційний номер ЯОД-2193) та підвісний двигун «Ямаха» потужністю 60 кінських сил, у частині скасування заборони обвинуваченому користування зазначеним майном.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що всі індивідуальні ознаки човна та двигуна (реєстраційні номери, технічні характеристики, судновий білет) зафіксовані у протоколі огляду місця події та у фототаблиці, отже суд має можливість дослідити письмові докази без фізичної наявності човна. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є, зокрема, запобігання його прихованню, знищенню та відчуженню. Заборона розпорядження та відчуження, яку захист не оскаржує і просить залишити чинною, гарантує можливість їх подальшої спеціальної конфіскації у разі ухвалення обвинувального вироку. Звичайна експлуатація човна за призначенням (рибальство) не створює ризику для збереження доказів у справі.

Із моменту вилучення човна минуло вже майже два роки, упродовж яких обвинувачений повністю позбавлений можливості використовувати його для роботи.

Захисник, адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні підтримав дане клопотання. Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника та зазначив, що вказане майно йому необхідне для роботи.

Прокурор не заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Представник цивільного позивача Нижньодністровського національного природного парку у судове засідання не з`явився.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково вивчивши документи, додані до вказаного клопотання, суд вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, враховуючи такі обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з обвинувального акту, вказаним правопорушенням було завдано матеріальну шкоду водним біоресурсам України на загальну суму 801 587 гривень 19 копійок.

Також по справі заявлено цивільний позов до обвинуваченого на суму 801 587 гривень 19 копійок. Окрім цього, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, що допускає застосування спеціальної конфіскації до майна, що було використано як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Суд не погоджується з аргументом заявника про те, що звичайна експлуатація човна за призначенням (рибальство) не створює ризику для збереження доказів у справі, оскільки використання човна та двигуна за їх цільовим призначенням передбачає їх перебування у водному середовищі, що об`єктивно пов`язано з підвищеним ризиком пошкодження, втрати або знищення такого майна, зокрема внаслідок технічної несправності, погодних умов, аварійних ситуацій на воді тощо.

Вказані обставини створюють реальну загрозу втрати арештованого майна, що у подальшому може унеможливити або істотно ускладнити виконання рішення суду в частині задоволення цивільного позову.

Таким чином, оскільки кримінальне провадження, в рамках якого було накладено арешт, на час розгляду клопотання не розглянуто, на думку суду, досі існують підстави вважати, що скасування арешту в частині права користування майном може унеможливити у подальшому виконання вироку суду щодо відшкодування шкоди, у разі доведення вини обвинуваченого та задоволення цивільного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 172, 174, 392 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення, а саме арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_6 від 29.08.2024 у справі № 496/5632/24, на маломірне судно «Прогрес-4» (бортовий реєстраційний номер ЯОД-2193) та підвісний двигун «Ямаха» потужністю 60 кінських сил, у частині скасування заборони користування зазначеним майном відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1