Рішення № 138856914, 30.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5054/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання Пронози І.В.,

представника позивача Мурадян І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу № 509/5054/25 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» про стягнення коштів за не отримане речове майно та розірвання Персонального меморандуму,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Мурадян Інги Олександрівни, звернувся до суду з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ», в якій просила:

1.Розірвати Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-16-10/00002 від 05 січня 2022 року укладений між Обслуговуючим кооперативом «АРТ ВІЛЛЬ» код ЄДРПОУ: 39803569, місцезнаходження: Україна, 67806, Одеська обл., Одеський р-н, смт. Авангард, вул. Василя Спрейса, буд. 1 прим. В01 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

2.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» код ЄДРПОУ: 39803569 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого Пайового внеску відповідно до Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № АВ-16-10/00002 від 05 січня 2022 року в сумі 359 075.10 грн., 6 433,84 грн. - 3% річних, 17 925,34 індекс інфляції споживчих цін, загалом 383 434.28 грн (триста вісімдесят три тисячі чотириста тридцять чотири гривні двадцять вісім копійок);

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» код ЄДРПОУ: 39803569 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 5 651. 14 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 41 490 (сорок одна тисяча чотириста дев`яносто гривень) 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 5 січня 2022 року було укладено Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № № АВ-16-10/00002.

Відповідно до п. 3.1 Меморандуму - Позивач взяв на себе зобов`язання по внесенню вступного та цільового внеску, а Відповідач в свою чергу взяв на себе зобов`язання досягти мети діяльності із задоволення Позивача правом на об`єкт нерухомості.

Відповідно до умов Меморандуму об`єкт нерухомості це - квартира (будівельний номер 02), у секції № 16, 10 поверх, будівельною площею 23.06 кв.м.

Відповідно до п. 4.2 Меморандуму строк введення об`єкта будівництва в експлуатацію - до 31.01.2024 року.

В день підписання Меморандуму Позивач вніс частину цільового та вступного і пайового внеску на рахунок Відповідача. Надалі Позивачем було сплачено ще частину цільового внеску, що підтверджується відповідними квитанціями.

Однак кооператив свої зобов`язання не виконав, будівництво об`єкта не завершено, станом на день подання позову об`єкт фактично не збудовано, а його будівництво фактично не ведеться.

Представник відповідача адвокат Гаврилюк Х.С. 26.09.2025 року подала відзив на позовну заяву, в якому вказав на відсутність у позивача будь-якого порушеного права, яке відповідачі ОК «Арт Вілль» жодним чином не порушували, посилаючись на те, що відносини, які склались між сторонами регулюються Законом України «Про кооперацію», не заперечуючи при цьому проти права позивача на розірвання персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № АВ-16-10/00002 від 5 січня 2022 року на умовах, визначених персональним меморандумом. Щодо строку введення об`єкта будівництва в експлуатацію зазначають, що відповідно до п. 4.2 меморандуму встановлено орієнтовний строк введення об`єкта будівництва в експлуатацію - до 31 січня 2024 року. При цьому, згідно вказаного пункту кооператив має право в односторонньому порядку змінити строк введення об`єкта будівництва в експлуатацію на строк до 12 місяців, і це не буде вважатися порушенням умов меморандуму. Посилався на те, що оскільки в меморандумі відсутня конкретна дата введення об`єкта в експлуатацію - відповідачами не порушені строки введення об`єкта в експлуатацію а отже не порушені умови персонального меморандуму № АВ-16-10/00002 від 5 січня 2022 року, зазначаючи, що повернення сплачених позивачем цільового та вступного внесків повинно відбуватись у відповідності до умов персонального меморандуму, а саме у відповідності до п.п. 7.5.4.3.-7.5.4.6 та 7.5 персонального меморандуму. Щодо наявності порушення прав позивача відповідач зазначає, що позивач із заявою про розірвання Персонального меморандуму до кооперативу не зверталася, доказів її направлення поштою чи вручення під розписку не надала, а сам факт наявності такої заяви від 01.05.2024 без відміток про отримання це не підтверджує. Заперечуючи проти розміру суми внесків до стягнення (359 075,10 грн), відповідач указує, що позивачем фактично внесено 494 696,10 грн (з яких 492 001,80 грн цільовий внесок, 100 грн пай та 2 594,30 грн вступний внесок). Натомість розрахунок суми до повернення має здійснюватися з урахуванням умов п.п. 7.5.2.6, 7.5.2.7 ПМ, а саме: вступний внесок поверненню не підлягає, а з цільового внеску утримується додатковий цільовий внесок у розмірі 7% від його розрахункового розміру за курсом долара США на дату розірвання (що станом на 24.09.2025 становило б 423 460,60 грн з терміном повернення протягом 1 року). Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, відповідач зазначає, що приписи ст. 625 ЦК України та ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин не застосовуються. Враховуючи все вищевикладене, представник відповідачів просив суд, відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяв чи клопотань до суду не надіслала.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 5 січня 2022 року між ОК «АРТ ВІЛЛЬ» в особі виконавчого директора Піх М.А., яка діяла на підставі статуту та ОСОБА_1 укладено Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-16-10/00002 відповідно до п.3.1. якого, Асоційований член (позивач по справі), після внесення паю, вступного та цільового внеску, завершення будівництва об`єкта нерухомості і введення в експлуатацію, отримує права асоційованого члена на об`єкт нерухомості: секція 16, квартира будівельний номер 02, будівельною площею 23,06 кв.м, розташована на 10 поверсі.

Персональний меморандум є двостороннім правочином, який регулює відносини між Кооперативом та Асоційованим членом щодо внесення Паю, Вступного внеску та Цільового внеску, а також забезпечення Кооперативом на отримання Асоційованим членом права на об`єкт нерухомості. (2.1. Меморандуму).

Пункт 2.2 Персонального меморандуму визначає, що він укладений Сторонами з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб Асоційованого члена шляхом виникнення у нього права Асоційованого члена, передбаченого цим Меморандумом, та створення можливості зареєструвати право власності Асоційованого члена на Об`єкт нерухомості в майбутньому.

Предметом Персонального Меморандуму є: в порядку, передбаченому Меморандумом, Асоційований член зобов`язується внести Пай, Вступний внесок та Цільовий внесок в розмірі, визначеному Меморандумом, а Кооператив, в свою чергу, досягти передбаченої статутом мети діяльності Кооперативу та задовольнити потребу Асоційованого члена, який у повному обсязі вніс Пай, Вступний внесок та Цільовий внесок, шляхом забезпечення виникнення у Асоційованого члена Права Асоційованого члена на Об`єкт нерухомості, зазначений у Меморандумі, після завершення будівництва Об`єкта будівництва і введення його в експлуатацію, в порядку, визначеному Меморандумом (пункт 3.1.).

У пункті 4.2. Персонального меморандуму визначено строки введення Об`єкта будівництва в експлуатацію, а саме:

«Строк початку будівництва не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів від дати отримання Забудовником дозвільних документів на будівництво ЖК "ARTVILLE" (за попередньої зміни цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки).

Орієнтовний строк введення Об`єкта будівництва в експлуатацію до 31.01.2024 року.

Кооператив має право в односторонньому порядку змінити строк введення Об`єкта будівництва в експлуатацію на строк до 12 (дванадцяти) місяців і це не буде вважатися порушенням умов Меморандуму.»

Згідно умов Персонального меморандуму Пайовий внесок складає 100 грн. і підлягає внесенню на рахунок Кооперативу не пізніше 5 січня 2022 р. Цільовий внесок, на момент укладення Меморандуму, дорівнює 648 561,32 грн (Шістсот сорок вісім тисяч п`ятсот шістдесят одна грн. 32 коп.), що за домовленістю Сторін еквівалентно 23 657,17 дол.США (Двадцять три тисячі шістсот п`ятдесят сім дол. 17 цен.). (5.1. Меморандуму).

Відповідно до п. 5.3 Персонального меморандуму особа, що вступає до складу Асоційованих членів кооперативу зобов`язана внести повний розмір Вступного внеску не пізніше 5 січня 2022 року у розмірі 0,4% від суми цільового внеску, а саме 2 594.28 грн.

05 січня 2022 року позивачем на рахунок кооперативу сплачено у повному обсязі вступний та пайовий внески у сумі 2 694.30 грн. згідно квитанції №СВ06023376/1.

Позивачем на рахунок кооперативу в якості цільового внеску:

- Згідно квитанції №СВ06023359/1 від 5 січня 2022 року сплачено 326 385.80 грн.;

- Згідно квитанції №СВ06371445/1 від 20 травня 2022 року сплачено 29 995.00 грн.

Загалом позивачем на рахунок відповідача сплачено 359 075,10 грн. в рахунок оплати вартості будівництва об`єкта нерухомості: квартира (будівельний номер 2), у секції № 16, 10 поверх, будівельною площею 23.06 кв.м.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначаються Законом України «Про кооперацію».

За змістом статті 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації, яка створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської іншої діяльності задля поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Пайовий фонд - це фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися.

За змістом статті 3 Закону України «Про кооперацію» метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Статтею 10 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків. Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів.

У кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Не допускається наявність асоційованих членів у кооперативах, предметом діяльності яких є житлове, дачне, гаражне будівництво (у тому числі кооперативах, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб, зокрема в управління, для спорудження об`єктів житлового, дачного, гаражного будівництва) (ст.14 Закону України «Про кооперацію»).

На підставі статті 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством.

Стаття 21 Закону України «Про кооперацію» передбачає, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

Цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу.

Вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов`язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Сторонами не заперечувалось, що на підставі Персонального меморандуму № АВ-16-10/00002 від 5 січня 2022 року позивач сплатив розмір вступного та пайового внеску 2694,30 грн., цільовий внесок у розмірі 356 380.80 грн., та відсутність будівництва будинку, побудованого та введеного в експлуатацію об`єкту будівництва.

Сторонами визнано, що вказані грошові кошти внесені ОСОБА_1 з метою забезпечення її квартирою у власність та вона частково оплатила таке будівництво.

Тобто замовлені ОСОБА_1 послуги не були належним чином надані Обслуговуючим кооперативом «АРТ ВІЛЛЬ», на час розгляду справи відповідачем не надано підтвердження та доказів будівництва квартири, за яку позивачем сплачені кошти.

У відповідності до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальним правилом - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті).

Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору».

Тобто, критерієм істотного порушення договору Закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651е наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати (п.п. 78,82 - 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)).

Однією з підстав розірвання договору - є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

ОСОБА_1 заявила про відмову від умов Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № АВ-16-10/00002 від 5 січня 2022 року про що зазначила в своїй позовній заяві і порушила питання про стягнення з Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» сплачених грошових коштів за Персональним меморандумом.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність ініціювання позивачем процедури визначеної розділом 7 персонального меморандуму щодо його розірвання, у зв`язку з ти, що у випадку такого звернення позивачем до кооперативу обсяг його порушених прав збільшується на сім відсотків від розміру сплаченого цільового внеску. А розірвання Персонального меморандуму № АВ-16-10/00002 від 5 січня 2022 року має відбуватись не за умовами договору, а у зв`язку з істотним порушенням його умов з боку кооперативу (ч.1 ст.611 ЦК України).

Посилання відповідача щодо неможливості виконувати свої зобов`язання через введений на території України військовий стан не може бути взято судом до уваги, оскільки саме пособі таке твердження без належного доказового підтвердження є неспроможним.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та /чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд зазначає, що обставини непереборної сили звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань, однак не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань. Також умовами п. 7.6. персонального меморандуму сторонами передбачено підстави для звільнення сторін від відповідальності де серед іншого передбачено надання довідки уповноваженого державного органу, який вправі визначати обставини непереборної сили.

Відповідач не надавав до суду жодного документального підтвердження що він повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, окрім своїх пояснень у відзиві.

За правилами ділового обороту у випадку настання у сторони договору форс-мажорних обставин, така сторона якнайшвидше має повідомити про таке іншій стороні. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору, але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Відповідно до умов п. 7.5.2.6. Персонального меморандуму у разі дострокового розірвання Меморандуму вступний внесок, сплачений Асоційованим членом кооперативу при вступі до Кооперативу, йому не повертається.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню внесені грошові кошти: цільовий внесок у розмірі 356380,80 грн. та пайовий внесок у розмірі 100 грн. Вступний внесок відповідно до Закону України «Про кооперацію» та договору є неповоротним внеском.

Утримання відповідачем сплачених коштів ОСОБА_1 є безпідставними (ст. 1212 ЦК України).

В даній справі судом встановлено, що позивач не зможе розраховувати на отримання бажаного, оскільки об`єкт будівництва не будується відповідачами на протязі тривалого часу - з 2022 р.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Тлумачення вказаних норм дає підстав для висновку, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.

Отже, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 р. у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20)).

У зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов персонального меморандуму та невиконанням своїх зобов`язань за договором та Законом, такий договір має бути розірваний, а сплачені позивачем грошові кошти на виконання умов договору підлягають поверненню позивачу у повному обсязі, за виключенням сплаченого вступного внеску.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом розірвання Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № АВ-16-10/00002 від 5 січня 2022 року та стягнення з відповідача на користь позивача цільового внеску у сумі 356380,80 грн. та пайовий внесок у розмірі 100 грн.

Доводи відповідача про те, що Персональний меморандум не є договором позики, підряду чи надання послуг, а сплачені позивачем кошти є пайовими/цільовими внесками, у зв`язку з чим ст. 625 ЦК України не підлягає застосуванню, суд вважає помилковими та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вказаний висновок підтверджується відповідною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Зокрема Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Дія положень статті 625 ЦК України поширюється на усі грошові правовідносини, якими є зобов`язання виражене у грошових одиницях (ст.524,533-535,625 ЦК України), що узгоджується з правовими висновками викладеними в постанові ВП ВС від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15, провадження 14-68 цс18, постанові ВП ВС від 19.06.2019 року №703/2718/16, провадження 14-241 цс19, постанові ВП ВС від 04.02.2020 року №912/1120/16, провадження 12-142 гс19). А постановою ВП ВС від 27.11.2019 року №340/385/17 також визначено поширення дії 625ЦК Українина договірні і недоговірні правовідносини.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що обов`язок зі сплати коштів (паю/внеску) стає «грошовим зобов`язанням» виключно з моменту набрання законної сили рішенням суду про їх стягнення. Рішення суду не створює нове зобов`язання, а лише підтверджує наявність невиконаного боргу, який виник раніше з моменту порушення відповідачем умов правочину.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних порушить права інших членів неприбуткового кооперативу, оскільки виплата здійснюватиметься за рахунок їхніх внесків, оскільки організаційно-правова форма боржника та його неприбутковий статус не звільняють його від відповідальності за порушення цивільно-правових зобов`язань та не є підставою для обмеження прав Позивача на захист свого майнового інтересу.

Відповідач, заперечуючи проти розміру нарахованих інфляційних втрат та 3% річних та вказуючи на неправильно розрахований розмір цільового внеску, не надав суду власного контррозрахунку та не спростував математичні викладки Позивача належними доказами.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми (цільового та пайового внесків у загальному розмірі 356 480,80 гривень) за період з 31.01.2025 року по 05.09.2025 року, обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Інфляційні витрати складають (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,80 : 100) x (99,80 : 100) x (99,80 : 100) = 1,0478204

Інфляційне збільшення:

356480,80 x 1,0478204 - 356,480,80 = 17 047,27 грн.

3% річних складає:

з 31.01.2025 року по 05.09.2025 року

356 480,80 ? 3% ? 218 : 365 :100 = 6 387,35 грн

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5651 грн. 14 коп. грн. (1211 грн. 20 коп. за позовну вимоги немайнового характеру, та 3834 грн. 34 коп. за позовну вимогу майнового характеру 1%від ціни позову). З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, а також ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3 799 грн. 15 коп. (1211 грн. 20 коп. за позовну вимоги немайнового характеру, та 2587 грн. 95 коп. за позовну вимогу майнового характеру, яку задоволено частково).

За приписами статей 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат. Відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 22.12.2018 р. у справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

Згідно з Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Так, разом з позовною заявою про представником позивача надано суду Договір про надання правової допомоги від 28.08.2025 року. Згідно п. 5 даного Договору гонорар адвоката погоджено сторонами та сплачцється клієнтом у готівковій формі в день підписання цього договору та становить 41490 грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦК України суд має встановити не лишЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 41109 грн. 24 коп. (379915,42 х 41490 / 383434,28 = 41109,24).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-16-10/00002 від 05.01.2022 року, укладений між Обслуговуючим кооперативом «АРТ ВІЛЛЬ» (код ЄДРПОУ 39803569) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» (код ЄДРПОУ 39803569) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), сплачений цільовий внесок за Персональним меморандумом асоційованого члена кооперативу № АВ-16-10/00002 від 05.01.2022 року у сумі 356380,80 грн., сплачений пайовий внесок у сумі 100 грн., інфляційні втрати у сумі 17047,27 грн., 3% річних у сумі 6387,35 грн., а всього 379 915 (триста сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 42 коп..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» (код ЄДРПОУ 39803569) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати зі сплати судового збору у розмірі 3799 (три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 15 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41109 (сорок одна тисяча сто дев`ять тисяч) грн. 24 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 07.08.2026 року.

Головуючий: Є. М. Панасенко