Рішення № 138856703, 27.04.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2299/25

Провадження № 2/496/1152/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Сурженко К.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 10003914687 від 11.06.2021 року у розмірі 11981 грн 48 к. та понесені судові витрати по справі на сплату судового збору у розмірі 2422 грн 40 к. та на правову допомогу у розмірі 9000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 10003914687, шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до договору кредиту, кредитодаваць надає позичальнику кредит в сумі 2800 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Кредитодавець на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти в сумі 2800 грн шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача. Відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

05.09.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) та ТОВ «ФК «Інвест фінанс» укладено договір факторингу № 556/ФК-22, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвест фінанс» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 10003914687 від 11.06.2021 року. Згідно договору факторингу, сума боргу перед Новим кредитором становить 11981 грн 48 к., з яких: заборгованість за тілом кредиту 2800 грн; заборгованість за відсотками 9181 грн 48 к.

Оскільки відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість за кредитним договором, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Крім судового збору у розмірі 2422,40 грн позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Від представника відповідача адвоката Мельника В.В. надійшов відзив, в якому він просить у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. У разі задоволення позовних вимог, просить прийняти рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фі«анс" заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2800 грн, у решті позовних вимог відмовити. Свої доводи представник відповідача мотивує тим, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачем одноразового ідентифікатора, а отже відсутні докази реєстрації саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. На підтвердження видачі коштів позичальнику, позивачем надано довідку про перерахунок коштів за кредитним договором, однак з такої не вбачається, що вказані кошти були перераховані ОСОБА_1 на підставі саме спірного кредитного договору. Представник вважає, що в матеріалах справи відсутні докази про перерахунок кредитних коштів, відповідно до п. 2.1 кредитних договорів, на рахунок відповідача з використанням картки НОМЕР_1 . Також представник відповідача зазначив, що звертаючись з позовом до суду, позивач вважає себе кредитором, до якого за договором факторингу перейшло право вимоги за кредитним договором, однак товариство не надало суду належних доказів переходу права вимоги за кредитним договором. Для підтвердження факту відступлення прав вимоги фінансова компанія позивач повинен надати докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. Додана до позовної заяви копія реєстру прав вимоги договору факторингу повинна бути підписана уповноваженими представниками сторін договору і скріплений печатками сторін. Таким чином, за відсутності в матеріалах справи належних доказів набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, представник вважає недоведеними позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором. Також представник відповідача зазначив, що якщо суд дійде висновку, що позовну заяву слід задовольнити, просить суд врахувати, що відповідач є військовослужбовцем, на момент укладення кредитного договору він проходив військову службу за контрактом, а тому він звільняється від сплати процентів, пені та/або комісії за кредитними договорами. Представник відповідача вважає, що обґрунтованою сумою, яка підлягає стягненню є заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2800 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Відповідач та представник відповідача адвокат Мельник В.В. в судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись про день слухання справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Приймаючи до уваги заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі N 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі N 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі N 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі N 5026/886/2012 тощо).

05.09.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) та ТОВ «ФК «Інвест фінанс» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 556/ФК-22, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Договір факторингу підписаний електронним підписом (а.с. 58-61 зв.).

Згідно копії Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 року (Додаток № 1), до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 10003914687. Розмір заборгованості складає 11981 грн 48 к., з яких: заборгованість за тілом кредиту 2800 грн; заборгованість за відсотками 9181 грн 48 к. (а.с. 63).

Відповідно до: платіжної інструкції № 2474 від 06.09.2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ТОВ «ФК «Інвест фінанс» грошові кошти в сумі 1448000,00 грн; платіжної інструкції № 2493 від 12.09.2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ТОВ «ФК «Інвест фінанс» грошові кошти в сумі 744000,00 грн; платіжної інструкції № 2544 від 19.09.2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ТОВ «ФК «Інвест фінанс» грошові кошти в сумі 744000,00 грн, згідно договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 року та відповідно до реєстру боржників. (а.с. 64-65 зв.).

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів наявність права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі договору факторингу № 556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року.

Як убачається з матеріалів справи 11.06.2021 року ОСОБА_1 був підписаний акцепт (електронне повідомлення) оферти (пропозиції укласти електронний договір) спеціальних умов № 10003914687 від 11.06.2021 року до договору кредитної лінії № 31714 від 11.06.2021 року, шляхом підписання договору електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором, направленим на номер телефону відповідача. Договір укладено з урахуванням Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 42-45).

Умовами спеціальних умов оферти передбачено:

-п. 1.1 Згідно з цими Спеціальними умовами Кредитодавець надає Позичальнику кредит на наступних умовах:

-п. 1.1.1 сума кредиту 2800 гривень;

-п. 1.1.2 первинний строк кредитування 30 календарних днів;

-п. 1.1.3 процентна ставка 0,01 відсотків в день;

-п. 1.1.4 базова процентна ставка 2,71 відсотків в день.

-п. 2.1 сторони погодили наступний графік розрахунків: термін платежу 11.07.2021; сума кредиту 2800 грн; проценти за користування кредитом 8,4000000000001 грн; до сплати (разом) 2804,40 грн;

-п. 2.2 загальна вартість кредиту складає 2808,4 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору, сторони погодили, що у разі, якщо повернення кредиту здійснюється позичальником не у відповідності до графіку розрахунків, зазначеного вище, а саме: у разі часткового дострокового повернення кредиту, прострочення будь-якого чергового платежу або у разі укладення Угоди про продовження, кредитодавець надає позичальнику оновлений графік розрахунків шляхом відображення такого графіку розрахунків в особистому кабінеті позичальника.

ТОВ «ФК «Інфест фінанс» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит в сумі 2800 грн, що підтверджується:

-інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» за вих. № 62/8009/12 від 14.12.2022 р., в якій зазначено: тип транзакції - видача кредиту; номер транзакції 32339-38837-07093; сума транзакції 2800,00 грн; дата та час проведення транакції 11.06.2021 9:44:46; номер карти НОМЕР_1 ; банк емітент PRIVAT BANK (а.с. 46):

-листом АТ КБ «ПриватБанк» від 17.09.2025 року № 20.1.0.0.0/7-251216/103122-БТ та випискою за договором б/н за період 11.06.2021 15.06.2021, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), на яку 11.06.2021 року здійснено зарахування коштів на суму 2800,00 грн (а.с. 86-87).

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, виконаного ТОВ «ФК «Інвест фінанс» вбачається, що відповідачу нараховувались відсотки за користування кредитними коштами відповідно до договору про споживчий кредит № 10003914687. Нарахування здійснені за період з 11.06.2021 року по 27.11.2021 року. Відповідно до відомості загальний борг становить 11981 грн 48 к., з яких: борг по тілу 2800 грн; борг по відсотках 9181 грн 48 к. (а.с. 47-49).

Позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором № 10003914687 від 11.06.2021 року в розмірі 11981 грн 48 к., яка залишилась не виконаною відповідачем (а.с. 57).

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття З Закону України «Про електронну комерцію»).

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене вище, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, що з урахуванням особливостей Договору № 10003914687 від 11.06.2021 року, його було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Суд відноситься критично до наданого позивачем розрахунку заборгованості, оскільки, загальна вартість кредиту зазначена в договорі, додатку до договору графіку розрахунків та загальної вартості кредиту № 10003914687 від 11.06.2021 року, зазначена: термін платежу: 11.07.2021; сума кредиту 2800 грн; проценти за користування кредитом 8,4000000000001 грн; до сплати (разом) 2808,4 грн (а.с. 42).

Крім цього, умовами договору передбачено: п. 1.12 первинний строк кредиту 30 днів.

Нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, починаючи поза межами встановленого максимального строку користування поточним кредитом, який зазначений в Договорі як 30 днів, не ґрунтується на умовах кредитного договору, які погоджені сторонами, а тому відповідач повинен сплатити проценти лише за період з розрахунку 30 днів, так як лише (виключно) у межах цього періоду, позикодавець має право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, розмір яких складає 8,4 грн (відповідно до договору).

Позивачем не надано доказів виконання умов договору, передбачених п. 2.4, відповідно до якого у разі, якщо повернення кредиту здійснюється позичальником не у відповідності до графіку розрахунків, зазначеного вище, а саме: у разі часткового дострокового повернення кредиту, прострочення будь-якого чергового платежу або у разі укладення Угоди про продовження, кредитодавець надає позичальнику оновлений графік розрахунків шляхом відображення такого графіку розрахунків в особистому кабінеті позичальника. Отже позивачем не доведено виконання умов зміни (пролонгації) строку дії кредитного договору.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, Тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання Певної події.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

На підставі викладеного позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2808 грн 40 к., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2800 грн; заборгованість за відсотками в розмірі 8 грн 40 к.

Суд критично відноситься до заявленого представником відповідача щодо звільнення відповідача від сплати процентів, пені та/або комісії за кредитним договором відповідно до ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виходячи з наступного.

Згідно наданої представником відповідача довідки від 27.09.2019 року № 2044, старший солдат контрактної служби ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_4 . Зазначена довідка видана 27.09.2019 року, проте правовідносини, які є предметом розгляду зазначеної цивільної справи виникли в період 11.06.2021 року. Відповідно, суд не має можливості встановити чи перебував на контрактній службі відповідач саме в період виникнення відповідних правовідносин, тобто на момент вчинення правочину та дії строку кредитного договору. Тому суд не може застосувати до відповідача норму ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України).

Щодо витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі жовтня статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, суд зважає на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 01.01.2025 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Романенко Михайлом Едуардовичем укладено договір № 42649746 про надання правової допомоги та додаткову угоду № 10003914687, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та (а.с. 67-70).

З копії акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2025 року, адвокатом Романенко М.Е. надані такі послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) 3750 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат 3750 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 750 грн; консультація щодо документів та доказів 750 грн (а.с. 72).

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ТОВ «Діджи Фінанс» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 3000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № С318 від 01.04.2025 року (а.с. 9), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2422 грн 40 к., а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 567 грн 80 к. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 2808 грн 40 к. х 2422 грн 40 к./11981 грн 48 к.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. ст. 207, 509, 525, 526, 536, 628, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) заборгованість за договором про споживчий кредит № 10003914687 від 11.06.2021 складає становить 2808 грн 40 к., з яких: заборгованість по сумі кредиту 2800 грн, заборгованість за відсотками 8 грн 40 к.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) судовий збір у розмірі 567 грн 80 к. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

В іншій частині позовну заяву Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст складено 27 квітня 2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра