Рішення № 138856684, 10.08.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 серпня 2026 рокуСправа № 495/3395/26 Номер провадження 2/495/3112/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15120 грн.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. 10.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 3886627 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кошти в сумі 2000 грн шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_1 ), на строк 360 днів.

За умовами договору сторони погодили стандартну процентну ставку в розмірі 2% в день, яка застосовується: 1) в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору.

Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови цього договору, а вказаний спосіб укладення договору споживчого кредиту відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

На підставі договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024, укладеного між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 3886627 перейшло до останнього.

Відповідач отримані в позику кошти на час пред`явлення позову не повернув.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 15120 грн.

1.2. Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

2. Рух справи у суді

Ухвалою від 01.05.2026 відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у клопотанні від справу просив розглядати без його участі; проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час, місце судового розгляду належно повідомлений (відповідно до вимог статті 128 ЦПК) шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання; про поважність причин неявки або про відкладення розгляду справи суду не заявив.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Керуючись статтею 280 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

4. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 10.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 3886627 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кошти в сумі 2000 грн шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_1 ), на строк 360 днів.

За умовами договору сторони погодили стандартну процентну ставку в розмірі 2% в день, яка застосовується: 1) в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору.

Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови цього договору, а вказаний спосіб укладення договору споживчого кредиту відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (04.08.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.

Згідно з п.3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему ipay, на підставі укладеного договору ФК-П-19/03-01 про організацію переказу коштів від 12.03.2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ та отримало Ліцензію Національного банка України.

За інформацією в листі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», відповідно до зазначеного договору № 3886627 від 10.08.2023 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 2000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .

На підставі договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024, укладеного між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 3886627 перейшло до останнього.

Відповідач отримані в позику кошти на час пред`явлення позову не повернув.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 15120 грн, з яких: 2000 грн заборгованість по тілу кредиту; 10240 грн заборгованість за процентами до відступлення; 2880 грн заборгованість за процентами після відступлення за 72 дні. Після відступлення права вимоги новим кредитором проценти за користування кредитом не нараховувалися.

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов необхідно задовольнити з таких мотивів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 сформовано наступну правову позицію.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положенням про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженим Постанова Правління Національного банку України № 151 від 13.12.2019 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом.

Отже, відповідач, підписавши кредитні договори, не лише погодив їх умови, але й скористався кредитом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

5.3. Предметом даного позову є стягнення кредитної заборгованості новим кредитором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також враховуючи положення статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Позивач крім тіла кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом позовної заяви та розрахунку боргу позивач ставить вимогу про стягнення процентів за правомірне користування кредитом. Вимога про стягнення процентів на підставі ст.625 ЦК не заявлена.

Суд відповідно до вимог статті 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню, оскільки позивач довів правомірність стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованим відсотками; перехід права вимоги як до нового кредитора.

Відповідач не спростував та не заперечив позовні вимоги.

Отже позов підлягає задоволенню у загальній сумі - 15120 грн.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив повністю тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

6.2. Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд керується наступним.

В силу частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 134 ЦПК визначено, що кожна сторона разом з першою заявою по суті справи подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла чи очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних витрат, за винятком сплаченого нею судового збору.

За матеріалами даної цивільної справи у позовній заяві позивач вказав, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн та надав докази таких витрат.

На підтвердження витрат, які позивач фактично поніс на професійну правничу допомогу для захисту порушених прав, суду наданий договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, акт прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, заявку на виконання доручення та розрахунок на оплату до договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024.

За змістом статті 137 ЦПК України при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В силу частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з доведеності понесення стороною таких витрат і з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Керуючись положеннями частини третьої статті 141 ЦПК України; керуючись принципом дійсності, необхідності, розумності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, їх розміру з урахуванням характеру спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтраст Капітал» заборгованість у розмірі 15120 грн (п`ятнадцять тисяч сто двадцять грн).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтраст Капітал» витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі грн); витрати по сплаті судового збору у сумі 2662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Повне судове рішення складене 10.08.2026.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: вулиця Набережно-Корчуватська, 27/2, місто Київ;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.Ф. Волкова