Рішення № 138856475, 18.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6236/26

пр. № 2/759/7917/26

18 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частки у спільному майні та визнання права власності на частку житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у березні 2026 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд: припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 29,7 кв.м, житловою площею 18,5 кв.м.; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 29,7 кв.м, житловою площею 18,5 кв.м.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/3 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 449000 грн 00 коп., та стягнути судові витрати по справі.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , належить: ?? ОСОБА_1 - 2/3 частки у праві спільної часткової власності; ?? ОСОБА_3 - 1/3 частка у праві спільної часткової власності. Отже, позивач є власником більшої частки у спірному майні (2/3), тоді як відповідачу належить 1/3 частка. Наразі позивач та відповідач не проживають спільно та не ведуть спільне господаво. Відповідач зі своїми дітьми зареєстрована за адресою спірної квартири, але фактично там не проживають, не цікавляться своєю часткою в квартирі, не утримують квартиру в належному експлуатаційному стані, не проводять поточний ремонт, тощо. Разом з тим, спірне майно є однокімнатною квартирою загальною площею 29,7 кв.м, житловою площею 18,5 кв.м, що об?єктивно унеможливлює виділ у натурі 1/3 частки відповідача без зміни функціонального призначення приміщення та без істотного зменшення його вартості. Крім того, через відсутність згоди відповідача щодо користування, розпорядження та утримання спірного житла позивач також не може ефективно здійснювати права співвласника відповідно до ст. 358 ЦК України. Таким чином, режим спільної часткової власності створює об?єктивні перешкоди для реалізації позивачем її конституційного та цивільного права на володіння, користування та розпорядження майном.

03.06.2026 від представника відповідача до суду надійшло клопотання, в якому зазначає, що відповідач готова визнати заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в повному обсязі лише в тому випадку, якщо остання перерахує на депозитний рахунок Святошинського районного суду міста Києва повну вартість 1/3 частки спільної квартири, а саме 449000 грн 00 коп., та надасть до суду відповідну платіжну інструкцію про переказ цих коштів. Водночас, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, а саме судового збору в розмірі 5821 грн 20 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 45000 грн 00 коп. З огляду на те, що відповідач готова була б врегулювати спір миром у досудовому порядку та не було жодної підстави для звернення з цим позовом до суду, згодою відповідача з прийняттям грошової компенсації пропрційно вартості її частки у спірному майні, вимагати відшкодування витрат пов`язаних із підготовкою адвоката до судових засідань та самого позову у визначеній сумі є абсолютно необґрунтованим (а.с. 96-100).

15.06.2026 представником позивача до суду надіслано клопотання про долучення доказів, а саме квитанцій про внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 45000 грн 00 коп. (а.с. 106-1080.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 визначено головуючого суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 65-66).

Ухвалою судді від 19.03.2026 відкрито загальне позовне провадження і призначено підготовче засідання (а.с. 68-69).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.06.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 111).

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином, 18.06.2026 представником позивача через «Електронний суд» подана заява про слухання справи у відсутність позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 109-110).

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісною власності: ОСОБА_4 в частці 1/3; ОСОБА_5 в частці 1/3; ОСОБА_6 в частці 1/3, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 17.11.1997, виданого Дочірнім підприємством ЕКОС згідно з розпорядженням №1760 від 17.11.1997 та зареєстрованим в Київському міському бюро технічної інвентаризації 04.12.1997, записано в реєстрову книгу за №6321 (а.с. 14, 15).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.03.2019, виданого державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мусієнко К.П. та зареєстрованого в реєстрі за №5-95, після смерті ОСОБА_4 , спадкоємцем 1/3 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 29,7 м2 житловою площею 18,5 м2 є - ОСОБА_1 , що також підсверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.03.2019 (а.с. 16, 17-19).

Відповідно до висновку експерта №1392/02/2026 від 24.02.2026, поділити квартиру АДРЕСА_4 в натурі між співвласниками ОСОБА_1 (2/3 частки) та ОСОБА_7 (1/3 частки), відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, технічно неможливо, оскільки неможливо при такому поділі виконати вимоги пунктів 5.18, 5.19, 5.20, 5.21, 7.34, 7.35 ДБН B.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», 19.6 ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація. Частина ОСОБА_8 . Частина II. Будівництво», ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 , становить 1347000 (один мільйон триста сорок сім тисяч) грн 00 коп. (а.с. 20-61).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на депозитний рахунок Святошинського районного суду міста Києва внесено повну вартість 1/3 частки спільної квартири, а саме 449000 грн 00 коп. відповідно до квитанцій: №1 від 12.06.2026 на суму 54000 грн 00 коп., та №11 від 11.06.2026 на суму 395000 грн 00 коп. (а.с. 107-108).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України). Як зазначено у ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. На підставі ст. 364 ЦК України співвласник має право на грошову компенсацію через неможливість виділу частки в натурі.

При цьому суд враховує зазначене у постанові Верховного суду від 15 вересня 2021 року в справі № 766/18974/18, де, виходячи з аналізу вищезазначених норм, з урахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне:

- чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом;

- чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі;

- чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України;

- чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Позивач та відповідач не проживають спільно та не ведуть спільного господарства.

При вирішенні даного спору по суті суд враховує також ті обставини, що відповідач у зазначеній квартирі не проживає, та не заперечує проти припинення її права власності на 1/3 частку у спільному майні.

Ще однією умовою припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні є те, що спільне володіння та користування майном є неможливе.

При цьому при визначенні судом розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з однієї сторони на користь іншої, суд має враховувати роз?яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в абз. 3 п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», відповідно до яких розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза. (абз. 4 п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»).

Наданий позивачем висновок експерта від 24.02.2026, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі. Оцінювач надав висновок про здійснення оцінки саме квартири АДРЕСА_1 , самостійно проводив огляд цієї квартири, звіт складений з метою вирішення майнових спорів у судовому порядку.

У свою чергу, відповідач не заперечує проти оцінки, наданої позивачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про спроможність позивачем виплатити відповідачу компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно у розмірі 1/3 частки квартири, і це не становитиме для неї надмірний тягар, а відповідач не користується спільним майном, а тому позов слід задовольнити.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При подачі позову, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5821 грн 20 коп., оскільки відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позов, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2910 грн 60 коп. та підлягає поверненню з Державного бюджету України сплачена суму судового збору у розімірі 2910 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 51 Конституції України; ЦК 15, 16, 183, 319, 358, 364, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частки у спільному майні та визнання права власності на частку житлового будинку задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 29,7 кв.м, житловою площею 18,5 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 29,7 кв.м, житловою площею 18,5 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/3 частки у праві спільної часткової власності у розмірі 449000 (чотириста сорок дев`ять тисяч) грн 00 коп. за рахунок коштів, внесених нею на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві (Святошинського районного суду м. Києва) (код 26268059), №UA128201720355259002001012089 в Державній казначейській службі України (код 820172) на підставі квитанцій: №1 від 12.06.2026 на суму 54000 грн 00 коп., та №11 від 11.06.2026 на суму 395000 грн 00 коп.

Зобов`язати Державну казначейську службу України виплатити ОСОБА_2 суму у розмірі 449000 (чотириста сорок дев`ять тисяч) грн 00 коп. внесеної ОСОБА_1 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві (Святошинського районного суду м. Києва) №UA6128201720355259002001012089 на підставі квитанцій: №1 від 12.06.2026 у розмірі 54000 грн 00 коп., та №11 від 11.06.2026 у розмірі 395000 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2910 (дві тисячі дев`ятсот десять) грн 60 коп.

Зобов`язати повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачену суму судового збору по квитанції про сплату судового збору №9338-6466-3560-6232, дата 05.03.2026 10:36:00, Отримувач ГУК у м. Києві/Святош.р-н./22030101, ЄДРПОУ 37993783, П/Р НОМЕР_2 , МФО 899998, призначення *;101; НОМЕР_1 ; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Святошинський районний суд міста Києва, АТ «ТАСКОМБАНК», ЄДРПОУ 09806443, сума судового збору у розмірі 2910 грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 20.07.2026.