Рішення № 138856312, 27.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1973/24

пр. № 2/759/7471/26

27 травня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд міста Києва

під головуванням судді Сенько М.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Сівак В.В,

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання договорів, стягнення суми вкладів, процентів та стягнення моральної шкоди, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон"

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" про розірвання договорів, стягнення суми вкладів, процентів та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 26 листопада 2012 року вона уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк»: договір № SAMDN25000730906315 на банківський вклад на 6000,00 дол. США строком на 12 місяців, за процентною ставкою 10 % річних;

27 травня 2013 року договір № SAMDN25000735456201 на вклад "Депозит Плюс на 12 місяців" на банківський вклад на 2000 (дві тисячі гривень) строком на 366 днів за процентною ставкою 17 % річних з щомісячним нарахуванням таких відсотків;

6 грудня 2013 року договір № SAMDN80000739621902 на банківський вклад "Стандарт" на 2424, 22 (дві тисячі двадцять чотири) доларів США зі строком дії по 6 червня 2014 року включно під 9 % річних.

Договори передбачали їх пролонгацію у разі незаявлення клієнтом про відмову у продовження строків вкладів. 1 грудня 2015 року позивач звернулась до відповідача з заявою про роз`яснення їй дій вищевказаних договорів.

Відповідач листом від 7.12.2015 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20151201/868 повідомив, що відповідальність за виконання договорів несе російська федерація як держава, що здійснила окупацію.

Подальше листування не мало для позивачки позитивних наслідків і на момент звернення до суду з цим позовом кошти за договорами банківських вкладів не повернено.

Відповідач надав відзив на позов, в якому не заперечував щодо укладення з позивачкою договорів банківських вкладів, але відповідальність за невиконання зобов`язань переклав на третю особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" з тих підстав, що отримання згоди від позивачки на переведення боргу (перерахування її коштів) на ТОВ «ФК «Фінілон» відбулося з дотриманням вимог законодавства (мовчазна згода).

Третя особа відзиву на позов не надала.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовну заяву підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача до суду не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За унормуванням ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 95 ЦК України встановлює, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п.5 Постанови Правління Національного Банку України від 06 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, у тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов`язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

За змістом статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (частина перша статті 1060 ЦК України).

Положення статті 1059 ЦК України регулюють питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Виходячи з норм статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі - Інструкція), затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, пункту 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, дає підстави для висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.

Враховуючи те, що факт укладення договорів банківських вкладів та внесення позивачем коштів підтверджено належними доказами, а відповідач не виконав законну вимогу позивача про повернення належних йому коштів, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки сум неповернутих вкладів у доларах США і національній валюті, несплачені проценти відповідно до умов договорів.

Суми до стягнення визначені без відрахування податків і зборів, які підлягають утриманню в установленому порядку.

Водночас, суд відхиляє доводи АТ КБ «ПриватБанк» в частині того, що належним відповідачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон»), оскільки у межах цієї справи відповідачем не доведено факту надання згоди позивачем на заміну боржника, відтак АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем.

Договір про переведення боргу за договором банківського вкладу має вчинятися у письмовій формі за участю вкладника (стаття 520 ЦК України), воля якого до переведення боргу за депозитним договором не може виражатися мовчанням.

Оскільки позивачка відповідно до статті 520 ЦК України не надавала згоди на переведення боргу за договорами банківського вкладу від АТ «КБ «ПриватБанк» до ТОВ «ФК «Фінілон», договір про переведення боргу між банком і ТОВ «ФК «Фінілон» шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладнику банку не створює правових наслідків для позивачки.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20, провадження № 14-224цс21, щодо переведення боргу від АТ «КБ «ПриватБанк» до ТОВ «ФК «Фінілон» у подібних правовідносинах, у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 357/7395/20 (провадження № 61-5063св23), від 24 квітня 2024 року в справі № 757/44941/21-ц (провадження № 61-2394св24) та інших.

Саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договорами банківських вкладів, з приводу виконання умов яких виникли спірні правовідносини, а, отже, й належним відповідачем, що відповідає правовій позиції у подібних правовідносинах, викладеній Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (частини перша та п`ята статті 1061 ЦК України).

Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У частині першій статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України). У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (подібний висновок в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору (постанова Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21)).

Сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент, з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору. У випадку, якщо сторони не встановили момент, з якого договір вважатиметься розірвання внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням, що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору (постанова Верховного Суду від 24 травня 2023 року в справі № 756/420/17 (провадження № 61-18833св21)).

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн., суд дійшов наступних висновків.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (стаття 23 Цивільного кодексу України).

Відповідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року зі змінами, моральна шкода - це шкода немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяна фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 5 Постанови, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Виходячи з того, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

За таких обставин, встановивши невиконання ПАТ КБ «ПриватБанк» договірних зобов`язань, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково.

Керуючись ст.ст.2, 76-83, 141, 158, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договорів, стягнення суми вкладів, процентів та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Розірвати укладені між ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» договори: 26 листопада 2012 року № SAMDN25000730906315, 27 травня 2013 року № SAMDN25000735456201, 6 грудня 2013 року договір № SAMDN80000739621902.

Стягнути з Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570; 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована як ВПО за адресою АДРЕСА_1 ):

- суму вкладу 6000 (шість тисяч доларів США) та процентів на цю суму вкладу 11113 (одинадцять тисяч сто тринадцять доларів США). за договором № SAMDN25000730906315 валютного вкладу "Мультивалютний. 12 місяців", а загалом за цим вкладом 17113 (сімнадцять тисяч сто тринадцять) доларів США;

- суму вкладу 2424, 22 доларів США та процентів на цю суму вкладу 2180, 80 доларів США за договором № SAMDN80000739621902 валютного вкладу "Стандарт", а загалом за цим вкладом 4606, 02 доларів США;

- суму вкладу 2000 (дві тисячі гривень) та проценти на цю суму вкладу 3400 грн. за договором № SAMDN25000735456201 на вклад "Депозит Плюс на 12 місяців" , а загалом за цим вкладом 5400 грн..

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя Сенько М.Ф.