Ухвала суду № 138855993, 08.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12622/26

Провадження №: 1-кс/755/3544/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120261000400001860 від 06.08.2026 року,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120261000400001860 від 06.08.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Клопотання погоджено з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 .

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120261000400001860 від 06.08.2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.08.2026 року близько 13:15 ОСОБА_4 разом з невстановленим досудовим розслідуванням особою перебували в приміщенні магазину «Фора», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Гродненська 1/35, де в цей час у торговій залі магазину перебував ОСОБА_8 , у якого на плечі знаходилась сумка, у якій перебував гаманець з грошовими коштами у розмірі 1 500 доларів США.

Так, у ОСОБА_4 спільно з невстановленою досудовим розслідування особою, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, а саме речі, що знаходились у сумці ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, діючи спільно, ОСОБА_4 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, підійшли до терміналу самообслуговування, що розміщений у торговій залі магазину, поруч зі столом, за яким перебував ОСОБА_8 , у якого на плечі знаходилась сумка, та почали імітувати користування вищевказаним терміналом. У цей час, невстановлена досудовим розслідування особа, реалізуючи спільний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи поруч з ОСОБА_8 , таємно від останнього та інших відвідувачів магазину, рукою дістав з відділення сумки, що перебувала на плечі у потерпілого, гаманець червоного кольору, у якому знаходились грошові кошти у розмірі 1 500 доларів США, та поклав вказаний гаманець до кишені шортів, в які невстановлена досудовим розслідуванням особа була одягнута.

У подальшому, реалізуючи спільний умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою збереження таємності дій, недопущення викриття злочинних дій та доведення спільного злочинного умислу до кінця, ОСОБА_4 таємно від потерпілого та інших відвідувачів магазину, рукою з кишені невстановленої досудовим розслідуванням особи забрав гаманець потерпілого ОСОБА_8 червоного кольору, у якому перебували грошові кошти у розмірі 1 500 доларів США, після чого ОСОБА_4 , разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, утримуючи викрадене майно при собі, покинули місце події, завдавши ОСОБА_8 матеріального збитку у розмірі 1 500 доларів США, що становить 67 035 гривень на день вчинення злочину.

06.08.2026 року ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

07.08.2026 року ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час застосування застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , орган досудового розслідування вважає, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі аналогічні кримінальні правопорушення, у якому він підозрюється.

Про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить наступне:

- тяжкість покарання яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення - ч. 4 ст. 185 КК України - відповідно до ст. 12 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8-ми років, він достовірно розуміючи той факт, що вчинив злочин, за яким законом передбачено покарання пов`язане з позбавленням волі, з метою уникнення відповідальності за вчиненні ним суспільно небезпечні винні діяння, може переховується від органів досудового розслідування та суду. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, підозрюваний неодноразово раніше судимий та розуміє, що у разі доведення його вини, йому буде застосовано покарання у вигляді позбавлення волі.

- підозрюваний ОСОБА_4 , може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на покази свідків та потерпілого, у цьому ж кримінальному провадженні, а також осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, та які будуть допитані у кримінальному провадженні, для того, щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення у якому останньому повідомлено про підозру, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, на даний час з об`єктивних причин не встановлено та не допитано всіх свідків у кримінальному провадженні, показання яких можуть мати важливе доказове значення.

- також, обґрунтованим є факт, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі аналогічні кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказане підтверджуються тим, що ОСОБА_4 , зважаючи на відсутній стабільний матеріальний здобуток, є схильним до продовження злочинної діяльності, матеріальні блага на прожиття задовольняє шляхом вчинення корисливих злочинів. Крім того, останній неодноразово судимий та на шлях виправлення не став.

З огляду на фактичні обставини кримінального провадження, та особу ОСОБА_4 , наведені обставини у сукупності дають підстави вважати про існування ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі аналогічні кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється.

Наведені обставини у сукупності дають підстави вважати про існування ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі аналогічні кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється.

Зазначені ризики є суттєвими, і, як засвідчать матеріали клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов`язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки саме клопотання та підозра є не обгрунтованими, а ризики, що наведенні у клопотанні, не доведеними. Зазначив, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, дерматологічне захворювання, у зв`язку з чим просив застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт. Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку захисника. У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона є цивільною дружиною ОСОБА_4 , два роки проживають вони у квартирі знайомих. Разом з ними також проживає товариш ОСОБА_4 . Вона фінансово забезпечує їх сім`ю, оскільки ОСОБА_4 має проблеми із здоров`ям та не працює, тому останній займається побутовими справами. Охарактеризувати ОСОБА_4 вона може як добру, спокійну людину, яка завжди може допомогти. Крім того, захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заявив та подав скаргу в порядку ст. 206 КПК України щодо незаконного позбавлення особи свободи. Скарга вмотивована тим, що затримання ОСОБА_4 без ухвали слідчого судді проведене у спосіб, не передбачений законодавством України, оскільки підозрюваний затриманий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, тобто безпосередньо після вчинення злочину, однак з моменту вчинення ОСОБА_4 , на думку слідчого, кримінального правопорушення, до моменту затримання останнього минуло більше 10 годин. Крім того, ОСОБА_4 було затримано не за місцем вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим просив затримання та позбавлення свободи ОСОБА_4 визнати не законним та постановити ухвалу про звільнення його з під варти негайно в залі суду. Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав скаргу, просив її задовольнити. Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, оскільки вона є не обгрунтованою. Зазначив, що з моменту вчинення кримінального правопорушення до затримання, органом досудового розслідування було вжито оперативно-розшукові дії для встановлення особи, яка вичинила кримінальне правопорушення. Після встановлення особи в той же день - було затримано підозрюваного.

Щодо скарги захисника на незаконне затримання та утримання особи під вартою.

Згідно положень ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання.

Згідно ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України .

Частиною 4 ст. 208 КПК України встановлено, що уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Частина 5 ст. 208 передбачає, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений статтею 211 цього Кодексу.

Розглядаючи скаргу захисника на незаконне затримання в порядку ст. 208 КПК України слідчий суддя відзначає, що відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції » ( Letellier v France ), 12369 / 86, 26 червня 1991 року).

Так, вивчивши протокол затримання, заслухавши учасників, суд вважає, що у слідчого були наявні підстави затримати ОСОБА_4 . Протокол затримання особи складений відповідно до вимог КПК України, містить обов`язкові реквізити, посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді відповідно до положень ст. 208 КПК України, під час затримання ОСОБА_4 повідомлено підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, його права і обов`язки, затримання відбулося за участю захисника, що зафіксовано у протоколі затримання особи.

Порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу слідчим суддею не встановлено.

Відтак, порушень КПК України при затриманні ОСОБА_4 та утриманні його під вартою слідчим суддею не встановлено, а тому скарга захисника про визнання затримання незаконним задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця проживання, роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного. За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні. Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Слідчим суддею встановлено, що 06.08.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120261000400001860були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. 07.08.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, оформлене відповідно до вимог ст. 184 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконано вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України. Слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, які додані до клопотання. Відповідно до позиції ЄСПЛ, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя на підставі наданих матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим - позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років; вік підозрюваного та відстуність захворювань, які б перешкоджали знаходженню у ДУ "Київський слідчий ізолятор"; наявність міцних соціальних звязків; раніше неодноразово судимий. Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, то слід зазначити таке.Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним можливо вчиненні тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років. Тому даний ризик є цілком реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 та обставини його вчинення, ризик впливу останнього на потерпілого та свідків, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами, є досить реальним. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше неодноразово судимий, тому даний ризик є цілком реальним. На підставі вказаних вище обставин у їх сукупності та взаємозв`язку слідчий суддя дійшов висновку про наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.На переконання слідчого судді підозрюваному не може бути обрано більш м`який запобіжний захід, тому що це не нівелює спроби підозрюваного ухилятися від слідства, вливати на потерпілого та свідків та вчиниінше кримінальне правопорушення.

Крім того, на думку слідчого судді, у разі застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, а саме нічний домашнього арешту, про який просила сторона захисту, орган розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити. Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством. Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 183, 186, 193-196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 , поданої в порядку ст. 206 КПК України щодо незаконного позбавлення особи свободи - відмовити. Клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 05 жовтня 2026 року включно, з утриманням у ДУ «Київський слідчий ізолятор» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 13).

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 199 680 грн, яка може бути внесена як самою підозрюваною особою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої особа підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194КПК України покласти на підозрюваного у разі внесення застави наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватися з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави. Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 10 серпня 2026 року о 13 годині 20 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1