Ухвала суду № 138855665, 30.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1605/26

Провадження по справі № 1-кс/752/6360/26

У Х В А Л А

іменем України

"30" липня 2026 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000001390 від 04.11.2025

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

представника власника майна - ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),

встановив:

27 липня 2027 засобами поштового зв`язку до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 від 22.07.2026 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000001390 від 04.11.2025, яке виявлено та вилучено у ході обшуку, проведеного 05.05.2026 за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: витяг з Міністерства економіки про бронювання військовозобов`язаного на 1 арк.; повідомлення про бронювання військовозобов`язаного на 1 арк.; наказ №27-ОК від 22.05.2025 про прийняття на роботу на 1 арк., мобільний телефон Iphone 14 Pro max, s/n: НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , сім-карта: НОМЕР_4 .

Вилучене в ході обшуку майно визнано речовим доказом, оскільки воно на думку прокурора містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Прокурор просить накласти арешт на майно, що зазначено у клопотанні з метою його збереження як речового доказу.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про арешт майна підтримав, уточнивши, що обшук був проведений 22 липня 2026, та у клопотанні ним допущена технічна помилка. Пояснив, що вилучені в ході обшуку речі та документи відповідають критеріям ст. 98 КПК України, оскільки містять інформацію та відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні. Зазначив, що документи попередньо оглядалися слідчим під час їх вилучення, тому слідчий дійшов висновку, що інформація, яка міститься у них, має доказове значення. Також під час обшуку був виявлений мобільний телефон, який належить ОСОБА_5 , Останній надав доступ та у телефоні була виявлена інформація, яка має доказове значення, а саме переписка та документи.

Представник власника майна ОСОБА_5 - ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ), заперечив проти задоволення клопотання в частині накладання арешту на телефон, оскільки вважає, що у орган досудового розслідування мав достатньо часу для того, що вилучити інформацію з телефону, оскільки саме на це надавав дозвіл слідчий суддя в ухвали про обшук. Вказував на те, що його довірителю не повідомлено про підозру, тому утриманні майна порушує право на захист на не має правого підґрунтя. В іншій частині клопотанні - посилався на розсуд суду.

Згідно ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього додатки у виді копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, вислухавши доводи прокурора, думку представника власника майна з приводу заявленого клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного.

Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 132 КПК України.

Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання було здано до поштового відділення Укрпошти 24.07.2026.

Так, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000001390 від 04.11.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, було встановлено, що групи осіб не пізніше 2024 року до якої увійшли ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та інших невстановлених на даний час осіб, за попередньою змовою, реалізовували протиправний механізм, який полягав в незаконному переправленні військовозобов`язаних осіб чоловічої статі призивного віку через державний кордон України шляхом їх фіктивного працевлаштування на ряд суб`єктів господарської діяльності, а саме: ТОВ «ДРЕЙСЕН АЛЬЯНС» (ЄДРПОУ 45461591), ТОВ «АЕРОНАУТ ОПТІ» (ЄДРПОУ 45741139), власником яких є ОСОБА_6 , ТОВ «ГРУПА МЛ ІННОВАЦІЇ» (ЄДРПОУ 45079479), ТОВ «ГЕЛІОС ІННОВАЦІЇ» (ЄДРПОУ 45503535), власником яких є ОСОБА_7 , ТОВ «КВАНТІВО» (ЄДРПОУ 45997960), власником якого ОСОБА_8 та ТОВ «ФІНН ПАРТРЕНС» (ЄДРПОУ 45787016), власником якого є ОСОБА_10 , яка також є бухгалтером на підприємствах ОСОБА_6 .

Механізм протиправної діяльності полягав у фіктивному працевлаштуванні осіб чоловічої статі призивного віку за грошову винагороду до зазначених підконтрольних суб`єктів господарської діяльності, та подальше їх бронювання.

З цією метою та для забезпечення формального дотримання вимог законодавства та надання протиправній діяльності вигляду законної, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залучили юридичну ТОВ «МК ЛІГАЛ СЕРВІС», які надавали юридичні послуги, зокрема щодо додання до Міністерства цифрової трансформації України документів для визначення підприємств критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Під час досудового розслідування було встановлено, що фіктивне працевлаштування, безпідставне отримання статусу критично важливого підприємства, надавало можливість незаконно бронювати осіб чоловічої статі призовного віку.

Так, до ТОВ «АЕРОНАУТ ОПТІ» було працевлаштовано 114 працівників, з числа яких заброньовано 53 осіб, ТОВ «ДРЕЙСЕН АЛЬЯНС» 110 працівників, заброньовано 54 осіб, до ТОВ «КВАНТІВО» - 128 працівників, заброньовано 47 осіб, до ТОВ «ФІНН ПАРТРЕНС» - 117 працівників, заброньовано 52 осіб.

Значній частині заброньованих осіб видавалися документи на відрядження за межі України, на підставі яких військовозобов`язані особи чоловічої статі призивного віку безперешкодно перетинали державний кордон України та в подальшому на територію України не повертались, чим фактично ухилялись від мобілізації та проходження військової служби.

22.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва проведено обшук квартири, де проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , який був одним з таких фіктивно працевлаштованих осіб. Під час обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон Iphone 14 Pro max, s/n: НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , сім-карта: НОМЕР_4 : витяг з Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного на 1 арк.; повідомлення про бронювання військовозобов`язаного на 1 арк.; наказ №27-ОК від 22.05.2025 про прийняття на роботу на 1 арк.;

22.07.2026 постановою слідчого вищевказані речі визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.

Прокурор вказує на те, що арешт зазначеного у клопотанні майна обумовлений необхідністю його збереження як речового доказу, оскільки вилучені документи, а також інформація у мобільному телефоні містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є зокрема арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися)для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України арешт також може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Аналізуючи вимоги клопотання у сукупності з відомостями, що містяться у матеріалах, які додані до клопотання, слідчий суддя вважає доведеним, що документи, на арешті яких наполягає прокурор, які вилучено за місцем проживання ОСОБА_5 є такими, що відповідають критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені, зокрема щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів в умовах воєнного стану. Ненакладання арешту може призвести до знищення, приховування, спотворення інформація, яка міститься у зазначеній документації.

Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений лише оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні. Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання в частині накладання арешту на документи є обґрунтованими. Арешт на вказане майно підлягає накладанню з метою його збереження як речового доказу, що відповідає п.1) ч.2 ст. 170 КПК України.

Враховуючи наведене, потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.

При цьому, відомостей щодо негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею на момент розгляду клопотання не встановлено, а представником власника майна в судовому засіданні не доведено необґрунтованість поданого клопотання чи відсутність потреби у накладенні арешту.

Між тим, прокурор під час судового розгляду клопотання не довів, що мобільний телефон ОСОБА_5 , який виявлений та вилучений під час обшуку, містить інформацію, має доказове значення. Крім того, суддя в ухвалі про проведення обшуку надавав дозвіл на вилучення інформації, яка міститься у об?єктах електронного збереження інформації, електронних носіях, а власник майна надав доступ до інформації у телефоні.

Так, відповідно до ч.1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно із ч.5 ст. 236 КПК України обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.

Частина 6 регламентує, що слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.

Якщо під час обшуку слідчий, прокурор виявив доступ чи можливість доступу до комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, для виявлення яких не надано дозвіл на проведення обшуку, але щодо яких є достатні підстави вважати, що інформація, що на них міститься, має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий має право здійснити пошук, виявлення та фіксацію комп`ютерних даних, що на них міститься, на місці проведення обшуку.

Таким чином з моменту проведення обшуку (22 липня 2026) по фактичну дату судового розгляду клопотанні (30 липня 2026) прокурор мав достатньо часу, для огляду інформації, яка міститься у мобільному телефоні, доступ до якої не обмежений системо логічного захисту, та вилучення її

Вказані обставини дають підстави дійти висновку, про відмову у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_5 .

На підстав викладеного, керуючись ст. 40, 131, 132, 168, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

клопотання прокурора задовольнити частково.

Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні № 12025100000001390 від 04.11.2025, яке виявлено та вилучено у ході обшуку, проведеного 22.07.2026 за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: витяг з Міністерства економіки про бронювання військовозобов`язаного на 1 арк.; повідомлення про бронювання військовозобов`язаного на 1 арк.; наказ №27-ОК від 22.05.2025 про прийняття на роботу на 1 арк.

Відмовити прокурору у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на мобільний телефон Iphone 14 Pro max, s/n: НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , сім-карта: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1