Ухвала суду № 138854984, 10.08.2026, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/1174/25

Провадження №2/471/97/26

Номер рядка звіту 22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. с-ще Братське

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Прокопчук Н.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в с-ще Братське цивільну справу № 471/1174/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства Селянської спілки приватних паїв" КУЙБИШЕВА " про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Братського районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства селянська спілка приватних паїв «Куйбишева» про розірвання договору оренди землі.

27.07.2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в зв`язку з відмовою позивач від позову.

Під час судового засідання представник відповідача не заперечував проти закриття провадження у справі.

Суд, дослідивши заяву, матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року в справі № 617/726/15-ц (провадження № 61-16970св20) вказано, що "одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, в основі якого лежать дві ознаки: свобода та винятковість. Перша ознака полягає в тому, що ніхто не може бути примушений користуватися чи не користуватися своїм суб`єктивним правом, та сам суб`єкт визначає спосіб його реалізації. Друга - тільки носій, суб`єкт цього права може користуватися своїм правом, ніхто інший без його згоди не може цього робити. Основна логіка такого підходу до походження принципу диспозитивності цивільного судочинства зводиться до того, що, оскільки цивільний процес є процесуальною формою захисту суб`єктивних цивільних прав, право осіб цивільних правовідносин вільно розпоряджатися своїми правами має трансформуватися у процедурах цивільного судочинства через законодавче закріплення можливості зацікавлених осіб розпоряджатися матеріальними правами та процесуальними засобами їх здійснення".

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами, а суд зобов`язаний пересвідчитися в дійсній волі особи на вчинення таких дій.

Відповідно до частин першої, третьої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову та відмова прийнята судом.

Право позивача відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу також передбачено пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до договору про надання правової допомоги (п.3.3.2) від 29.08.2025 року адвокат крім інших прав, передбачених договором, має право на повну або часткову відмову від позову.

За правилами частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Судом не встановлено підстав для не прийняття заяви про закриття провадження у справі в зв`язку з відмовою позивача від позову.

Таким чином, суд вважає, що заява позивача про закриття провадження по справі підлягає задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 49, 206, 255, ст.256, 260, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про закриття провадження задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства селянська спілка приватних паїв «Куйбишева» про розірвання договору оренди землі закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

СуддяІ.Б. Гукова