Рішення № 138854788, 07.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 953/899/26

Провадження № 2/127/3457/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №6323997 від 01.05.2020 року в загальному розмірі 9612,70 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 01.05.2020року між відповідачем та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики №6323997, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6500,00 грн, строк позики - 28 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,6 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Кредитодавець ідентифікував відповідача та електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори.

Позикодавець на виконання умов договору позики №6323997 від 01.05.2020 року надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6500,00 грн за посередництвом платіжної системи - ТОВ «Європейська платіжна система».

Відповідач належним чином не виконує умови договорів.

За кредитним договором позики №6323997 від 01.05.2020 року утворилась заборгованість в розмірі 9612,70 грн, з яких: 6500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3112,70 грн - сума заборгованості за відсотками.

21.06.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу №2106 від 21.06.2021 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №6323997 від 01.05.2020 р.

В свою чергу, 03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за договором позики №6323997 від 01.05.2020 р.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до Договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №6323997 від 01.05.2020 року в сумі 16817,93 грн, з яких: 5823,40 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10994,53 грн - сума заборгованості за відсотками.

Позивач зазначає, що вказана сума заборгованості за цими договорами не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики № 6323997 від 01.05.2020 у розмірі 9612,70 грн, з яких 6500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3112,70 грн сума заборгованості за відсотками; а також 2662,40 грн судового збору та 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито спрощене позовне провадження у справі з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, а також витребувано додаткові докази.

25.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідач стверджує, що не отримував від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти в сумі 6500 грн. на умовах Договір позики №6323997 від 01.05.2020 року. Відповідно до виписки АТ КБ «Приватбанк» від 11.05.2026 у період з 01.05.2020 по 04.05.2020 - операції були відсутні. Крім того, відповідач заперечує про досягнення між ним та позикодавцем домовленостей про автопролонгацію строку користування позикою. Наведений позивачем розрахунок кредитної заборгованості вважає необґрунтованим та непідтверджений матеріалами справи, оскільки на відповідає умовам визначеним у договорі позики. Відповідач заперечує ознайомлення із правилами про надання грошових коштів у позику від 07.02.2019. Відповідач, посилаючись на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, заперечує проти вимоги позивача про сплату Відповідачем процентів у разі прострочення строку повернення коштів позичальнику, також заперечує проти вимог позивача про сплату відповідачем процентів за користування кредитом вказуючи, що він є військовослужбовцем у зв`язку з чим на нього поширюються гарантії передбачені ЗУ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зважаючи на що вимоги про стягнення відсотків за кредитом та відсотків від простроченої ним суми грошового зобов`язання з повернення суми позики не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач зазначає, що не отримував жодного письмового повідомлення про відступлення права вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до нового кредитора ТОВ "Фінпром Маркет". Відповідач заперечує щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу та вважає їх необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів надання адвокатом правничих послуг пов`язаних із цією справою.

28.05.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої останній просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та відмовити відповідачу в компенсації витрат на правничу допомогу. Зазначив, що твердження відповідача стосовно ненадання коштів на картковий рахунок відповідача не відповідає дійсності, оскільки перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується електронною платіжною інструкцією та довідкою ТОВ «Фінекспрес», а також листом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». При цьому вказує, що твердження відповідача щодо відсутності будь-яких операцій по картковому рахунку не узгоджуються зі змістом наданої ним банківської виписки. Зокрема, у виписці зазначено, що залишок коштів на початок періоду становив 100 грн, тоді як на кінець періоду - 54,20 грн, що свідчить про зміну стану рахунку протягом відповідного періоду. За відсутності будь-яких операцій така зміна залишку коштів є неможливою. Наведені обставини ставлять під сумнів достовірність та повноту наданої Відповідачем виписки, а також свідчать про суперечливість його пояснень. Окрім того, з матеріалів цивільної справи вбачається, що Відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 9159,30 грн., що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання. Щодо наявності у відповідача права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач вказує, що відповідач є військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом та не має статусу мобілізованого, до матеріалів цивільної справи не долучено доказів, які підтверджують проходження військової служби по мобілізації в період з 01.05.2020 по 27.08.2020 року (період нарахування процентів за договором позики № 6323997). Про відступлення права грошової вимоги відповідач повідомлений шляхом звернення з даним позовом до суду, так як в матеріалах справи наявні докази переходу права грошової вимоги від позикодавця до позивача, при цьому доказів визнання договору факторингу недійсним матеріали справи не містять. Твердження представника Відповідача, стосовного того, що Відповідач брав на себе зобов`язання сплатити основне зобов`язання та відсотки в розмірі 0,64% за користування ним, спростовується матеріалами справи, оскільки у пункті 2 Договору позики зазначено, що сума позики у 6 500,00 грн., надається строком на 28 днів під процентну ставку (базова) в день 1.6 % (фіксована). Додатково в зазначеному пункті наведений орієнтовний/попередній графік погашення заборгованості, згідно якого протягом 28 днів застосовується знижена процентна ставка/день 0,64%. За понадстрокове користування позикою (її частиною) за день встановлена процентна ставка 2,70%. Через неналежне виконання умов Договору позики, нараховані згідно умов Договору позики Проценти було перераховано за базовою/фіксованою процентною ставкою 1.6%, замість 0,64% у відповідності до положень пункту 9.7. Правил. Витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн позивач вважає завищеними та не підтвердженими жодною платіжною інструкцією про сплату гонорару відповідачем на користь його представника. Натомість вказує, що витрати позивача на правничу допомогу є доведеними у повному обсязі та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

03.06.2026 представником відповідача подано до суд заперечення, у яких відповідач наголошує, що наданою ним випискою з веббанкінгу АТ КБ Приватбанк від 11.05.2026, в якій зазначено, що в період з 01.05.2020 по 04.05.2020 - операції по банківському рахунку Відповідача відсутні спростовано доводи позивача про отримання Відповідачем суми позики 6500 грн за договором позики №6323997 від 01.05.2020. Також відповіддю АТ КБ «Приватбанк» на запит суду, за клопотанням Позивача, зазначено, що виписка по картковому та поточному банківському рахунку Відповідача за період з 01.05.2020 по 04.05.2020 відсутня. Таким чином, Позивач не довів належними доказами передачу коштів Відповідачу у сумі 6500грн за договором позики №6323997 від 01.05.2020 та не спростував позицію Відповідача про неотримання від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» цих коштів. Крім того, вказує, що позивачем не спростовано доводи відповідача про те, що Позикодавець не ознайомлював його з Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), а також те, що сторони не узгоджували між собою умови автопролонгації позики. Отже нарахування відсотків за договором позики можливо лише в межах строку на який видано позику та за умов підтвердження видання самої позики. Позивачем також не спростовано позицію Відповідача, що в обґрунтування наявності фактичних підстав та розміру компенсації витрат позивача, так само не спростовано доводів Відповідача щодо неспівмірності розміру заявлених до компенсації професійних правничих послуг - Позивачем не надано доказів що їх розмір є розумним та обґрунтованим. Щодо твердження Позивача про те, що матеріали справи нібито містять докази часткового погашення Відповідачем заборгованості за договором позики у сумі 9159,30 грн, відповідач зауважує, що матеріали справи таких доказів не містять.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 01.05.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №6323997, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 16vad2oxmD. Даним договором сторони погодили суму позики - 6500,00 грн, строк позики - 28 днів, базову процентну ставку - 1,60% на день. Дата надання позики - 01.05.2020, дата повернення позики - 29.05.2020. Розмір акційних процентів у день - 0,64%, розмір процентів на прострочену позику у день - 2,70%, загальна вартість позики та процентів - 7664,80 грн. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики та, у випадку дострокового її повернення, підлягають відповідному перерахунку (п. 3 Договору позики).

Відповідно до копії листа ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вих. №07/10/25-11931 від 07.10.2025, на підтвердження факту видачі на банківську картку клієнта онлайн-позики, де за порядковим номером 3 вказаний ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договір позики №6323997, № платежу - 592d979b-0c3f-498c-96b6-4f941f65cd6a.

Згідно копії довідки ТОВ ФК «Фінекспрес» №КД-000057233/ТНПП від 07.10.2025 ТОВ «ФК «Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата - 01.05.2020; номер платежу - 592d979b-0c3f-498c-96b6-4f941f65cd6a; сума - 6500,00 грн.; отримувач - ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_2 .

Копія платіжної інструкції 592d979b-0c3f-498c-96b6-4f941f65cd6a, що сформована ТОВ «ФК «Фінекпрес» та відповідно до якої відправник - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», отримувач - платіжний інструмент НОМЕР_2 , дата та час прийняття до виконання - 01.05.2020, дата та час здійснення операції - 01.05.2020, номер замовлення - 7813510, ідентифікатор еквайра - f66f512a-049b-4bd6-930b-bae077eb1069, ідентифікатор платіжного пристрою - f66f512a-049b-4bd6-930b-bae077eb1069.

21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу №2106, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі заборгованостей (Додаток №1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованостей.

21.06.2021 сторони договору факторингу №2106 від 21.06.2021 підписали акт прийому-передачі реєстру заборгованостей, відповідно до якого клієнт (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») передало, а фактор (ТОВ «Фінансова компанія управління активами» прийняв оригінал реєстру заборгованостей від 21.06.2021, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованостей від боржників і фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Копія реєстру прав вимог №1 від 21.06.2021, відповідно до якого під порядковим номером 9039 вказаний боржник « ОСОБА_2 », договір - 6323997 від 01.05.2020.

03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) уклали договір факторингу №030423-ФК, відповідно до умов якого, фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі заборгованостей (Додаток №1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованостей.

03.04.2023 сторони договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 підписали акт прийому-передачі реєстру заборгованостей, відповідно до якого клієнт (ТОВ «Фінансова компанія управління активами») передало, а фактор (ТОВ «Фінпром Маркет») прийняв оригінал реєстру заборгованостей від 03.04.2023, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованостей від боржників і фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Реєстр заборгованостей передано факторові в повному обсязі відповідно до умов договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру фактор не має.

Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 - реєстру заборгованостей, відповідно до якого під порядковим номером 19220 вказаний боржник « ОСОБА_2 », договір 6323997 від 01.05.2020, загальна сума заборгованості 16817,93 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5823,40,00 грн, заборгованість за простроченими процентами - 10994,53 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату

(у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за договором позики 6323997 від 01.05.2020, загальна сума заборгованості становить 9612,70 грн., з яких: 6500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3112,70 грн. - заборгованість за процентами.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Встановлюючи обставини доведеності перерахування коштів первинними документами банківського обліку, суд виходить із того, що Верховний суд у постановах від 22.04.2024 у справі №559/1622/19 , від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19) вказав, що «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 62-63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року№75, Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання;3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

У постановах від 12 червня 2020 року у справі №169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 Верховний Суд дійшов висновку , що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

Таким чином, банківська виписка по особовому клієнтському рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги щодо доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства, суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем документи не підтверджують факт зарахування ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів саме на банківську картку ОСОБА_1 . Зокрема, копія листа ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» та копія платіжної інструкції лише свідчать про ініціювання платіжної операції на певний платіжний інструмент, однак не містять належного підтвердження фактичного зарахування грошових коштів саме на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 . Зазначені документи не є банківськими виписками з особового рахунку клієнта та не дають можливості однозначно ідентифікувати отримувача коштів як ОСОБА_1 ,. оскільки не містять відомостей про нього як власника рахунку або картки, до того ж у наданих позивачем документах вказано лише маску-картки, без повного зазначення її номера, що позбавляє суд можливості встановити її повний номер та відповідно факт її належності відповідачу.

Водночас, згідно відомостей наданих АТ КБ «ПриватБанк», на виконання вимог ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Додатково повідомлено, що виписка по рахунку(ах) НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 01.05.2020 по 04.05.2020 відсутня.

Аналогічні відомості також надано відповідачем ОСОБА_3 при поданні відзиву на позов, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 11.05.2026.

Разом з тим, надані позивачем документи не підтверджують завершення господарської операції саме шляхом зарахування коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 , а отже не можуть вважатися належними первинними документами, які безспірно підтверджують факт видачі кредитних коштів відповідачу. Водночас обставини перерахування кредитних коштів банківську картку ОСОБА_1 у період з 01.05.2020 по 04.05.2020, як про те заявлено позивачем, спростовується наданими на виконання вимог ухвали відомостями банку про відсутність операцій по банківському рахунку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_3 у заявлений період.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем витяги з реєстрів боржників до договору факторингу №2106 від 21.06.2021 та договору факторингу №030423 від 03.04.2023 (в яких зазначено про перехід до нового кредитора права вимоги до відповідача на суму 16817,93 грн), а також розрахунки заборгованості за договорами позики, складені ТОВ "Фінпром Маркет" не підтверджують факту перерахування запозичених коштів на банківський рахунок відповідача та факту користування ними відповідачем, оскільки носять похідний характер і не є достатніми доказами на підтвердження наявності та розміру заборгованості відповідача.

Відтак, доводи відповідача щодо не доведення позивачем факту перерахування кредитних коштів на банківську картку ОСОБА_1 є обґрунтованими, а отже, підстави для стягнення заборгованості за вказаним договором позики відсутні у зв`язку з їх недоведеністю позивачем.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно та повно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням завданням цивільного судочинства суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати у вигляді судового збору, понесені позивачем, залишаються за ним.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що відповідно до ст. 131 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови в позові на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ряд обставин, визначених ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Відповідачем заявлено про врахування понесених судових витрат (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами. На підтвердження цих обставин суду надано договір про надання правничої допомоги №б/н від 11.05.2026 року, укладеного відповідачем з адвокатом Дибовим О.В., ордер на надання правничої допомоги серії АН №1977067 від 11.05.2026 року, акт від 23.05.2026 року наданих послуг по договору про надання правничої допомоги №б/н від 11.05.2026 року, платіжну інструкцію від 11.05.2026 про оплату правничої допомоги по договору б/н від 11.05.2026 у розмірі 3000,00 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість правничої допомоги клієнту за процесуальне представництво клієнта у суді першої інстанції у справі №953/899/26, ознайомлення з матеріалами судової справи та складання відзиву на позов складає 3000,00 грн.

При розподілі цього виду судових витрат, суд враховує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц.

При цьому суд враховує, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Надаючи оцінку наданим доказам та зважаючи на заперечення зі сторони позивача стосовно завищеного розміру правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн, суд вважає, що відповідачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах цієї цивільної справи, при цьому заявлений розмір витрат у розмірі 3000,00 грн є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням обставин справи. За наведеного суд вважає за можливе розподілити їх між сторонами та стягнути з позивача на користь відповідача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 259, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 3000,00 грн (три тисячі гривень) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна