Рішення № 138854701, 28.07.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1101/26

Провадження №2/930/1090/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28.07.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 травня 2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено Договір про споживчий кредит № 7003053, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, комісії та інших платежів, передбачених умовами договору.

Як зазначає позивач, кредитний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. Для отримання кредиту відповідач зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Мілоан», створив особистий кабінет, зазначив банківську платіжну картку для зарахування кредитних коштів та подав заявку на отримання кредиту.

Після прийняття кредитодавцем рішення про надання кредиту проект кредитного договору було розміщено в особистому кабінеті відповідача. Відповідач, ознайомившись з його умовами, акцептував пропозицію кредитодавця та підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення договору позивач посилається на довідку про ідентифікацію відповідача та інші документи, надані до позовної заяви.

Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору № 7003053 від 10 травня 2024 року договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін виникають з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника та діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач зазначає, що ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту. На підтвердження цього позивачем подано копію відповідного платіжного документа.

Разом із тим, за твердженням позивача, відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Позивач також посилається на пункт 3.2.6 кредитного договору, відповідно до якого кредитодавець має право відступати, передавати та іншим чином відчужувати свої права за договором на користь третіх осіб без згоди позичальника.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за зобов`язаннями осіб, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі за зобов`язаннями ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 7003053 від 10 травня 2024 року.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано копію Договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24 вересня 2024 року та витяг із реєстру боржників до цього договору.

За розрахунком позивача, станом на момент звернення до суду загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 35 144,40 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 24 669,40 грн - заборгованість за процентами; 4 900,00 грн - заборгованість за порушення грошового зобов`язання; 575,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Позивач вказує, що з метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23928200/4346 від 02 березня 2026 року, однак заборгованість, за твердженням позивача, погашена не була.

З огляду на викладене, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7003053 від 10 травня 2024 року в розмірі 35 144,40 грн, а також понесені позивачем судові витрати, а саме 2 662,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач також зазначає, що разом із матеріалами кредитної справи новому кредитору було передано довідку про ідентифікацію, яка, на його думку, підтверджує ідентифікацію відповідача при укладенні кредитного договору, а також те, що акцепт договору було здійснено відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У позовній заяві позивач посилається на те, що кредитний договір містить істотні умови правочину та був укладений у порядку, спосіб і формі, що відповідають вимогам законодавства, а також зазначає, що відповідно до пункту 9.1 договору визнання недійсними, нікчемними чи неукладеними окремих умов або додатків до договору не має наслідком недійсності, нікчемності чи неукладеності кредитного договору в цілому.

На підставі наведеного позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою від 14.05.2026 року судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, будь-яких клопотань та заяв не надіслав, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, а також у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що 10 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 7003053.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених договором, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до графіка платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн.

Пунктом 1.3 договору визначено, що кредит надається загальним строком на 360 днів, починаючи з 10 травня 2024 року - дати надання кредиту.

Відповідно до пункту 1.4 договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом мають здійснюватися позичальником із встановленою періодичністю відповідно до графіка платежів, наведеного у додатку № 1 до договору, а остаточним терміном повернення кредиту, сплати комісії та процентів за умови дотримання графіка платежів визначено 05 травня 2025 року.

Пунктом 1.5.1 договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 575,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до пункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 511,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно з пунктом 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду.

При цьому сторони прямо визначили, що нараховані згідно з пунктами 1.5.2 та 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 20 349,00 грн.

Пунктом 1.6 договору визначено тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з пунктом 1.7 договору позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі, не передбачені договором та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Вказані в договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені кредитодавцем без згоди позичальника.

Судом встановлено, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується наданим позивачем платіжним документом.

Таким чином, факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн суд вважає доведеним.

Щодо форми укладення кредитного договору суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Мілоан», створив особистий кабінет, зазначив банківську платіжну картку для зарахування кредитних коштів, подав заявку на отримання кредиту, після чого кредитодавцем було сформовано та розміщено в особистому кабінеті проект кредитного договору.

Після ознайомлення з умовами кредитування відповідач акцептував пропозицію кредитодавця та підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано довідку про ідентифікацію відповідача та інші документи, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом акцепту пропозиції його укладення та підписаний у встановленому законом порядку, є належною формою укладення договору.

Використання одноразового ідентифікатора для підписання електронного правочину є передбаченим законом способом підписання такого правочину.

Відповідачем не надано суду доказів того, що кредитний договір ним не укладався, електронний підпис одноразовим ідентифікатором ним не використовувався або що кредитні кошти він не отримував.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Договір про споживчий кредит № 7003053 від 10 травня 2024 року укладено між сторонами у належній формі, а його умови є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За положеннями статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у визначені договором строки кредитні кошти не повернув та передбачені договором платежі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Щодо переходу права вимоги

Пунктом 3.2.6 кредитного договору передбачено право кредитодавця відступати, передавати та іншим чином відчужувати свої права за договором на користь третіх осіб без згоди позичальника.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

З наданого позивачем витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24 вересня 2024 року вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» передано право вимоги за Договором про споживчий кредит № 7003053 від 10 травня 2024 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає доведеним факт переходу до позивача права вимоги за спірним кредитним договором, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

При цьому суд враховує, що нарахування штрафу, заявленого до стягнення, здійснювалося первісним кредитором до укладення договору відступлення права вимоги, а тому саме наявність такого права вимоги на момент його відступлення підлягає оцінці з урахуванням законодавства, чинного на час виникнення відповідних правовідносин.

Щодо заборгованості за основною сумою кредиту

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору загальний розмір кредиту становить 5 000,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості прострочена заборгованість відповідача за основною сумою кредиту становить 5 000,00 грн.

Доказів повернення відповідачем кредитних коштів у повному обсязі або їх частини матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога про стягнення 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом

Пунктом 1.5.2 договору встановлено, що проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 511,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до пункту 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду.

Разом із тим зазначеними умовами договору сторони прямо визначили, що нараховані відповідно до пунктів 1.5.2 та 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 20 349,00 грн.

Позивачем відповідно до наданого розрахунку заявлено до стягнення 24 669,40 грн заборгованості за процентами.

Однак позивачем не наведено умов договору, які б передбачали можливість нарахування процентів понад прямо визначену пунктом 1.5.3 договору суму 20 349,00 грн.

Більше того, пунктом 1.7 договору передбачено, що позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі, не передбачені договором та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки, а визначені договором розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені кредитодавцем без згоди позичальника.

Отже, погоджений сторонами розмір процентів за весь строк кредитування становить 20 349,00 грн.

Позивачем не доведено наявності правових підстав для збільшення цього розміру до 24 669,40 грн.

У зв`язку з цим вимога про стягнення процентів підлягає задоволенню в розмірі 20 349,00 грн.

У частині стягнення 4 320,40 грн, що є різницею між заявленими позивачем 24 669,40 грн та передбаченими договором 20 349,00 грн, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо комісії за надання кредиту

Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 575,00 грн та нараховується за ставкою 11,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Таким чином, сторонами договору погоджено розмір комісії за надання кредиту, який становить 575,00 грн.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за комісією за видачу кредиту становить 575,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено факт надання відповідачу кредиту в розмірі 5 000,00 грн, а доказів сплати відповідачем зазначеної комісії матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога щодо стягнення 575,00 грн комісії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо штрафу за порушення зобов`язань за кредитним договором

Позивач просить стягнути з відповідача 4 900,00 грн заборгованості за порушення грошового зобов`язання, посилаючись на пункт 4.1 кредитного договору.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії згідно з умовами договору та графіком платежів позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати, якщо прострочення відповідного платежу триває більше шести днів.

З наданих позивачем відомостей щодо нарахування та погашення заборгованості вбачається, що ТОВ «Мілоан» нарахувало відповідачу штраф у розмірі 700,00 грн сім разів, а саме: 16 червня 2024 року, 01 липня 2024 року, 16 липня 2024 року, 31 липня 2024 року, 15 серпня 2024 року, 30 серпня 2024 року та 14 вересня 2024 року.

Загальний розмір таких нарахувань становить 4 900,00 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості стягнення зазначеної суми, суд враховує положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії в Україні воєнного стану.

Зокрема, у визначений зазначеною нормою період позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання такого грошового зобов`язання, а неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані за таке прострочення у відповідний період, підлягають списанню кредитодавцем.

Судом встановлено, що всі сім випадків нарахування штрафу, які позивач просить стягнути з відповідача, припадають на період дії в Україні воєнного стану, а саме на період з 16 червня 2024 року по 14 вересня 2024 року.

Таким чином, на момент виникнення відповідних прострочень та нарахування штрафу діяла спеціальна норма пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, якою позичальника звільнено від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

При цьому суд враховує, що визначені пунктом 4.1 кредитного договору платежі у розмірі 700,00 грн за кожний випадок прострочення за своєю правовою природою є штрафом, тобто неустойкою, що має забезпечувальний та компенсаційний характер і застосовується саме у зв`язку з порушенням позичальником строків виконання грошового зобов`язання.

Отже, зазначені платежі підпадають під дію пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Посилання позивача на пункт 4.1 кредитного договору не спростовує зазначеного висновку суду, оскільки умови договору не можуть суперечити імперативним нормам законодавства, чинним на час виникнення відповідних правовідносин.

При цьому факт укладення кредитного договору 10 травня 2024 року сам по собі не є підставою для незастосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки визначальним є період, у якому виникло прострочення та було нараховано відповідну неустойку.

Суд також враховує, що право вимоги за кредитним договором було відступлено позивачу 24 вересня 2024 року, тобто після здійснення всіх семи спірних нарахувань штрафу.

Однак відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Отже, до позивача не могло перейти більше прав, ніж мав первісний кредитор на момент відступлення права вимоги.

Оскільки нараховані первісним кредитором штрафи були такими, що відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не підлягали стягненню з позичальника та підлягали списанню, право вимоги щодо їх сплати не могло бути належним чином передане новому кредитору як дійсна грошова вимога.

За таких обставин суд приходить до висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача 4 900,00 грн штрафу відсутні.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 4 900,00 грн штрафу слід відмовити.

При цьому суд не вважає за необхідне додатково вирішувати питання щодо граничного розміру неустойки відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за встановлених судом обставин сама можливість стягнення зазначеного штрафу виключається спеціальним положенням пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Щодо загального розміру заборгованості

Таким чином, судом встановлено та підтверджено належними доказами наступний розмір заборгованості відповідача:

5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

20 349,00 грн - проценти за користування кредитом за весь строк кредитування відповідно до пунктів 1.5.2 та 1.5.3 договору;

575,00 грн - комісія за надання кредиту відповідно до пункту 1.5.1 договору;

0,00 грн - штраф, оскільки нараховані 4 900,00 грн не підлягають стягненню з огляду на положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Загальний розмір підтвердженої судом заборгованості становить:

5 000,00 грн + 20 349,00 грн + 575,00 грн = 25 924,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення загальну суму заборгованості у розмірі 35 144,40 грн.

Різниця між заявленою та підтвердженою судом сумою становить 9 220,40 грн та складається з:

4 320,40 грн процентів, заявлених понад визначений договором розмір процентів за весь строк кредитування;

4 900,00 грн штрафу за порушення зобов`язань, який не підлягає стягненню відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7003053 від 10 травня 2024 року в розмірі 25 924,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.

Судом встановлено, що позовні вимоги заявлено на загальну суму 35 144,40 грн, з яких судом підлягає задоволенню вимога про стягнення 25 924,00 грн заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, частка задоволених позовних вимог становить 73,78 %.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 963,97 грн, що розраховується наступним чином: 2 662,40 грн ? 73,78 % = 1 963,97 грн.

В іншій частині понесених позивачем витрат зі сплати судового збору такі витрати залишаються за позивачем.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, на підтвердження понесення яких до матеріалів справи подано відповідні докази.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подавав, доказів неспівмірності заявлених витрат із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, та ціною позову суду не надав.

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

У розумінні положень частин четвертої - шостої статті 137 та пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, за відсутності відповідного клопотання іншої сторони не може з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

Такий правовий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 22 січня 2026 року у справі № 372/6826/24.

Враховуючи характер спору, обсяг наданих представником позивача правничих послуг, ціну позову, відсутність з боку відповідача будь-яких заперечень щодо розміру та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, а також належне документальне підтвердження таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у повному заявленому розмірі - 8 000,00 грн.

При цьому суд зазначає, що часткове задоволення позовних вимог саме по собі не є підставою для автоматичного пропорційного зменшення витрат на професійну правничу допомогу. За відсутності клопотання відповідача про зменшення таких витрат та доказів їх неспівмірності суд не має правових підстав зменшувати їх розмір з власної ініціативи.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, згідно ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525,526,530,551,599,610,611,615, 625 629,1050,1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7003053 від 10 травня 2024 року в розмірі 25 924 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1 963 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят три) гривні 97 копійок; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко