Рішення № 138854696, 20.07.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 758/1376/26

Провадження №2/930/1096/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20.07.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 7526500 від 16 листопада 2023 року у загальному розмірі 58 584,00 грн, з яких: 16 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 40 984,00 грн - заборгованість за процентами та 1 600,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту, а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 листопада 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 7526500 в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 16 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, комісію та інші платежі, передбачені умовами договору.

Позивач зазначає, що укладення кредитного договору здійснювалося шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця. Для отримання кредиту відповідач пройшов реєстрацію в особистому кабінеті, зазначив реквізити банківської платіжної картки, пройшов електронну ідентифікацію та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, після чого кредитні кошти були перераховані на належний йому картковий рахунок. На підтвердження укладення договору та видачі кредитних коштів позивач посилається на копію кредитного договору, довідку про ідентифікацію та платіжне доручення про перерахування кредитних коштів.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у встановлені договором строки кредитні кошти, проценти та комісію не сплатив, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 58 584,00 грн, яка складається із 16 000,00 грн основної суми кредиту, 40 984,00 грн процентів за користування кредитом та 1 600,00 грн комісії за видачу кредиту.

Крім того, позивач зазначає, що 26 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 104-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитними договорами, визначеними у реєстрі боржників.

На підтвердження переходу права вимоги позивач посилається на договір відступлення права вимоги № 104-МЛ від 26.03.2024 року та витяг із Реєстру боржників, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 7526500 від 16.11.2023 року.

Позивач також зазначає, що після набуття права вимоги ним проводилася робота щодо досудового врегулювання спору, зокрема 29 грудня 2025 року відповідачу була направлена письмова претензія про погашення кредитної заборгованості. Однак відповідач заборгованість добровільно не погасив.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та набуття права вимоги на підставі договору відступлення права вимоги, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 15.05.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ "ПриватБанк".

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, будь-яких клопотань та заяв не надіслав, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності відповідно до вимог ст.ст. 76-81, 89 ЦПК України, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 листопада 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 7526500 в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Факт укладення кредитного договору підтверджується наявними у матеріалах справи копією договору про споживчий кредит, довідкою про ідентифікацію позичальника, а також іншими письмовими доказами, наданими позивачем.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти, а відповідач - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі у строки і на умовах, визначених договором.

На виконання ухвали суду від 15.05.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» листом, який надійшов до суду 08.07.2026 року, повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_2 ). Крім того, банк підтвердив, що 16.11.2023 року на зазначений рахунок було зараховано грошові кошти у сумі 16 000,00 грн.

Отже, надані банком відомості узгоджуються з матеріалами справи та підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 16 000,00 грн, а відтак суд вважає доведеним належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредиту.

26 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №104-МЛ, відповідно до умов якого до позивача перейшли права вимоги за кредитними договорами, визначеними у реєстрі боржників.

Факт переходу права вимоги до відповідача підтверджується договором відступлення права вимоги та витягом із Реєстру боржників, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №7526500 від 16.11.2023 року.

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому відсутність доказів отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконати кредитне зобов`язання.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений договором строк, а позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю отримані кредитні кошти.

Оскільки відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором суду не надав, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 000,00 грн.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом

Позивач просить стягнути з відповідача 40 984,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього права кредитодавця підлягають захисту за правилами статті 625 ЦК України.

Дослідивши умови кредитного договору, суд встановив, що строк кредитування був визначений договором, тоді як розрахунок заборгованості, поданий позивачем, містить нарахування процентів за період, що виходить за межі погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому будь-якого окремого розрахунку процентів виключно за період дії договору позивачем суду не надано, що позбавляє суд можливості визначити їх розмір самостійно без виходу за межі доказів, поданих сторонами.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога про стягнення 40 984,00 грн процентів є недоведеною належними та допустимими доказами та задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією за видачу кредиту у розмірі 1 600,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.5.1 договору про споживчий кредит № 7526500 від 16 листопада 2023 року комісія за надання кредиту становить 1 600,00 грн, що нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Разом із тим, сам факт передбачення договором обов`язку позичальника сплатити таку комісію не є безумовною підставою для її стягнення в судовому порядку.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець до укладення договору зобов`язаний безоплатно надати споживачу інформацію, необхідну для прийняття рішення про укладення договору, а також паспорт споживчого кредиту із зазначенням усіх платежів, які підлягають сплаті споживачем.

Із матеріалів справи вбачається, що комісія встановлена саме за надання кредиту та визначена у фіксованому розмірі 10 % від суми кредиту, що підлягає одноразовому нарахуванню в момент видачі кредитних коштів. Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зазначена комісія є платою за окрему самостійну фінансову чи додаткову послугу, яка була фактично надана відповідачу та не охоплюється діями кредитодавця, безпосередньо пов`язаними з укладенням і виконанням кредитного договору.

За своєю правовою природою видача кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а тому встановлення окремої плати лише за вчинення таких дій саме по собі не свідчить про надання споживачу додаткової послуги.

Аналогічний правовий висновок щодо неправомірності стягнення комісії за дії, які є складовою виконання кредитодавцем власних договірних обов`язків, неодноразово висловлювався Верховним Судом.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів наявності правових підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 1 600,00 грн, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 16 000,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 40 984,00 грн, відмовивши у стягненні комісії за видачу кредиту у розмірі 1 600,00 грн, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір заявлених позовних вимог становить 58 584,00 грн, із яких судом підлягають задоволенню вимоги на суму 56 984,00 грн, що становить 97,27 % від заявленої суми позову. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 356,24 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги, ордер адвоката, акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис виконаних робіт та документи, що підтверджують оплату таких послуг.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив, доказів неспівмірності заявлених витрат суду не надав.

Згідно з частинами четвертою - шостою статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Верховний Суд в ухвалі від 22 січня 2026 року у справі № 372/6826/24 зазначив, що у розумінні положень частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України та пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК України зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно за клопотанням іншої сторони у разі доведення нею неспівмірності таких витрат зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та часом, витраченим адвокатом. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності цивільного процесу, не вправі вирішувати питання про зменшення таких витрат з власної ініціативи.

Враховуючи, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а подані позивачем докази підтверджують їх понесення у розмірі 8 000,00 грн, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для їх стягнення з відповідача у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, згідно ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525,526,530,551,599,610,611,615, 625 629,1050,1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором про споживчий кредит № 7526500 від 16 листопада 2023 року у загальному розмірі 56 984 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, з яких: 16 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 40 984,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 356 (дві тисячі триста п`ятдесят шість) гривень 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко