Рішення № 138854294, 10.08.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/511/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу

за позовом: Чернігівського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491464), вул. Коцюбинського, буд. 40, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Шишкіна Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

про стягнення 300 000,00 грн

представники сторін не викликались

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Чернігівським обласним центром зайнятості 08.06.2026 подано позов до Фізичної особи - підприємця Шишкіна Олександра Миколайовича про стягнення коштів мікрогранту у розмірі 300 000,00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору.

Нормативно-правовим обґрунтуванням даного позову позивач визначає Закон України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та постанову Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 "Деякі питання надання грантів бізнесу".

Ухвалою суду від 11.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Ухвала суду від 11.06.2026 була доставлена позивачу в його Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС 11.06.2026 о 17:10 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвала суду від 11.06.2026, направлена на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ), повернулась до суду з поштовою відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Отже, в розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді та обізнані про встановлені судом строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

16.06.2026 відповідачем подана заява про ознайомлення з матеріалами справи. Відповідно до відмітки на заяві відповідач ознайомився з матеріалами справи 16.06.2026.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Слід також зауважити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

02.07.2026 відповідачем подана заява про відстрочку/розстрочку виконання рішення суду.

Суд прийняв заяву до розгляду.

Будь-яких інших заяв, клопотань не надходило.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України в межах розумного строку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

За результатами розгляду заяви від 08.07.2025 за № HES774, поданої фізичною особою - підприємцем Шишкіним Олександром Миколайовичем, наказом Державного центру зайнятості від 08.08.2025 № 150 «Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» прийнято рішення щодо надання фізичній особі - підприємцю Шишкіну О.М. мікрогранту у розмірі 300 000,00 грн на створення або розвиток власного бізнесу.

Відповідно до зазначеної заяви ФОП Шишкіна О.М. основний вид економічної діяльності « 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель».

Згідно із заявою на отримання гранту на власну справу № HES774 та бізнес-плану кошти у сумі 300 000,00 грн ФОП Шишкін О.М. планував витратити на розвиток діючого бізнесу та придбання мікроавтобусу марки «Renault Trafic 2006» для постачання будівельних матеріалів та декору на об`єкти, а також перевезення інструментів і техніки між об`єктами.

14.08.2025 між фізичною - особою підприємцем Шишкіним О.М. та Державним центром зайнятості (далі - ДЦЗ) укладений договір про надання мікрогранту (далі - Договір мікрогранту) шляхом підписання заяви про приєднання до умов договору про надання мікрогранту в АТ «Ощадбанк» (далі - уповноважений банк), що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості (www.dcz.gov.ua), та 18.08.2025 відкритий рахунок отримувача в уповноваженому банку для зарахування коштів мікрогранту.

Форму договору про надання мікрогранту затверджено наказом Міністерства економіки 06.07.2022 року № 1969. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання уповноваженому банку заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості з однієї сторони та суб`єктом господарювання (далі - отримувач), з іншої сторони, щодо якого ДЦЗ прийняв рішення про надання мікрогранту та який приєднався до умов цього договору у визначеному в ньому порядку, які спільно іменуються як Сторони, а кожний окремо як Сторона.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу III Договору мікрогранту розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору, обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання. При цьому загальна вартість реалізації бізнес-плану може перевищувати суму мікрогранту та передбачати також фінансування за рахунок власних коштів отримувача. Мікрогрант надається у безготівковій формі у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договором про взаємодію та Порядком. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V договору та передбачені бізнес-планом.

Уповноваженим банком згідно з визначеннями, наведеними у Договорі та заяві приєднання, є АТ "Ощадбанк", який діє на підставі договору про взаємодію, укладеного між Міністерством економіки України, Державним центром зайнятості та АТ "Ощадбанк" (надалі - Договір про взаємодію), і забезпечує укладання цього договору, а також окрему взаємодію його сторін в процесі виконання договору.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 розділу IV Договору мікрогранту використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього Договору. Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача). Отримувач реалізує бізнес-план протягом строку, визначеному в ньому.

За умовами п. 4 розділу IV Договору мікрогранту для використання коштів мікрогранту та оплати ними витрат отримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту, визначеному у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбаченому бізнес-планом, отримувач подає до Уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо. На підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, Уповноважений банк забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню мікрогранту та бізнес-плану.

Для підтвердження цільового використання мікрогранту ДЦЗ через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем договору мікрогранту або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту (абз. 1, 3 п. 8 розділу IV Договору мікрогранту).

Відповідно до пункту 1 розділу V Договору мікрогранту обов`язковою умовою договору є створення отримувачем протягом строку дії договору робочих місць залежно від розмірів мікрогранту відповідно до умов Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання.

Конкретні цілі використання коштів мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 Порядку, зазначаються отримувачем в бізнес-плані. Використання коштів мікрогранту на покриття інших витрат забороняється (п. 3 розділу V Договору мікрогранту).

Відповідно до пункту 2 розділу VІ "Права та обов`язки сторін" Договору мікрогранту отримувач зобов`язується:

- використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором;

- з метою здійснення моніторингу та контролю виконання умов цього договору надавати ДЦЗ (відповідному регіональному, міському, районному, міськрайонному центру зайнятості або відповідній філії регіональних центрів зайнятості, центральним та/або місцевим органам влади (у разі їх залучення)) доступ до місця провадження господарської діяльності отримувача, а також необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створення робочих місць, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку;

- повернути кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця до Уповноваженого банку у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору;

- самостійно врегульовувати правовідносини з третіми особами, в тому числі в судовому порядку, які виникатимуть в процесі використання коштів мікрогранту та реалізації бізнес-плану;

- відповідати за виконання будь-яких інших обов`язків, покладених на нього цим договором та Порядком (розділ VI пункт 2 підпункти 1, 4, 6, 7, 8 Договору мікрогранту).

ДЦЗ має право:

- через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/ або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснювати моніторинг та контроль виконання умов договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача) протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в Уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку відповідно до Порядку;

- вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком (розділ VI пункти 1, 3 Договору мікрогранту).

Відповідно до пункту 5 розділу VII Договору мікрогранту "Відповідальність сторін", отримувач несе відповідальність за ризики, пов`язані з використанням коштів мікрогранту та реалізацією бізнес-плану.

Державний центр зайнятості не несе відповідальність за понесені отримувачем збитки, а також збитки, спричинені отримувачем третім особам, за невиконання отримувачем своїх зобов`язань перед третіми особами та за недосягнення або неналежне досягнення отримувачем цілей та планових показників, визначених в бізнес-плані (пункти 2-4 розділ VII Договору мікрогранту).

Відповідно до пункту 2 розділу XIII договору мікрогранту Договір вважається укладеним з дати проставляння уповноваженим банком (його представником) відмітки на поданій йому отримувачем заяві про приєднання. Така відмітка проставляється уповноваженим банком після належної ідентифікації та верифікації отримувача, а також перевірки відповідності її даних бізнес-плану та рішенню ДЦЗ про надання мікрогранту такому отримувачу.

Цей договір набирає чинності з дня його укладання у порядку, визначеному розділом ХІІІ цього договору та діє до повного виконання зобов`язань сторін, передбачених цим договором. Договір укладено з урахуванням положень Порядку. У разі розбіжності між умовами договору та умовами Порядку прірітетними є умови Порядку (пункти 1, 2 розділ XIV Договору мікрогранту).

Відповідно до виписки АТ "Ощадбанк" за період з 18.08.2025 по 16.12.2025 на рахунок Шишкіна О.М. 02.09.2025 зараховано кошти мікрогранту згідно Постанови КМУ № 738 від 21.6.2022 у розмірі 300 000,00 грн, а 15.10.2025 грошові кошти в сумі 300 000,00 грн списано на рахунок ТОВ «ЄВРО-АВТО-СЕЛЛ» за Рено Трафік згідно рахунку-фактури № 1 від 14.10.2025 без ПДВ.

Чернігівською філією Чернігівського обласного центру зайнятості проведено перевірку виконання ФОП Шишкіним О.М. умов договору мікрогранту, про що складено Акт перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту від 30.03.2026 № 1 за період з 02.09.2025 по 30.03.2026, яким встановлено:

- виконання отримувачем обов`язкової умови договору мікрогранту, шляхом створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок в уповноваженому банку, одного робочого місця та працевлаштування на ньому найманого працівника;

- використання коштів мікрогранту ФОП Шишкіним О. М. за цільовим призначенням відповідно до затвердженого бізнес-плану на придбання транспортного засобу марки «Рено Трафік»;

- відсутність в наявності транспортного засобу, на придбання якого були використані кошти мікрогранту, а саме: транспортного засобу марки «Рено Трафік».

Відповідно до наданих Шишкіним О.М. пояснень до Акту перевірки 14.10.2025 року між ним та ТОВ «ЄВРО-АВТО-СЕЛЛ» укладено договір про постачання транспортного засобу з Європи на замовлення. Виконавець порушив умови договору та не виконав свої зобов`язання, транспортний засіб не передано. Подано позов до суду про стягнення коштів.

23.04.2026 Новозаводським районним судом м. Чернігова у справі № 751/1404/26 позов Шишкіна О.М. до ТОВ «ЄВРО-АВТО-СЕЛЛ» задоволено та стягнуто з відповідача на користь Шишкіна О.М. 300 000,00 грн, сплачених за договором постачання транспортного засобу з Європи на замовлення від 14.10.2025. Рішення набрало законної сили 29.05.2026.

Новозаводським районним судом м. Чернігова у справі № 751/1404/26 встановлено, що « 14.10.2025 між ФОП Шишкіним О.М. та ТОВ «Євро-Авто-Селл» в особі її директора Францевої Інни Олександрівни (Виконавець) укладено договір постачання транспортного засобу з Європи на замовлення, за умовами якого замовник доручає та зобов`язується сплатити замовлення, а виконавець приймає на себе зобов`язання з пошуку та підбору на території Європи транспортного засобу, зазначеного в заявці на підбір транспортного засобу і в акті погодження вибору транспортного засобу, придбанні і доставці транспортного засобу у стані, комплектації, VIN та підсумковою вартістю, зазначеною в акті погодження купівлі транспортного засобу, необхідне митне оформлення для випуску транспортного засобу у вільний обіг на території України та передачі транспортного засобу замовнику…..; 15.10.2025 на рахунок ТОВ «Євро-Авто-Селл» Шишкін О.М. сплатив 300 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 10)».

Наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 20.04.2026 № 78 «Про повернення коштів мікрогранту фізичною особою - підприємцем Шишкіним Олександром Миколайовичем» прийнято рішення про повернення ФОП Шишкіним О.М. коштів мікрогранту у розмірі 300 000,00 грн (триста тисяч грн 00 коп.) у зв`язку із встановленням факту відсутності транспортного засобу, придбаного за кошти мікрогранту.

20.04.2026 за № 06.2/1001-26 ФОП Шишкіну О. М. направлено претензію про повернення коштів, яка залишилася без відповіді.

Як зазначає позивач, станом на день звернення до суду відповідач кошти мікрогранту добровільно не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Відповідно до ст. 12 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (чинного на час укладення Договору мікрогранту) держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб`єктів господарювання визначаються законом (ч. 3 ст. 16 ГК України).

Статтею 48 ГК України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.

Правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", терміни "суб`єкти малого підприємництва" і "суб`єкти середнього підприємництва" вживаються у цьому Законі в значенні, наведеному у Господарському кодексі України, з урахуванням того, що в цілях цього Закону термін суб`єкти малого підприємництва охоплює суб`єктів мікропідприємництва.

Згідно з положеннями частин 2, 3 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб`єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб`єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", державна підтримка суб`єктів малого і середнього підприємництва та об`єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб`єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.

Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Пунктом 1 Порядку визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.

Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості (п. 2 Порядку).

Відповідно до п. 4 Порядку розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує:

75000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем;

150000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком;

250000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком;

500000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком тощо

Абзацом шостим пункту 4 цього Порядку визначено, що максимальний розмір мікрогранту, передбачений абзацами третім та четвертим цього пункту, для отримувачів, які зареєстровані та провадять/планують провадити підприємницьку діяльність у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях збільшується на 100 відсотків.

Абзацом другим пункту 5 Порядку передбачено, що мікрогранти надаються, зокрема, для придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави).

Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через Акціонерне товариство "Ощадбанк" (уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію ) (п. 6 Порядку).

Відповідно до п. 20 Порядку для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів.

За положеннями п. 21 Порядку Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.

Абзацами 4, 5 п. 21 Порядку визначено, що у разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості.

Уповноважений банк протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий у Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду.

Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.

У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.

Як встановив суд, відповідач для отримання мікрогранту на ведення власної справи звернувся до центру зайнятості із заявою та бізнес-планом на отримання мікрогранту у розмірі 300 000 грн, де вказав цільове використання вказаних коштів, зокрема, на придбання мікроавтобусу марки «Renault Trafic 2006» для постачання будівельних матеріалів та декору на об`єкти, а також перевезення інструментів і техніки між об`єктами.

У подальшому ФОП Шишкін О.М. використав кошти мікрогранту, перерахувавши їх на придбання транспортного засобу, що підтверджується випискою по рахунку, відкритому в АТ «Ощадбанк» та встановленими обставинами рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23.04.2026 у справі № 751/1404/26. Окрім того, на виконання обов`язкової умови договору ФОП Шишкін О.М. працевлаштував одного працівника.

На виконання вимог Порядку позивач здійснив перевірку виконання зобов`язань суб`єктом господарювання (відповідачем) у зв`язку із отриманням мікрогранту та встановив, зокрема, відсутність в наявності транспортного засобу, на придбання якого були використані кошти мікрогранту, а саме: транспортного засобу марки «Рено Трафік».

За результатами перевірки у відповідності до Порядку №738 Чернігівським обласним центром зайнятості, враховуючи пояснення Шишкіна О.М., прийнято рішення від 20.04.2026 № 78 про повернення коштів мікрогранту фізичною особою - підприємцем Шишкіним Олександром Миколайовичем у розмірі 300 000,00 грн у зв`язку із встановленням факту відсутності транспортного засобу, придбаного за кошти мікрогранту.

Факт відсутності транспортного засобу, придбаного за кошти мікрогранту, свідчить про те, що відповідачем порушено умови п.п. 20, 21 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.

За наведених обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань на виконання вимог Порядку та Договору мікрогранту, що має наслідком повернення відповідачем отриманої суми мікрогранту у розмірі 300 000,00 грн на підставі п. 8 розділу VII Договору мікрогранту та п. 21 Порядку.

При цьому, встановлення рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23.04.2026 у справі №751/1404/26 обставин неналежного виконання своїх зобов`язань постачальником відповідача Товариством з обмеженою відповідаьністю "ЄВРО-АВТО-СЕЛЛ" не спростовує факту відсутності транспортного засобу, придбаного за кошти мікрогранту, як підстави для повернення вартості такого транспортного засобу, враховуючи, що відповідно до п. 5 розділу VІI договору отримувач несе відповідальність за ризики, пов`язані з використанням коштів мікрогранту та реалізацією бізнес-плану, а згідно з п.п. 7 п. 2 розділу VІ Договору грантоотримувач зобов`язаний самостійно врегульовувати правовідносини з третіми особами, в тому числі в судовому порядку, які виникатимуть в процесі використання коштів мікрогранту та реалізації бізнес-плану.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем 20.04.2026 за № 06.2/1001-26 ФОП Шишкіну О. М. направлено претензію про повернення коштів, яка була отримана відповідачем 07.05.2026, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № R 06808 711203 2.

Протягом розгляду справи доказів повернення коштів мікрогранту суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність наявних обґрунтованих правових підстав для повернення відповідачем отриманих грошових коштів мікрогранту в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами у справі відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наведених обставин суд, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а відтак кошти мікрогранту у розмірі 300000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на рахунок уповноваженого банку - АТ «Ощадбанк».

Відповідачем подана заява про відстрочку/розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до поданої заяви відповідач просить відстрочити виконання рішення суду строком на один рік. Або, у разі, якщо суд не знайде правових підстав для відстрочення, розстрочити виконання рішення суду строком на один рік рівними щомісячними платежами із строком оплати не пізніше останнього дня кожного місяця, в якому має бути здійснений відповідний платіж.

Свою заяву відповідач обґрунтовує тим, що автомобіль, який виступав предметом договору поставлений не був, кошти мікрогранту привласнені керівними особами ТОВ «Євро-Авто-Селл», у відношенні яких здійснюється розслідування кримінального провадження за № 12023270340004146, рішення суду про стягнення коштів з ТОВ «Євро-Авто-Селл» не виконується в добровільному порядку. Крім того, відповідач посилається на те, що на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей та дружина (інвалід 3-ї групи).

Заперечення проти задоволення заяви відповідча про відстрочку/розстрочку виконання рішення суду від позивача не надходили.

Суд розглянув клопотання відповідача та зазначає таке.

Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ГПК України, відповідні норми не вимагають, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України.

Попри це, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку/відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Господарський суд під час розгляду відповідної заяви враховує не лише можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не повинен допускати їх настання.

В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відтак, суд вважає за необхідне зазначити, шо відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

При цьому, розстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Суд зазначає, що передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду.

Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідач не заперечує наявність обов`язку виконання рішення по даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання і бажає погасити заборгованість.

Отже, у даному випадку, суд вважає, що розстрочення виконання рішення суду надасть можливість ефективно виконати рішення суду, враховуючи фінансові можливості відповідача та потребу позивача у реальному виконанні судового рішення, а також досягти завдань судового розгляду та гарантувати належний захист прав і інтересів.

Ураховуючи необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, на переконання суду негайне виконання судового рішення може призвести до негативних фінансових наслідків для відповідача.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та обставини, які обґрунтовують ускладнення виконання рішення відповідачем, виходячи із загальних засад, встановлених положеннями статті 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи майновий стан відповідача та маючи на меті недопущення погіршення фінансового стану відповідача та позивача, зберігши баланс майнових інтересів обох сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.08.2026 у справі №927/511/26 в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 300000 грн строком на шість місяців.

В даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже надання розстрочки на 6 місяців не є надмірною затримкою в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції та забезпечує стабільний графік погашення заборгованості, який сприяє поступовому виконанню відповідачем рішення суду на користь позивача.

У задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення суми судового збору заява не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені судом повністю, судовий збір в сумі 3600,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шишкіна Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на рахунок НОМЕР_2 АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 00032129, кошти мікрогранту у розмірі 300 000 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шишкіна Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Чернігівського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491464), вул. Коцюбинського, буд. 40, м. Чернігів, 14000, за реквізитами: р/р UA 518201720355409444400706362, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 3600,00 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.08.2026 у справі № 927/511/26 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 300000,00 грн, встановивши такий графік погашення:

- до 31.08.2026 - 50000,00 грн;

- до 30.09.2026 - 50000,00 грн;

- до 31.10.2026 - 50000,00 грн;

- до 30.11.2026 - 50000,00 грн;

- до 31.12.2026 - 50000,00 грн;

- до 31.01.2027 - 50000,00 грн.

5. У задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення суми судового збору відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.О.Новик