Рішення № 138854220, 10.08.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2026 р. Справа № 924/546/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Нетішинської міської ради, м. Нетішин, Шепетівського району, Хмельницької області

до Мельниченко Ірини Анатоліївни, м. Київ

про стягнення 288 118,49грн безпідставно збережених коштів орендної плати

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 08.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Нетішинська міська рада звернулась із позовом до суду до Мельниченко Ірини Анатоліївни про стягнення 288118,49 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6810500000:01:003:0308, площею 0,8615га без правовстановлюючих документів, за період з 01.04.2023 по 31.12.2024.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням тридцять восьмої сесії Нетішинської міської ради VII скликання №38/2232 від 26.01.2018 "Про передачу Мельниченко І.А. в оренду земельної ділянки" вирішено передати Мельниченко Ірині Анатоліївні в оренду терміном на 2 роки 11 місяців земельну ділянку, площею 0,8615 га (кадастровий номер: 6810500000:01:003:0308), яка розташована в м. Нетішин216 км. автодороги М-21 "Городище-Рівне-Старокостянтинів", для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 414. На виконання вищезазначеного рішення 03.03.2018 Нетішинсько міською радою та Мельниченко І.А., укладено договір оренди землі № 618.

Рішенням дванадцятої сесії Нетішинської міської ради VIII скликання від 26 серпня 2021 року №12/911, на підставі розгляду звернення Мельниченко І.А., зареєстрованого у виконавчому комітеті Нетішинської міської ради 15 липня 2021 року за № М/1084-04/024, вирішено поновити терміном на 5 років дію договору оренди земельної ділянки, площею 0,8615 га, (кадастровий номер 6810500000:01:003:0308), яка знаходиться у м. Нетішин, 216 автодороги М-21 "Городище-Рівне-Старокостянтинів", укладеного між Нетішинською міською радою та Мельниченко Іриною Анатоліївною, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , 03 березня 2018 року і зареєстрованого в Державному реєстрі прав 15 травня 2018 року за №26177999, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, внесено зміни до договору, зокрема визначено розмір орендної плати за земельну ділянку на рік 12% від нормативно грошової оцінки цієї земельної ділянки. Протягом місяця з моменту прийняття вказаного рішення, Орендаря зобов`язано укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, і провести державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку відповідно чинного законодавства (п.3 рішення).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.10.2023 у справі №924/628/23 стягнуто з ФОП Мельниченко І.А. на користь позивача 280081,54грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 02.02.2021 по 31.03.2023.

24.12.2025 на адресу відповідача було направлено претензію про сплату безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.04.2023 по 31.12.2024, яка залишена ним без відповіді, а кошти без сплати.

Відповідач відзиву на позов не надав, причини не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи. Ухвала суду від 08.06.2026 направлена відповідачу в його електронний кабінет та отримана ним 09.06.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

За приписами ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.

Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За положеннями ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 ЦК України). Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Суд звертає увагу на те, що у справі, що розглядається, Нетішинська міська рада просить стягнути із Мельниченко І.А. безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Мельниченко І.А. користується земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 6810500000:01:003:0308, площею 0,8615 га без укладеного договору оренди землі під нерухомим майном, яке належить відповідачу на праві власності, що є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування цією земельною ділянкою відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Суд враховує те, що Мельниченко І.А. з 12.01.2018 зареєстрована як фізична особа - підприємець, а на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6810500000:01:003:0308, площею 0,8615 га розташована автозаправна станція з підвальним приміщенням та блок пунктами загальною площею 672,1 м2, вбиральня з душовою загальною площею 12,7 м2.

Тож спір виник у межах правовідносин з відшкодування безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою під нерухомим майном, яке належить Мельниченко І.А. на праві власності.

Суд звертає увагу на те, що ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Суд вказує, що земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, зокрема про оренду землі, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами. Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 17.04.2018 в справі №461/980/16-а та від 14.11.2018 у справі № 127/2709/16-ц.

Враховуючи викладене, суд вважає, що за змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір є господарським.

Рішенням тридцять восьмої сесії Нетішинської міської ради VII скликання № 38/2232 від 26.01.2018р. "Про передачу Мельниченко І.А. в оренду земельної ділянки" вирішено передати Мельниченко Ірині Анатоліївні в оренду терміном на 2 роки 11 місяців земельну ділянку, площею 0,8615 га (кадастровий номер: 6810500000:01:003:0308), яка розташована в м. Нетішин216 км. автодороги М-21 "Городище-Рівне-Старокостянтинів", для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 414.

На виконання вищезазначеного рішення 03.03.2018 Нетішинською міською радою та Мельниченко І.А., укладено договір оренди землі № 618.

Відповідно до умов вказаного договору оренди та акту прийому-передачі об`єкта оренди 03.03.2018 Мельниченко І.А. передано земельну ділянку площею 0,8615 га, (кадастровий номер : 6810500000:01:003:0308), яка розташована м. Нетішин, 216 км автодороги М-21 "Городище-Рівне Старокостянтинів".

Згідно з п. 7 зазначеного договору договір укладено на 2 роки 11 місяців.

Рішенням дванадцятої сесії Нетішинської міської ради VIII скликання від 26 серпня 2021 року № 12/911, на підставі розгляду звернення Мельниченко І.А., зареєстрованого у виконавчому комітеті Нетішинської міської ради 15 липня 2021 року за № М/1084-04/024, вирішено поновити терміном на 5 років дію договору оренди земельної ділянки, площею 0,8615 га, (кадастровий номер 6810500000:01:003:0308), яка знаходиться у м. Нетішин, 216 автодороги М-21 "Городище-Рівне-Старокостянтинів", укладеного між Нетішинською міською радою та Мельниченко Іриною Анатоліївною, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , 03 березня 2018 року і зареєстрованого в Державному реєстрі прав 15 травня 2018 року за № 26177999, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.

Згідно п.2.3 рішення розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 12% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Протягом місяця з моменту прийняття вказаного рішення, Орендаря зобов`язано укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, і провести державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку відповідно чинного законодавства (п.3 рішення).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2023 у справі №924/628/23 стягнуто з Фізичної особи підприємця Мельниченко Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Нетішинської міської ради (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 25939741) 280081,54 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 02.02.2021 по 31.03.2023р.; на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UA188201720343120002000002814) 4201,22 грн. витрат по оплаті судового збору. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 65502,28 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки закрито.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 рішення від 30.10.2023 залишено без змін.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25.11.2024 у справі №679/1465/24 (залишеного без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 04.03.2025) відмовлено в задоволенні позову Мельниченко І.А. до Нетішинської міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки №618 від 03.03.2018р.

24.12.2025 на адресу відповідачки Нетішинською міською радою надіслано претензію про сплату безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,8615га без належної правової підстави за період з 01.04.2023 по 31.12.2024 в сумі 288118,49грн., яка залишена нею без відповіді, а кошти без сплати.

В матеріалах справи наявні рішення шістдесят восьмої сесії Нетішинської міської ради 6 го скликання від 27.01.2015 №68/1623 "Про внесення змін до рішення восьмої сесії Нетішинської міської ради 6 скликання від 31.03.2011 року №8/157 "Про розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у межах міста Нетішин", шістдесят шостої сесії Нетішинської місткої ради 7 го скликання від 20.12.2019 №66/4300 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту міста Нетішин".

Посилаючись на те, що відповідачка користується земельною ділянкою кадастровий номер 6810500000:01:003:0308 площею 0,8615га без правовстановлюючих документів, плату за користування даною земельною ділянкою не здійснює, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ст.ст.2, 3).

Використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас, ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю.

Мельниченко І.О. належить на праві власності об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 28086096240) - будівлі, виробничої бази МПФ "Ростма" (автозаправна станція з підвальним приміщенням та блок пунктами площею 672,1 кв.м., Г - гараж з котельнею загальною площею 95,4 кв.м., В - вбиральня з душовою загальною площею 12,7 кв.м.) за адресою Хмельницька обл, м. Нетішин, 216 км. автодороги М-12 "Городище-Рівне-Старокостянтинів".

Вказані приміщення знаходяться на земельній ділянці площею 0,8615 га кадастровий номер 6810500000:01:003:0308.

Власником вказана земельної ділянки є Нетішинська міська рада.

У ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно ст. ст. 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За сталою практикою Верховного Суду виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, положення глави 15, ст. ст. 120, 125 Земельного кодексу України дають підстави стверджувати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований.

З огляду на викладене, з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна Мельниченко І.А. стала фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:01:003:0308, на якій розташоване нерухоме майно. Отже, у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване це майно.

Слід враховувати, що згідно з Податковим кодексом України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди; (підп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14).

За приписами п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Відповідно до положень ст.18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч.1 ст.23 цього Закону).

Як встановлено матеріалами справи рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2023 у справі №924/628/23 стягнуто з Фізичної особи підприємця Мельниченко Ірини Анатоліївни на користь Нетішинської міської ради 280081,54 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 02.02.2021 по 31.03.2023р. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 рішення від 30.10.2023 залишено без змін.

Поряд із цим, рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25.11.2024 у справі №679/1465/24 (залишеного без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 04.03.2025) відмовлено в задоволенні позову Мельниченко І.А. до Нетішинської міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки №618 від 03.03.2018р.

24.12.2025 на адресу відповідачки Нетішинською міською радою надіслано претензію про сплату безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,8615га без належної правової підстави за період з 01.04.2023 по 31.12.2024 в сумі 288118,49грн., яка залишена нею без відповіді, а кошти без сплати.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи, що з моменту набуття права власності на майно, будучи фактичним користувачем земельної ділянки загальною площею 0,8615га кадастровий номер 6810500000:01:003:0308, відповідач користувався нею без передбаченого чинним законодавством договору оренди, не сплачував плату за користування в повному обсязі, що є порушенням права власника землі - Нетішинської міської ради щодо отримання такої плати.

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6805955972018, земельна ділянка з кадастровим номером 6810500000:01:003:0308 за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, 216 кв. автодороги М-21 "Городище - Рівне - Старокостянтинів", за цільовим призначенням віднесена до коду 12.08 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.

Технічна документація з нормативно грошової оцінки земель м. Нетішин затверджена рішенням шістдесят шостої сесії Нетішинської міської ради VII скликання від 20.12.2019 року № 66/4300.

Рішенням шістдесят восьмої сесії Нетішинської міської ради VI скликання №68/1623 від 27.01.2015 "Про внесення змін до рішення восьмої сесії Нетішинської міської ради VI скликання від 31 березня 2011 року № 8/157 "Про розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у межах міста Нетіина" визначено розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у межах міста Нетішин, зокрема п. 2.2.4. "для будівництва і обслуговування АЗС" - у розмірі 12%.

Згідно витягів № НВ-6800282132023 від 07.04.2023 року та № НВ-6800536972024 від 15.08.2024 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:01:003:0308, становить за 2023 рік - 1 898 632,13 грн., 2024 -1 995 462,37 грн.

Розрахунок розміру коштів здійснено на підставі даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за період від 01 квітня 2023 року по 31 грудня 2024 року з розрахунку ставки орендної плати 12%, нормативної грошової оцінки земельної ділянки за вказаний період та становить 288 118 грн. 49 коп.

Суд враховує, що нормами глави 83 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 цієї глави Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За висновками Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 року у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18), фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними, для яких доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Відновлення порушених прав Нетішинської міської ради за таких обставин і в заявлений позивачем спосіб - шляхом стягнення з Мельниченко І.А. на користь позивача до місцевого бюджету доходу, який отриманий від безпідставно набутого майна у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.04.2023 по 31.12.2024, не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.

Разом з тим, неповернення Нетішинській міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Нетішин в особі Нетішинської міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

За відсутності доказів на спростування викладеного суд вбачає підстави для стягнення з відповідача в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідач контррозрахунку суми боргу та відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. ст. 13, 73, 74, 77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в сумі 288118,79 грн. обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються доказами і підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволенні повністю, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 221, 231,232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Мельниченко Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Нетішинської міської ради (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 25939741) 288118,49 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 3457,42грн. витрат із сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя М.Є. Муха