Рішення № 138853969, 10.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/221/26(561/600/26)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, Бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 132 980,00 грн..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 26 травня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення 132 980,00 грн..

Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 24 червня 2026 року постановлено передати цивільну справу №561/600/26 (провадження №2/561/235/2026) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення 132 980,00 грн. до Господарського суду Рівненської області на розгляд, у межах справи №918/221/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Рівненської області від 14.07.2026 року справу №918/221/26(561/235/26) передано судді Марач В.В. для розгляду у межах справи №918/221/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 24.06.2026 року Заяву керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Беляновського Романа Юрійовича про затвердження Плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 задоволено. Затверджено План реструктуризації боргів боржника у справі №918/221/26 про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в редакції, поданій керуючим реструктуризацією Беляновським Р.Ю.. Припинено повноваження керуючого реструктуризацією Беляновського Романа Юрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 09.01.2019 р. №1874, 33028, м. Рівне, вул. Казимира Любомирського).

Ухвалою суду від 15.07.2026 року справу №561/600/26 прийнято до свого провадження суддею Марач В.В. та вирішено здійснювати її розгляд у межах справи №918/221/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Розгляд справи по суті призначено на "03" серпня 2026 р..

03.08.2026 року через систему Електронний суд представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначає наступне. Відповідач заперечує проти задоволення позову у заявленому розмірі, оскільки наданий Позивачем розрахунок містить нарахування, які прямо суперечать законодавству, а частину сплачених відповідачем коштів безпідставно зараховано на погашення таких нарахувань. Усі заявлені позивачем нарахування за статтею 625 ЦК України здійснені в період дії воєнного стану. Тому незалежно від їх найменування та встановленого договором розміру вони не підлягають сплаті та стягненню.

Представник відповідача вважає, що позовні вимоги в частині 21000,00 грн є безпідставними з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.03.2026 відкрито провадження у справі №918/221/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та введено процедуру реструктуризації його боргів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність припиняється нарахування процентів за зобов`язаннями боржника. Одночасно строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав.

Останнім днем, за який Позивач міг нараховувати проценти за користування кредитом, було 09.03.2026.

Представник відповідача зазначає, що з наданого Позивачем розрахунку вбачається, що проценти за ставкою 1 % на день продовжували нараховуватися на залишок кредиту 49 000,00 грн до 24.03.2026 включно. За період із 10.03.2026 до 24.03.2026 Позивач додатково нарахував: 490,00 грн - 15 днів = 7 350,00 грн.. Зазначені проценти нараховані після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, тому стягненню не підлягають.

Із розрахунку Позивача вбачає, що Відповідачем було сплачено загалом 35 250,00 грн. Із цієї суми 4 000,00 грн Позивач зарахував на погашення нарахувань за статтею 625 ЦК України.

Представник відповідача вважає, що такі нарахування не підлягали сплаті в силу пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Крім того, пункт 4.5 Кредитного договору прямо передбачає, що в разі недостатності платежу він розподіляється у черговості, встановленій статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до цієї норми насамперед погашаються прострочені суми основного боргу та процентів, після цього - поточні суми основного боргу і процентів, і лише в останню чергу - неустойка та інші платежі за порушення договору.

Представник відповідача вважає, що Позивач безпідставно вилучив 4000,00 грн із погашення законної кредитної заборгованості та спрямовував їх на погашення відповідальності, від якої Відповідач був звільнений законом. Ці кошти мають бути повторно враховані при визначенні залишку основного боргу та процентів. Водночас їх правильний розподіл міг зменшити залишок основного боргу, а отже - і базу подальшого нарахування процентів.

Наданий позивачем розрахунок не враховує зазначених обставин, а тому не підтверджує дійсного розміру заборгованості відповідача. Заявлена до стягнення сума є завищеною щонайменше на: 21 000,00 грн - нарахування за статтею 625 ЦК України; 7350,00 грн - проценти, нараховані після відкриття справи про неплатоспроможність; 4000,00 грн - кошти, неправильно зараховані на погашення незаконних нарахувань. Загальний мінімальний розмір завищення позовних вимог становить 32 350,00 грн, без урахування можливого подальшого зменшення процентів унаслідок правильного розподілу здійснених відповідачем платежів.

Представник відповідача просить у задоволенні позову ТОВ "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 в частині: 21 000,00 грн нарахувань за статтею 625 ЦК України; 7 350,00 грн процентів, нарахованих після 09.03.2026; 4000,00 грн фактично сплачених відповідачем коштів, які позивачем неправомірно зараховані на погашення незаконних нарахувань за статтею 625 ЦК України, відмовити.

У судове засідання 03.08.2026 року не з`явились представники позивача та відповідача, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема в Електронний кабінет. Позивач при поданні позовної заяви заявив клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника. Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Відповідно до ч. 1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками справи, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

07 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", як Кредитодавцем та ОСОБА_1 , як Позичальником було укладено Договір №559204-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит, Електронна форма) (далі Кредитний договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію". Послідовність та перелік дій Позичальника щодо укладання Кредитного договору зазначена в Візуальній формі послідовності дій Клієнта за Договором.

Як встановлено судом, Кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - Правила).

Сторонами відповідно до умов Договору погоджено, що Кредит надається строком на 24 тижні, процентна ставка за Кредитом в день є фіксованою та становить 1%, комісія за надання кредиту становить 10000 грн 00 коп., термін дії договору - до 24.03.2026 року (п.2.3, 2.4, 2.8 Договору).

Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом (п.2.15 Договору).

Пунктом 4.2 Кредитного договору визначено, що Позичальнику здійснюється нарахування, нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 Договору.

Пунктом 4.2.2 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Відповідно до п.4.5 Кредитного договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Кредитодавця у порядку черговості, визначеної в ст. 19 Закону України "Про споживче кредитування".

Як встановлено судом, Кредитодавець свої зобов`язання відповідно до умов Кредитного договору виконав в повному обсязі та надав Відповідачу кредитні кошти в розмірі 50 000,00 гривень, що підтверджується Довідкою ТОВ "ПрофітГід".

В той же час Відповідач, всупереч умовам Кредитного договору, свої зобов`язання належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти Кредитодавцю.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Із розрахунку позивача вбачається, що відповідачем було сплачено загалом 35 250,00 грн. Із цієї суми 4 000,00 грн позивач зарахував на погашення нарахувань за статтею 625 ЦК України.

Однак нарахування на підставі ст.625 ЦКУ не підлягали сплаті в силу пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Крім того, пункт 4.5 кредитного договору прямо передбачає, що в разі недостатності платежу він розподіляється у черговості, встановленій статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до цієї норми насамперед погашаються прострочені суми основного боргу та процентів, після цього - поточні суми основного боргу і процентів, і лише в останню чергу - неустойка та інші платежі за порушення договору.

Таким чином, позивач безпідставно вилучив 4 000,00 грн із погашення законної кредитної заборгованості та спрямовував їх на погашення відповідальності, від якої відповідач був звільнений законом.

Відтак, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 45 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту на підставі Договору №559204-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит, Електронна форма) від 07.10.2025 р. ґрунтується на договорі та законі, і, відповідно, підлягає задоволенню.

Щодо нарахування процентів, комісії, суд зазначає наступне.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що в разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю заборгованість з урахуванням 700 000 відсотків річних на підставі статті 625 ЦК України. При цьому розмір щоденного нарахування обмежено двома відсотками від неповернутої суми кредиту, а загальний розмір таких нарахувань - половиною суми отриманого кредиту.

На виконання цього положення позивач нараховував по 1 000,00 грн за кожен день прострочення при залишку кредиту 50 000,00 грн та по 980,00 грн при залишку кредиту 49 000,00 грн. Загалом було нараховано 25 000,00 грн, з яких 4000,00 грн. позивач зарахував як сплачені, а 21000,00 грн. заявив до стягнення.

Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки та інших платежів, передбачених договором за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Зазначене правило має спеціальний та імперативний характер і поширюється на всі види кредитних і позикових зобов`язань.

Заявлені позивачем нарахування за статтею 625 ЦК України здійснені в період дії воєнного стану. Тому незалежно від їх найменування та встановленого договором розміру вони не підлягають сплаті та стягненню.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 21 000,00 грн відсотків річних є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.03.2026 відкрито провадження у справі №918/221/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та введено процедуру реструктуризації його боргів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність припиняється нарахування процентів за зобов`язаннями боржника. Одночасно строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав.

Отже, останнім днем, за який позивач міг нараховувати проценти за користування кредитом, є 09.03.2026.

Однак, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти за ставкою 1 % на день продовжували нараховуватися на залишок кредиту 49 000,00 грн до 24.03.2026 включно. За період із 10.03.2026 до 24.03.2026 позивач додатково нарахував 490,00 грн х 15 днів = 7 350,00 грн..

Зазначені проценти нараховані після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а відтак стягненню не підлягають.

Відтак, підлягає стягненню 54 880 грн. 00 коп. процентів за користування кредитом та 750 грн.00 коп. комісії.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт порушення Відповідачем зобов`язання за Договором №559204-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит, Електронна форма) від 07.10.2025 р. позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (ЄДРПОУ: 41084239, м. Київ 01133, бульвар Лесі Українки, 26 оф. 411) заборгованість за Договором №559204-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит, Електронна форма) від 07.10.2025 р у розмірі 100630 грн. 00 коп., з яких: 45 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 54 880 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами, 750 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією та судовий збір в сумі 2014 грн. 64 коп..

3. В решті вимог відмовити у задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.