Рішення № 138853922, 10.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 Справа № 917/878/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА", с.Чернещина, Зачепилівський район, Харківська область, 64410

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп", проспект Миру, 16А, м. Полтава, Полтавська область, 36004

про стягнення 747 340,28 грн,

Секретар судового засідання Костандян О.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" 747 340,28 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 06.03.2026 між сторонами Договору поставки № 060302, з яких : 720 000,00 грн основного боргу (передплата), 24 854,80 грн пені, 2 485,48 грн 3% річних за користування грошовими коштами.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (в копіях) : Договір № 060302 від 06.03.2026 та специфікація до нього; рахунок на оплату; платіжна інструкція; податкова накладна; витяг з єдиного реєстру податкових накладних; претензія-вимога; лист № 142 від 23.04.2026; розрахунок пені та 3% річних.

Відповідач надав заяву (вх. № 8398 від 11.06.2026) у якій не заперечує наявність та розмір заборгованості перед позивачем та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до мінімального рівня.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

04.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" про стягнення 747 340,28 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 06.03.2026 між сторонами Договору поставки № 060302, з яких : 720 000,00 грн основного боргу (передплата), 24 854,80 грн пені, 2 485,48 грн 3% річних за користування грошовими коштами.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 справу № 917/878/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 11.05.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА" залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

12.05.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 11.05.2026 року про залишення позовної заяви без руху (вх. № 6489), недоліки усунено в строк та спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 15.05.2026 постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановити сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Відповідач надав суду заяву (вх. № 8398 від 11.06.2026) у якій висловив свою позицію стосовно заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/878/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

06.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА" (далі Поатачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 060302 (далі - Договір, арк.с. 7-9).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, таке :

- у порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцеві у його власність Товар, асортимент, кількість та ціна якого визначені у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (далі - Специфікації), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар (п. 1.1 Договору);

- асортимент, кількість, ціна Товару, що поставляється згідно Договору та загальна вартість партії Товару, термін прийняття Товару Покупцем, визначається Специфікаціями. Під партією Товару Сторони розуміють Товар, що поставляється згідно однієї Специфікації. Якість Товару визначається відповідно до п. 2.4. цього Договору (п. 2.1 Договору);

- ціна Договору визначається як сума вартості (ціни) Товару, переданого Постачальником Покупцеві за видатковими накладними згідно усіх Специфікацій за цим Договором протягом строку дії Договору (п. 3.1 Договору);

- оплата Товару за Договором здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, протягом строку та на умовах зазначених у Специфікаціях до Договору (п. 3.3 Договору);

- днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.4 Договору);

- покупець, при оплаті Товару, у платіжному документі (дорученні тощо) повинен вказати номер, дату і назву Договору, за яким здійснюються платежі, а також послатися на Специфікацію, видаткову накладну або рахунок-фактуру, за якими здійснюється платіж, з вказівкою назви, номера і дати такого документа. Якщо вказані відомості у платіжному документі не зазначені, Постачальник самостійно зараховує перераховані кошти у якості погашення заборгованості Покупця (п. 3.6 Договору);

- постачальник зобов`язаний поставити та передати Товар Покупцеві на умовах та у строк, встановлений за домовленістю Сторін у Специфікації (п. 4.1 Договору);

- обов`язок Постачальника поставити та передати Товар Покупцеві вважається виконаним у момент надання Товару у розпорядження Покупцеві відповідно до базисних умов поставки Інкотермс 2020, узгоджених Сторонами у Специфікації. Готовий до передання Товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей Договору, зокрема шляхом маркування (п. 4.2 Договору);

- у випадку несвоєчасної поставки, поставки не в повному обсязі, поставки Товару неналежної якості (що має бути документально підтверджено Покупцем) крім випадків, передбачених п. 4.4 та розділом 5 цього Договору (форс-мажор), Постачальник зобов`язується впродовж 7 (семи) днів з дати отримання Постачальником письмової претензії, поставити недопоставлений Товар та/або замінити Товар неналежної якості на Товар належної якості. У випадку порушення Постачальником вказаного зобов`язання, Постачальник зобов`язується на вимогу Покупця сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості недопоставленого Товару та/або Товару неналежної якості за кожен день прострочення поставки (п. 6.6 Договору).

До Договору між сторонами укладено Специфікацію № 262 від 06.03.2026 (арк.с. 10). У Специфікації сторони узгодили таке :

- Постачальник зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити в повному обсязі та в строки зазначені в п. 1.3, п. 1.4 даної Специфікації Амофос 11:52 в біг бегах в кількості 15 тон (п. 1.1 Специфікації);

- загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації становить 720 000,00 грн, в тому числі 20% ПДВ - 120 000,00 грн. Товар поставляється в термін до 20 березня 2026 року при умові виконання п. 1.4 даної Специфікації. Допускається поставка Товару окремими партіями. Оплата за Товар здійснюється до 09 березня 2026 року шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника 100% загальної вартості Товару, що вказана в п.1.2 даної Специфікації. Форма оплати - безготівкова. Моментом оплати вважається зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 1.2 -1.5 Специфікації).

На виконання умов Договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 262 від 06.03.2026 позивач здійснив 100% передплату за партію товару шляхом перерахування грошових коштів в сумі 720 000,00 грн на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджено наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції № 48 від 06.03.2026 року (арк.с. 12).

На передплату в сумі 720 000,00 грн відповідачем виписана податкова накладна від 06.03.2026 № 66 та відповідно витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №323115 відомості по податковій накладній внесено відповідачем 31.03.2026 року до Єдиного реєстру податкових накладних (копії податкової накладної та витягу з Єдиного реєстру податкових накладних наявні у матеріалах справи, арк.с. 13-14).

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов п. 4.1 Договору відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, в строк партію товару не поставив. Означена обставина відповідачем не спростовується.

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач направив на адресу відповідача Претензію - вимогу від 10.04.2026 року, в якій позивач вимагав від відповідача поставити добрива Амофос 11:52 в біг бегах відповідно специфікації №262 від 06.03.2026. У разі не здійснення поставки у строк до 17.04.2026 року вимагав повернення суми попередньої оплати у розмірі 720 000,00 грн та сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості недопоставленого Товару.

У листі № 142 від 23.04.2026 року відповідач визнав порушення строків поставки товару та запропонував позивачу інший товар ніж визначений сторонами у специфікації. Матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами поставку іншого товару, позивач це заперечує.

За даними позивача відповідач товар не поставив, передоплату у сумі 720 000,00 грн позивачу не повернув.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд встановив, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 та §1 глави 54 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань відповідно до ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою та третьою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 ЦК України).

За умовами ч.1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Відповідно до ст. 599 ЦК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов`язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним попередньої оплати у розмірі 100% від вартості товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором щодо поставки товару не виконав, на вимогу Позивача Відповідач кошти не повернув. Означена обставина відповідачем не спростовується.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт виконання своїх зобов`язань з поставки оплаченого позивачем Товару.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 720 000,00 грн неповернутої попередньої оплати підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 2 485,48 грн 3% процентів річних за період з 21.03.2026 по 01.05.2026.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

У п. 6.6 Договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної поставки, поставки не в повному обсязі, поставки Товару неналежної якості (що має бути документально підтверджено Покупцем) крім випадків, передбачених п. 4.4 та розділом 5 цього Договору (форс-мажор), Постачальник зобов`язується впродовж 7 (семи) днів з дати отримання Постачальником письмової претензії, поставити недопоставлений Товар та/або замінити Товар неналежної якості на Товар належної якості. У випадку порушення Постачальником вказаного зобов`язання, Постачальник зобов`язується на вимогу Покупця сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості недопоставленого Товару та/або Товару неналежної якості за кожен день прострочення поставки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 24 854,80 грн пені за період з 21.03.2026 по 01.05.2026.

Здійснивши перерахунок пені суд встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Щодо посилання відповідача на відсутність своєї вини у порушенні строку поставки товару, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями статті 617 ЦК України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (надзвичайних обставин).

Отже наявність вини особи презюмується, однак може бути спростована. При цьому тягар доказування покладається на відповідача.

За змістом наведених норм права, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 55.1 постанови від 29.06.2022 у справі №477/874/19 зазначила про те, що за змістом частини 1 статті 614 ЦК України вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди.

З урахуванням вказаних відповідачем норм, саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини у зв`язку з порушенням зобов`язання.

Відповідач зазначає, що порушення ним строків поставки товару було зумовлено зокрема, з огляду на військові ризики та складнощі внутрішнього виробництва, в тому числі через постійний тиск енергетичних викликів, відбулося помітне зменшення обсягів виробництва вітчизняними виробниками, що обумовило необхідність здійснення імпорту даного типу добрив. Зміна цін на мінеральні добрива пов`язані з високим попитом на товар, геополітичну напруженість на Близькому Сході та негласні обмеження на експорт добрив Китаю, які в свою чергу вплинули на інфляційні процеси та подорожчання логістики в Україні, призвели до подорожчання вартості товару (мінеральних добрив) на українському ринку. Відповідач наголошує, що вказані обставини, які жодним чином не залежали від його волі чи дій, спричинили істотні зміни в обставинах, якими керувався відповідач при підписанні Договору поставки № 060302 від 06.03.2026, та об`єктивно вплинули на можливість своєчасного та повного виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Суд враховує, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, засадами цивільного законодавства, зокрема, є : справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, зокрема, визначено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).

Суд виходить з того, що у принципі добросовісності, а саме - при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Невиконання стороною прийнятих на себе зобов`язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони передбачили при укладенні Договору, а тому наслідки неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором та пов`язані із цим ризики покладаються на нього.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем зобов`язання щодо поставки товару у встановлений Договором строк, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є доведеними та обґрунтованими.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Подібний за змістом висновок щодо застосування статті 551 ЦК України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.03.2020 у справі № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).

Отже, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є дискреційним правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

З матеріалів справи вбачається, що Договір на узгоджених сторонами умовах був підписаний останніми 06.03.2026, строк поставки товару встановлено 20.03.2026,

Тобто, відповідач взяв на себе обов`язок у 14-ти денний термін поставити позивачу товар, будучи обізнаним про військові ризики і складнощі внутрішнього виробництва, оскільки на момент підписання Договору, вторгнення РФ на територію України, яке зокрема, спричинило відключення електроенергії та проблеми з логістикою, вже тривало понад чотири роки.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем при підписанні Договору не було дотримано принцип "розумної (належної) обачності", оскільки означений у Договорі термін виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару є незначним (14 днів з моменту підписання сторонами Договору та Специфікації) - отже, при підписанні Договору, за яким у відповідача виникли зобов`язання з поставки товару, останній мав усвідомлювати всі ризики (в т.ч. коливання цін, відключення енергопостачання та високий попит на товар).

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження посилань відповідача.

Оцінюючи наведені відповідачем в обґрунтування клопотання посилання, а також враховуючи те, що сторони перебувають в рівних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 720 000,00 грн основного боргу (передплата), 24 854,80 грн пені, 2 485,48 грн 3% річних за користування грошовими коштами, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у цій справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 8 968,08 грн.

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідними виписками.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі та враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 8 968,08 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (проспект Миру, 16 А, м. Полтава, 36004, код ЄДРПОУ 39291937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА" (64410, Харківська обл., Зачепилівський р-н, с. Чернещина код ЄДРПОУ 31855007) 720000,00 грн суму попередньої оплати, 24 854,80 грн пені, 2485,48 грн 3% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 968,09 грн.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 10.08.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик