Ухвала суду № 138853888, 10.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"10" серпня 2026 р. Справа № 916/3238/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглядаючи заяву про забезпечення позову Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 06.08.2026р. вх. № ГСОО 2-1567/26, подану у справі №916/3238/26

За позовом: Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський район, село Фонтанка, вул. Степна, буд. 4; ЄДРПОУ 04379746)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» (65009, м.Одеса, вул. Піонерська, буд. 11, каб. 36; ЄДРПОУ 32751242)

Про розірвання договору та стягнення 2158875,09 грн.

Заява Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 06.08.2026р. вх. № ГСОО 2-1567/26 розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Встановив: Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» про розірвання укладеного 10 березня 2016 року між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122786400:02:002:2680, загальною площею 0,8304 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирних жилих будинків та господарських споруд за адресою: Одеська область, Одеський район (колишній Комінтернівський, Лиманський), Фонтанська сільська рада, село Фонтанка, вул Центральна та стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 10.03.2016р. у сумі 2158875,09 грн., з якої 1517578,69 грн. заборгованість за орендну плату, 641296,40 грн. пеня.

Одночасно з поданням позовної заяви до суду, позивачем було подано заяву про забезпечення позову та в обґрунтування поданої заяви було зазначено, що підставою для пред`явлення даного позову стала наявність у відповідача заборгованості з орендної плати перед Фонтанською сільською радою за договором оренди землі від 10.03.2016р., відповідно до якого Фонтанська сільська рада надає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирних жилих будинків та господарських споруд, яка розташована в с. Фонтанка, вул. Центральна, на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського (на даний час - Одеського) району Одеської області, на підставі рішення сесії Фонтанської сільської ради Комінтернівського (на даний час - Одеського) району Одеської області від 24 грудня 2015 року № 101-VII.

Позивачем було зазначено суду, що з інформації Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області вбачається, що в період з 01.06.2023р. по 30.06.2026р. у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» виникла заборгованість з орендної плати.

Згідно з довідкою-розрахунком оплати за оренду земельної ділянки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» має заборгованість перед Фонтанською сільською радою в сумі 2158875,09 грн.

Як вказує позивач, листами від 09.02.2026р. № 787/26 та 01.07.2026р. №3709/26 Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області неодноразово інформувала відповідача про наявну заборгованість, проте, як зазначає позивач, ці листи були проігноровані відповідачем.

У зв`язку з цим Фонтанською сільською радою подано позов про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2158875,09грн.

Також, за доводами позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» тривалий час ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, станом на 30.06.2026р. заборгованість становить 2158875,09 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Наявність значної простроченої заборгованості свідчить про погіршення фінансового стану відповідача та його неспроможність належним чином виконувати взяті на себе фінансові зобов`язання. Незважаючи на неодноразові звернення про погашення боргу, відповідач не вжив жодних заходів для добровільного виконання своїх обов`язків. Крім того, систематичне невиконання обов`язку зі сплати орендної плати протягом тривалого часу свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання зобов`язань та створює обґрунтовані підстави вважати, що в майбутньому виконання рішення суду може бути істотно ускладнене або навіть неможливе.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

На думку позивача, накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу, є співмірним та необхідним заходом забезпечення позову, оскільки спрямоване на запобігання відчуженню такого майна та забезпечення реального виконання можливого рішення суду.

Розглянувши заяву Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 06.08.2026р. вх. № ГСОО 2-1567/26, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Так, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За положеннями ч. 1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч.1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2,5,6,7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Як з`ясовано судом, позовні вимоги Фонтанської сільської направлено на розірвання укладеного 10 березня 2016 року між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122786400:02:002:2680, загальною площею 0,8304 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирних жилих будинків та господарських споруд за адресою: Одеська область, Одеський район (колишній Комінтернівський, Лиманський), Фонтанська сільська рада, село Фонтанка, вул Центральна та стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 10.03.2016р. у сумі 2158875,09 грн., з якої 1517578,69 грн. заборгованість за орендну плату, 641296,40 грн. пеня.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі Кюблер проти Німеччини).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136,137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо (на які посилається скаржник).

Суд зазначає, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. (Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2025 справі №916/3385/25).

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що доводи та твердження позивача стосовно необхідності розірвання Договору та законності стягнення коштів - ще тільки будуть перевірені судом під час розгляду даної справи, з урахуванням наданих до матеріалів справи первинних документів.

При цьому, суд зазначає, що навіть така підстава, як факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачем ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

З урахуванням вищенаведеного, розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів та не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення в разі ухвалення його на користь позивача, в разі невжиття заходів забезпечення позову.

З урахуванням всього викладеного, на думку суду, позивачем до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів, які підтверджують наявність фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування такого виду забезпечення позову, у зв`язку з чим, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення поданої позивачем заяви.

Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні заяви про забезпечення позову, поданої Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області від 06.08.2026р. вх. № ГСОО 2-1567/26 у справі №916/3238/26 відмовити у повному обсязі.

Ухвала набрала законної сили 10.08.2026р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко