Ухвала суду № 138853857, 07.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"07" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2065/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича від 06.08.2026 про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/2065/26

за позовом: Приватного підприємства Янтар (вул. Геннадія Афанасьєва, № 18, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 30376692)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Янтар звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича, в якій просить суд витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 1800,4 кв.м., що в цілому складаються з: літ. А - основне; літ. Б - склад; літ. В - склад; літ. Г - склад; літ. Д - склад; літ. Е - склад; літ. Ж - склад; літ. З - склад; літ. К - прохідна; літ. Л - навіс; літ. М - склад; літ. Н - основне; літ. О - основне; літ. П - навіс; літ. Р - навіс; літ. Т - навіс; літ. Ч - склад; літ. Ц - гараж; літ. Щ - вбиральня, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Геннадія Афанасьєва (минула назва Генерала Цветаєва), буд. 18.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт самовільного зайняття, фактичного утримання спірного майна, яке належить позивачу на праві приватної власності, та його використання для ведення власної господарської діяльності без належних на те правових підстав.

01.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх. № 2110/26 від 25.05.2026) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2065/26. Постановлено справу № 916/2065/26 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 червня 2026 року об 11:40 год.

19.06.2026 на електронну адресу Господарського суду Одеської області надійшла письмова заява Приватного підприємства Янтар (вх. № 21408/26) про зміну предмету позову, згідно якої просить усунути перешкоди в користуванні Приватним підприємством Янтар комплексом нежитлових приміщень загальною площею 1800,4 кв.м, що в цілому складаються з: літ. А основне; літ. Б склад; літ. В склад; літ. Г склад; літ. Д склад; літ. Е склад; літ. Ж склад; літ. З склад; літ. К прохідна; літ. Л навіс; літ. М склад; літ. Н основне; літ. О основне; літ. П навіс; літ. Р навіс; літ. Т навіс; літ. Ч склад; літ. Ц гараж; літ. Щ вбиральня, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Геннадія Афанасьєва (минула назва Генерала Цветаєва), буд. 18, шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича з вказаного комплексу нежитлових приміщень.

23.06.2026 ФОП Коваленком І.В. подано до суду клопотання (вх. № 21855/26), яким останній просив зупинити провадження у справі № 916/2065/26 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 521/20311/25 за позовом Коваленка І.В. про визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 у справі № 916/2065/26 на 23.06.2026 об 11:40 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 22.06.2026 по 23.06.2026 включно у відпустці.

24.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/2065/26 призначено на 14 липня 2026 року о 10:20 год.

14.07.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/2065/26 судом були досліджені та розглянуті заява Приватного підприємства Янтар (вх. № 21408/26 від 19.06.2026) про зміну предмету позову та клопотання ФОП Коваленка І.В. (вх. № 21855/26 від 23.06.2026) про зупинення провадження у справі, вислухані думки представників сторін, та за результатами розгляду яких, судом, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, було постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, зокрема, про: прийняття до розгляду та долучення до матеріалів справи письмової заяви Приватного підприємства Янтар (вх. № 21408/26 від 19.06.2026) про зміну предмету позову; відмову в задоволенні клопотання ФОП Коваленка І.В. (вх. № 21855/26 від 23.06.2026) про зупинення провадження у справі. Окрім того, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до 30 липня 2026 року об 11:20 год.

23.07.2026 представник ФОП Коваленка О.В.- адвокат Бондаренко С.Г. звернувся до суду із заявою (вх. № 25851/26), якою просив суд перенести розгляд справи № 916/2065/26 на іншу дату, оскільки представник не має можливості прийняти участь у її розгляді з огляду на участь адвоката у судовому засіданні в Доброславському районному суді Одеської області.

В свою чергу, 24.07.2026 представник ФОП Коваленка І.В.- адвокат Питомець А.В. звернувся до суду із заявою (вх. № 25990/26), якою просив надати можливість ознайомитися з матеріалами справи № 916/2065/26 в електронній формі через електронний суд.

29.07.2026 від ФОП Коваленка І.В. до суду повторно надійшло клопотання (вх. № 26483/26) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 521/20311/25, що розглядається Хаджибейським районним судом м. Одеси.

30.07.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/2065/26 судом були досліджені та розглянуті клопотання ФОП Коваленка І.В. (вх. № 25851/26 від 23.07.2026) про відкладення розгляду справи та клопотання (вх. № 26483/26 від 29.07.2026) про зупинення провадження у справі, вислухані думки представників сторін, та за результатами розгляду яких, судом, з огляду на те, що відповідач з`явився до суду особисто, не вбачаючи за таких обставин підстав для відкладення підготовчого засідання, судом було відмовлено в задоволенні клопотання ФОП Коваленка І.В. (вх. № 25851/26 від 23.07.2026), а також відмовлено в задоволенні клопотання ФОП Коваленка І.В. (вх. № 26483/26 від 29.07.2026) про зупинення провадження у справі, про що, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, були постановлені відповідні ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, без оформлення їх окремим процесуальним документом.

Після чого ФОП Коваленком І.В. була надана суду заява про відвід судді Цісельського О.В. на підставі ст.35 ГПК України та у порядку ст.38 ГПК України, яка в подальшому була зареєстрована відділом документального забезпечення (канцелярія) Господарського суду Одеської області за вх. № 2-1519/26 від 30.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2026 ФОП Коваленку І.В. було відмовлено в задоволенні заяви (вх. № 2-1519/26 від 30.07.2026) про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/2065/26.

06.08.2026 ФОП Коваленком І.В. подано до Господарського суду Одеської області письмову заяву про відвід судді (вх. № 2-1568/26), в якій він просить суд: передати заяву про відвід судді у справі № 916/2065/26 для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, в порядку, передбаченому ч.3 ст.39 ГПК України; задовольнити заяву про відвід судді у справі № 916/2065/26 за позовом Приватного підприємства Янтар до Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення; передати матеріали справи № 916/2065/26 за позовом Приватного підприємства Янтар до Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення, для визначення іншого судді в порядку, встановленому законом.

В обґрунтування поданої заяви заявник відзначає, що повністю усвідомлює, що окремі процесуальні рішення суду самі по собі не можуть бути підставою для відводу судді, однак саме сукупність дій судді Цісельського О.В. під час розгляду справи породжує об`єктивні сумніви щодо забезпечення принципів неупередженості, рівності сторін та змагальності судового процесу.

Так, за ствердженням заявника, під час судового засідання 14.07.2026 судом розглядалося клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 521/20311/25, яке, на переконання заявника, містило детальне правове обґрунтування необхідності зупинення провадження із наведенням обставин, які мають велике значення для правильного вирішення даної господарської справи. Адвокат відповідача Бондаренко С.Г. не мав можливості надати повні пояснення щодо всіх наведених у клопотанні доводів та питань судді, які залишились без відповіді. Під час судового засідання було оголошено сигнал повітряної тривоги, у зв`язку із чим суд не мав об`єктивної можливості належним чином дослідити матеріали цивільної справи № 521/20311/25, на які безпосередньо посилалась сторона відповідача у своєму клопотанні.

Відтак, за висновком заявника, суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, фактично не надавши стороні відповідача можливості повністю обґрунтувати свою правову позицію.

Також заявник зазначає про не менш суттєві сумніви щодо забезпечення принципу рівності сторін, які виникли у нього під час судового засідання 30.07.2026, оскільки до початку судового засідання обидва представники заявника подали письмові заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в інших судових засіданнях у інших судах. Заявник також повідомив суд, що не має спеціальних юридичних знань, не може самостійно забезпечити належний захист своїх прав та законних інтересів без участі його представників і просив суд відкласти розгляд справи.

Як наголошує заявник, незважаючи на наведені обставини, суд відмовився відкласти розгляд справи та продовжив судове засідання за відсутності його представників. Відтак, така процесуальна поведінка суду, за ствердженням заявника, істотно обмежила його можливість реалізувати гарантоване законом право на професійну правничу допомогу, ефективне представництво своїх інтересів та повноцінну участь у судовому процесі. Наведені обставини створюють об`єктивне враження, що його процесуальні права не отримують такого ж рівня судового захисту та процесуального сприяння, який гарантується принципами рівності сторін, змагальності процесу та справедливого судового розгляду.

Всі викладені вище доводи відповідач вже зазначав в заяві про відвід судді (вх. № 2-1519/26 від 30.07.2026) як підстави для відводу судді Цісельського О.В. в порядку ст.ст.35,38 ГПК України, а судом в ухвалі Господарського суду Одеської області від 30.07.2026 по справі № 916/2065/26 надано оцінку вказаним доводам. Відтак, заява про відвід судді (вх. № 2-1568/26 від 06.08.2026) в частині викладених вище тверджень відповідача є ідентичною заяві про відвід судді (вх. № 2-1519/26 від 30.07.2026), а, тому, і підстави, зазначені в ній, є такими, що розглянуті судом.

Додатково в обґрунтування заяви (вх. № 2-1568/26 від 06.08.2026) ФОП Коваленко І.В. вказує на те, що під час вирішення питання про прийняття до спільного розгляду поданої його представником зустрічної позовної заяви від 29.07.2026, судом належним чином не досліджено взаємозв`язок зустрічних вимог із предметом первісного позову, не надано належної оцінки викладеним у зустрічній позовні заяві обставинам щодо багаторічного фактичного управління Приватним підприємством Янтар Коваленком Ігорем Віталійовичем, здійснення ним невід`ємних поліпшень спірного майнового комплексу, а також безпосереднього впливу вирішення зустрічних вимог на правильне вирішення первісного позову.

Заявник наголошує на тому, що судом не забезпечено можливості його представникам надати усні пояснення щодо підстав прийняття зустрічного позову, звернути увагу суду на взаємопов`язаність позовних вимог та відповісти на запитання суду, які могли виникнути під час дослідження поданих матеріалів. Відтак, питання про прийняття зустрічного позову вирішено без повного та всебічного дослідження всіх доводів сторони захисту.

Також, заявник звертає увагу суду на те, що 29.07.2026 його представником було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 521/20311/25, яке було розглянуто без участі його представників, у зв`язку з чим вони були позбавлені можливості надати суду додаткові усні пояснення.

Заявник наголошує, що під час розгляду клопотання про зупинення провадження у справі він неодноразово звертав увагу суду на те, що у Хаджибейському районному суді м. Одеси розглядається цивільна справа № 521/20311/25, у межах якої вирішуються питання щодо законності відчуження корпоративних прав Приватного підприємства Янтар, визнання корпоративних прав об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а також визнання майна Приватного підприємства Янтар спільною сумісною власністю подружжя. Від встановлення зазначених обставин залежить правильне вирішення справи № 916/2065/26.

При цьому, як стверджує відповідач, суддя Цісельський О.В. зазначив, що цивільна справа № 521/20311/25 не заважає розгляду даної господарської справи. Фізична особа-підприємець Коваленко Ігор Віталійович не погоджується з викладеним, вважає, що цивільна справа заважає ухваленню обґрунтованого рішення суду, а пов`язаність справ № 521/20311/25 та № 916/2065/26 підтверджується також твердженнями позивача та поданими ним доказами.

Відтак, на думку відповідача, кожна із наведених процесуальних дій суду окремо могла б розцінюватися як реалізація судом своїх процесуальних повноважень. Проте їх сукупність відсутність реальної можливості бути почутим під час вирішення ключових процесуальних питань, розгляд справи за відсутності представників відповідача, відмова у прийнятті зустрічного позову без повного дослідження наведених доводів та повторна відмова у зупиненні провадження без належного з`ясування взаємозв`язку спорів об`єктивно формує обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду та дотримання принципів рівності сторін і змагальності судового процесу.

Крім того, відповідач вказує на те, що якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочих дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Розглянувши заяву (вх. № 2-1568/26 від 06.08.2026) Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/2065/26, суд зазначає наступне.

Згідно п.5 ч.1 ст.35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.ч.1-3,7 ст.39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно…

Частинами 1 та 2 ст.116 ГПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Заяву (вх. № 2-1568/26 від 06.08.2026) ФОП Коваленком Ігорем Віталійовичем про відвід судді надано до суду 06.08.2026, тобто пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, яке призначено на 11.08.2026, оскільки: перебіг строку з урахуванням ч.1 ст.116 ГПК України розпочинається з наступного дня, тобто з 07.08.2026; 08.08.2026 та 09.08.2026 це вихідні дні, які судом не враховуються, а, відтак, третім робочим днем є 11.08.2026.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2022 по справі № 910/2398/21.

Відтак, враховуючи викладене, те, що судове засідання призначено на 11.08.2026, те, що визначений ст.39 ГПК України строк на подачу заяви про відвід судді закінчується о 24 год. 00 хв. 11.08.2026, а також те, що день судового засідання є лише третім днем самого строку, питання про відвід судді від розгляду справи № 916/2065/26 вирішується суддею Цісельським О.В.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст.6 Закону України Про судоустрій та статус суддів передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

З аналізу Господарського процесуального кодексу України, зокрема, приписів, які регулюють зміст судових рішень, слідує, що, судове рішення, серед іншого, обов`язково повинне бути мотивованим та обґрунтованим, що, у свою чергу передбачає наявність як особистої думки судді, так і виокремлення ним власної правової позиції у спорі, у процесуальному питанні, яке потребує вирішення.

Водночас, ч.1 ст.43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 9 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Безумовно, фактор довіри до суду є одним з найголовніших критеріїв, забезпечення та створення умов існування якого є завданням суду. Таке завдання реалізується зі сторони суду як змістом його процесуальних рішень, так і порядком вчинення процесуальних дій. У зв`язку з цим слід розмежовувати дії сторони та дії суду. Дії сторони, як процесуального так і іншого характеру, не є діями суду. А тому можливі зловживання сторони, питання щодо наявності яких тільки поставлено перед судом і ним не вирішено, не є діями суду, що руйнують підвалини довіри до суду. Припущення у необ`єктивності судді, як суб`єктивна сторона довіри, повинно бути наслідком певних вчинків судді. Такі вчинки складають об`єктивну характеристику довіри, тобто є проявом зовнішніх ознак, що формують внутрішнє переконання. Переконання повинно бути наслідком саме дій судді, а не дій сторони. В інакшому випадку відсутність об`єктивно підтверджених вчинків суду не дає підстави вважати, що сумніви у об`єктивності суду є реальними, а не вигаданими.

Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. Крім того, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Разом з тим, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Проте, подана ФОП Коваленком І.В. заява про відвід судді не містить обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді Цісельського О.В. та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання відповідача на те, що доводи зустрічного позову та додані до нього докази не були досліджені повно, всебічно та в їх сукупності, а також те, що судом належним чином не досліджено взаємозв`язок зустрічних вимог із предметом первісного позову, не надано належної оцінки викладеним у зустрічній позовні заяві обставинам, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ГПК України, вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви після спливу встановленого законом строку обмежується виключно оцінкою дотримання заявником процесуальних строків та поважності причин їх пропуску.

На стадії вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви (чи її повернення) суд не здійснює розгляд справи по суті, не надає оцінку доказам у порядку ст.86 ГПК України та не досліджує підстави позову, оскільки це порушуватиме порядок розгляду справ. Оцінка взаємозв`язку вимог та дослідження доказів у сукупності здійснюються судом лише після прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом. Оскільки зустрічну позовну заяву було подано з порушенням процесуального строку і судом не встановлено підстав для його поновлення, у суду були відсутні процесуальні підстави для аналізу матеріалів зустрічного позову по суті.

Висловлення заявником незгоди з процесуальною оцінкою суду щодо недотримання строків не свідчить про упередженість чи заінтересованість судді, а відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для його відводу.

Доводи заявника про те, що судом не забезпечено можливості його представникам надати усні пояснення щодо підстав прийняття зустрічного позову є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Усі заяви, клопотання та обґрунтування подаються до суду в письмовій формі. Заявник не був обмежений у праві викласти всі свої доводи, пояснення та аргументи безпосередньо в тексті зустрічної позовної заяви або подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку. Норми ГПК України (зокрема ст.ст.119,180 ГПК України) не зобов`язують суд призначати окреме судове засідання та викликати учасників справи виключно для заслуховування усних пояснень щодо прийняття зустрічного позову. Розгляд питання про дотримання строків на стадії відкриття провадження за зустрічним позовом здійснюється судом на підставі поданих письмових матеріалів.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що повернення зустрічної позовної заяви без розгляду через пропуск строку не є позбавленням права на судовий захист оскільки: заявник не позбавлений права звернутися до суду з цими ж вимогами в порядку окремого позовного провадження (ч.8 ст.180 ГПК України); заявник має процесуальне право оскаржити ухвалу про повернення зустрічного позову в апеляційному порядку (п.13 ч.1 ст.255 ГПК України), де й оцінюється обґрунтованість дій суду першої інстанції.

Посилання відповідача, як на підставу для відводу судді, на те, що подане його представником 29.07.2026 письмове клопотання про зупинення провадження у справі господарським судом розглянуто без участі представників відповідача, у зв`язку з чим вони були позбавлені можливості надати суду додаткові усні пояснення, до уваги не приймаються, оскільки: відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а його нез`явлення не перешкоджає розгляду клопотання; реалізація права на судовий захист та викладення своїх аргументів була здійснена заявником у письмовій формі в клопотанні, а відсутність усних пояснень не свідчить про позбавлення права на захист або про упередженість судді; незгода сторони з процесуальними рішеннями чи діями судді не може бути підставою для відводу.

Крім того, господарський суд наголошує, що незгода відповідача з позицією суду з приводу відсутності підстав для зупинення провадження у справі № 916/2065/26 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 521/20311/25 є процесуальним питанням, яке вирішується шляхом подання відповідних процесуальних клопотань або під час апеляційного оскарження.

Решті доводів відповідача господарським судом вже надано належну та вичерпну правову оцінку в ухвалі суду від 30.07.2026 про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Цісельського О.В., а, відтак, повторне дослідження тотожних аргументів є недоцільним.

Відтак, заявником не наведено інших мотивів, достатніх для задоволення відводу.

У рішенні по справі Білуха проти України від 09.11.2006 (Заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Незважаючи на те, що безсторонність, зазвичай, означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. В цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.

Таким чином, правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться; тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має отримати відвід. Йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві судді мають викликати в громадськості.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Протягом розгляду цієї справи, як і будь-якої іншої, суд керувався та керується завданням господарського судочинства, основними принципами (засадами) якого є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Суд при розгляді цієї справи, керуючись завданням господарського судочинства, забезпечуючи рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність господарського судочинства створював усім учасникам судового процесу, в тому числі й заявнику необхідні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2000 року у справі Ветштайн проти Швейцарії).

Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані.

Щодо об`єктивного критерію, заявник не наводить жодного факту, обставини, події, або посилання на дії (бездіяльність) судді Цісельського О.В., які б свідчили, що суддя виявив небезсторонність, упередженість, необ`єктивність при розгляді справи № 916/2065/26 в суді у будь-якій формі.

Усі судження та умовиводи заявника є лише припущеннями ФОП Коваленка І.В. та не можуть бути оцінені як обґрунтовані побоювання щодо зацікавленості, небезсторонності судді чи упередженого ставлення до заявника, або особисту прихильність до інших учасників справи з боку головуючого судді.

Положеннями частини першої статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суд зазначає, що перелік закріплених у вказаній статті підстав для відводу судді не є вичерпним. При визначенні того чи є конкретні обставини підставою для відводу суд враховує положення Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 та позиції Європейського суду з прав людини.

Відтак, наведені вище твердження, що покладені заявником в основу заяви про відвід судді Цісельського О.В., не знаходять свого документального підтвердження, жодним чином не доводять реального існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді, в провадженні якого перебуває справа. Так само, як і не доводять того, що суддя Цісельський О.В. не може належним чином розглядати дану справу та підлягає відводу.

З врахуванням наведеного, суд зауважує, що заявлений відвід судді Цісельському О.В. має ознаки завідомо безпідставного, що, залежно від обставин справи, може бути визнано як зловживання процесуальними правами, згідно приписів п.1 ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, та є таким, що спрямований на затягування розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається Фізична особа-підприємець Коваленко Ігор Віталійович в заяві про відвід судді від розгляду справи № 916/2065/26, не можуть бути підставою для відводу судді Цісельського О.В. в зв`язку з чим, відповідно до положень ст.ст.35, 36, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню.

При цьому, суд зауважує заявнику, що згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, як не допускається і тиск на суддю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 35, 38, 39, 76, 86, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича від 06.08.2026 про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/2065/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 07.08.2026 та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 07.08.2026.

Суддя О.В. Цісельський