Рішення № 138853646, 10.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1831/26

Господарський суд Київської області у складі судді Огороднік Д.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГБК«БУДІВЕЛЬНИК» (08720, Київська обл., Обухівський р-н, місто Українка, вул. Промислова, буд. 37; ЄДРПОУ 37909576)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛО-КИЇВЩИНА» (08700, Київська обл., місто Обухів, вул. Київська, буд. 64б; ЄДРПОУ 37697054)

про стягнення 107200, 68 грн.

Без повідомлення (виклику ) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави позову

На розгляд Господарського суду Київської області передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГБК«БУДІВЕЛЬНИК» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛО-КИЇВЩИНА» (відповідач) про стягнення 107200,68 грн, з яких: 100000,00 грн основного боргу; 1372,60 грн 3% річних; 5828, 08 грн інфляційні витрати.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем було надано проект договору № 23 від 14.11.2025 щодо реконструкції мереж від ТП - 337 та рахунок на оплату, але договір так і не був підписаним, а позивач помилково переказав кошти на рахунок відповідача. Позивач звертався до відповідача в порядку досудового врегулювання спору з проханням повернути кошти, але відповідач ігнорував вимоги щодо повернення боргу, що стало підставою для звернення до суду.

Заперечення учасників судового процесу

Відзив на позовну заяву

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТЛО-КИЇВЩИНА» своїм правом на подання відзиву відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України не скористалося. Будь-яких інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Хід розгляду справи та процесуальні дії суду

Господарським судом Київської області ухвалою від 22.06.2026 у справі №911/1831/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За допомогою підсистеми автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», судом встановлено, що у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГБК«БУДІВЕЛЬНИК» зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС, а також у представника позивача Куриленка Бориса Анатолійовича наявний електронний кабінет, однак у відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛО-КИЇВЩИНА» не зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.

За таких обставин, ухвала суду від 22.06.2026 надіслана позивачу та його представнику до їх електронних кабінетів. Довідки про доставку електронного листа наявні в матеріалах справи.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що місцезнаходження відповідача є Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 64 б, суд здійснив відправку копії ухвали від 22.06.2026 засобами поштового зв`язку акціонерного товариства «Укрпошта» на адресу реєстрації відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За допомогою трекінгу відправлень «Укрпошта» судом встановлено, що відповідач копію ухвали з поштового відділення не забрав, 09.07.2026 закінчився встановлений термін зберігання відправлення, 13.07.2026 копія надісланої ухвали була повернута Господарському суду Київської області (відправнику).

За таких обставин, позивач, представник позивача та відповідач були належним чином повідомлені про прийняття до розгляду позовної заяви та відкриття спрощеного позовного провадження у справі № 911/1831/26.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань, як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи та перевірка їх доказами

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГБК«БУДІВЕЛЬНИК», як споживачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРК ШАНТАЛЬ ТРЕЙД», як виконавцем, укладений договір № 01/04 про дольову участь в експлуатації, обслуговуванні трансформаторної підстанції та кабельної лінії електропередач від 01.04.2020.

Договір № 01/04 від 01.04.2020 підписаний сторонами та скріплений печатками.

Згідно з п. 1.1 договору № 01/04 виконавець гарантує споживачеві право підключення до трансформаторної підстанції ТП-337, яка відноситься до третьої категорії з надійності електропостачання, з низької сторони 0,4 кВ, із забезпеченням безперебійного електроживлення потужністю 100 кВт по кабелю 0,4 кВ, який належить та підведений ТОВ «ТОРГБК«БУДІВЕЛЬНИК».

Відповідно до п. 1.2 договору споживач зобов`язується прийняти дольову участь у обслуговуванні трансформаторної підстанції ТП-337 та кабельних мереж від щитів 17,18 Трипільської ТЕС до трансформаторної підстанції.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що ТП 337 є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу, що належить виконавцеві на підставі права власності та розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 43.

Відповідно до акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по ТП-337 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГБК«БУДІВЕЛЬНИК» - як споживач; Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРК ШАНТАЛЬ ТРЕЙД» - як власник мереж та Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» в особі начальника Обухівського РП Кошелюка Сергія Миколайовича, як постачальник, зафіксували даним актом межі балансової належності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності між сторонами.

Згідно з п. 2 акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по ТП-337 встановлено, що межа балансової належності зафіксована цим актом на: нерухомих контактах ВН-6 кВ в комірках № 1-A та № 14 ПС «ГПП 110/6 кВ» в бік ТП-6/0,4 кВ № 337 між Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРК ШАНТАЛЬ ТРЕЙД». Вхідних клемах струмообмежуючого пристрою в затискачах РУ-0,4 кВ ТП-6/0,4 кВ № 337 в бік нежитлових будівель між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРК ШАНТАЛЬ ТРЕЙД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГБК «БУДІВЕЛЬНИК».

В п. 3 акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по ТП-337 міститься графічне зображення меж балансової належності за адресою м. Українка, вул. Промислова, 37; кад. № 3223151000:01:034:0059, нежитлові будівлі.

Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по ТП - 337 підписаний сторонами та скріплений печатками.

Згідно з інформацією наданою Обухівським районним управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, як відповідь на запит за вх. № 80 від 24.11.2025 директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГБК«БУДІВЕЛЬНИК» Володимира Музиченка, звернення Данілова Андрія Валерійовича про те, що в компанії «МАРК ШАНТАЛЬ ТРЕЙД» сталася пожежа у приміщенні трансформаторної в не експлуатуючій виробничій будівлі, зареєстровано до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» Обухівського РУП ГУНП в Київській області ЄО за № 23580 від 19.09.2025 та ЄО за № 23592 від 19.09.2025. За результатами розгляду зазначеного матеріалу прийнято рішення відповідно до Закону України «Про звернення громадян», матеріал списано до справи ЄО № 4287 від 14.10.2025.

Позивач зазначає, що після пожежі виникла необхідність у проведенні ремонтних робіт на ТП 337, які за попередньою домовленістю між позивачем та відповідачем повинен був виконати відповідач. Для чого, відповідачем був складений проект договору №23 від 14.11.2025 та виставлений позивачу рахунок на оплату послуг.

Позивачем надано до матеріалів справи проект договору №23, який не підписаний сторонами та договірну ціну до договору, яка також між сторонами не підписана.

Згідно пояснень позивача, отримавши від відповідача рахунок від 17.11.2025 №СФ-0000802 на суму 280000,00 грн, він платіжною інструкцією № 3980 за 17.11.2025 перерахував на рахунок відповідача 100 000 (сто тисяч) грн. В призначенні платежу вказав: оплата за послуги згідно договору № 23 від 14.11.2025 (рах. № СФ-0000802 від 17.11.2025) у сумі 83333,33 грн, ПДВ - 20% 16666, 67 грн. Рахунок є в матеріалах справи.

Позивач стверджує те, що проект договору № 23 від 14.11.2025 так і не було підписано, виходячи з того, що: ТП-337 належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРК ШАНТАЛЬ ТРЕЙД» та перебуває на його території. У Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГБК«БУДІВЕЛЬНИК» відсутні правові підстави для проведення ініціації ремонтних робіт ТП-337 та несення витрат по зазначеному об`єкту. Замовником ремонтних робіт має бути власник ТП-337. Разом з цим, ані відповідач, ані позивач не отримала від власника об`єкта згоду на ремонтні роботи, тому договір №23 так і не був укладений і роботи на замовлення позивача відповідачем не були проведені.

За таких обставин, позивачем направлялися до відповідача листи № 79 від 19.11.2025 та № 67 від 25.05.2026 з проханням повернути кошти, але відповідачем вони були залишені без відповіді.

На підтвердження відправки листа № 79 від 19.11.2025 позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу суду. На підтвердження відправки листа №67 від 25.05.2026 позивачем надано накладну №0872002518730 Акціонерного товариства «Укрпошта» та опис відправлення, з огляду на вказані документи відправка була здійснена 27.05.2026.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності отримання від позивача коштів у розмірі 100000,00 грн, не надано жодних доказів на підтвердження повернення позивачу 100000,00 грн на виконання вимоги останнього, та не спростовані вищевикладені обставини.

З урахуванням зазначених обставин, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, платіжною інструкцією № СФ-0000802 за 17.11.2025 підтверджується факт того, що позивач перерахував на користь відповідача 100 000 (сто тисяч) грн. В призначенні платежу вказав: оплата за послуги згідно договору № 23 від 14.11.2025 (рах. № СФ-0000802 від 17.11.2025) у сумі 83333,33 грн, ПДВ - 20% 16666, 67 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять підписаного договору №23 або інших доказів на підтвердження існування між позивачем та відповідачем договірних відносин, в яких у позивача є зобов`язання переказати відповідачу 100000,00 грн, а у відповідача зобов`язання надати послуги, виконати роботи тощо вартістю 100000,00 грн, а відповідачем в свою чергу не надано жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем відповідного договору, на виконання умов якого позивачем й були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 100000,00 грн.

Разом з цим, як встановлено судом вище, позивач помиляючись у тому, що між позивачем та відповідачем існують договірні відносини, переказав відповідачу 100000,00 грн.

Відповідачем обставини справи не спростовані, доказів наявності належної правової підстави для переказу позивачем відповідачу 100000,00 грн, не надано.

Таким чином суд дійшов висновку, що грошові кошти у загальному розмірі 100000,00 грн. є безпідставно отриманими відповідачем.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Разом з цим, в порушення вищезазначених норм, відповідач отримавши від позивача кошти у розмірі 100000,00 грн та в подальшому отримавши від позивача вимогу про повернення коштів, не вчинив жодних дій на відновлення прав позивача та не переказав позивачу кошти отримані відповідачем без правової підстави.

Недоговірне зобов`язання з повернення коштів отриманих без достатньої правової підстави виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі №910/3831/22, Велика Палата Верховного Суду досліджуючи обставини щодо початку періоду прострочення з часу безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, виснувала, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала.

Таким чином, обов`язок боржника повернути безпідставно одержані кошти виникає з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача. В матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження повернення відповідачем позивачу кошти у розмірі 100000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 100000,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до висновку наведеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі №910/3831/22 зазначається, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18); від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19); від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі №910/3831/22 та від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 наголошується на тому, що правомірність стягнення з набувача на користь потерпілого, крім безпідставно одержаних коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, також річних та інфляційних витрат за період безпідставного користування такими коштами відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є усталеною в судовій практиці.

Оскільки, відповідач маючи обов`язок щодо повернення грошових коштів ігнорував вимогу повернення боргу, суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат у зазначені позивачем періоди є законним та обґрунтованим.

Суд перевірив розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем в період з 01.01.2026 по 16.06.2026 та враховує те, що хочас позивачем зазначений період по 16.06.2026, але фактично інфляційні втрати за червень 2026 не нараховані у зв`язку з відсутністю статистичних даних. Отже, інфляційні втрати позивача за період січень 2026 - травень 2026 становлять 5828,08 грн.

Суд перевірив розрахунки позивача про нарахування 3% річних в період з 01.01.2026 по 16.06.2026 та вважає їх обґрунтованими та арифметично правильними.

Отже, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 5828,08 грн, та 3 % річних у розмірі 1372,60 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛО-КИЇВЩИНА» (08700, Київська обл., місто Обухів, вул. Київська, буд. 64б; ЄДРПОУ 37697054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГБК«БУДІВЕЛЬНИК» (08720, Київська обл., Обухівський р-н, місто Українка, вул. Промислова, буд. 37; ЄДРПОУ 37909576) 100000 (сто тисяч) грн 00 коп. суми основного боргу; 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн 60 коп. 3% річних; 5828 (п`ять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 08 коп. інфляційних витрат, а також 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені статтями 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального ккодексу України.

Суддя Д.М. Огороднік