Рішення № 138853546, 07.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2026Справа № 910/6315/26

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Міжнародної благодійної організації "Благодійний фонд "СОС Дитячі Містечка" Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кард Юніон", м. Київ

про стягнення 71 353,13 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міжнародної благодійної організації "Благодійний фонд "СОС Дитячі Містечка" Україна" (позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кард Юніон" (відповідач) суми оплати в розмірі 57 510,00 грн, суми пені за прострочення поставки в розмірі 2 341,13 грн та суми штрафу за прострочення поставки в розмірі 11 502,00 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору поставки продукції від 24.12.2025 року, в частині поставки позивачу оплачених ним активованих електронних сертифікатів.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 08.06.2026 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R067194763163 ухвалу суду від 08.06.2026 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверт з відміткою «за терміном зберігання» було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/6315/26 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кард Юніон» (продавець, відповідач) та Міжнародною благодійною організацією «Благодійний фонд «СОС дитячі містечка» Україна» (покупець, позивач) укладено Договір поставки продукції (надалі - Договір), відповідно до умов до п. 1.1. продавець зобов`язується передавати у власність покупця продукію визначену у специфікаціях до цього Договору, що підписані сторонами, а покупець зобов`язується приймати іоплачувати отриману продукцію на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору предметом поставки є електронний сертифікат номіналом, погодженим сторонами у специфікації, або прмокод у кількості, погодженій сторонами у специфікації, для купівлі товарів в інтернет-магазинах: «Сільпо», «Ашан», «Варус», «Spar», «Наш край», «Метро», «Фора», «Новус» або у фізичних торгових мережах на території Івано-Франківської, Миколаївської, Чернівецької, Полтавської, Київської областей та в м. Київ, а саме: продуктів харчування.

Загальна сума цього Договору складає та не може перевищувати 420 000,00 грн без ПДВ. (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору оплата ціни (вартості) продукції здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця протягом 7 робочих днів з дати підписання сторонами відповідної специфікації.

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторнами та діє до 30.11.2026 року, але в будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання усіх своїх зобов`язань за цим Договором. (п. 8.1. Договору).

Специфікацією №4 від 09.03.2026 року до Договору сторони узгодили поставці пдлягає сертифікат (електронний) номіналом 2000 в кількості 27 шт на суму 57 510,00 грн.

Пунктом 3 специфікації №4 від 09.03.2026 року до Договору погоджено, що продавець зобов`язується поставити продукцію в повному обсязі до 31.03.2026 року.

Поставка продукції здійснюється шляхом направлення продавцем на електронну пошту покупця. (п. 4 специфікації №4 від 09.03.2026 року до Договору).

Позивачем на виконання умов Договору та Специфіації №4 від 09.03.2026 року здійснено оплату вартості сертифікатів на суму в розмірі 57 510,00 грн згідно платіжної інструкції №314 від 11.03.2026 року.

Втім, як зазначає позивач у позовній заяві, сертифікати формально було направлено на електронну пошту позивача, проте усі одиниці сертифікатів не були актовованими, що унеможливило їх використання за призначенням.

Так, відповідно до п. 6 специфікації №4 від 09.03.2026 року до Договору усі одиниці мають бути активовані продавцем до моменту їхньої передачі покупцю.

У випадку виявлення недійсності електронного сертифіката чи промокоду, що виражається у неможливості його активації та/або його використання бенефіціаром для оформлення замовлення (придбання) продуктів харчування у продавця, продавець зобов`язується здійснити заміну такого недійсного електроннго сертифіката чи прмокоду на новий (дійсний) протягом 2 робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги від покупця. (п. 4.3. Договору).

У випадку відмови від здійснення чи нездійснення продавцем будь-яких дій по заміні, відправці, активації продукції, бенефіціар повідомиляє про це покупця, а покупець фіксує зазначений факт та направляє продавцю листа, в якому зазначає, яка дія не здійснена продавцем та підставу (якщо відомо) її нездійснення, кількість продукції, її номінал та інші характеристики. Протягом 5 робочих днів з дати отримання такого листа продавець зобов`язаний надати відповідь покупцю та здійснити заміну продукції на іншу такого ж виду. У випадку, якщо продавець відмовляється здійснити дії, вказані у листі, без зазначеного належногол письмового обгрунтування, ухиляється від їх вчинення чи не здійснює будь-яку з дій, які запитує покупець, то продавець зобов`язаний повернути вартість продукції, зазначеної у листі покупця, у повному обсязі протягом 5 робочих днів з дати направлення листа-вимоги покупцем. (п. 4.4. специфікації №4 від 09.03.2026 року до Договору).

У зв`язку з неотриманням позивачем від відповідача активованих сертифікатів, позивач листом №297 від 31.03.2026 року наголосив на тому, що представники організації на прхання позивача не активували сертифіката, а 31.03.2026 повідомили, що сертифікати активувати неможливо. Тому, позивач вказаним листом вимагав від відповідача повернути кошти в розмірі 57 510,00 грн.

Листом №417 від 05.05.2026 року позивач повторно просив відповідача здійснити повернення коштів.

Докази направдення вказаних листів засобами поштового зв`язку містяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, сертифікати, протягом визначеного Договором строку, відповідачем активоані не були і кошти (їх вартість) повернуті позивачу також не були.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у сумі 57 510,00 грн, а також просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 2 341,13 грн та суму штрафу в розмірі 11 502,00 грн, узв`язку з порушенням строків поставки товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що згідно платіжної інструкції №314 від 11.03.2026 року позивачем здійснено попередню оплату на рахунок відповідача за товар (сертифікати) на суму в розмірі 57 510,00 грн.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як погоджено сторонами, а саме пунктом 3 специфікації №4 від 09.03.2026 року до Договору, продавець зобов`язується поставити продукцію в повному обсязі до 31.03.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як вбачається з умов Договору, поставка продукції здійснюється шляхом направлення продавцем на електронну пошту покупця. (п. 4 специфікації №4 від 09.03.2026 року до Договору).

При цьому, усі одиниці мають бути активовані продавцем до моменту їхньої передачі покупцю (п. 6 специфікації №4 від 09.03.2026 року до Договору).

Втім, як зазначає позивач, що підтверджується листами №297 від 31.03.2026 року та №417 від 05.05.2026 року, сертифікати було направлено на електронну пошту позивача, проте усі одиниці сертифікатів не були актовованими, що унеможливило їх використання за призначенням.

Таким чином, відповідачем, фктично не виконано умови Договору та не здійснено поставку на електронну пошту позивача активованих електронних сентифікатів на суму в розмірі 57 510,00 грн.

Строк на поставку товару, визначений п. 3 специфікації №4 від 09.03.2026 року до Договору, минув.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо належної поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

При цьому, це прямо передбачено п. 4.4. Договору, яким визначено, що у випадку, якщо продавець відмовляється здійснити дії, вказані у листі, без зазначеного належного письмового обгрунтування, ухиляється від їх вчинення чи не здійснює будь-яку з дій, які запитує покупець, то продавець зобов`язаний повернути вартість продукції, зазначеної у листі покупця, у повному обсязі протягом 5 робочих днів з дати направлення листа-вимоги покупцем.

Як зазначено вище, позивачем направлено відповідачу листи №297 від 31.03.2026 року та №417 від 05.05.2026 року.

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Також, ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Пунктом 4.7.2. Договору визначено, у випадку непоставки продукції належної якості у строки, визначені Договором, покупець має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку. У разі розірвання договору з підстав, визначених у цьому пункті Договору, продавець зобов`язаний повенрути сплачену покупцем суму коштів, еквівалентну вартості непоставленої продукції, протягом 7 днів з дня направлення йому про це вимоги покупцем.

З огляду на фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що укладений між сторонами Договір був розірваний позивачем в односторонньому порядку.

Таким чином, як встановлено господарським судом, договір припинив свою дію.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

У статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 та відступила від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2021 року у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 17 серпня 2021 року у справі №913/371/20 та від 27 березня 2019 року у справі №905/1313/18.

Відмова покупця від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення відповідачем позивачу оплати відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18.

При цьому, у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Враховуючи наслідки припинення дії Договору та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав оплату за Договором відпала, господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем за Договором у розмірі 57 510,00 грн.

Що стосується нарахування позивачем суми пені в розмірі 2 341,13 грн за період з 01.04.2026 по 26.05.2026 та суми штрафу в розмірі 11 502,00 грн, у зв`язку з непоставкою відповідачем товару у передбачений Договором строк, то суд вказує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

За умовами 5.3. Договору сторони передбачили, що у разі порушення строку поставки продукції, продавець сплачує покупцю за кожний день прострочення неустойку, яка нараховується за правилами розрахунку пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом терміну прострочення постачання від вартості недопоставленої продукції.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки продукції більше ніж на 5 робочих днів продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленої/невчасно поставленої продукції.

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені та штрафу на відповідність закону, судом встановлено, що розрахунок пені і штрафу є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню сума пені в загальному розмірі 2 341,13 грн та сума штрафу в загальному розмірі 11 502,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, у розмірі 2 662,40 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у зв`язку із поданням до суду позовної заяви в електронній формі, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кард Юніон» (код ЄДРПОУ 43614850, адреса: 03062, м. Київ, вул. Декарта Рене, буд. 4/2, офіс 7) на користь Міжнародної благодійної організації "Благодійний фонд "СОС Дитячі Містечка" Україна" (код ЄДРПОУ 34183275, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 6, серкція 3) суму коштів в розмірі 57 510,00 грн (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот десять гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 2 341,13 грн (дві тисячі триста сорок одна гривня 13 копійок), суму штрафу в розмірі 11 502,00 грн (одинадцяь тисяч п`ятсот дві гривні 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ