Рішення № 138853493, 05.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2026Справа № 910/10264/25

За позовомВиконувачки обов`язків керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської областідо1. Державної служби геології та надр України 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційне підприємство «Доназовкомплект»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороніпозивача 1. Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українивідповідачів2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовекомет»провизнання недійсними результату аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами, застосування правових наслідків недійсності правочину,Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники учасників судового процесу:

прокурор:Скляр Д.Ю.;від відповідача 1:не з`явився;від відповідача 2:не з`явився;від третьої особи 1:не з`явився; від третьої особи 2:не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконувачка обов`язків керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області (далі - Прокурор) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційне підприємство «Доназовкомплект» (далі - ТОВ «ВКП «Доназовкомплект») про визнання недійсними результату аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами, застосування правових наслідків недійсності правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ТОВ «ВКП «Доназовкомплект» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій з метою спотворення результатів аукціону №UA-PS-2020-11-24-000113-1 щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами для видобування глинистих порід Новозванівського родовища в Луганській області, у зв`язку з чим Прокурор просить суд визнати недійсними результати такого аукціону, договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 01.02.2021 №6/1-21 та спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування глинистих порід Новозванівського родовища в Луганській області від 22.03.2021 №6485, а також застосувати правові наслідки недійсності правочину, визначені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, визнавши, що грошові кошти в сумі 3 175 000,00 грн., сплачені ТОВ «ВКП «Доназовкомплект» за придбання спеціального дозволу на користування надрами від 22.03.2021 №6485, є стягнутими в дохід держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовекомет» (далі - ТОВ «Азовекомет»).

29.08.2025 до Господарського суду міста Києва від Держгеонадр надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, звертає увагу на те, що він не є ані учасником, ані організатором спірного аукціону, при тому, що він проведений у повній відповідності з вимогами проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами.

09.09.2025 до Господарського суду міста Києва від Комітету надійшли пояснення третьої особи, відповідно до яких остання звертає увагу на відсутність в неї повноважень вжиття заходів щодо визнання недійсним договорів, укладених за результатами торгів, спотворення яких визнано рішеннями органів комітету порушенням, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Крім того, Комітетом заявлено клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

05.05.2026 до Господарського суду міста Києва від Прокурора надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій заявник просить прийняти заяву про відмову від частини позовних вимог щодо застосування правових наслідків недійсності правочину, визначених ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, встановивши, що грошові кошти в сумі 3 175 000,00 грн., сплачені ТОВ «ВКП «Доназовкомплект» за придбання спеціального дозволу на користування надрами від 22.03.2021 №6485, є стягнутими в дохід держави, у зв`язку з чим вважати заявленими решту позовних вимог, а саме:

- визнати недійсними результати електронного аукціону, оформленого протоколом про результати аукціону №UA-PS-2020-11-24-000113-1 від 12.01.2021;

- визнати недійним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 01.02.2021 №6/1-21, укладеного між Держгеонадрами та ТОВ «ВКП «Доназовкомплект» за результатами проведеного аукціону, з метою видобування глинистих порід (аргілітів та алевролітів) Новозванівського родовища, яке знаходиться в Попаснянському (Сіверськодонецькому) районі Луганської області;

- визнати недійним спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування глинистих порід Новозванівського родовища в Луганській області від 22.03.2021 №6485, виданий ТОВ «ВКП «Доназовкомплект».

19.05.2026 до Господарського суду міста Києва від Держгеонадр надійшли пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, в яких відповідач 1 вказує на подібність правовідносин даної справи і справи №922/3456/23, у зв`язку з чим вказує на підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

20.05.2026 до Господарського суду міста Києва від Прокурора надійшли пояснення, відповідно до яких заявник вказує на неможливість застосування висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, до даної справи, а також звертає увагу на подання заяви про відмову від частини позовних вимог.

В судовому засіданні 27.05.2026, судом прийнято заяву Прокурора про відмову від частини позовних вимог, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження, який відкладався, зокрема з підстав надання можливості учасникам справи скористатись процесуальними правами.

Присутній в судовому засіданні 05.08.2026 прокурор надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про місце, дату і час розгляду справи були належним чином повідомлені.

В судовому засіданні 05.08.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2020-11-24-000113-1, сформованого 12.01.2021, відбувся аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами для видобування глинистих порід Новозванівського родовища в Луганській області, переможцем якого визнано ТОВ «ВКП «Доназовкомплект».

01.02.2021 між Держгеонадра (продавець) та ТОВ «ВКП «Доназовкомплект» (переможець аукціону) укладено купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування глинистих порід (аргілітів та алевролітів) Новозванівського родовища, яке знаходиться в Попаснянському районі Луганської області №6/1-21 (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого сторони визнають свої права та обов`язки згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993 «Про затвердження Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів» та від 30.05.2011 №615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», і керуються їх положеннями та положеннями законодавства України під час виконання цього договору.

Згідно із п. 2.1 Договору на аукціоні, що відбувся « 12» січня 2021 року за результатами проведення торгів переможець аукціону зобов`язується за суму коштів, визначену в протоколі проведення електронного аукціону від « 12» січня 2021 року №UA-PS-2020-11-24-000113-1, згідно з яким покупець визнаний переможцем аукціону, придбати у продавця спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування глинистих порід (аргілітів та алевролітів) Новозванівського родовища, яке знаходиться в Попаснянському районі Луганської області. Строк дії дозволу: 20 років.

22.03.2021 Держгеонадрами видано ТОВ «ВКП «Доназовкомплект» відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами №6485.

Разом з тим, рішенням адміністративної колегії Комітету від 24.04.2025 №70/87-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення), зокрема визнано, що ТОВ «Азовекомет» та ТОВ «ВКП «Доназовкомплект» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, проведеного Держгеонадрами за лотом «Спеціальний дозвіл на користування надрами - Новозванівське родовище» (ідентифікатор аукціону в системі «Prozorro.Продажі»: № UA-PS-2020-11-24-000113-1), а за таке порушення на ТОВ «Азовекомет» та ТОВ «ВКП «Доназовкомплект» накладено штрафи у розмірі 68 000,00 грн., кожному.

За твердженням Прокурора, оскілки в Рішенні встановлені обставини антиконкурентних узгоджених дій учасників аукціону, то Договір, укладений за наслідком його проведення, є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1, 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування надрами.

Крім того, Прокурор стверджував про те, що умисел укладення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявний лише в однієї із сторін, а відтак грошові кошти, сплачені за спеціальний дозвіл на користування надрами, необхідно визнати такими, що є стягнутими в дохід держави на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

В той же, час Прокурором було реалізоване право позивача на відмову від частини позовних вимог, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 46 та ч. 1, 3 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, і заявлене відповідне клопотання, за наслідком розгляду якого суд дійшов висновку про необхідність прийняття відмови від частини позовних вимог.

Так, приписами ч. 3 ст. 191 та п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови позивача від позову, яку прийнято судом, провадження у справі підлягає закриттю.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі в частині вимог Прокурора про застосування правових наслідків недійсності правочину, визначених ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, встановивши, що грошові кошти в сумі 3 175 000,00 грн., сплачені ТОВ «ВКП «Доназовкомплект» за придбання спеціального дозволу на користування надрами від 22.03.2021 №6485, є стягнутими в дохід держави.

Отже, предметом спору у даній справі є вимоги Прокурора про визнання недійсними результатів електронного аукціону, оформленого протоколом про результати аукціону №UA-PS-2020-11-24-000113-1 від 12.01.2021, Договору та спеціального дозволу на користування надрами №6485 від 22.03.2021, як такими, що вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Аналогічна за змістом норма містилася у ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України (яка була чинною у період існування спірних відносин).

Виходячи із змісту вказаної норми діючого законодавства, ознаками недійсного правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства, є його спрямованість на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваних правочинів, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18.

В даному випадку, Прокурор має довести, що спірний аукціон, Договір та спеціальний дозвіл за своєю суттю є протиправними, спрямованими на порушення інтересів держави та суспільства.

Так, на переконання Прокурора, порушення економічної конкуренції однозначно суперечить інтересам держави, яка зацікавлена в ефективному використанні надр, зменшенні негативного впливу на довкілля та одержанні якомога більшої суми коштів за спеціальний дозвіл на користування надрами, а у спірних правовідносинах надання права користування надрами фактично відбулося у позаконкурентний спосіб, що і зумовило необхідність звернення із даним позовом до суду.

Втім, антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23.

Суд відзначає, що твердження Прокурора про недійсність спірних правочинів зводяться до порушення ТОВ «Азовекомет» та ТОВ «ВКП «Доназовкомплект» законодавства про захист економічної конкуренції, проте в матеріалах справи як відсутні обґрунтування, так і докази в підтвердження того, що таке порушення призвело або мало на меті призвести до не ефективного використання надр, негативного впливу на довкілля чи одержання меншої суми коштів, яка могла б бути отримана державою за такий спеціальний дозвіл на користування надрами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи не підтверджується, а Прокурором не доведено факту протиправності спірних правочинів і суперечності їх мети інтересам держави і суспільства, судом не встановлено обставин, з якими положення ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України пов`язують можливість визнання правочинів недійсними.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду Прокурора в інтересах держави суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З матеріалів справи вбачається, що подання даного позову саме Прокурором було зумовлене тим, що спірні правовідносини виникли щодо забезпечення реалізації права користування надрами, з огляду на що Виконувачка обов`язків керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області правомірно звернулася до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави, при цьому відсутність органу в інтересах якого подано позов обумовлена тим, що доводився і факт незаконності дій такого органу, Прокурор стверджував, що Державною службою геології та надр України порушено право Українського народу на користування природними об`єктами відповідно до закону, а відтак цей орган влади визначено відповідачем у справі.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на Лисичанську окружну прокуратуру Луганської області в частині відмовлених в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про застосування правових наслідків недійсності правочину.

2. У задоволенні інших позовних вимог Виконувачки обов`язків керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області відмовити повністю.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.08.2026.

Суддя В.П. Босий