Ухвала суду № 138853423, 10.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Київ

10.08.2026Справа №910/8859/26

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Волощакевич" (57063, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, село Широколанівка, вул. Центральна, буд. 12; ідентифікаційний код 31853167)

до 1. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 62-А; ідентифікаційний код 08029523) та

2. Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022)

про визнання права власності на врожай сільськогосподарських культур,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року Селянське (фермерське) господарство "Волощакевич" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв та Міністерства оборони України, в якому просить суд:

1) визнати за позивачем право власності на врожай сільськогосподарських культур, вирощений з 2025 по 2026 рік на земельній ділянці з кадастровим номером 4824284600:09:000:0001 площею 2 810,85 га, яка перебувала у спільному обробітку відповідно до Договору №9 про спільний обробіток землі від 29.07.2016;

2) визнати за позивачем право власності на врожай сільськогосподарських культур, вирощений з 2025 по 2026 рік на земельній ділянці з кадастровим номером 4821785000:06:000:0002 площею 1 467,810 га, яка перебувала у спільному обробітку відповідно до Договору №538 про спільний обробіток землі від 06.07.2016.

В обґрунтування позовних вимог Селянське (фермерське) господарство "Волощакевич" зазначає, що з метою відпрацювання співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності КЕВ м. Миколаїв позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір №9 про спільний обробіток землі від 29.07.2016 та Договір №538 про спільний обробіток землі від 06.07.2016, якими передбачалась спільна діяльність і співробітництво сторін без утворення юридичної особи шляхом надання права Селянському (фермерському) господарству "Волощакевич" вирощувати зернові, технічні та інші культури, збирати, зберігати їх на наданих Квартирно-експлуатаційному відділу міста Миколаїв в безстрокове користування землях та в подальшому реалізовувати такі культури.

Позивач вказує, що в рамках вказаних договорів станом на грудень 2025 року на земельних ділянках з кадастровими номерами 4824284600:09:000:0001 та 4821785000:06:000:0002 ним уже були проведені підготовчі сільськогосподарські роботи та здійснено посів озимих культур - пшениці та ріпаку (про проведення яких Селянське (фермерське) господарство "Волощакевич" завчасно повідомляло Військову частину НОМЕР_1 та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв), урожай яких мав бути зібраний у червні-липні 2026 року.

Позивач стверджує, що станом на момент звернення до суду з даним позовом збирання врожаю, який був вирощений Селянським (фермерським) господарством "Волощакевич" за власні кошти, із використанням власних матеріальних ресурсів, техніки, насіння, добрив та паливно-мастильних матеріалів, фактично здійснюється Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв в інтересах Міністерства оборони України, а представники позивача не допускаються на поля для збирання врожаю.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачі здійснюють збір сільськогосподарської продукції, право власності на яку належить позивачу як виробнику відповідного врожаю, що створює перешкоди у реалізації Селянському (фермерському) господарству "Волощакевич" свого права власності та є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання права власності на зазначений врожай.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі №910/8859/26 позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Волощакевич" залишено без руху на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк - протягом десяти робочих днів з дня вручення даної ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів доплати судового збору у розмірі 928 512,00 грн та письмового повідомлення про реквізити рахунку Селянського (фермерського) господарства "Волощакевич" в банку або небанківському надавачі платіжних послуг з наданням документу, що підтверджує наявність такого рахунку.

Обґрунтовуючи ухвалу від 22.07.2026 в частині попереднього визначення згідно ч. 3 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України судового збору у розмірі 931 840,00 грн, який підлягає сплаті позивачем за звернення до суду із даним позовом, суд виходив із того, що вартість врожаю ріпаку та пшениці (а отже і ціна позову), засіяного на земельних ділянках загальною площею 4 278,66 га, не може бути меншою ніж 100 млн грн.

Відтак, оскільки на момент пред`явлення позову встановити точну ціну врожаю, на який Селянське (фермерське) господарство "Волощакевич" просить визнати право власності за ним, неможливо, то суд на підставі частини 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України попередньо визначив судовий збір у максимальному розмірі, визначеному у відповідності до Закону України "Про судовий збір".

Ухвала суду від 22.07.2026 була доставлена до електронного кабінету Селянського (фермерського) господарства "Волощакевич" 23.07.2026 о 14 год. 41 хв., про що судом було отримано інформацію 23.07.2026 о 14 год. 44 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 22.07.2026 вручена позивачу 23.07.2026.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, то - встановлюються судом.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Зважаючи на те, що судом було встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви в робочих днях, то відповідно Селянське (фермерське) господарство "Волощакевич" повинне було усунути недоліки позовної заяви до 06.08.2026 включно.

03.08.2026 від Селянського (фермерського) господарства "Волощакевич" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, в якому повідомлено реквізити рахунку Селянського (фермерського) господарства "Волощакевич" в банку та надано відповідну довідку банку.

Натомість щодо доплати судового збору у розмірі 928 512,00 грн, то позивач повідомив, що станом на момент звернення із відповідним позовом не встановлено обсяг спірного врожаю, оскільки збір озимої пшениці і ріпака досі триває без участі позивача, без проведення офіційного обліку, без зважування та без документального оформлення кількості зібраної продукції. Відтак позивач об`єктивно позбавлений можливості визначити фактичну кількість врожаю, а отже і його фактичну вартість. Оскільки точна ціна позову на момент звернення до суду об`єктивно не може бути встановлена, позивач просить суд застосувати положення частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір", частини 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, правові позиції КГС ВС і відкрити провадження у справі з подальшим визначенням ціни позову під час розгляду справи.

Суд звертає увагу позивача, що саме це й зробив, постановляючи ухвалу суду від 22.07.2026, - попередньо визначив розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем для відкриття провадження у справі №910/8859/26.

Суд повторно спеціально для позивача вбачає за необхідне процитувати ч. 2 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України: якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про судовий збір" також передбачено, що в разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Із аналізу наведених норм вбачається, що у разі якщо встановити точну ціну позову неможливо, то суд попередньо (орієнтовно) визначає розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем за звернення до господарського суду із позовом для відкриття провадження у справі, а в подальшому коли під час розгляду справи судом буде встановлено, що ціна позову є більшою - то суд ще додатково стягує недоплачений судовий збір, а якщо ціна позову є меншою, то вирішує питання про поверненням переплаченого судового збору.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 28.04.2022 у справі №910/15316/21 суд вважає не релевантним у даному випадку, оскільки в межах справи №910/15316/21 суд першої інстанції повернув позовну заяву з підстав ненадання позивачем документів, які посвідчують дійсну ринкову вартість спірного майна станом на момент звернення з позовом.

Тобто в межах справи №910/15316/21 суд першої інстанції не дотримався передбаченого ч. 2 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України алгоритму дій коли встановити точну його ціну позову неможливо - не визначив попередньо (орієнтовно) розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем, а вимагав доведення позивачем дійсної ринкової вартості спірного майна.

Аналогічна ситуація описана також у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №918/188/21.

В даній справі судом на підставі ч. 2 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України було попередньо визначено розмір судового збору, який має позивач сплатити за звернення до господарського суду із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв та Міністерства оборони України про визнання права власності на врожай сільськогосподарських культур, та вказано, що позивач має доплатити судовий збір у розмірі 928 512,00 грн.

Проте станом на 10.08.2026 Селянське (фермерське) господарство "Волощакевич" не усунуло встановленого судом недоліку позовної заяви та не подало доказів доплати судового збору у розмірі 928 512,00 грн.

Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

У відповідності до частини 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

З огляду на те, що позивачем не усунено недоліків позовної заяви у визначений строк, суд, керуючись ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про необхідність повернення Селянському (фермерському) господарству "Волощакевич" позовної заяви з додатками.

При цьому, суд звертає увагу Селянського (фермерського) господарства "Волощакевич", що у відповідності до п. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 116, 174, 234 та 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Повернути Селянському (фермерському) господарству "Волощакевич" позовну заяву до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв та Міністерства оборони України про визнання права власності на врожай сільськогосподарських культур разом із доданими до неї документами.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (10.08.2026) та у відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Роман БОЙКО