Рішення № 138853240, 06.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/62/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 Справа № 908/1170/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Луценка Юрія Володимировича, ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 1513,44 грн.

14.05.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 187, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 14.05.2026, (вх. № 1384/08-07/26 від 15.05.2026) Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Луценка Юрія Володимировича, м. Запоріжжя про стягнення 1513,44 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 05-52-51 від 25.05.2001, в тому числі 1177,85 грн. заборгованості з орендної плати на користь Балансоутримувача за грудень 2021 року - травень 2025 року, 80,61 грн. 3 % річних і 254,98 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026 справу № 908/1170/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1170/26 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/62/26, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

12.03.2026 позивач звертався до Господарського суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Луценка Юрія Володимировича заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 05-52-51 від 25.05.2001.

За результатами розгляду зазначеної заяви судовий наказ було видано, однак у подальшому його скасовано. Після скасування судового наказу позивач звернувся до суду з позовною заявою у справі № 908/1170/26.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 31.10.2026.

05.06.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Фізичної особи-підприємця Луценка Юрія Володимировича надійшло Клопотання про витребування оригіналу письмового доказу (вх. № 12346/08-08/26 від 05.06.2026).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Луценка Юрія Володимировича, м. Запоріжжя про витребування оригіналу письмового доказу відмовлено повністю.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 18, 19, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»,договором оренди нежитлового приміщення № 05-52-51 від 25.05.2001, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнуті з відповідача 1513,44 грн. заборгованості, в тому числі 1177,85 грн. заборгованості з орендної плати на користь Балансоутримувача за грудень 2021 року травень 2025 року, 80,61 грн. 3 % річних і 254,98 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 20.05.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1170/26 відповідачу запропоновано у строк до 05.06.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості навести свій контррозрахунок. Позивачу запропоновано, у разі отримання від відповідачів відзиву на позовну заяву, у строк до 19.06.2026, але не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати письмову відповідь на відзив на позовну заяву.

08.06.2026 через підсистему «Електронний суд» ФОП Луценка Ю.В. подано Відзив на позовну заяву б/н від 06.06.2026(вх. № 12428/08-08/26 від 08.06.2026). Відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зазначає, що з січня 2017 року припинив підприємницьку діяльність та є фізичною особою, у зв`язку з чим вважає, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Крім того, відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог, строк виконання яких настав до 12 березня 2023 року, зокрема за період грудень 2021 року - лютий 2023 року. Також відповідач заперечує проти нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період дії мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206. Посилаючись на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.02.2022 року у справі № 908/2338/21, відповідач вказує на преюдиційність встановлених у ньому обставин, зокрема щодо припинення договору оренди № 05-52-51 від 25.05.2001.З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а також закрити провадження у справі у зв`язку з непідвідомчістю спору господарському суду та застосувати наслідки спливу позовної давності.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 19.06.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Луценка Юрія Володимировича, м. Запоріжжя про розгляд справи № 908/1170/26 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін відмовлено повністю.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 06.08.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

25.05.2001 Виробничим ремонтно-експлуатаційним житловим об`єднанням № 5 (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Луценко Юрієм Володимировичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 05-52-51 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 26.04.2001 № 167/39 передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, загальною площею 6,6 кв.м. за адресою вул. Чумаченко, 37, вартість якого для розрахунку орендної плати станом на 30.04.2001 згідно з експертною оцінкою становить 2049,00 грн.

Приміщення використовується орендарем на правах оренди під майстерню з виготовлення ключів, п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору вступ орендаря у володіння та користування нежитловим приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами договору та Акту прийому-передачі вказаного приміщення.

За актом прийому-передачі від 25.05.2001 за участю Орендодавця та Орендаря проведено прийом - передачі нежитлового приміщення площею 6,6 кв.м. розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченко 37.

Додатковою угодою від 01.06.2011 до договору сторони дійшли згоди змінити Орендодавця на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 01.10.2018 до договору сторони дійшли згоди змінити Балансоутримувача на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.02.2022 у справі № 908/2338/21 встановлено, зокрема, обставини припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 05-52-51 від 25.05.2001. Зазначений договір припинив свою дію 25.05.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Також зазначеним рішенням встановлено обов`язок відповідача звільнити спірне нежитлове приміщення.

На виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі № 908/2338/21 державним виконавцем 27.05.2025 здійснено примусове виселення фізичної особи підприємця Луценка Юрія Володимировича, що підтверджується відповідним актом державного виконавця.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені у справі № 908/2338/21 обставини щодо спірного приміщення, договірних відносин сторін та обов`язку відповідача звільнити приміщення повторному доказуванню у цій справі не підлягають.

Розділ 3 Договору (з врахуванням змін внесених додатковими угодами від 01.12.2011 та від 01.10.2018) встановлює розмір орендноі? плати та порядок і?і? сплати Орендарем. Відповідно до розділу 3 Договору Орендна плата визначається на підставі рішення Запорізькоі? міськоі? ради від 28.02.2006 №63, рішення Запорізькоі? міськоі? ради від 06.04.2011 №47 і складає за грудень 2011 рік 23,57 грн х Іінф (грудня). Орендна плата за кожен наступнии?? місяць розраховується Орендарем самостіи?но з урахуванням індексу інфляціі? та ПДВ. Орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем:

-70 % на розрахунковии? рахунок місцевого бюджету - щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім;

-30 % на розрахунковии? рахунок Балансоутримувача, щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

Пунктом 5.2. Договору встановлении? обов`язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 3.5 Договору у випадках закінчення діі? цього Договору або и?ого дострокового припинення орендна плата перераховується Орендарем по добу фактичноі? здачі комунального маи?на по Акту прии?мання-передачі.

Згідно акту державного виконавця від 27.05.2025 на виконання наказу Господарського суду Запорізькоі? області від 17.05.2024 у справі № 908/2338/21 державним виконавцем здіи?снено примусове виселення фізичноі? особи-підприємця Луценка Юрія Володимировича.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством Украі?ни.

Матеріалами справи встановлено, що за період фактичного користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням після припинення дії договору та до його фактичного звільнення 27.05.2025 вартість такого користування, визначена позивачем виходячи з розміру платежів, передбачених договором, становить 1 177,85 грн.

Стягнення з ФОП Луценка Юрія Володимировича 1513,44 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 05-52-51 від 25.05.2001, в тому числі 1177,85 грн. заборгованості на користь Балансоутримувача за грудень 2021 року - травень 2025 року, 80,61 грн. 3 % річних і 254,98 грн. інфляційних нарахувань є предметом позовних вимог у даній справі.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач, звертаючись до суду, просить стягнути з відповідача 1177,85 грн. саме як заборгованість з орендної плати на користь Балансоутримувача за грудень 2021 року - травень 2025 року, нараховану на підставі умов Договору, зокрема пункту 3.5 Договору.

Оцінюючи заявлену вимогу, суд виходить із того, що договір оренди № 05-52-51 від 25.05.2001 припинив свою дію 25.05.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором найму.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас у даному випадку рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.02.2022 у справі № 908/2338/21 встановлено факт припинення договору оренди № 05-52-51 від 25.05.2001 з 25.05.2021 та обов`язок відповідача звільнити спірне нежитлове приміщення.

Таким чином, після 25.05.2021 між сторонами не існувало чинного договору оренди, на підставі якого на відповідача міг би покладатися обов`язок зі сплати орендної плати.

При цьому сам факт того, що відповідач після припинення договору не звільнив приміщення та був примусово виселений лише 27.05.2025, не свідчить про продовження дії договору оренди та не створює підстав для нарахування орендної плати за умовами припиненого договору.

Положення пункту 3.5 Договору, відповідно до якого у випадку закінчення дії Договору або його дострокового припинення орендна плата перераховується Орендарем до доби фактичної здачі комунального майна за актом приймання-передачі, не може бути підставою для стягнення орендної плати за період після припинення Договору.

Після припинення договору оренди правовідносини сторін щодо користування майном переходять із регулятивної сфери договірних правовідносин у сферу охоронних правовідносин, а наслідки невиконання наймачем обов`язку щодо негайного повернення майна визначаються, зокрема, частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Отже, положення пункту 3.5 Договору не може змінювати встановлений судом факт припинення договору та створювати після його припинення обов`язок відповідача сплачувати саме орендну плату на умовах припиненого договору.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ.

Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Отже, закон розмежовує орендну плату, яка сплачується за користування майном на підставі чинного договору оренди, та правові наслідки невиконання обов`язку щодо повернення майна після припинення договору.

Саме по собі фактичне користування майном після припинення договору не є підставою для продовження нарахування орендної плати за умовами припиненого договору.

У даній справі позивач заявив до стягнення 1177,85 грн. саме як заборгованість з орендної плати на користь Балансоутримувача за грудень 2021 року - травень 2025 року та обґрунтовував її виникнення умовами договору оренди, зокрема пунктом 3.5 Договору.

Вимог про стягнення неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України позивачем не заявлено.

Суд, відповідно до принципу диспозитивності, визначеного статтею 14 ГПК України, розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та не вправі самостійно змінювати предмет або підставу позову.

Тому встановлена судом обставина фактичного неповернення відповідачем спірного приміщення після припинення договору не може бути використана для задоволення заявленої позивачем вимоги про стягнення орендної плати за умовами припиненого договору.

Відтак посилання позивача на пункт 3.5 Договору як на правову підставу для стягнення 1177,85 грн. за період грудень 2021 року - травень 2025 року є необґрунтованим.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності правових підстав для стягнення з відповідача 1177,85 грн. саме як орендної плати за період після припинення договору оренди.

При цьому суд не вирішує питання про наявність та розмір неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки така вимога позивачем у цій справі не заявлялася та не є предметом розгляду.

Оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 1177,85 грн саме як заборгованості з орендної плати за період після припинення договору оренди, відсутні й правові підстави для нарахування на зазначену суму 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів відповідача про припинення ним підприємницької діяльності суд зазначає таке.

Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру щодо Луценка Юрія Володимировича, 29.12.2015 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Разом з тим 01.02.2017 до Єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію Луценка Юрія Володимировича як фізичної особи-підприємця.

Отже, твердження відповідача про припинення ним підприємницької діяльності з січня 2017 року не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі відповідач мав статус фізичної особи-підприємця, а тому доводи про непідвідомчість спору господарському суду у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності є безпідставними.

Крім того, спір виник з договірних правовідносин щодо користування нежитловим приміщенням, сторонами яких є юридична особа та фізична особа-підприємець, а тому відповідно до встановленої законом юрисдикції підлягає розгляду господарським судом.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення основної вимоги про стягнення 1177,85 грн. заборгованості з орендної плати за період після припинення договору, питання щодо застосування позовної давності до цієї вимоги не впливає на результат вирішення спору.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

За встановлених судом фактичних обставин суд визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.

Враховуючи вище наведене, в задоволенні позову відмовляється повністю.

Заявлені відповідачем до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. не підлягають стягненню, оскільки відповідачем не подано належних доказів, які б підтверджували склад, обсяг та вартість фактично наданих адвокатом послуг, необхідних для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правила розподілу судових витрат між сторонами спору визначені статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, 16.03.2026 Господарським судом Запорізької області у справі № 908/616/26 видано судовий наказ, яким з Фізичної особи-підприємця Луценка Юрія Володимировича на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» стягнуто заборгованість з орендної плати за період з грудня 2021 року по 27 травня 2025 року.

31.03.2026 судовий наказ у справі № 908/616/26 скасовано.

При цьому 17.04.2026 Господарським судом Запорізької області постановлено ухвалу у справі № 908/616/26, якою заяву Фізичної особи-підприємця Луценка Юрія Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат залишено без задоволення.

В зазначеній ухвалі судом зазначено, що судові витрати, понесені учасниками під час наказного провадження, можуть бути враховані та розподілені за результатами розгляду відповідного спору в порядку позовного провадження.

Судом встановлено, що при поданні заяви про скасування судового наказу у справі № 908/616/26 Фізичною особою-підприємцем Луценком Юрієм Володимировичем сплачено судовий збір у розмірі 132,80 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» відмовлено повністю, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з поданням заяви про скасування судового наказу, підлягають покладенню на позивача.

За таких обставин з Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» на користь Фізичної особи-підприємця Луценка Юрія Володимировича підлягає стягненню 132,80 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу у справі № 908/616/26.

Водночас судовий збір, сплачений позивачем за подання заяви про видачу судового наказу у справі № 908/616/26, у разі пред`явлення ним позову до боржника зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви, відповідно до частини другої статті 151 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з огляду на повну відмову у задоволенні позову, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви у цій справі, покладається на позивача, а понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу в розмірі 132,80 грн. підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. В задоволенні позову Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7», м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Луценка Юрія Володимировича, м. Запоріжжя про стягнення 1513,44 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 05-52-51 від 25.05.2001, в тому числі 1177,85 грн. заборгованості з орендної плати на користь Балансоутримувача за грудень 2021 року - травень 2025 року, 80,61 грн. 3 % річних і 254,98 грн. інфляційних нарахувань відмовити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код 05478717) на користь Фізичної особи-підприємця Луценка Юрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 132 (сто тридцять дві) грн. 80 коп. судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу у справі № 908/616/26. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 06» серпня 2026 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.