Ухвала суду № 138853235, 06.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/145/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.08.2026 Справа № 908/1927/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко Ірини Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали скарги Акціонерне товариство Запоріжжяобленерго на дії (бездіяльність) приватного виконавця у справі № 908/1927/22

За позовом: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж, код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ладозька, 32, код ЄДРПОУ 40529270 (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 32)

про стягнення суми 55874,05 грн.

орган виконання, дії якого оскаржуються: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович (69035, м. Запоріжжя, вул.Сталеварів, б.12, оф.33, РНОКПП НОМЕР_1 )

за участю представників:

від позивача Дамірова Н.В. (дов. №538 від 09.12.2025)

від відповідачів Іваниця О.О. (ордер АР №1335312 від 01.08.20260, в режимі відеоконференції)

від приватного виконавця - адвокат Прибільський В.Г. (ордер АЕ№1447752, в режимі відео конференції)

ВСТАНОВИВ:

24.07.2026 АТ Запоріжжяобленерго сформовано в підсистемі Електронний суд та подано до Господарського суду Запорізької області скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коцинян М.О., якою скаржник просить визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича щодо перерахування коштів в сумі 2481,00 грн, стягнутих на виконання рішення суду у справі № 908/1927/22 за ВП № 81465497 на депозитний рахунок Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на підставі вимоги державного виконавця № 20.1/В-7/77419144/зв-3 від 27.05.2026.

В обґрунтування скарги зазначено, що приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян М.О., в ході виконання рішення суду у справі № 908/1927/22 про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ладозька, 32 на користь АТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості, перерахував стягнуті витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн на рахунок ВПВР ДДВС МЮУ на виконання вимоги державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ 20.1/В-7/77419144/зв-3 від 27.05.2026, у зв`язку з тим, що АТ "Запоріжжяобленерго" є боржником за зведеним виконавчим провадженням, що перебуває на виконанні у ВПВР ДДВС МЮУ. Скаржник вважає неправомірними дії приватного виконавця з перерахування коштів на депозитний рахунок ВПВР ДДВС, особі, що не є стягувачем у виконавчому провадженні та таким, що порушують вимоги ч. 5 ст. 47, ч. 4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 41 Конституції України - право АТ «Запоріжжяобленерго» на володіння своїм майном.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026, в зв`язку з перебуванням судді Боєвої О.С. у відпустці та самовідводом судді Федько О.А., скаргу передано на розгляд судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 29.07.2025 скарга Акціонерне товариство Запоріжжяобленерго прийнята та призначена до розгляду на 06.08.2026 о 09-40 год.

04.08.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення ОСББ «Ладозька, 32», відповідач вважає скаргу необґрунтованою з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що згідно ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Відповідно до абзацу 1 пункту 9 розділу I Інструкції № 512/5 вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій , необхідних для виконання рішення. Тобто вимога головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових за № 20.1/В-7/77419144/зв-4 від 27.05.2026 року є обов`язковою для виконання приватним виконавцем Проценком Д.Ю. і щодо вчинення дій щодо перерахування стягнутих на користь АТ «Запоріжжяобленерго» коштів.

ОСББ Ладозька, 32 вважає, що дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича вчинено згідно з вимогами чинного законодавства, в тому числі, Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 та в межах його повноважень як приватного виконавця, та вважає, що скарга Акціонерного товариства «Запоріжжіобленерго» не підлягає задоволенню,

Також, на думку відповідача, порушення прав стягувача АТ «Запоріжжяобленерго» у виконавчому провадженні № 71748302 не відбулося, підстави для звернення до Господарського суду Запорізької області зі скаргою у АТ «Запоріжжяобленерго» відсутні.

05.08.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення приватного виконавця виконавчого кругу Запорізької області Коцинян М.О.

Приватний виконавець вказує, що, беручи до уваги обов`язковість виконання вимог державного виконавця, що передбачена чинним законодавством України, він, з урахуванням положень ч. 5 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" 14.07.2026 року здійснив перерахування коштів, стягнутих в рамках ВП № 81465497, на рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі вимоги ВПВР ДДВС МЮУ № 20.1/В-7/77419144/зв-4 від 27.05.2026 (в рахунок погашення суми заборгованості в іншому зведеному виконавчому провадженні № 77419144, в якому АТ «Запоріжжяобленерго» є одночасно боржником) в розмірі 2 481,00 грн.

З посиланням на практику Верховного Суду (постава ВС від 16.02.2024 року в справі № 910/10309/21, постанова ВС від 04.03.2026 року в справі № 469/404/17, постанова ВС від 27.11.2019 року в справі № 401/1813/16-ц) приватний виконавець вважає, що не зарахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача не є порушенням його майнових прав у разі, якщо ці кошти спрямовуються на погашення його власної заборгованості в межах іншого виконавчого провадження, відбувається фактичне виконання зобов`язання особи як боржника.

На думку виконавця, важливою обставиною справи є той факт, що АТ "Запоріжжяобленерго" визнає факт наявності заборгованості перед НЕК "Укренерго" та наявність відкритих виконавчих проваджень, зокрема, і у відділі Примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Вказана обставина,як вважає виконавець, підтверджує, що після перерахування приватним виконавцем коштів для зарахування та погашення заборгованості АТ "Запоріжжяобленерго" в рамках зведеного виконавчого провадження перед НЕК "Укренерго", права АТ "Запоріжжяобленрего" не були жодним чином порушені, оскільки даним перерахуванням було вчинено в рамках правовідносин, які безпосередньо стосуються скаржника.

Приватний виконавець Коцинян М.О. вважає скаргу АТ "Запоріжжяобленерго" безпідставною, необґрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 06.08.2026 позивач доводи скарги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у скарзі, дії приватного виконавця з перерахування коштів на депозитний рахунок ВПВР ДДВС просить визнати неправомірними, такими, що порушують вимоги ч. 5 ст. 47, ч. 4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 41 Конституції України.

Представник відповідача та приватного виконавця проти скарги заперечили, у її задоволенні просять відмовити.

Дослідивши матеріали скарги, надані докази, встановивши фактичні обставини справи, заслухавши присутніх представників сторін, господарський суд вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 339-1 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 342 ГПК України визначено, що скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.01.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2024, позов АТ Запоріжжяобленерго задоволено, стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ладозька, 32 на користь Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж суму 55874 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн 05 коп. боргу за необліковану електричну енергію та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.01.2024 видано накази від 26.11.2024 про стягнення основного боргу та витрат по сплаті судового збору.

Накази суду від 26.11.2024 АТ Запоріжжяобленерго було пред`явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружану Оганесовичу.

10.07.2026 приватним виконавцем Коцинян М.О., за заявою стягувача, було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1927/22 від 26.11.2024 про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ладозька, 32" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" суми 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

16.05.2025 відбулась реєстрація змін до установчих документів Товариства, а саме: змінено найменування Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" на Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго". Ідентифікаційний код 00130926 залишається незмінним.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. від 14.07.2026 закінчено виконавче провадження на підставі п.9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавчий документ виконано фактично у повному обсязі.

Як вказує стягувач за виконавчим документом, кошти, в погашення боргу за рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.01.2024 на рахунок АТ "Запоріжжяобленерго" не надійшли.

Судом встановлено, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В., на підставі ст.ст. 10,18,47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено вимогу приватному виконавцю Коциняну М.О. вих. № 20.1./В-7/7741944/зв-3 від 27.06.2026 про перерахування на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України грошових коштів, стягнутих (сплачених) у межах виконавчих проваджень на користь АТ «Запоріжжяобленерго».

Відповідно до зазначеної вимоги, у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 77419144, до складу якого входить 19 виконавчих проваджень на користь НЕК «Укренерго» та ДП «Енергоринок» заборгованості в загальному розмірі 1 608 338 289 грн, де боржником є АТ «Запоріжжяобленерго».

На виконання вимоги 14.07.2026 на рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області перераховано 2481,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 10800 від 14.07.2026, з призначенням платежу «стягнуті кошти за ЗВП №77419144;40529270, ВД№908/1927/22; 26.11.2024; ОСББ «Ладозька, 32», ВП№81465497; вимоги ДВ ВПВР ДДВС МЮУ.

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» (далі- Закон), заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 47 Закону України визначено порядок виплати стягнутих грошових коштів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.47 Закону, грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Згідно з ч. 5 ст.47 Закону, не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону). Органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Відповідно до п. 1 розділу VII «Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках, приватними виконавцями - в державних банках, у тому числі рахунки в іноземній валюті (далі - депозитний рахунок).

Згідно з п. 13 розділу VII «Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців» Інструкції, розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону. Виплата стягнутих грошових коштів (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем в порядку, визначеному статтею 47 Закону, а також з урахуванням строків вчинення виконавчих дій, визначених у додатку до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256.

Частиною ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з пунктом 6 розділу I Інструкції, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 9 розділу I Інструкції, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій , необхідних для виконання рішення.

Таким чином, вимога головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових за № 20.1/В-7/77419144/зв-3 від 27.05.2026 року є обов`язковою для виконання приватним виконавцем Коциняном М.О.

При вирішенні даної скарги судом враховано такі висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2026 у справі № 469/404/17:

«Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Тобто за загальним правилом виконавцю забороняється використовувати стягнуті кошти для виплати іншим особам, окрім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у cправі № 910/10309/21.

При цьому, у вказаній справі Верховний Суд звернув увагу на те, що не зарахування стягнутих коштів на рахунок товариства не буде порушенням майнових прав (майнової сфери) позивача (стягувача у цій справі і боржника в іншій), адже стягнуті кошти у цій справі зараховуються в рахунок виконання рішення у іншій справі, де він є боржником, тобто відбувається погашення його боргу.

Крім того, Верховний суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 401/1813/16-ц (провадження № 61-29744св18) зазначив, що: «правильними є висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні вимог заявника про визнання незаконними дій державного виконавця щодо непереведення коштів, стягнутих за судовим рішенням з ПрАТ ТРК «Веселка» на його розрахунковий рахунок. Враховуючи, що КП «Житлосвіт 2012» було одночасно стягувачем в одному виконавчому провадженні і боржником в іншому, вказані дії державного виконавця відповідали вищенаведеним положенням статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».».

Щодо посилань скаржника на необхідність отримання дозволу суду на здійснення виконавцем перерахування коштів іншому органу ДВС для спрямування їх на погашення заборгованості у іншому виконавчому провадженні, суд вказує на таке.

Посилаючись на приписи ч. 4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», скаржник вважає, що приватний виконавець зобов`язаний був здійснити перерахування коштів, отриманих від ОСББ «Ладозька,32» лише за ухвалою суду про таку дію.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Закону, на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Наведена норма кореспондується зі ст.336 ГПК України, яка визначає, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд зазначає, що наведена скаржником норма регулює питання саме звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб та передбачено ст. 336 ГПК України.

В даному випадку позивач помилково вважає, що кошти, які надійшли від ОСББ «Ладозька, 32», в порядку виконання рішення суду у даній справі є «майном боржника, що перебуває в інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Державний (приватний) виконавець є учасником виконавчого провадження (частина перша статті 14 Закону України "Про виконавче провадження"), діяльність якого полягає у вжитті передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, приватний виконавець Коцинян М.О., в розумінні приписів Закону України «Про виконавче провадження» не є «іншою особою», якій належать кошти, а є учасником виконавчого провадження, особою, на яку відповідно до законодавства, покладено виконання функцій держави у сфері примусового виконання рішень.

Також суд зазначає, що зарахування коштів на рахунок виконавчої служби або приватного виконавця має тимчасової характер, після чого зараховані кошти підлягають перерахуванню на рахунок стягувача, який набуває право власності на відповідне майно.

Виконавча служба не набуває майно під час примусового виконання рішень, окрім стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (стаття 42 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно, виконавча служба не є набувачем коштів, які стягуються під час примусового виконання судового рішення (крім зазначених витрат).

Кошти, які надішли на рахунки з обліку депозитних сум за результатом примусового виконання рішень, не є власністю приватного виконавця, а тому для перерахування стягнутих з боржника коштів на депозитний рахунок Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не потребувало ухвали суду.

Розділом VII «Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців» Інструкції №512/5 та приписами Закону України «Про виконавче провадження» унормовано порядок зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону, не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону). Органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

При цьому, положення вказаної нори не передбачають, щоб обидва виконавчі провадження перебували на виконанні в одного виконавця.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №910/10309/21 від 16.02.2024.

Відповідно до ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що приватний виконавець Коцинян М.О. діяв відповідно до закону та в межах наданих повноважень, а перерахуванням, отриманих від ОСББ «Ладозька, 32», коштів та спрямуванням їх на погашення боргу позивача у зведеному виконавчому провадженні №77419144, не було порушено права АТ «Запоріжжяобленерго».

Таким чином, відсутні підстави для задоволення скарги АТ «Запоріжжяобленерго» та визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича щодо перерахування коштів в сумі 2481,00 грн, стягнутих на виконання рішення суду у справі № 908/1927/22 за ВП № 81465497 на депозитний рахунок Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на підставі вимоги державного виконавця № 20.1/В-7/77419144/зв-3 від 27.05.2026.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 342-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Запоріжжобленерго» на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича щодо перерахування коштів в сумі 2481,00 грн, стягнутих на виконання рішення суду у справі № 908/1927/22 за ВП № 81465497 на депозитний рахунок Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на підставі вимоги державного виконавця № 20.1/В-7/77419144/зв-3 від 27.05.2026.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 10.08.2026.

Суддя І.В. Давиденко