Рішення № 138853146, 03.08.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/593/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У. М.,

Розглянула матеріали справи

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», місто Київ

до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради Закарпатської області, м. Рахів, Закарпатська область

про стягнення 1 474 201,61 грн,

секретар судового засідання Дубик Д.С.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради Закарпатської області 731 998,18 грн боргу за спожиту електричну енергію за період: квітень 2021 року, січень 2022 року та січень 2023 року, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 27 028,99 грн пені, 429 336,71 грн 15 % річних та 285 837,73 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/593/26 визначено головуючого суддю Пляцко У.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, зокрема відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Судом встановлено, що ухвала суду про відкриття провадження у справі скерована позивачу та відповідачу до електронного кабінету користувача ЄСІТС та отримана сторонами 03.06.26 о 19:04, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

25 червня 2026 року на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов від 23.06.2026 № 568/01-18, у якому відповідач частково заперечує щодо розміру позовних вимог.

Розглядаючи поданий відповідачем відзив на позов, суд враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 165 Г ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2026 року запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення такої ухвали. Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету користувача ЄСІТС Комунального некомерційного підприємства «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради Закарпатської області 03.06.26 о 19:04, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи. Отже з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) останнім дрем строку для подання відзиву є 19 червня 2026 року.

Разом з тим, відзив надійшов до суду 25 червня 2026 року (відповідно до накладної Нової пошти відправлений 24.06.2026), тобто, поза межами встановленого процесуального строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене, беручи до увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд позбавлений процесуальної можливості самостійно вирішувати питання поновлення пропущеного строку вчинення сторонами процесуальних дій, клопотання відповідача про поновлення строку відзив не містить поданий відповідачем відзив від 23.06.2026 підлягає залишенню без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Отож відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині своєчасного розрахунку за поставлену електричну енергію, у зв`язку з чим за періоди квітня 2021 року, січня 2022 року та січня 2023 року включно в нього виникла заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 731 998,18 грн, за несвоєчасну сплату якої, а також за порушення строків сплати спожитої електроенергії позивачем з урахуванням заборгованості кожного місяця окремо нараховано 27 028,99 грн пені, 429 336,71 грн 15 % річних та 285 837,73 грн інфляційних втрат, з вимогами про стягнення яких подано даний позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив відповідача поданий поза межами процесуального строку встановленого судом залишено без розгляду.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі - ДПЗД «Укрінтеренерго»), як Постачальником та Комунальним некомерційним підприємством «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради Закарпатської області, як Споживачем 01.04.2021, 01.01.2022 та 02.01.2023 було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції (надалі Договір), розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі Правила).

Укладений між сторонами Договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії є публічним договором приєднання, розміщений на сайті ДПЗД Укрінтеренерго (https://uie.kiev.ua) та відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.4.4. Правил (тут і надалі в редакції станом на час існування спірних правовідносин) вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (відповідачу у справі).

Згідно з п. 2.1. Договору (тут і надалі в редакції, що діяла на час укладення з відповідачем договорів) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку № 1 до договору (комерційна пропозиція).

Судом встановлено, що на час укладення сторонами Договору від 01.04.2021 чинною була комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019, а Договору від 01.01.2022 та від 02.01.2023 комерційна пропозиція №5 від 08.10.2021.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених в п. 3.2. цієї глави.

Відповідно до п. 4.4. комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 (Додаток 1 до Договору, що укладено сторонами 01.04.2021) визначено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від оператора системи Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника.

Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача.

Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.

У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо Сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, Споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей Сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.

Аналогічні положення містяться й в п. 4.4. комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 (Додаток №1 до Договору), яка була чинною на час укладення сторонами Договорів 01.01.2022 та 02.01.2023.

Ціна, порядок обліку та оплати електроенергії сторонами визначено в Розділі 5 Договору, Додатку 1 до Договору.

Зокрема, відповідно до п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником останньої надії, яка є додатком до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2. Договору).

Положеннями п.п. 5.3., 5.7. Договору визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором та має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до змісту п. п. 1.1., 1.2. Додатку 1 до Договору (комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019) ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування.

Водночас, пунктами 1.1., 1.3., 1.4. комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 визначено, що ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179. Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна.

Ціна для побутових споживачів (крім випадків застосування фіксованих цін на електричну енергію за рішенням Кабінету Міністрів України в рамках покладення спеціальних обов`язків) та непобутових споживачів приєднаних до системи передачі/МСР, приєднаної до системи передачі, визначається за зазначеною в п. 1.3. комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 формулою. Ціна збільшується на податок на додану вартість в розмірі 20%.

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).

Умовами п. 5.10. Договору та п. 4.1. комерційних пропозицій № 3 від 07.06.2019 та №5 від 08.10.2021 визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОСР).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарно оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п. 4.2. комерційних пропозицій № 3 від 07.06.2019 та №5 від 08.10.2021).

Відповідно до п. 4.3. комерційних пропозицій № 3 від 07.06.2019 та №5 від 08.10.2021 рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Згідно з пунктом 13.1. Договору цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» надало позивачу інформацію про переведення відповідача на постачання електричної енергії до ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії», а саме: листом від 01.04.2021 № 154-25/2158 з повідомленням оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії», до якого включено відповідача у справі КНП «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради Закарпатської області з 01.04.2021; листом від 11.01.2022 № 154-25/249 з повідомленням оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії» до якого включено відповідача у справі КНП «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради Закарпатської області з 01.01.2022; листом від 02.01.2023 № 154-25/5 з повідомленням оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії», згідно з яким відповідача переведено на постачання електричної енергії до постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» з 01.01.2023.

Відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії, звітів про фактичне споживання електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника останньої надії за квітень 2021, за січень 2022 року та за січень 2023 (листи ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 01.04.2021 № 154-25/2158, від 11.01.2022 № 154-25/249 та від 02.01.2023 № 154-25/5) ДПЗД «Укрінтеренерго» складено:

- рахунок № 000001992624/06/О04/19332 від 12.05.2021 та акт № 013436 купівлі-продажу електроенергії за квітень 2021 від 30.04.2021 на обсяг споживання електричної енергії 51828 кВт.*год. на загальну суму 229 059,02 грн (з ПДВ);

- рахунок № 000001992624/06/О01/27189 від 21.02.2022 та Акт № 019714 купівлі-продажу електроенергії за січень 2022 від 31.01.2022 на обсяг споживання електричної енергії 31 501 кВт.*год. на загальну суму 175 591,12 грн (з ПДВ);

- рахунок №000001992624/06/О01/42593 від 14.02.2023 та Акт № 035058 купівлі-продажу електроенергії за січень 2023 від 31.01.2023 на обсяг споживання електричної енергії 54122 кВт.*год. на загальну суму 327 348,04 грн (з ПДВ).

Означені рахунки та акти купівлі-продажу електроенергії скеровувалися відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за квітень 2021 року на юридичну адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (рахунок та акт за 2021 рік) та на електронну адресу (рахунки та акти за січень 2022 року та січень 2023 року), що підтверджується долученими ДПЗД «Укрінтеренерго» до позовної заяви рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень за трек-номером 0100189655805 (за квітень 2021 року вручено відповідачу 09.06.2021) та за січень 2022 року, січень 2023 року на електронну пошту відповідача, що не заперечено останнім у встановленому законом порядку.

Водночас, за твердженням позивача, вказані рахунки на оплату поставленої електроенергії залишилися неоплачені КНП «Рахівська районна лікарня» всупереч умов укладеного між сторонами Договору на суму 731 998,18 грн.

З урахуванням викладеного, за твердженням Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», борг відповідача за поставлену йому в період квітня 2021, січня 2022 та січня 2023 року електричну енергію становить 731 998,18 грн, стягнення якого разом із нарахованими пенею, відсотками річних та інфляційними нарахуваннями і є предметом судового розгляду у цій справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України Про ринок електричної енергії.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України Про ринок електричної енергії (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України Про ринок електричної енергії правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником останньої надії.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України Про ринок електричної енергії споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами статті 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України Про ринок електричної енергії постачальник останньої надії це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами частини першої статті 64 Закону України Про ринок електричної енергії постачальник останньої надії надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (з подальшими змінами та доповненнями) ДП Укрінтеренерго визначено постачальником останньої надії з 01.01.2019 до 31.12.2023. На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 ДП Укрінтеренерго видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

За вимогами частин 6-10 статті 64 Закону України Про ринок електричної енергії постачальник останньої надії здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник останньої надії оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника останньої надії, споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник останньої надії здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник останньої надії постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник останньої надії припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника останньої надії визначається правилами роздрібного ринку.

Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі Правила), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312.

Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник останньої надії здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії, який розробляється постачальником останньої надії на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України Про ринок електричної енергії, п. 3.4.4. Правил договір постачання електричної енергії між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України Про ринок електричної енергії постачальник останньої надії надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника останньої надії відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що між сторонами у справі 01.04.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 з початком фактичного постачання ДПЗД Укрінтеренерго електричної енергії Комунальному некомерційному підприємства «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради Закарпатської області укладено договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника останньої надії та комерційних пропозицій № 3 від 07.06.2019 (в квітні 2021 року) та №5 від 08.10.2021 (в січні 2022 року та січні 2023 року), які розроблені з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України Про ринок електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Таким чином, як уже зазначалося, факт укладення публічного договору постачання електричної енергії постачальника останньої надії відповідно до наведеного вище законодавства пов`язується з початком фактичного постачання електричної енергії споживачу постачальником останньої надії (за наявності нормативно визначених умов та з віднесенням оператором системи розподілу такого споживача до портфоліо постачальника останньої надії), а не з датою повідомлення споживача про укладення такого договору.

При цьому, відповідно до п. 3.4.1. Правил Постачальник останньої надії повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної у цьому пункті інформації на своєму офіційному веб-сайті.

Матеріалами справи підтверджується, що нарахування позивачем заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію відбувалося на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії, звітів щодо фактичного (корисного) відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за квітень 2021 року (лист ПрАТ «Закарпаттяобленерго» № 154-25/2158 від 01.04.2021), січень 2022 року (лист ПрАТ «Закарпаттяобленерго» № 154-25/249 від 11.01.2022) та січень 2023 року (лист ПрАТ «Закарпаттяобленерго» № 154-25/5 від 02.01.2023), відповідно до яких обсяг споживання відповідачем електричної енергії в квітні 2021 року склав 51 828 кВт/год, вартістю 229 059,02 грн, в січні 2022 року 31 501 кВт/год, вартістю 175 591,12 грн та в січні 2023 року 54 122 кВт/год, вартістю 327 348,04 грн на загальну суму 731 998,18 грн.

Отож суд доходить висновку, що факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період підтверджено документально, а останнім не спростовано належними доказами.

Водночас за приписами пункту 3 частини першої статті 57 Закону України Про ринок електричної енергії електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Таке право електропостачальника передбачено і підпунктом 1 пункту 7.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Поряд з тим, за приписами пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України Про ринок електричної енергії відповідач, як споживач зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача) і підпунктом 2 пункту 6.2. договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано направлення Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на юридичну адресу відповідача та на електронну адресу, рахунків від 12.05.2021 № 000001992624/06/О04/19332, від 21.02.2022 № 000001992624/06/О01/27189 та від 14.02.2023 №000001992624/06/О01/42593, а також актів купівлі-продажу електроенергії № 013436 від 30.04.2021 № 019714 від 31.01.2022 та № 035058 від 31.01.2023, отримання їх відповідачем, а як наслідок, враховуючи приписи пункту 5.10. Договору, пункту 4.3 Комерційних пропозицій строк оплати для відповідача електричної енергії у зазначений в рахунках та актах період (квітень 2021 року січень 2022 року та січень 2023 року) є таким, що настав.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Крім того, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість за поставленому йому постачальником останньої надії в квітні 2021 року, січні 2022 року та січні 2023 року електричну енергію у розмірі 731 998,18 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення цього спору становить 731 998,18 грн, яка відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо пені.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У п. 6.1. Комерційних пропозицій № 3 від 07.06.2019 та №5 від 08.10.2021 визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційної пропозицією, Постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Право Постачальника нараховувати пеню визначено також і в п. 5.11. Договору.

Відповідно до змісту долученого позивачем до позовної заяви розрахунку, за неналежне виконання договірних умов позивачем нараховано за період з 17.06.2021 року до 23.02.2022 27 028,99 грн пені, виходячи з визначеного ДПЗД «Укрінтеренерго» строку сплати відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію за надісланим рахунком за квітень 2021 року.

Положенням п. 5.10. Договору та п. 4.1. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (Додаток 1 до Договору) строк сплати спожитої відповідачем електроенергії становить 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунку, а умовами п. 4.3. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (Додаток 1 до Договору) визначено, що датою отримання рахунків відповідачем є дата їх особистого вручення або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги дату отримання відповідачем рахунку позивача за квітень 2021 року 09.06.2021 року, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 0100189655805, з огляду на положення п. 5.10. Договору, п.п. 4.1., 4.3. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (Додаток 1 до Договору) строк сплати відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію в квітні 2021 року закінчився 16.06.2021.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги встановлений судом строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості спожитої електроенергії в квітні 2021 року (окремо по кожному місяцю) суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені за означені позивачем в розрахунку періоди, а отже правомірними та обґрунтованими є вимоги про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради Закарпатської області 27 028,99 грн пені, а позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Щодо 15% річних та інфляційних нарахувань.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

У п. 7.4 Комерційних пропозицій 3 та 5 встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем за період з 17.06.2021 до 30.04.2026 (за заборгованістю квітня 2021 року), з 01.05.2022 до 30.04.2026 (за заборгованістю січня 2022 року), з 22.02.2023 до 30.04.2026 (за заборгованістю січня 2023 року), суд, з урахуванням встановленого вище строку виконання відповідачем зобов`язання зі сплати вартості спожитої електроенергії протягом квітня 2021 року, січня 2022 року, січня 2023 року а також враховуючи п. 4.2. Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 (за якою Споживач зобов`язаний самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду здійснити остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію) щодо строку виконання зобов`язань, вважає правомірним нарахування інфляційних та відсотків річних в означені позивачем періоди, а відтак, здійснивши арифметичний розрахунок заявлених позивачем до стягнення вимог в цій частині, вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача 429 336,71 грн 15% річних та 285 837,73 грн втрат від інфляції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені та документально обґрунтовані підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради Закарпатської області (вул. Карпатська, буд. 1, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 01992624) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) 731 998,18 грн (сімсот тридцять одну тисячу дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 18 копійок) заборгованості, 27 028,99 грн (двадцять сім тисяч двадцять вісім гривень 99 копійок) пені, 429 336,71 грн (чотириста двадцять дев`ять тисяч триста тридцять шість гривень 71 копійку) 15% річних, 285 837,73 грн (двісті вісімдесят п`ять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 73 копійки) втрат від інфляції та 17 690,42 грн (сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто гривень 42 копійки) в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення суду складено та підписано 10 серпня 2026 року.

Суддя У. М. Пляцко