Рішення № 138852116, 07.08.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/21519/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

з участю представника позивача Лоренц М.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Рівнетеплоенерго» (надалі - позивач), діючи через свого представника Ромашка О.І., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (надалі - відповідачі), в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 86 716 грн 76 коп., пеню в розмірі 5 468 грн 78 коп., інфляційні втрати в розмірі 24 968 грн 02 коп., три відсотки річних в розмірі 7 238 грн 17 коп., витрати у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 3 028 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення до житлового приміщення, що за адресою АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідачі не оплачують послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання, внаслідок чого за ними станом на 01 вересня 2025 року утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання.

03 грудня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала її мамі - ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. Заповіту не було. Спадкоємцями цієї квартири за законом стали: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про це свідчить довідка про склад спадкоємців, видана приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Плетньовою Ю.Р. від 26.11.2025. Отже, вона, ОСОБА_1 , не є спадкоємцем квартири щодо якої подано цей позов. Просить відмовити у позові ТОВ "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 як неналежного відповідача у справі.

17 грудня 2025 року від представника позивача ОСОБА_5 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №443048131 від 11.09.2025 року, власність на квартиру, за якою обліковується спірна заборгованість, набута ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 594 від 27.06.2002 року, виданого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Ковальчук Н.Г. На підставі вказаного договору квартира за адресою: АДРЕСА_1 , набута також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. Таким чином, відповідальність співвласників щодо утримання свого майна спільною та розподіляється солідарно.

02 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала заяву про визначення обсягу відповідальності та врахування обставин справи, в якій зазначила, що вона, ОСОБА_1 , є співвласником житлового приміщення, щодо якого вказано позовні вимоги, з часткою у праві власності 1/4. Фактично за вказаною адресою вона не проживала та не була зареєстрована, що підтверджується матеріалами справи та було враховано судом при зобов`язанні позивача здійснити перерахунок за послуги гарячого водопостачання.

02 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначила, що у поданій позовній заяві ТОВ "Рівнетеплоенерго" просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання 3 01.11.2020 по 31.08.2025, тобто частина заборгованості вийшла за межі трирічного строку позовної давності, зокрема, за період до 30.09.2022. Отже, враховуючи, що позов подано 30.09.2025, борг за період до 30.09.2022 стягненню не підлягає, а саме: з 01.11.2020 по 30.09.2022.

14 квітня 2026 року від представника позивача ОСОБА_6 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якому зазначила, що після подання позовної заяви позивачем було виявлено, що при розрахунку позовних вимог, в частині нарахування штрафних санкцій, були допущені помилки, внаслідок чого у позовній заяві зазначено некоректні суми, щодо нарахованих сум штрафних санкцій. У зв`язку з цим вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог та викласти їх у правильному розрахунку. Просить зменшити розмір позовних вимог у справі та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання у сумі 86 716,76 грн, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суму пені в розмірі 2916, 79 грн, суму інфляційних витрат в розмірі 12 872, 36 грн, суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 3 744, 18 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 3 028, 00 грн.

14 квітня 2026 року від представника позивача ОСОБА_6 надійшли заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності, в яких зазначила, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, п. 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2» вирішено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2.

Отже, строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19) з квітня 2020 року.

З огляду на вище зазначене, строк позовної давності має бути застосований з врахуванням вимог п. 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, з 01.11.2020 року.

Також, відомо що 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Тобто, загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 6 листопада 2023 року № 734/2023, від 5 лютого 2024 року № 49/2024, від 6 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024. від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, від 14 січня 2025 року № 26/2025, від 15 квітня 2025 року № 235/2025, від 14 липня 2025 року № 478/2025, воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.

На момент звернення з позовною заяви 30.09.2025 року, строк позовної давності було продовжено на строк дії воєнного стану з 24.02.2022 року.

Отже, строк позовної давності має бути застосований з врахуванням вимог пунктів 12 та 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, при розрахунку періоду, який має бути за межами строку позовної давності у частині заборгованості, становить період з 01.11.2020 року до 31.08.2025 року.

У зв`язку із вищевикладеним заборгованість за надані послуги з теплопостачання перед ТОВ «Рівнетеплоенерго», яка знаходиться у межах позовної давності за період з 01.11.2020 року по 31.08.2025 року становить 86 716, 76 грн.

Представник позивача Лоренц М.О. в судовому засіданні позов підтримала, з підстав викладених у ньому та з урахуванням відповіді на відзив, просила суд його задовольнити.

Відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши представника позивача Лоренц М.О., відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено, ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою зареєстровано: особовий рахунок № НОМЕР_1 , загальна площа 48,6 кв.м., житлова площа 29,4 кв.м.

Як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 443048131 від 11 вересня 2025 року власність на квартиру, за якою обліковується спірна заборгованість, набута ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 594 від 27.06.2002 року, виданого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Ковальчук Н.Г.

З оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 , опалювальна площа - 47,8 кв.м., кількість прописаних - 3, за період з 01.11.2020 по 31.08.2025 слідує, що заборгованість станом на 01.09.2025 становить 86716,76 грн.

Позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачам послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання. Відповідачі не виконують свого обов`язку по оплаті цих послуг.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, і яке, згідно ст. 11 ЦК України, виникає в тому числі і з договорів.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов`язки споживача і виконавця тощо.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Розрахунок вартості наданих послуг здійснюється ТОВ «Рівнетеплоенерго» за тарифами з теплопостачання у розмірах затверджених рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №6 від 04 січня 2011 року (із відповідними змінами), постановами НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями послуг» (із відповідними змінами).

З оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 , опалювальна площа - 47,8 кв.м., кількість прописаних - 3, за період з 01.08.2024 по 31.08.2025 слідує, що заборгованість станом на 01.09.2025 становить 16513,3 грн.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 заборгованість становить 5504,43 грн. (16513,3 грн / 3) за період з 01.08.2024 по 01.08.2025.

Станом на 01.08.2024 заборгованість становила 70 203 грн 46 коп. (86 716 грн 76 коп. - 16 513 грн 30 коп.), а відтак з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає до стягнення заборгованість по 40 606 грн 16 коп. з кожного (70 203 грн 46 коп. / 2 = 35 101,73 грн) + 5 504,43 грн.

З відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає до стягнення заборгованість по 40 606 грн 16 коп. з кожного за період з 01.11.2020 по 01.08.2025.

Отже суд доходить висновку про те, що відповідачі, отримавши за спірний період послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання належної якості, зобов`язані були оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. Однак, відповідачі отримавши послуги з теплопостачання ТОВ «Рівнетеплоенерго» не здійснювали їх оплату, в результаті чого за період з листопада 2020 року по серпень 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 86 716 грн 76 коп., яку слід стягнути з відповідачів на користь позивача.

Відповідачем ОСОБА_1 зроблено заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі закон № 540-IX), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.

Так, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19) з квітня 2020 року.

З огляду на вище зазначене, строк позовної давності має бути застосований з врахуванням вимог п. 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, з 01.11.2020 року.

Також, відомо що 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Тобто, загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 6 листопада 2023 року № 734/2023, від 5 лютого 2024 року № 49/2024, від 6 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024. від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, від 14 січня 2025 року № 26/2025, від 15 квітня 2025 року № 235/2025, від 14 липня 2025 року № 478/2025, воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.

На момент звернення з позовною заявою 30.09.2025 року, строк позовної давності було продовжено на строк дії воєнного стану з 24.02.2022 року.

Отже, строк позовної давності має бути застосований з врахуванням вимог пунктів 12 та 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, при розрахунку періоду, який має бути за межами строку позовної давності у частині заборгованості, становить період з 01.11.2020 року до 31.08.2025 року.

У зв`язку із вищевикладеним заборгованість за надані послуги з теплопостачання перед ТОВ «Рівнетеплоенерго», яка знаходиться у межах позовної давності за період з 01.11.2020 року по 31.08.2025 року становить 86 716, 76 грн.

За таких обставин, слід відмовити у застосуванні строків позовної давності.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями пункту 45 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022), у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з розрахунком позивача, здійсненим з огляду на заяву сторони відповідача про застосування позовної давності, який перевірений судом, інфляційні нарахування за період з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2025 року на суму боргу становлять 12 872 грн 36 коп., 3 % річних за період з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2025 року становлять 3 744 грн 18 коп., пеня за період з 01 вересня 2024 року по 31 серпня 2025 року становить 2 916 грн 79 коп., які слід стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат, трьох відсотки річних з відповідача ОСОБА_1 , то судом стягнуто заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання з ОСОБА_1 за період з серпня 2024 по серпень 2025 року, який почався після нарахування вказаних штрафних санкцій, а тому в позові у цій частині до відповідача ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Стаття 322 ЦК України покладає на власника майна тягар його утримання. Зокрема власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки належна на праві власності відповідачам квартира розташована у багатоквартирному будинку, під`єднана до єдиної централізованої системи теплопостачання, від користування якою співвласники не відмовилися, вони зобов`язані нести витрати по її утриманню, в тому числі з надання послуг по її обігріву, а відтак надання таких послуг та їх оплата не залежить від того чи проживає співвласник у цій квартирі чи ні.

Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі по 1 009 грн 33 коп. (3028 грн / 3).

Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 5 504 грн 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 40 606 грн 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 40 606 грн 16 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" суму пені в розмірі 2 916 грн 79 коп., суму інфляційних витрат в розмірі 12 872 грн 36 коп., суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 3 744 грн 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп. в рівних частках по 1 009 грн 33 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", місцезнаходження: 33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 10.08.2026.

Суддя Н. Г. Кучина