Ухвала суду № 138851850, 05.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 05.08.2026Справа № 552/4934/18 Провадження № 2-др/554/56/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючої судді Троцької А.І.,

при секретарі Гуренко Д.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду з заявою в якій просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» на користь боржника ОСОБА_1 сплачену нею суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 гривень.

В обґрунтування вимог надала договір про надання правничої допомоги №1 від 22.06.20206 року та квитанцію про сплату витрат на правничу допомогу в розмірі 12000 гривень.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» Гомера В.В. в додаткових поясненнях просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ухвалою Шевченківського суду міста Полтави від 30 червня 2026 року було повернуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» в особі представника Гомера Валентини Володимирівни про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа.

Заявник просить суд розподілити судові витрати (витрати на правову допомогу) за результатами розгляду заяви, поданої для вирішення процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення у цивільній справі (розділ IV ЦПК України), а саме заяви про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа.

Вимогами ч. 1 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 141 ЦПК України регулює відносини щодо розподілу судових витрат, визначених у статті 133 ЦПК України, та оперує такими поняттями: сторони (відповідач, позивач) та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, пункт 6 частини першої статті 264 ЦПК України вказує на обов`язок суду вчинити розподіл судових витрат під час ухвалення рішення.

Метою впровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Аналізуючи вказані норми, слід дійти висновку про те, що при розгляді заяв для вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень (зокрема, заяви про заміну сторони стягувача, видачу дубліката виконавчого листа), положення статей 133, 141 ЦПК України не застосовуються, оскільки сторін на такому етапі цивільного судочинства немає.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду в справі №755/3829/18 від 03.04.2024 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки при розгляді судом заяв, поданих на стадії виконання судового рішення, положення статей 133, 141 ЦПК України не застосовуються.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 260-261 ЦПК України,

П О С Т А НО В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня її постановлення, якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Ухвала може бути оскаржена до безпосередньо Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Троцька А.І.