Рішення № 138851796, 10.08.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2073/26

Номер провадження 2/541/1714/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

10 серпня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у м. Миргороді в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2026 року на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 80 173,00 грн. та судових витрат.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 14.03.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 496478-КС-006, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 14.03.2025 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту № 496478-КС-006. 14.03.2025 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту № 496478-КС-006, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6177, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 14.03.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 496478-КС-006, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 21 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,7 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 21 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

Також, 17.03.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 496478-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 10 000,00 грн.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 496478-КС-006 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором № 496478-КС-006 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 496478- КС-006 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 496478- КС-006 на загальну суму 8 990,00 грн.

Тому у боржника станом на 05.05.2026 року утворилась заборгованість за договором про надання кредиту № 496478-КС-006, в розмірі 80 173,00 грн, що складається з: 31 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 33 418,00 грн - сума прострочених платежів по процентах; 11 780,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ; 3 975,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за договором про надання кредиту від 14.03.2025 року № 496478-КС-006 в розмірі 80 173,00 грн.

Представник позивача у позовній заяві не заперечував проти розгляду справи за відсутності позивача та ухвалення заочного рішення.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10.06.2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 178).

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини (далі - Суд) зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» 14.03.2025 року направило ОСОБА_1 пропозицію укласти договір (оферта) № 496478-КС-006 про надання кредиту (споживчий кредит в електронній формі).

14.03.2025 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору, що підтверджується його електронним підписом.

ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6177 на номер телефону, що зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті, який відповідачем було введено/відправлено.

Таким чином, 14.03.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 496478-КС-006, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 21 000,00 грн. строком на 24 тижні (169 днів) до 29.08.2025 року, зі стандартною фіксованою процентною ставкою - 0,7 % в день, орієнтовною реальною річною процентною ставкою - 2560,89 процентів, орієнтовною загальною вартістю кредиту 43 236,26 грн.

14.03.2025 року ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу кошти в розмірі 21 000,00 грн., що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, Номер платіжної інструкції e3048b0f-0079-11f0-b90e-000c29d57ed2_1, Дата / час здійснення переказу 14.03.2025 04:13 в сумі 21 000,00 грн.

Також, 17.03.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 496478-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 10 000,00 грн.

Умовами Додаткової угоди сторони підтвердили, що станом на дату її укладення неповернута сума кредиту становила 21 000,00 грн, сума нарахованих та несплачених процентів - 588,00 грн, а сума несплаченої комісії - 4 200,00 грн. Сторони домовилися про збільшення розміру кредиту на 10 000,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір отриманого та неповернутого кредиту склав 31 000,00 грн. Крім того, Додатковою угодою передбачено включення несплачених процентів та комісії до графіка платежів, встановлено комісію за надання додаткової суми кредиту у розмірі 2 000,00 грн, а також змінено окремі умови кредитування, зокрема щодо загальної вартості кредиту, загальних витрат за кредитом, орієнтовної реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та строку користування кредитом, що залишився після укладення Додаткової угоди.

17.03.2025 року ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за додатковою угодою №1 до Договору № 496478-КС-006 виконало та надало відповідачу додаткові кошти в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, Номер платіжної інструкції 49aaf097-02f2-11f0-b90e-000c29d57ed2_1, Дата / час здійснення переказу 17.03.2025 07:40 в сумі 10 000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості встановлено, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, а саме 31.03.2025 в сумі 3 000,00 грн., які були зараховані в рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 03.04.2025 в сумі 5000,00 грн, з яких 45 грн. було зараховано на погашення відсотків за користування кредитом, 2 225,00 грн. - комісія, 2 730,00 грн. - нарахування за ст. 625 ЦКУ; 04.04.2025 в сумі 990,00 грн. - нарахування за ст. 625 ЦКУ. Загальна сума погашення становить 8 990,00 грн.

Відповідно розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань по вчасному поверненню кредитних коштів, станом на 05.05.2026 року відповідач має заборгованість за кредитом в розмірі 80 173,00 грн, що складається з: 31 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 33 418,00 грн - сума прострочених платежів по процентах; 11 780,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ; 3 975,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що 14.03.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 496478-КС-006 і відповідач отримав кредит в розмірі 21 000,00 гривень. Також, 17.03.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 496478-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надала ОСОБА_1 додатково кредит в сумі 10 000,00 грн.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в загальній сумі 31 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку вказану в договорі.

З огляду на викладене та дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 31 000,00 грн. заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 11 780,00 грн суд дійшов наступного висновку.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).

Виходячи з вищезазначеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 дійшла висновку про те, що домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5 договору про надання кредиту від 14.03.2025 року № 496478-КС-006 передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % (сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Однак, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, згідно розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, а саме 31.03.2025 в сумі 3 000,00 грн., які були зараховані в рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 03.04.2025 в сумі 5000,00 грн, з яких 45 грн. було зараховано на погашення відсотків за користування кредитом, 2 225,00 грн. - комісія, 2 730,00 грн. - нарахування за ст. 625 ЦКУ; 04.04.2025 в сумі 990,00 грн. - нарахування за ст. 625 ЦКУ. Загальна сума погашення становить 8 990,00 грн.

Отже, всього на погашення заборгованості, нарахованої відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем було зараховано 3 720,00 грн (2 730,00 грн + 990,00 грн).

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення зазначених сум, вказана сума 3 720,00 грн підлягають перезарахуванню в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Суд вважає, що сума 3 720,00 грн, яка безпідставно була спрямована позивачем на погашення заборгованості, визначеної за статтею 625 ЦК України, підлягає зарахуванню в рахунок погашення прострочених процентів за користування кредитом відповідно до положень ст. 534 ЦК України.

Такий висновок узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства, принципами належного виконання зобов`язань та недопустимості покладення на боржника обов`язку виконувати зобов`язання, яке законом прямо виключене.

З урахуванням наведених висновків суду позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 31 000,00 грн, заборгованості за комісією у розмірі 3 975,00 грн, а також заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 29 698,00 грн, оскільки заявлена позивачем сума процентів 33 418,00 грн підлягає зменшенню на 3 720,00 грн, які були безпідставно зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості, нарахованої відповідно до статті 625 ЦК України, та підлягають зарахуванню в рахунок погашення прострочених процентів за користування кредитом.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 11 780,00 грн заборгованості, нарахованої відповідно до статті 625 ЦК України, слід відмовити, оскільки в силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України такі нарахування у період дії воєнного стану не підлягають стягненню.

Таким чином, з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання кредиту від 14.03.2025 року № 496478-КС-006 станом на 05.05.2026 року у загальному розмірі 64 673,00 грн, з яких: 31 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 29 698,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 3 975,00 грн - заборгованість за комісією.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн., тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2147,76 грн. (80,67%).

Крім того, позивач ТОВ «Бізнес Позика» 15.05.2026 року уклав договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатським об`єднанням «Правовий Баланс».

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем подано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026 року укладений між ТОВ «Бізнес Позика» та адвокатським об`єднанням «Правовий Баланс», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №330/10 виданого 31.08.2017 року Глуховецькому О.С., рахунок-фактура №05-496478-КС-006 від 15.05.2026 р. про перерахунок коштів ТОВ «Бізнес Позика» на рахунок адвокатського об`єднання «Правовий Баланс» за надання правої послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України відшкодуванню підлягає не будь-яка допомога, а та, що пов`язана зі справою (представництво в суді, підготовка до її розгляду, збір доказів тощо). Відповідно до частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В свою чергу при встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

У цьому контексті слід зазначити, що факт погодження між адвокатським об`єднанням та клієнтом значного розміру гонорару сам по собі не є підставою для автоматичного стягнення цієї суми з іншої сторони спору. Домовленості між адвокатом і клієнтом не можуть визначати розмір компенсації судових витрат, якщо такий розмір є неспівмірним, невиправданим та суперечить принципу розумної необхідності. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що суд зобов`язаний здійснювати контроль за співмірністю таких витрат, забезпечуючи баланс прав сторін і запобігаючи будь-яким проявам непропорційного фінансового навантаження (див. постанови ВС у справах №907/357/16, №910/4881/18, №826/841/17).

Отже, згідно зі ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що заявлена представником позивача сума витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн не відповідає критерію розумності, неминучості та співмірності, встановленому ст. 141 ЦПК України. Такий розмір витрат не відповідає характеру та складності спору, оскільки справа належить до категорії незначної складності, судова практика у цій категорії справ є усталеною, обсягу фактично виконаних у суді процесуальних дій, а також загальній практиці визначення гонорарів у подібних справах. Крім того, розмір витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн є не спів мірним з ціною позову .

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що справедливим, обґрунтованим і таким, що відповідає реальній необхідності, є зменшення суми витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн, що забезпечує належний баланс між правами та інтересами сторін, унеможливлює надмірне покладення фінансового тягаря на відповідача та відповідає стандартам, сформованим Верховним Судом.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 62, 81, 141, 258, 264, 265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за договором про надання кредиту від 14.03.2025 року № 496478-КС-006, станом на 05.05.2026 року, в розмірі 64 673 (шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят три) гривні 00 копійок, з яких: 31 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 29 698,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 3 975,00 грн - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) судові витрати пов`язані зі сплати судового збору в розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 76 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський