Рішення № 138851024, 06.08.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/581/26

Провадження № 2/293/596/2026

06 серпня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

24.04.2026 представник ТОВ «Кошельок» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2614912024-531157 від 30.11.2021 в розмірі 8894,20 грн.

Також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 30.11.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір №2614912024-531157 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит у сумі 3000,00 грн.

Вказує, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, та перерахував грошові кошти на вказану позичальником банківську картку.

На момент подання позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 8894,20 грн, з яких: 3000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5894,20 грн. заборгованість за відсотками за користування позикою.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором в добровільному порядку не виконав, заборгованість не погасив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути вазану заборгованості з відповідача, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 24.04.2026 справа №293/581/26 передана на розгляд судді Проценко Л.Й. (а.с.45).

На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, 28.04.2026 судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с.46).

28.04.2026 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Перше судове засідання суд призначив на 11 год. 00 хв. 02.06.2026.

Одночасно суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів та витребував у АТ «Ощадбанк» (а.с.48).

20.05.2026 від АТ «Ощадбанк» на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2026 надана відповідь та виписка про рух грошових коштів. (а.с.54-57).

02.06.2026 сторони в судове засідання не з`явились. У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити у його відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечує. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив. Відзив на позов не подав. Поштовий конверт надісланий на адресу місця реєстрації відповідача повернувся до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній" (а.с.53).

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.06.2026, суд відклав розгляд справи на 23.06.2025 о 09 год 00 хв (а.с. 58).

23.06.2026 справа судом не розглядалась, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у справі в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні, про що свідчить довідка, складена секретарем судового засідання (а.с.64).

Суд призначив розгляд справи на 06.08.2026 об 10 год 00 хв., в яке сторони не з`явилися.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 06.08.2026, суд постановив провести заочний розгляд справи, відповідно до положень ст.280 ЦПК України.

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді, оскільки днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 укладений договір №2614912024-531157 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - кредитний договір) (а.с.32 зворот- 37).

Згідно умов договору та паспорта споживчого кредиту, відповідач отримав на споживчі цілі кредит в розмірі 3000 грн (п.1.1.). Проценти за користування кредитом 0, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п.1.3.2). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п.1.3.3).

Окрім того, п.п. 1.3.3.1 договору визначено, що дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом на строк Лояльного періоду. Тип процентної ставки за цим договором : фіксована. (п.п.1.4).

Кредит надається строком на 14 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця (п.п.2.1).

Відповідно до графіку розрахунків: дата видачі кредиту/дата платежу 06.12.2021, кількість днів у розрахунковому періоді - 14, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 3000,00 грн., проценти за користування кредитом 0,14 грн, реальна річна процентна ставка 4% річних, загальна вартість кредиту 3005 грн (а.с.37 зворот).

Аналогічні умови надання та погашення кредиту визначені у паспорті споживчого кредиту до договору №2614912024-531157 від 29.11.2021, зокрема: сума кредиту 3000,00 грн, строк кредитування 14 днів; загальні витрати за кредитом 5 грн 00 коп; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісії та ін. платежі) 3005,00 грн.; реальна річна процентна ставка 4% річних

Згідно детального розрахунку заборгованості за договором №2614912024-531157 від 29.11.2021 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, залишок заборгованості відповідача згідно кредитного договору становить 8894,20 грн., який складається: за кредитом 3000,00 грн., по відсотках 5894,20 грн. (а.с. 39-40).

З повідомлення XPAY Group LLC від 30.11.2021 вбачається, що через платіжну систему XPAY Group LLC 30.11.2021 о 14:45:25 проведено успішне зарахування на карту клієнта НОМЕР_1 , ID транзакції - НОМЕР_2 , кредитних коштів в сумі 3000,00 грн за договором займу №2614912024-531157 (а.с.32-33).

Факт отримання коштів відповідачем на її карту НОМЕР_3 підтверджується відповіддю АТ «Ощадбанк» від 12.05.2026 та випискою по рахунку.

ІV. Законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

За правилами ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено судом, ТОВ «Кошельок» та відповідач 29.11.2021 уклали кредитний договір №2614912024-531157, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн строком на 14 днів, загальні витрати за кредитом становлять 5 грн; реально річна процентна ставка в день 4% річних.

Разом з тим, позивач заявляє до стягнення 5894,20 грн нарахованих відсотків, з чим суд не погоджується, з огляду на наступне.

Так, у пункті 2.1 договору від 29.11.2021 встановлено, що кредит надається на 14 днів від дати підписання Договору (Лояльний період), а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Згідно умов графіку розрахунків кредитного договору вбачається, що грошові кошти надано на період з 29.11.2021 по 12.12.2021 року, сума кредиту 3000 грн, загальна вартість кредиту 3005,00 грн.

Разом з тим, згідно умов паспорта споживчого кредиту від 30.11.2021 вбачається, що сума кредиту 3000 грн, строк кредитування 14 днів, орієнтовна загальна вартість кредиту 3005,00 грн.

В той же час згідно із п.3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом на настйпних умовах: 3.7. Зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.

Втім, судом, встановлено, що відсутні докази, які свідчать по вчинення відповідачем дій, передбачених пунктом 2.2 договору (оплати протягом «Лояльного періоду» (14-денного) всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом), тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про продовження строку кредитних правовідносин із позичальником.

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п. 2.1 договору строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, суд доходить висновку, що неповернення позичальником кредитних коштів у визначений п. 2.1 договору строк, за відсутності активних дій відповідача, визначених п. 2.2 договору (сплати процентів), є неправомірною поведінкою, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 14-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

Визначаючи заборгованість за відсотками у розмірі 5894,20 грн, позивач обґрунтовував цей розрахунок, зіславшись на погоджені сторонами п.п.3.6, 3.7, 3.8 кредитного договору, за якими строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2.2 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

За змістом ч.ч.3, 4 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

На думку суду, оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору від 30.11.2021 щодо строку його дії 14 днів відповідно до п.2.1 договору чи 104дні (14 днів + 90 днів продовження строку в контексті ст. 212 ЦК України) відповідно до п.п.3.6, 3.7, 3.8 договору та процентної ставки, тому у даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення «Сontra proferentem».

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (п.3.7 договору) та процентної ставки (п.3.8 договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування.

У цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Ураховуючи наведене, суд виходить з того, що починаючи з 13.12.2021 у ТОВ «Кошельок», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати відсотки за кредитним договором.

Суд виходить також з того, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна обставина» в розумінні ч.1 ст.212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування та процентної ставки), які визначені між сторонами, зокрема, 14 календарних днів. Таким чином, зміст п.3.6 договору прямо суперечить змісту п.2.1 договору та графіку розрахунків та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Суду не надано доказів повернення відповідачем отриманих коштів та процентів, а тому дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення тіла кредиту у розмірі 3000 грн та за відсотками 5,00 гривень, що разом становить 3005,00 грн.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати зі сплати судового збору стягуються відповідно до розміру задоволених вимог (33,79%), що складає 899,63 гривень.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги від 12.02.2025; акт № 1 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 .

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Заразом, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову, а тому зменшує їх до 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 79,81,141,258,259,263-265,268,272-274, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" заборгованість за кредитним договором №2614912024-531157 від 29.11.2021 в розмірі 3005 (три тисячі п`ять) гривень 00 копійок, а також судовий збір у розмірі 899(вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 63 копійки, 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кошельок", місцезнаходження: вул. Антонова, 8А, с.Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, 08135, ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне рішення складено та підписано 10.08.2026

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО