Рішення № 138850404, 04.08.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/881/26

Провадження 2/718/401/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області в особі судді Нагорного В.В.,

за участю секретаря судового засідання Якубівської В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Степаненко А.Т. в режимі відеоконференції,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кіцманського районного суду Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Ставчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

До Кіцманського районного суду Чернівецької області через свого представника - адвоката Степаненка А.Т. звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст заяв по суті справи.

У позовній заяві представник позивача просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до розгляду справи Ставчанську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області в особі органу (управління) опіки та піклування з метою надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача.

Позовні вимоги, серед іншого, обґрунтовані тим, що сімейне життя позивача та відповідача не склалося, у зв`язку з чим рішенням суду від 18.11.2013 року шлюб між ними розірвано; у даному шлюбі у них народилась спільна дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залишилась проживати разом із позивачем та проживає до теперішнього часу.

У позовній заяві представник позивача стверджує, що відповідач з часу розірвання шлюбу ніяким чином не піклується про їхню спільну дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами в житті, станом здоров`я, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний та психологічний розвиток, не спілкується в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти.

За змістом позовної заяви, відповідач здійснює лише сплату аліментів, водночас не надає додаткової матеріальної чи фінансової допомоги, не бере участі у забезпеченні потреб дитини, що як окремо так і в сукупності свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, нехтування ними та відсутність належного ставлення до виховання дитини.

06 травня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав позов, зазначив, що з часу розірвання шлюбу вони з позивачкою проживають в різних населених пунктах та створили інші сім`ї, відповідач зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 та в них народилось двоє дітей.

У відзиві відповідач стверджує, що не дивлячись на це, він намагається приймати участь у вихованні своєї дочки - ОСОБА_5 , завжди пропонує позивачці свою допомогу, періодично зустрічається з дитиною, купує їй все необхідне, однак позивачка перешкоджає йому в спілкуванні з дитиною, завжди знаходить відмовки та причини, щоб його зустріч з нею не відбулася, йому не зрозуміло чому позивачка хоче позбавити його батьківських прав, так як він сплачує аліменти на дочку, по місцю проживання характеризується позитивно; вважає, що немає жодних підстав для позбавлення його батьківських прав, на підставі чого просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі. Аргументи учасників справи.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору до розгляду справи орган опіки та піклування - Ставчанську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області, призначено підготовче судове засідання з участю сторін на 14 травня 2026 року о 12:00 год., зобов`язано орган опіки та піклування - Ставчанську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору у даній справі.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 травня 2026 року відкладено підготовче засідання у даній справі на 04 червня 2026 року о 14:30 год.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 червня 2026 рокузакрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 липня 2026 року о 12:00 год.

У зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 16 липня 2026 року о 12:00 год., та його неявкою до суду, судове засідання відкладено на 04 серпня 2026 року на 15:00 год.

У судовому засіданні 04 серпня 2026 року позивач та її представник підтримали позовні вимоги із зазначених у позовній заяві підстав.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснив, що відповідач тривалий час проживає окремо з 2013 року, будь-якої участі у вихованні доньки відповідач не приймає, вже 12 років, не цікавиться її життям, не бачиться з нею, не спілкується з нею, у тому числі і у телефонному режимі, не відвідує батьківські збори.

Відповідач у судовому засіданні не визнав позов, заперечив проти задоволення позовних вимог, пояснив, що позивач перешкоджає його спілкуванню з донькою, аліменти він сплачує у повному обсязі.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування - Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у судове засідання не з`явився, 29.06.2026 електронною поштою орган опіки та піклування надіслав до суду лист від 29.06.2026 № 89, в якому просив розглянути справу за відсутності представника служби у справах дітей.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши позивача, його представника, відповідача, допитавши у судовому засіданні свідка та малолітнього свідка, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10 вересня 2012 року.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18.11.2013 у справі № 718/3073/13-ц задоволено позов ОСОБА_2 , розірвано шлюб, зареєстрований 03 жовтня 2011 року у Южинецькій сільській раді Кіцманського району Чернівецької області, актовий запис № 11, між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , після розірвання шлюбу залишено відповідачу прізвище « ОСОБА_7 ».

12 жовтня 2023 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб, актовий запис № 271, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_8 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 31 липня 2024 року.

05 травня 2014 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , актовий запис № 03, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 05 травня 2014 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_12 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 24 жовтня 2024 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 07 травня 2015 року.

Рішенням виконавчого комітету Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 43/05 від 04 травня 2026 року затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У вищезазначеному висновку, зокрема, зазначено, що комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ставчанської сільської ради не встановлено вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав. Комісією встановлено факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, проте на даний час постановка питання про позбавлення батьківських прав є передчасним, в діях батька прослідковується заінтересованість в збереженні родинних відносин зі своєю дочкою. Налагодження родинних зв`язків, близьких та довірливих відносин між батьком та дитиною буде лише сприяти позитивному результаті у долі дитини. Враховуючи відсутність вагомих підстав, комісія вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно своєї дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні судом допитано свідка ОСОБА_8 - чоловіка позивача у даній справі, який зазначив, що має відстрочку від військової служби за мобілізацією, оскільки працює на підприємстві критичної інфраструктурі, проживає разом із ОСОБА_3 як батько та дочка, ОСОБА_5 з рідним батьком не спілкуються, стосунків у них немає, а ОСОБА_5 їх не хоче, заперечив доводи відповідача про перешкоджання з боку позивача спілкуванню ОСОБА_5 з батьком.

У судовому засіданні судом допитано малолітнього свідка - дочку сторін у справі ОСОБА_3 , яка повідомила, що вона хоче, щоб відповідача позбавили батьківських прав, оскільки він з нею не гуляв та не проводив з нею час, коли вона була маленька і їй це було потрібно, а зараз вона цього не хоче, їй добре з вітчимом.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Законодавцем передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Статтею 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Положеннями ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 за №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У п.п.16, 18 вищезазначеної постанови роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 621/492/20 та від 12 травня 2021 року у справі № 689/551/20-ц.

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до 6 принципу Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного та гармонійного розвитку особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, у випадку такої можливості, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і, в будь-якому випадку, в атмосфері любові та духовного і матеріального забезпечення.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Суд враховує те, що відповідач у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, пояснив, що позивач перешкоджає його спілкуванню з донькою.

При цьому, суд вважає, що факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про інтерес батька до дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5, 6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У даному випадку, суд вважає обґрунтованим висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та погоджується із зазначеним висновком.

За таких обставин, суд вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки стороною позивача не доведено у чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та не надано належних доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання ним батьківських обов`язків відносно дитини.

При цьому, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , поклавши на орган опіки та піклування Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав та відмову у задоволенні даного позову.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки суд прийшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Ставчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , поклавши на орган опіки та піклування Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04417547, місцезнаходження: вул. Головна, буд. 52, с. Ставчани Чернівецького району Чернівецької області.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Суддя В.В. Нагорний