Постанова № 138850282, 10.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

10 серпня 2026 року

Справа № 646/9020/26

Провадження № 3/646/1624/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

10.08.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання Борщ Л.В.

та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта повна загальна середня, працюючого налагоджувальником мебельного устаткування ТОВ «МФ Вересень», одруженого, інваліда 3 групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

12.07.2026 року о 11 год. 19 хв., ОСОБА_1 керував в районі домоволодіння № 42 по вул. Тернопільській в м. Харкові транспортним засобом електровелосипедом марки «Impuls», в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння відносно ОСОБА_1 був проведений за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 7510, за результатом якого у нього було встановлено вміст алкоголю 0,30 %, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України.

Дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його

вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 під час судового розгляду провину у фактично скоєному не визнав, пояснивши, що12.07.2026 року о 11 год. 19 хв. він був у тверезому стані та керував електровелосипедом марки «Impuls» по вул. Тернопільській у м. Харкові. В районі домоволодіння № 42 його зупинили працівники поліції, які повідомили йому, що у нього є запах алкоголю з порожнини рота та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі. Він погодився пройти огляд на місці зупинки, після чого за допомогою газоаналізатора з другої спроби пройшов огляд. Був встановлений стан сп`яніння 0,30 %. Після проведення огляду він погодився із результатами огляду. Щодо нього був складений протокол про адміністративне правопорушення. Під час спілкування із працівниками поліції, йому були роз`яснені його права. Вважає, що стан сп`яніння був встановлений газоаналізатором у розмірі 0,30 %, оскільки він напередодні випив близько 0,5 л. квасу. Також звернув увагу, що електровелосипед не є транспортним засобом. Зазначив, що будь-яких примусових заходів фізичного чи психологічного характеру зі сторони працівників поліції до нього не застосовувалось. Просив проводити розгляд справи за відсутності захисника та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наявні в ній докази, суд вважає, що провина ОСОБА_1 у фактично скоєному підтверджується наступним.

Даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 717332 від 12.07.2026 року, згідно якого 12.07.2026 року о 11 год. 19 хв., ОСОБА_1 керував в районі домоволодіння № 42 по вул. Тернопільській в м. Харкові транспортним засобом електровелосипедом марки «Impuls», в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння відносно ОСОБА_1 був проведений за допомогою газоаналізатору, за результатом якого у нього було встановлено вміст алкоголю 0,30 %, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України (а.с. 1).

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Як вбачається зі змісту протоколу, ОСОБА_1 були роз`яснені його права, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП та роз`яснені положення ст. 63 Конституції України.

Даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та результату вимірювання, згідно яких у ОСОБА_1 були виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. За допомогою газоаналізатору Drager 7510 був проведений огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння. Результат огляду на стан сп`яніння проба позитивна 0,30 % пром. (а.с. 4, 5).

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 фактично погодився з результатом вказаного огляду, про що зазначив у акті.

Також провина ОСОБА_1 у фактично скоєному підтверджується даними відеозаписів подій від 12.07.2026 року, згідно яких зафіксований рух транспортного засобу - електровелосипеду марки «Impuls», його зупинку та перебування за кермом ОСОБА_1 ; згода ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу; огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора, результат огляду на стан сп`яніння - проба позитивна 0,30 % пром., а також фактична згода ОСОБА_1 із результатами цього огляду (а.с. 3).

Суд звертає увагу, що вказані відеозаписи здійснені за допомогою технічних засобів, посилання на застосування яких міститься в протоколі про адміністративне правопорушення

серії ЕПР1 № 717332 від 12.07.2026 року. Підстав вважати вказані відеозаписи недопустимими або недостовірними доказами, матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог п. 2.9 а ПДР України, водію заборонено керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних або токсичних речовин.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння, є порушенням вимог п. 2.9 а ПДР України і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння (алкогольного або наркотичного), які свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів «а» та «б» п. 2.9 ПДР України, а водій відповідно до п. 2.5 ПДР України повинен на вимогу працівника поліції - пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені ст. 266 КУпАП, п. п. 6, 7 Розд. 1, Розд. ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року за № 1452/735 (далі Інструкція).

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. ч. 2-6 ст. 266 КУпАП).

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з п. п. 2-7 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного

засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Як встановлено під час судового розгляду, огляд водія ОСОБА_1 був проведений працівником поліції у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору.

Крім того, суд звертає увагу, що акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів містить підпис останнього у відповідний графі «з результатами згоден». Цим самим спростовуються доводи сторони захисту, що до необхідності повторного огляду ОСОБА_1 в закладах охорони здоров`я.

Посилання сторони захисту, що позитивний результат огляду на стан алкогольного сп`яніння пов`язаний із вживання напередодні квасу, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 року за № 1314-VII термін «періодична повірка засобів вимірювальної техніки» вживається в такому значенні - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року за № 1747 і становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Згідно роздруківки тесту приладу газоаналізатору Drager Alcotest 7510, остання повірка законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки відбулась 12.11.2025 року, а огляд ОСОБА_1 був проведений 12.07.2026 року, тобто в межах інтервалу калібрування зазначеного приладу. Таким чином, відсутні підстави вважати, що результати тесту зазначеного приладу є недостовірними.

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 717332 від 12.07.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 підписав його без зауважень, а тому доводи сторони захисту в цій частині є безпідставними та будь-якими відомостями це не підтверджується.

Стосовно доводів сторони захист про те, що електровелосипед не є транспортним засобом, а тому водій такого транспорту не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді адміністративних справ, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 ПДР України.

Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

У ПДР України відсутнє визначення «електровелосипед» або скутер (електомопед), разом з тим, аналізуючи визначення «транспортний засіб», можна дійти висновку, що «електровелосипед» (електромопед) відповідає поняттю транспортний засіб, оскільки призначений для перевезення людей, а ОСОБА_1 використовував його саме з цією метою.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 використовував електровелосипед, як транспортний засіб, останній, повинен був керувати транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування з додержанням вимог ПДР України.

Згідно п. 1.10 ПДР мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Велосипед це транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і мопед, і в вузькому - механічний транспортний засіб.

Суд звертає увагу, що за диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, окрім іншого, за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Суб`єктом цього правопорушення є водії транспортних засобів та судноводії.

Тобто, в КУпАП є поняття транспортний засіб, а не механічний транспортний засіб.

Окремо слід відзначити положення Закону України «Про дорожній рух», які визначають поняття велосипед без двигуна.

Згідно зі ст. 19 ПДР України особи, які керують велосипедами без двигунів, мають право їздити по спеціальних велосипедних доріжках, а в разі їх відсутності - по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю.

Отже велосипед з електродвигуном підпадає під поняття мототранспорту, через що у цьому випадку ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу, тобто суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Верховний Суд у постанові від 06.07.2021 року у справі № 720/49/19 зауважив, що за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів, визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Доводи сторони захисту суд до уваги не приймає, як такі, що мають формальний характер, оскільки повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Зазначені стороною захисту порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо невинуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи не надано.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»), суд враховує наявність узгоджених між собою, належних та допустимих доказів, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 порушення п. 2.9 а ПДР України.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Авшар проти Туреччини»), суд враховує наявність узгоджених між собою, належних та допустимих доказів, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене правопорушення, судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15.05.2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 , як особі, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння - адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що є достатньою мірою відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та сплачуються особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 665 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 33-38, 40-1, 130, 276, 279, 283-285 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. (рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001, код отримувача: 37874947, отримувач: ГУК у Харківській області, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору на користь держави (рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ: 37993783, МФО: 899998, отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, пункт з таблиці ставок судового збору 5).

Постанова судді протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Основ`янський районний суд міста Харкова.

Суддя