Рішення № 138850268, 03.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/13095/25

№ провадження 2/646/1373/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Борисовець О. І.,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов В. В.,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович,про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» з вимогою визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грисюк О. В., зареєстрований в реєстрі за № 50827, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості у розмірі 69 392,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою приватного виконавця Шабанова В. В. від 18 березня 2025 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 накладено арешт на належні йому грошові кошти. Вказане виконавче провадження здійснюється з метою стягнення з позивача заборгованості у загальному розмірі 68 642,00 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 4 000,00 гривень, простроченої заборгованості за комісією - 0,00 гривень, простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 64 642,00 гривень, строкової заборгованості за сумою кредиту - 0,00 гривень, строкової заборгованості за комісією - 0,00 гривень, строкової заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 0,00 гривень, а також строкової заборгованості за штрафами та пенею - 0,00 гривень.

Окрім того, за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» зі стягувача було стягнуто плату у розмірі 750,00 гривень, яка підлягає відшкодуванню за рахунок боржника. Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 69 392,00 гривень.

Виконавче провадження № НОМЕР_5 було відкрито постановою приватного виконавця Амельченка В. П. від 09 червня 2021 року, а у 2025 році передано для подальшого виконання приватному виконавцю Шабанову В. В.

Як убачається з постанов приватних виконавців, підставою для вчинення виконавчих дій став виконавчий напис № 50827, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В.

Позивач стверджує, що зазначеного виконавчого напису він ніколи не бачив, його копії від приватних виконавців не отримував, а звернення до приватного виконавця Шабанова В. В. з проханням надати можливість ознайомитись з виконавчим написом залишились безрезультатними.

Окрім того, ОСОБА_1 не погоджується із стягненням зазначених сум та уважає, що його права порушено, оскільки, незважаючи на відсутність оригіналу нотаріально посвідченого договору, а також, ураховуючи те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року визнані незаконними та скасовані зміни до Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172, у частині можливості вчинення виконавчих написів на підставі кредитних договорів, приватний нотаріус Грисюк О. В. вчинила виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений та не є договором, забезпеченим іпотекою.

На переконання позивача, оспорюваний виконавчий напис було вчинено у період, коли чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчих написів на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально.

Окрім того, позивач уважає, що вимоги стягувача не є безспірними. На підтвердження цього він посилається на положення статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких максимальний розмір неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання споживачем зобов`язань за договором споживчого кредиту не може перевищувати подвійного розміру отриманої суми кредиту та не може бути збільшений.

Разом з тим, як убачається з постанови про арешт коштів, сума простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом становить 64 642,00 гривень при основній сумі кредиту 4 000,00 гривень, що, на думку позивача, свідчить про відсутність безспірності заявлених до стягнення вимог.

Ураховуючи викладене вище, ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грисюк О. В., зареєстрований в реєстрі за № 50827, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості у розмірі 69 392,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні; залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. та приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шабанова В. В.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі - зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 50827 від 24 травня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грисюк О. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» 69 392,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів; витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шабанова В. В. копію виконавчого напису № 50827, вчиненого 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В.

14 травня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Шабановим В. В. на адресу суду було надіслано інформацію, що витребовувалась.

У судове засідання, призначене на 23 липня 2026 року, позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв/клопотань до суду не надходило.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв/клопотань до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.

Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. та приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов В. В. у судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Борисовець О. І. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав та просив її задовольнити. Окрім того, зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідача у судові засідання та не повідомлення ним про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі, постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

15 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1220679.

24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 50827, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 1220679 від 15 березня 2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», заборгованості за кредитним договором № 1220679 від 15 березня 2020 року. Сума заборгованості складає 68 642,00 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4 000,00 гривень, прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 гривень, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 64 642,00 гривень, строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 гривень, строкова заборгованість за комісією становить 0,00 гривень, строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 гривень, строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0,00 гривень. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача у розмірі 750,00 гривень, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 69 392,00 гривень.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченка В. П. від 09 червня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 із примусового виконання виконавчого напису № 50827, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості у загальному розмірі 69 392,00 гривень.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шабанова В. В. від 18 березня 2025 року накладено арешт на кошти боржника.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами статті 7 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, виконавчі написи.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року було внесено зміни до цього переліку.

Зокрема, вказаний перелік був доповнений новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, розділу: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року вищевказану постанову КААС від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Отже, на момент звернення відповідача до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису та на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису законодавством не було передбачено кредитних договорів, які вчинені у простій письмовій формі, серед документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Окрім того, законодавство покладає на нотаріуса обов`язок перевірити такі підстави.

Так, згідно із пунктом 3.5 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5 від 22 лютого 2012 року, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях висловлював правову позицію стосовно виконавчих написів, які вчинені нотаріусами після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Згідно із висновками, які викладені у постановах Верховно Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18, від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, якщо укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Згідно із пунктом 3.1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5 від 22 лютого 2012 року нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Окрім того, як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 19 березня 2021 року у справі № 750/3781/20, учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Для правильного застосування положень статей 87 та 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17, провадження № 44380св18.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17, провадження№ 61-48504св18, від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17, провадження № 61-19494св18.

Судом встановлено, що підставою для вчинення приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. спірного виконавчого напису став договір позики № 1220679, укладений між позивачем та відповідачем 15 березня 2020 року у простій письмовій формі, який нотаріально не посвідчувався.

Разом з тим, виконавчий напис № 50827 було вчинено 21 травня 2021 року після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконними та нечинними положення постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року щодо можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, укладених у простій формі.

Отже, у приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. були відсутні передбачені статтями 87 та 88 Закону України «Про нотаріат» правові підстави для вчинення виконавчого напису, оскільки документ, на підставі якого заявлено вимогу про стягнення заборгованості, не належав до документів, визначених Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Ураховуючи викладене вище, суд уважає, що виконавчий напис № 50827, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В., підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволенню.

На підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до частин першої та шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, заяви про забезпечення доказів або позову - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із позовною заявою та заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 звернувся до суду 25 грудня 2025 року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 гривень.

Відповідно з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 гривень та заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 гривень, що разом становить 1 816,80 гривень.

Згідно із пунктом 8) частини першої статті 264 Цивільного процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі - зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 50827 від 24 травня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грисюк О. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» 69 392,00 гривень.

Відповідно до частин першої, сьомої та восьмої статті 158 Цивільного процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

З урахуванням зазначених вище норм, підстав для скасування заходу забезпечення позову, застосованого ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2025 року, суд не убачає.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 281, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович,про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 50827, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості у розмірі 69 392,00 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» на користь держави судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.

Роз`яснити учасникам справи , що на підставі частини сьомої статті 158 Цивільного процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 03 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», ЄДРПОУ: 39952398, місцезнаходження: вулиця Героїв Севастополя, будинок 48, місто Київ;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна;

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович, адреса: вулиця Кракен спецпідрозділу, будинок 4, офіс 618, місто Харків Харківської області; номери телефонів: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , email: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суддя О. В. Іщенко