Рішення № 138850068, 10.08.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1072/26

Провадження № 2/645/1668/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді Спесивцева О.В.,

за участю секретаря судових засідань Асєєвої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову вказує, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 12.11.2011 року, який було розірвано на підставі рішення Московського районного суду міста Харкова від 17.10.2018 року. Зазначає, що остаточно шлюбно-сімейні відносини між позивачем та відповідачем припинилися ще в липні 2017 року, з цього часу сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з позивачкою. З моменту розриву сімейних відносин відповідач припинив цікавитися життям спільного сина, не займався його вихованням, не надавав матеріальної допомоги, через що позивач змушена була звернутися до Московського районного суду м.Харкова з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину, яка була задоволена та наказом № 643/14728/19 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) на мою користь до досягнення сином повноліття. Судовий наказ переданий на виконання до Міжрайонного ВДВС по Немишлянському району м.Харкова, де він перебуває і зараз. З моменту відкриття виконавчого провадження жодних грошових коштів позивачу не надходило, за відповідачем рахується борг зі сплати аліментів. Незважаючи на обов`язки щодо виховання та утримання дитини, а також неодноразові прохання позивача, відповідач не приходить до сина, не спілкується з ним, не приділяє йому увагу, не дарує подарунків та не купляє речі. Отже, оскільки відповідач не піклується про фізичний та духовний стан спільного сина, не забезпечує його необхідним харчуванням, медичним доглядом, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною життєвого кругозору, позивач звернулася до суду із цим позовом, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав на сина.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року відкрито провадження по справі. Вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження по справі. Встановлено відповідачу строк на надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 16.04.2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , щодо його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 06.05.2026 року повторно витребувано у Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , щодо його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.06.2026 року до суду надійшов письмовий висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав від 12.06.2026 року №214/0/1131-26.

Ухвалою суду від 01.07.2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі. Викликано для допиту в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Викликано в судове засідання з метою опитування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в присутності представника органу опіки та піклування, а також психолога. Визнано обов`язковою явку представника органу опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради.

У судових засіданнях позивач підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник органу опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради вважала доцільним позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав, про дату, час і місце судових засідань неодноразово повідомлявся засобами поштового зв`язку, проте поштові відправлення повернулись до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відповідач також неодноразово викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відтак, судом виконано покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд та створено всі можливості для належної реалізації відповідачем своїх процесуальних прав і обов`язків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, який не прибув у судове засідання, причин неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України)

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони з 12.11.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Московського районного суду міста Харкова від 17.10.2018 року у справі № 643/7220/18.

У рішенні суду по вищевказаній справі зазначено, що між сторонами відсутнє взаєморозуміння, що привело до втрати почуття кохання та поваги один до одного, шлюбно сімейні відносини припинені з 23.07.2017 року. Від спільного життя з відповідачем мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишається проживати з позивачем ( ОСОБА_6 ).

18.06.2025 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_8 » (свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 від 18.06.2025 року.)

Позивач та її син ОСОБА_9 , зареєстровані у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 .

17.09.2019 року Московським районним судом м.Харкова було видано судовий наказ у справі №643/14728/19 (провадження (2-н/643/2017/19), яким стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10.09.2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного головним державним виконавцем Аліною Луценко, станом на 01.12.2025 року сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 складає 235618,08 грн. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 30.04.2026 року збільшилася та становить 269537,58 грн.

Відповідно до Інформації про стан виконання батьківських обов`язків в частині забезпечення дитині права на освіту від 25.12.2025 року, підписаної директором КЗ «Харківський ліцей №8 ХМР» Н.Коваленко та класним керівником С.Бондаренко, повідомлено, що ОСОБА_3 18.08.2012, є учнем 8-А класу, навчається в Харківському ліцеї №8 з вересня 2018 року. Зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. На уроках активний, відповідальний. Дотримується правил поведінки. У 2022/2023, 2023/2024 , 2024//2025 та 2025/2026 н. р. Харківський ліцей №8 працював у дистанційному форматі. Онлайн-заняття відбувалися в зумі. Під час занять біля хлопчика постійно знаходився мати ОСОБА_1 , яка допомагає ОСОБА_10 творчо розвиватися, брати активну участь у заходах, котрі проходять у класі, в закладі. Мати піклується про здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток сина, створює належні умови для розвитку його природних здібностей. Саме мати - ОСОБА_1 відвідує батьківські збори, знаходиться на постійному зв`язку з класним керівником. Усі питання, що стосуються навчання і виховання ОСОБА_10 , вирішуються тільки з ОСОБА_11 . ОСОБА_2 , батько ОСОБА_10 , не підтримує зв`язок з класним керівником, батьківські збори жодного разу не відвідував. Питання, стосовно освітнього процесу сина, ніколи не вирішувалися.

Згідно відповіді КНП «Міська дитяча поліклініка №12» ХМР від 05.02.2026 року №6/0/541-26 повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться під наглядом фахівців комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №12» Харківської міської ради з народження по теперішній час, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Єгор перебуває під динамічним спостереження лікаря-педіатра. Декларація, про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладена з лікарем педіатром ОСОБА_12 та підписана ОСОБА_1 , як законним представником дитини. Згідно інформації, наданої лікарем-педіатром, Єгор звертався за медичною допомогою до комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №12» Харківської міської ради у супроводі ОСОБА_1 , або бабусі. Батько дитини, ОСОБА_2 , до лікаря-педіатра за медичною допомогою не звертався, станом здоров`я сина не цікавився.

Допитаний у судовому засіданні 22.07.2026 року в якості свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив, що довгий час перебуває у дружніх стосунках з позивачем та її чоловіком ОСОБА_7 , є хрещеним батьком їх малолітньої дитини ОСОБА_13 . Вказав, що ОСОБА_9 виховується у добрій родині, ставлення до нього мати та вітчима хороше, жодного разу не бачив у відношенні дитини буть якого негативу зі сторони батьків. Про те, що у ОСОБА_10 є рідний батько, свідок дізнався лише нещодавно, проте вказав, що жодного разу не чув від позивача або ОСОБА_10 , про те, що вони спілкуються з відповідачем.

У судовому засіданні 22.07.2026 року судом, в присутності представника органу опіки та піклування, а також психолога, було заслухано малолітнього ОСОБА_3 18.08.2012, який вказав, що проживає разом з матір`ю, батьком ОСОБА_14 , бабусею ОСОБА_15 та молодшою сестрою ОСОБА_16 , якій виповнилось 10 місяців. Навчається у Харківському ліцеї №8 ХМР, де перейшов у 9-й клас. Також займається карате та англійською. Повідомив, що рідного батька пам`ятає погано, а коли батьки були разом згадати не може. Інколи до 2022 року він сам писав батьку у менеджерах, проте батько відповідав рідко, першим батько йому не писав. З початку повномасштабного вторгнення рф з батьком жодного разу не спілкувався, жодних подарунків або речей від нього не отримував. Повідомив, що вважає своєю родиною мати, батька ОСОБА_14 , бабусю ОСОБА_15 та молодшу сестру ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_4 у судові засідання не прибула, позивач в судовому засіданні відмовилася від допиту вказаного свідка, тому, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності цивільного провадження, суд прийняв відмову від вказаного свідка.

Згідно наданого висновку щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав від 12.06.2026 року №214/0/1131-26, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, керуючись ст. ст. 19, 150, 155, 164 СК України, рекомендацією Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, в інтересах дитини, як представник органу опіки та піклування, вказав про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вказаного висновку, під час розгляду та вивчення наданих документів встановлено, що: «Мати дитини - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Батько дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Батьки дитини перебували у зареєстрованому шлюбі. Згідно з рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17.10.2018 шлюб розірвано.

Місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з актом обстеження умов проживання для виховання та розвитку дитини створені всі необхідні умови.

Відповідно до судового наказу Московського районного суду м. Харкова від 17.09.2019 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10.09.2019 до досягнення дитиною повноліття. Станом на 01.12.2025 заборгованість по сплаті аліментів складала 235618,08 грн. Згідно з інформацією комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 12» Харківської міської ради, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться під наглядом фахівців закладу з народження. Під час звернень до закладу дитину супроводжувала мати або бабуся. Батько дитини до лікаря-педіатра за медичною допомогою не звертався, станом здоров`я сина не цікавився.

Відповідно до листа комунального закладу «Харківський ліцей № 8 Харківської міської ради», малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем закладу з вересня 2018 року. Хлопчик зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. На уроках активний, відповідальний. Дотримується правил поведінки. Вихованням та розвитком дитини займається мати, ОСОБА_1 , яка піклується про здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток сина, створює належні умови для розвитку його природних здібностей. Мати відвідує батьківські збори, знаходиться на постійного зв`язку з класним керівником, вирішує всі питання, що стосуються навчання і виховання сина. Батько, ОСОБА_2 , не підтримує зв`язок з класним керівником, жодного разу не відвідував батьківські збори.

Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради (далі - Комісія).

Малолітній ОСОБА_19 на прийомі у спеціаліста Департаменту служб написав письмові пояснення, а також на засіданні Комісії повідомив, що йому відомо про позов матері, підтримує її в питанні позбавлення батька батьківських прав.

ОСОБА_2 було направлено рекомендованого листа з інформацією стосовно розгляду питання про позбавлення його батьківських прав та запрошенням для надання пояснень, яке він не отримав, лист повернувся з відміткою «за закінченням строку зберігання».

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами першим, другим статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - Суд) в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд вказав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частин 2, 8, 9, 10 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Частиною 1 статті 9 СК України визначено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав, суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) орстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) суджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №402/428/16-ц, Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №180/1954/19, від 13.11.2020 у справі №760/6835/18, від 09.11.2020 у справі №753/9433/17, від 02.11.2020 у справі №552/2947/19,від 24.04.2019 у справі №300/908/17, від 12.09.2023 у справі № 213/2822/21.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанову Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №753/2025/19).

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (див. постанову Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №404/3499/17).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 30.06.2020 ухвалив рішення у справі «Ilya Lyapin v. russia» (заява № 70879/11), за обставин якої, заявник із 2003 не проживав разом зі своїм сином 2001 року народження, а з 2004 не брав участі у вихованні сина та лише час від часу надавав фінансову допомогу. Отже на час позбавлення заявника батьківських прав він не проживав з дитиною на протязі восьми років і не підтримував зв`язок протягом семи років. Дитина була інтегрована в свою родину, глибоко прив`язана до матері, брата та нового чоловіка матері, з яким проживала протягом семи років, та який повністю взяв на себе роль батька і мав намір усиновити дитину.

ЄСПЛ звернув увагу на суперечливі аргументи заявника, який з одного боку пояснював, що вирішив не втручатися у життя сина та дати йому можливість «адаптуватися до нової сім`ї», а з іншого боку вказував, що колишня дружина перешкоджала його контактам з дитиною.

Однак ЄСПЛ не вважав вказані аргументи переконливими, вказавши, що якщо припустити, що заявник добровільно усунувся від життя своєї дитини, щоб дати їй можливість адаптуватися до нового чоловіка своєї матері, то незрозуміло чому цей період «адаптації» тривав сім років. Крім того, заявник ніколи не звертався за допомогою до органів опіки та піклування чи національних судів для організації доступу та контактів з дитиною.

На думку ЄСПЛ, заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, - може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього.

Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і, таким чином, підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини.

Відповідно до висновків ЄСПЛ у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення ЄСПЛ від 30.11.2017 у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява №37283/13, від 18.06.2019 у справі «Хаддад проти Іспанії», заява №16572/17).

У рішенні ЄСПЛ від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», заява №8793/79, суд вважає, що захід має бути як відповідним поставленій меті, так і пропорційним їй. Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня2021 року у справі №638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

При вирішенні спору в цій справі суд дійшов висновку про те, що зібрані докази у справі свідчать про наявність законних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідач не піклується тривалий час (з 2017 року) про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з сином, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не підтримує його фінансово, про що свідчить у т.ч. заборгованість зі сплати аліментів за період з вересня 2019 року.

Вказані обставини підтверджуються як зібраними під час розгляду справи письмовими доказами, так і поясненнями самої дитини, які були надані як на прийомі у спеціаліста Департаменту Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради та на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, про що вказано у наданому суду висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, так і під час судового засідання, яке, з метою уникнення тиску на дитину, відбулося за відсутності матері та в присутності психолога та представника органу опіки та піклування.

На думку суду, встановлені судом обставини свідчать про свідоме ухилення відповідача від виховання малолітньої дитини, оскільки відповідач мав можливість та повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з дитиною, враховуючи його вік, коли його контакт з батьком повністю припинився, може призвести до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними.

Саме бездіяльність відповідача призвела до розриву зв`язків між ним та його дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин між дитиною та батьком, що є найважливішою складовою поняття «сімейне життя», протягом багатьох років, у суду відсутні підстави вважати, що анулювання юридичного зв`язку між батьком та дитиною негативно вплине на ці відносини. Навпаки, судом враховуються пояснення ОСОБА_10 , який у судовому засіданні називав батьком саме свого вітчима.

Отже, позбавлення відповідача батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_10 , не суперечить інтересам останнього, який висловився за такий результат вирішення спору, посилаючись на відсутність біологічного батька в його житті та виконання ним батьківських обов`язків.

Таким чином, за обставин цієї справи позбавлення відповідача батьківських прав здійснюється згідно із законом - пункт 2 частини першої статті 164 СК України, спрямоване на захист прав та інтересів дитини, тобто, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 02 липня 2025 року по справі №490/3580/21.

Вжиття судом такого заходу є стимулювання відповідача щодо виконання своїх обов`язків стосовно сина. У разі зміни відповідачем поведінки та обставин, що є підставою для позбавлення його батьківських прав, останній відповідно до статті 169 СК України має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення вимог.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_4 ;

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55.

Повний текст рішення складено 10.08.2026 року.

Головуючий суддя О.В. Спесивцев