Рішення № 138849877, 29.07.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/200/26

Провадження № 2/630/289/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

представника позивача Мирошниченко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Люботин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Люботинської міської ради Харківської області про встановлення факту родинних відносин, прийняття спадщини та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ :

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мирошниченко К.П. звернулась до суду із даним позовом, у якому зазначила, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 07.12.2005 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Спадщину після її смерті прийняли її батьки, оскільки проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавицею на момент її смерті за однією адресою. У результаті їхні частки квартири склали 1/4 +1/8 відповідно у кожного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . На момент смерті вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Спадщину після її смерті прийняли її чоловік та син ОСОБА_5 . У результаті їхні частки квартири склали: ОСОБА_2 +1/8+3/16; ОСОБА_5 +3/16. ОСОБА_2 є двоюрідним дідом позивачки.

Після смерті дружини двоюрідного діда, позивачка переїхала проживати до квартира АДРЕСА_1 . Вона здійснювала поточні ремонти, сплачувала комунальні платежі, доглядала за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 . За життя він склав заповіт, згідно з яким, заповів ОСОБА_1 належну йому частину квартири АДРЕСА_1 .

Позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. Також після його смерті позивачка продовжила проживати у вказаній вище квартирі та у серпня 2015 року оформила правовстановлюючі документи на належну їй в порядку спадкування частку квартири. Також вона продовжила здійснювати догляд за ОСОБА_5 .

16.01.2015 року ОСОБА_5 , двоюрідний дядько позивачки, помер. У ОСОБА_5 був син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте він помер у малолітньому віці.

Оскільки позивачка проживала разом із ОСОБА_5 на день його смерті у належній їм квартирі, вона вважала, що спадщину прийняла фактично, тому у шестимісячний строк до нотаріуса не звернулась.

30.01.2026 року позивачка звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 7/16 часток квартири після смерті ОСОБА_5 . Постановою нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва через відсутність підтвердження родинних відносин та факту прийняття спадщини.

У своєму позові позивачка просила:

-встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем двоюрідним дядьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 на час відкриття спадщини;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/16 частки на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті двоюрідного дядька ОСОБА_5 .

Ухвалою від 02 березня 2026 року було відкрито провадження у справі та її розгляд призначено у загальному порядку. Позов підсудний Люботинському міському суду Харківської області за місцезнаходженням нерухомого майна.

Ухвалою від 02 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано докази з Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Другої державної нотаріальної контори Харківського району та у приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гонтаренко С.Л.

Ухвалою від 07 травня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі.

Позивачка вказала, що ОСОБА_7 і ОСОБА_4 були її двоюрідними дядьком і тіткою. ОСОБА_8 був одиноким, колись більше 15років назад він жив з жінкою, у якої від ОСОБА_8 народився син ОСОБА_9 , який помер маленьким, і жінка одразу залишила ОСОБА_8 .

Представник відповідача Люботинської міської ради 20.03.2026 подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, де просив розглянути справу за наявними доказами, відповідно до законодавства.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивачка ОСОБА_1 є її племінницею, а померлий ОСОБА_5 приходився їй двоюрідним братом і був сином її дядька ОСОБА_11 . Також, у ОСОБА_7 була рідна сестра ОСОБА_12 , яка померла у 2010 році. У середині 90-х ОСОБА_8 недовгий час мешкав разом із жінкою, але вона не знає, чи укладали вони шлюб. У ОСОБА_8 та жінки народився син, який помер у 1996 році, коли йому не виповнилося ще одного року. Після смерті сина жінка кудись зникла і більше до ОСОБА_8 не поверталася. ОСОБА_13 постійно проживала у квартирі АДРЕСА_3 на момент смерті ОСОБА_8 і ОСОБА_14 . Квартира АДРЕСА_3 складається з трьох кімнат і там проживали ОСОБА_8 з батьками, а також позивачка. ОСОБА_8 зловживав алкоголем та ображав своїх батьків, за собою не слідкував. Позивачка допомагала ОСОБА_14 і його дружині у побуті, намагалася утримувати ОСОБА_8 від алкоголізму, перешкоджала йому ображати батьків. Також, позивачка готувала їсти ОСОБА_8 , щоб він не помер з голоду, бо він не заробляв, а гроші пропивав; допомагала йому у побуті, прала та слідкувала за порядком. ОСОБА_8 заповіту не залишав.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_16 жив у трикімнатній квартирі зі своїми дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_12 . ОСОБА_12 постійно хворіла і померла. ОСОБА_8 не працював, зловживав алкоголем та пропивав майно. Коли померла дружина ОСОБА_11 , ОСОБА_13 переїхала жити у квартиру до ОСОБА_11 , який її про це попросив, так як потребував допомоги у побуті. ОСОБА_14 не давала ОСОБА_8 ображати батька та допомагала ОСОБА_14 у побуті. Коли ОСОБА_16 помер, позивачка залишилася жити у квартирі, де готувала їсти, у тому числі й на ОСОБА_8 , займалася побутом, допомагала матеріально, коли ОСОБА_8 треба було лікуватися. Також ОСОБА_14 сплачувала комунальні послуги, у тому числі й за ОСОБА_8 , який усі гроші пропивав, робила ремонт у квартирі. ОСОБА_17 та ОСОБА_8 займалася ОСОБА_14 .

Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представника та свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.ч.1, 3 ст.13, ч.1 ст.49 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ст.76, ч.ч.1,2,3 ст.77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч.ч.1, 5, 6 ст.81,ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є уродженкою м. Люботина Харківського району Харківської області, та зареєстрована з 16.11.2016р. за адресою: АДРЕСА_2 ; попередня її реєстрація була за адресою АДРЕСА_4 у період з 15.12.1998 по 16.11.2016. (а.с. 16, 18)

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00053951087 від 02.10.2025 року виданий Валківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_18 зареєструвала 11.10.2008 року шлюб з ОСОБА_19 та змінила прізвище на - « ОСОБА_20 ». (а.с. 17)

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . (а.с. 20).

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_3 батьками ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (а.с.23).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 , ОСОБА_23 (1933 р.н., уродженець м.Люботин Харківської області), 02.06.1955 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_25 (а.с.24).

Відповідно до копії листа Державного архіву Харківської області від 24.10.2025 року книги реєстрації актів цивільного стану по місту Люботин Харківської області за 1933 рік на зберігання до архіву не надходили, тому надати копію актового запису про народження ОСОБА_23 немає можливості (а.с.25)

Згідно до ксерокопії паспорту громадянина України, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у місті Люботині Харківської області, та був зареєстрований з 17.03.1963 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 27-28)

Також, відповідно до копії листа Державного архіву Харківської області від 30.10.2025 року книги реєстрації актів громадянського стану про народження по місту Люботин Харківської області за 1938 рік збереглися неповністю, запису про народження ОСОБА_2 немає. (а.с.26)

Відповідно до копії свідоцтва про одруження НОМЕР_5 ОСОБА_2 08.02.1964 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_26 (а.с. 29).

Відповідно до копії актового запису про народження № 244 від 23.06.1969 року складеного Виконавчим комітетом Люботинської міської ради депутатів трудящих Харківської області, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . (а.с. 136)

Згідно із ксерокопією паспорта громадянина України, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 у місті Люботин Харківської області; з 11.03.1994 року він був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 32)

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_6 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . (а.с. 33).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_7 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Люботин. (а.с.34)

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_8 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Люботин. (а.с.36)

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_9 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Люботин.(а.с.38).

Відповідно до договору-замовлення на організацію та проведення поховання № 307-д замовником організації та проведення поховання померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1 (а.с. 40) Тіло ОСОБА_2 для поховання за дозволом прокурора було видано ОСОБА_1 (а.с. 41)

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_10 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Люботин. (а.с.43).

За лікарським свідоцтвом про смерть №199-дм/15 від 19.01.2015, ОСОБА_5 , що мешкав за адресою АДРЕСА_2 , помер у себе вдома у віці 45 років, внаслідок гострого отруєння етиловим спиртом. (а.с. 45-46)

Витяг з Державного реєстру актових записів про смерть ОСОБА_5 для отримання допомоги на поховання був виданий 20.01.2015р. за зверненням ОСОБА_1 (а.с. 44)

ОСОБА_5 похований 21.01.2015 на кладовищі №2 у сел..Каравам м.Люботин, та його поховання здійснила за свій рахунок ОСОБА_1 , про що складено свідоцтво про поховання та акт квартального комітету кв№ НОМЕР_11 (а.с. 46-47)

Відповідно до копії акту квартального комітету № 20а, ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_5 за свій рахунок (а.с.46)

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30.01.2026 складеною державним нотаріусом Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Краснянській В.О. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 , в зв`язку з тим, що встановити родинний зв`язок із спадкодавцем неможливо, оскільки підтверджуючих документів державному нотаріусу не надано. (а.с. 52-53).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 07.12.2005 року, реєстровий № 1618, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , та членам його сім`ї: дружині ОСОБА_3 , доньці ОСОБА_4 , сину ОСОБА_5 (а.с.54)

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12500897 від 14.11.2006 року власниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на праві спільної сумісної власності, є ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 07.12.2005 року, р. № НОМЕР_1 .(а.с. 55).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.08.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гонтаренко С.Л., на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С.Л. 05 листопада 2013 року, зареєстрованого у реєстрі за №2550, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , є ОСОБА_1 . Спадщина складається з 9/16 часток в праві власності на квартиру АДРЕСА_5 . При цьому 1/4 частка в праві власності на квартиру належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації житла Люботинської міської ради 07.12.2005 року, право власності зареєстроване Люботинським бюро технічної інвентаризації 14.11.2006 року, р. №16730510; 1/8 частка в праві власності на квартиру належала доньці спадкодавця - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_14 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації житла Люботинської міської ради 07.12.2005 року, право власності зареєстроване Люботинським бюро технічної інвентаризації 14.11.2006 року, р. № 16730510, спадкоємцем на яку був її батько - ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкові права; 3/16 частки в праві власності на квартиру належали дружині спадкодавця - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_15 , на підставі: 1/4 частка - свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації житла Люботинської міської ради 07.12.2005 року, право власності зареєстроване Люботинським бюро технічної інвентаризації 14.11.2006 року, р. №16730510, 1/8 частка належала її доньці - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право власності па житло, виданого органом приватизації житла Люботинської міської ради 07.12.2005 року, право власності зареєстроване Люботинським бюро технічної інвентаризації 14.11.2006 року, р. №16730510, спадкоємицею на яку була її мати - ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила свої спадкові права, спадкоємцем на зазначені 3/16 частки в праві власності на квартиру був її чоловік - ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкові права.(а.с.56).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 41995396 від 10.08.2015 року ОСОБА_1 належить 9/16 часток на праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 . (а.с.57).

Відповідно до довідки голови кварталу 20а від 20.02.2026, після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , та вона доглядала за двоюрідним дідом ОСОБА_2 та двоюрідним дядьком ОСОБА_5 , сплачувала комунальні платежі та вела домашній побут. ОСОБА_1 з серпня 2013 року по теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.173)

Згідно до копії спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 до Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області 30.01.2026 року звернулась з заявою ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30.01.2026 складеною державним нотаріусом Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області, Краснянській В.О. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 , в зв`язку з тим, що встановити родинний зв`язок із спадкодавцем неможливо, оскільки підтверджуючих документів державному нотаріусу не надано. (а.с. 116-132)

Відповідно до копії актового запису про смерть № 156 від 19.03.1996 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкав у АДРЕСА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_16 у віці 7 місяців внаслідок пневмонії. (а.с. 144-145)

Згідно до відповіді № 2710651 від 08.05.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_5 (на підставі свідоцтва про право власності від 07.12.2005, посвідченого органом приватизації житла Люботинської міськради № 1618), ОСОБА_3 (на підставі свідоцтва про право власності від 07.12.2005, посвідченого органом приватизації житла Люботинської міськради № 1618), ОСОБА_2 (на підставі свідоцтва про право власності від 07.12.2005, посвідченого органом приватизації житла Люботинської міськради № 1618), ОСОБА_4 (на підставі свідоцтва про право власності від 07.12.2005, посвідченого органом приватизації житла Люботинської міськради № 1618). (а.с. 162, 172)

Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 29.07.2026, щодо квартири за адресою АДРЕСА_2 наявні записи про право власності. Актуальна інформація про речове право на 9/16 часток у спільній частковій власності за ОСОБА_1 , та наявні відомості про спільну сумісну власність за ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .(а.с. 174)

З аналізу вказаних доказів у їх сукупності, суд робить наступні висновки.

Станом на час розгляду справи стосовно спірної квартири АДРЕСА_3 у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявні записи про право власності на 9/16 часток квартири за позивачкою ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2 . Також, наявні записи про право спільної сумісної власності за померлими співвласниками: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 без конкретизації часток.

Щодо родинного зв`язку позивачки із померлими спадкодавцями суд встановив таке.

Відомості про батька і матір ОСОБА_2 та ОСОБА_23 , які народилися у 1933 та 1938 роках минулого століття тобто прадіда та прабабу позивачки (та, відповідно діда і бабу спадкодавця ОСОБА_5 ) у архіві не збереглися. Позивачка таких документів не має. Іншим чином, окрім як зверненням до суду, захистити свої права та встановити родинний зв`язок між ОСОБА_2 та ОСОБА_23 позивачка не може.

Родинний зв`язок між ОСОБА_2 та ОСОБА_23 як рідними братами підтверджується їх спільним прізвищем та по батькові, фактом проживання їх, та їх родичів у одному населеному пункті та навіть за однією адресою, належність їх родичам права власності на частки у одному й тому самому нерухомому майні, а також фактом догляду зі сторони позивачки за ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_5 . Також ці обставини підтверджують свідки.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 приходився рідним братом діду позивачки ОСОБА_23 . Таким чином, ОСОБА_2 є двоюрідним дідом позивачці, а його син спадкодавець ОСОБА_5 є двоюрідним дядьком позивачки.

Згідно приписів п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. За ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 у 2016 році ніхто, окрім позивачки, для реалізації своїх спадкових прав, до органів нотаріату не звертався. Малолітній син ОСОБА_5 помер у 1996 році.

Свідки та квартальний комітет підтвердили, що позивачка з 2013 року проживала у квартирі АДРЕСА_3 та здійснювала догляд за ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_5 , який зловживав алкоголем.

Таким чином, суд вважає доведеним факт постійного проживання позивачки ОСОБА_1 у вказаній квартирі АДРЕСА_1 , разом із двоюрідним дядьком ОСОБА_5 який помер ІНФОРМАЦІЯ_17 , на час відкриття спадщини.

Встановлення такого факту породжує юридичні наслідки, оскільки від нього залежить доведеність права позивачки на спадкування за померлим ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Місцем відкриття спадщини відповідно ст.1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1,2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частини 1 та 2 статті 1258 ЦК України встановлюють, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Судом встановлено, що за ступенем спорідненості, заявниця є спадкоємицею п`ятої черги після її двоюрідного дядька ОСОБА_5 .

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За частиною 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_3 за вказаною адресою на час відкриття спадщини, надавала йому допомогу у побуті та мала право власності на частку квартири АДРЕСА_3 , разом із ним.

Після смерті спадкодавця позивачка продовжила проживати у вказаній квартирі, від спадщини не відмовлялася.

Інші особи з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріуса не зверталися.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Судом встановлено, що позасудовий порядок захисту прав ОСОБА_1 у даному випадку є неможливим. Так, не зберіглися документи про споріднення її прадіда із дідом спадкодавця (її двоюрідного дядька), а тому позивачка не може довести споріднення із померлим двоюрідним дядьком. Окрім того, предметом доказування у справі було фактичне проживання позивачки із спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Суд бере до уваги, що відповідач Люботинська міська рада Харківської області, яка не позбавлена права ініціювати питання щодо визнання відумерлою спадщини ОСОБА_5 , не заперечує проти позову, отже і не заперечує проти правомірності звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом та визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове нерухоме майно.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.

Надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з`ясувавши всі обставини справи, суд вважає доведеним обставини, які мають значення, наявність підстав, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 7/16 часток квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідного дядька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_17 .

Оскільки позивач не наполягає на стягненні з відповідача суми сплаченого судового збору передбаченого ст.141 ЦПК України, суд такі витрати не стягує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 259, 263, 264, 293, 315, 273 ЦПК України, ст. ст.29, 1216, 1218, 1220, 1221, 1223, 1258, 1265, 1270 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Люботинської міської ради Харківської області про встановлення факту родинних відносин, прийняття спадщини та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 постійно проживала за адресою АДРЕСА_2 із двоюрідним дядьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_17 , на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_12 , право власності на 7/16 часток квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідного дядька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_17 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10.08.2026.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ;

відповідач: Люботинська міська рада Харківської області, ЄДРПОУ 04058717, Харківська обл., м. Люботин, вул. Слобожанська, буд.26.

Суддя І.М. Сухоруков