Рішення № 138849451, 10.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2820/26

провадження №: 2/398/3197/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Кудіна Анастасія Вячеславівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 01 травня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 463,00 грн та судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.09.2025 року між первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 6533252 на суму 5 000,00 грн. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховані на його банківську платіжну картку. Взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Право вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу. Згідно з розрахунком позивача сума заборгованості становить 19 463,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 3 646,50 грн заборгованості за відсотками; 862,50 грн комісії за надання кредиту; 9 954,00 грн неустойки. Позивач зазначив, що з моменту отримання ним права вимоги жодних нарахувань не здійснювалося.

Відповідач ОСОБА_1 04 червня 2026 року подав до суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому позовних вимог не визнав та просив відмовити в їх задоволенні повністю. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що не пам`ятає факту укладення кредитного договору № 6533252 від 09.09.2025 року та отримання кредитних коштів за ним, і наголосив, що позивач зобов`язаний довести належними та допустимими доказами факт укладення договору саме ним, отримання ним одноразового ідентифікатора, а також факт перерахування коштів на банківський рахунок, який йому належить. Крім того, відповідач зазначив, що з 2022 року і по теперішній час проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України, а тому, з огляду на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», нарахування йому процентів за користування кредитом та неустойки за договором, укладеним під час проходження ним служби, суперечить вимогам закону. Також відповідач заперечив проти стягнення комісії у розмірі 862,50 грн, вважаючи, що позивач не довів її правомірності, порядку розрахунку та відповідності законодавству про споживче кредитування. Відповідач просив розглядати справу за його відсутності.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року з власної ініціативи витребувано від військової частини НОМЕР_1 інформацію та копії документів щодо періодів проходження відповідачем військової служби, а розгляд справи відкладено на 06 серпня 2026 року.

31 липня 2026 року відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів, у якому прямо зазначив, що у зв`язку з витребуванням судом документів від військової частини НОМЕР_1 він самостійно подає наявні у нього документи, які підтверджують проходження ним військової служби у відповідні періоди. До клопотання додано документи, видані військовою частиною НОМЕР_1 31 липня 2026 року, а також витяги з наказів командира цієї військової частини. Подані докази судом прийнято та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином; у позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином через його електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС; у відзиві та додаткових поясненнях від 04 червня 2026 року просив розглядати справу за його відсутності у зв`язку з неможливістю особисто прибути до суду через виконання обов`язків військової служби.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів

09 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (первісний кредитор, ТМ «ClickCredit») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір кредитної лінії (Надійний) № 6533252.

Перед укладенням договору відповідач пройшов процедуру ідентифікації та верифікації за посередництвом Системи BankID НБУ (п. 4.4 Договору). Відповідач ознайомився з Паспортом споживчого кредиту, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором кодом «218100», та приєднався до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши Заявку-опитувальник Клієнта і Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором кодом «662085». З боку кредитодавця договір підписано кваліфікованим електронним підписом директора В.І. Білана 09.09.2025 року.

Сторони погодили такі умови кредитування:

сума (кредитний ліміт) 5 000,00 гривень;

строк кредитування (строк договору) 360 днів, дата повернення кредиту 03.09.2026 року;

процентна ставка (фіксована) 0,95 % на день, що становить 346,75 % річних;

комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі становить 862,50 грн;

неустойка 250,00 грн за кожен день порушення зобов`язань;

порядок повернення 29 платежів з періодичністю 18 днів, розмір Першого обов`язкового платежу 1 717,50 грн, дата його сплати 26.09.2025 року;

загальні витрати за кредитом 17 962,50 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 22 962,50 грн.

Умови щодо комісії врегульовані договором окремо: у пункті 1.12 визначено, що «Комісія за надання кредиту грошові кошти, які згідно умов Договору Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю за надання Кредит в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом»; пунктом 2.2.8 встановлено її розмір 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 862,50 грн; пунктом 6.2 закріплено порядок нарахування: «За надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником відповідно до умов Договору»; пунктом 6.3 передбачено, що «За умовами укладеного Договору у Позичальника відсутня необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням Кредиту».

Водночас пунктами 8.1.3 та 8.1.4 Договору кредитодавець узяв на себе обов`язок надавати позичальнику інформацію, право на отримання якої закріплено в законах України, а також надавати в Особистому кабінеті на Сайті кредитодавця повну й точну інформацію про суму заборгованості за Договором станом на конкретну дату; окремої плати за ці послуги договір не встановлює. Згідно з пунктом 1.24 Договору Паспорт споживчого кредиту є формою безоплатного надання кредитодавцем позичальнику інформації.

Пунктом 6.13 Договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником сплати Першого обов`язкового платежу/Мінімального обов`язкового платежу на шістдесят другий календарний день Кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав; у такому разі Позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості протягом тридцяти календарних днів (п. 6.13.1).

Кредитні кошти підлягали перерахуванню на електронний платіжний засіб (банківську картку) відповідача № НОМЕР_2 , реквізити якого ОСОБА_1 самостійно вказав у Заявці-опитувальнику Клієнта (рядок 18 Заявки).

На виконання умов договору первісний кредитор 09 вересня 2025 року ініціював перерахування кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн на вказану картку. Факт виконання цієї платіжної операції підтверджується довідкою платіжної установи ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (код ЄДРПОУ 39269220) вих. № КД-000062028 від 09.04.2026 року. У довідці зазначено, що Установа діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензії від 25 квітня 2023 року № 21/761-рк) і підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ 39861924) відповідно до договору про переказ коштів № ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020 року, а також завершення платіжної операції з такими реквізитами: дата 09.09.2025 року; номер платежу fa183014-4bcc-4e4a-8828-9e80e014cdd0; сума 5 000,00 грн; отримувач ОСОБА_3 , електронний платіжний засіб № НОМЕР_2 . У довідці окремо зазначено, що Установа не здійснює операцій з готівковими коштами, перекази здійснюються виключно в безготівковій формі, а тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Довідка засвідчена кваліфікованою електронною печаткою ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» від 09.04.2026 року; за протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису результат перевірки «Підпис створено та перевірено успішно, цілісність даних підтверджено».

Усі зазначені у цьому розділі докази надані позивачем суду у формі електронних копій із накладенням кваліфікованого електронного підпису представника позивача ОСОБА_2 . Суд перевірив підписання за допомогою програмних інструментів автоматизованої системи документообігу суду Д-3.

Виконання зобов`язання відповідачем та розмір заборгованості

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором станом на 27.01.2026 року, відповідач здійснив на погашення заборгованості три платежі: 26.09.2025 року 48,00 грн і 58,00 грн, 15.11.2025 року 46,00 грн, а всього 152,00 грн. Кредитодавець спрямував ці кошти на погашення нарахованих процентів (106,00 грн) та неустойки (46,00 грн); на погашення тіла кредиту вони не спрямовувалися.

Проценти за користування кредитом нараховані кредитодавцем за ставкою 47,50 грн на день за період з 09.09.2025 по 26.11.2025 року на загальну суму 3 752,50 грн, з яких погашено 106,00 грн, а залишок становить 3 646,50 грн. Неустойку нараховано у загальному розмірі 10 000,00 грн, з яких погашено 46,00 грн, а залишок становить 9 954,00 грн. Комісія за надання кредиту у розмірі 862,50 грн нарахована в день видачі кредиту та не погашалася. Тіло кредиту не погашалося, залишок становить 5 000,00 грн. Після 26.11.2025 року нарахування процентів кредитодавцем припинено.

Перехід права вимоги

26 січня 2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) укладено Договір факторингу № 26/01/26. Перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 6533252 від 09.09.2025 року у сумі 19 463,00 грн підтверджується копією договору факторингу та витягом з Реєстру боржників № 1 від 26.01.2026 року, які досліджені судом.

Проходження відповідачем військової служби

Судом досліджено надані відповідачем письмові докази, а саме: довідку військової частини НОМЕР_1 (форма 5) від 31 липня 2026 року № 1262/312/40/3017/пс за підписом командира військової частини, згідно з якою старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині НОМЕР_1 відповідно до Указу Президента України про загальну мобілізацію № 69/2022 від 24.02.2022 року, з 16 листопада 2022 року по теперішній час; витяг з послужного списку військовослужбовця від 31 липня 2026 року № 1262/312/40/3016/пс, згідно з яким відповідач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації 16.11.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , з цього часу безперервно продовжує проходити військову службуу військовій частині НОМЕР_1 ; витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.11.2022 року № 308 та від 01.02.2024 року № 32; копію військового квитка серії НОМЕР_3 та довідку військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 року.

Наявний у копії військового квитка запис про виключення відповідача 15.03.2025 року зі списків особового складу за наказом № 75 стосується виключення з попередньої посади і спростовується виданим значно пізніше 31 липня 2026 року витягом з послужного списку, у якому періодом перебування на посаді диспетчера зазначено «з 01.02.2024 по т.ч.», а також довідкою командира військової частини від тієї ж дати. Відомостей про звільнення відповідача з військової служби матеріали справи не містять.

Отже, суд встановив, що станом на день укладення кредитного договору 09.09.2025 року і протягом усього строку кредитування ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України; розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Згідно з пунктом 3 цієї статті продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право безоплатно отримувати інформацію про поточний розмір своєї заборгованості, а згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 та ст. 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав; заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, а згідно з ч. 8 цієї статті на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника).

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи, зокрема електронні документи. Згідно з ч. 2 цієї статті електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис.

Згідно зі ст. 80 та ст. 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо доводів відповідача про неукладення ним кредитного договору

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, укладеного в електронній формі. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису.

Можливість укладення кредитного договору в електронній формі з підписанням електронним підписом одноразовим ідентифікатором та ідентифікацією позичальника електронними засобами, зокрема через Систему BankID НБУ, заснована на прямому застосуванні норм закону і визнається в усталеній судовій практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 та від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Відомості про підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором зазначені в усіх документах, що складають кредитний договір: у Паспорті споживчого кредиту (код «218100»), у Заявці-опитувальнику Клієнта та в самому Договорі (код «662085»). Зі сторони кредитодавця договір підписано кваліфікованим електронним підписом директора В.І. Білана. Ці документи відповідно до ст. 43, 100 ЦПК України надані позивачем суду у формі електронних копій із накладенням кваліфікованого електронного підпису представника позивача Кудіної А.В., підписання перевірено судом за допомогою програмних інструментів автоматизованої системи документообігу суду Д-3. Отже, вони є належними і допустимими доказами укладення кредитного договору та відповідають установленим законом вимогам до електронних доказів. Клопотань про витребування чи дослідження оригіналів цих документів учасники справи не заявляли.

Зазначені у Заявці-опитувальнику персональні дані (дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія і номер паспорта, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце проживання, номер телефону та адреса електронної пошти) повністю збігаються з даними відповідача, у тому числі з тими, які він сам зазначив у поданих до суду відзиві, додаткових поясненнях та клопотанні.

Щодо доказів надання кредитних коштів

Враховуючи, що кредит згідно з умовами договору видано на платіжну картку, а не на банківський рахунок позичальника, правовідносини між позичальником, кредитодавцем та платіжною установою регулюються Законом України «Про платіжні послуги» і Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 року.

Суд встановив, що розрахунки між кредитодавцем і позичальником проводилися за посередництвом платіжної установи, адже пряме перерахування з банківського рахунку на платіжну картку не передбачено законом та договором і є технічно неможливим. Належне виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» платіжної установи, яка діє на підставі ліцензії Національного банку України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку. Ця довідка складена на виконання пункту 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію», підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції ініціатора платіжної операції та завершення самої платіжної операції із зазначенням її дати, унікального номера платежу, суми та отримувача, а відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення, затвердженого постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 року, має статус первинного документа, який є належним і допустимим доказом перерахування коштів за кредитним договором. Достовірність цього доказу додатково підтверджується засвідченням довідки кваліфікованою електронною печаткою платіжної установи, за результатами перевірки якої цілісність даних підтверджено.

Суд враховує, що зазначений у довідці номер електронного платіжного засобу отримувача НОМЕР_2 повністю збігається з номером картки, який відповідач самостійно вказав у Заявці-опитувальнику Клієнта як належний йому рахунок для отримання коштів, а ім`я отримувача збігається з іменем відповідача. Сума переказу (5 000,00 грн) та його дата (09.09.2025 року) відповідають узгодженим сторонами умовам договору.

Суд також зазначає, що відсутність видаткових касових ордерів чи інших первинних бухгалтерських документів, оформлених у порядку, встановленому для банківських установ, не спростовує факту перерахування коштів. Кредитодавцем у цій справі є фінансова, а не банківська установа, а розрахунки проводилися на підставі спеціального законодавства у сфері електронної комерції та платіжних послуг; перекази здійснюються виключно у безготівковій формі, у зв`язку з чим касові документи не складаються. Висновку про неможливість поширення законодавства про розрахунки у банках на кредитні відносини між фінансовою установою і позичальником фізичною особою, з посиланням на норми ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», дійшов Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.

Крім того, доводи відповідача спростовуються його власною поведінкою: згідно з розрахунком заборгованості 26.09.2025 року та 15.11.2025 року він здійснив на виконання цього договору три платежі на загальну суму 152,00 грн. Вчинення таких дій свідчить про обізнаність відповідача з договором та визнання ним відповідного зобов`язання. Водночас суд зазначає, що твердження позовної заяви про нездійснення відповідачем жодного платежу спростовується наданим самим позивачем розрахунком заборгованості.

Заперечуючи проти наведених доказів, відповідач не надав жодного доказу на їх спростування, зокрема тих, до яких він має безперешкодний доступ, виписки з власного банківського (карткового) рахунку, яка могла б спростувати надходження коштів; він також не повідомив про вибуття платіжної картки з його володіння чи про звернення до правоохоронних органів у зв`язку з протиправним оформленням кредиту на його ім`я. При цьому суд враховує, що закон не вимагає від відповідача доведення відсутності обставини перерахування коштів (концепція негативного доказу), а оцінка доказів ґрунтується на принципах змагальності і диспозитивності з урахуванням норм ст. 80, 81 ЦПК України щодо достатності доказів та розподілу між сторонами обов`язку доказування.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони, а суд лише оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17 та від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що надані позивачем докази укладення кредитного договору та перерахування коштів відповідачу є належними, допустимими і достатніми, а заперечення відповідача, які зводяться лише до твердження про те, що він не пам`ятає факту укладення договору, є непереконливими і жодними доказами не підтверджені.

Щодо настання строку повернення кредиту

Дату повернення кредиту сторони визначили 03.09.2026 року. Разом з тим пунктом 6.13 Договору передбачено право кредитодавця вимагати повного погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав, у разі прострочення позичальником сплати обов`язкового платежу на шістдесят другий календарний день. Строк сплати Першого обов`язкового платежу 26.09.2025 року відповідачем порушено, прострочення триває безперервно, а отже настала передбачена п. 6.13 Договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України підстава вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі. Звернення позивача до суду 01 травня 2026 року з цим позовом про стягнення всієї суми заборгованості є використанням цього права. У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що кредитор використовує право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, звернувшись до суду з позовом про примусове стягнення цих коштів, і такими діями на власний розсуд змінює умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів. Встановлений п. 6.13.1 Договору тридцятиденний строк для повного погашення заборгованості сплив. Отже, строк повернення кредиту на час вирішення спору є таким, що настав.

Щодо процентів та неустойки

Судом встановлено, що станом на день укладення кредитного договору та протягом усього строку кредитування відповідач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Кредит є споживчим і не пов`язаний із придбанням майна, яке віднесено до об`єктів житлового фонду, або автомобіля, тому передбачений пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виняток на спірні правовідносини не поширюється. Відтак протягом усього періоду військової служби відповідача проценти за користування кредитом та штрафні санкції (неустойка) нараховуватися не могли.

Та обставина, що відповідач не звертався з відповідним повідомленням до первісного кредитора чи до позивача, не спростовує поширення на нього цієї пільги. За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суд повинен самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника зазначеної пільги, зокрема зменшити визначений кредитором обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом. Подібний висновок щодо застосування відповідних норм права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21.

З огляду на це підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 3 646,50 грн та неустойки у розмірі 9 954,00 грн немає, і в цій частині у позові слід відмовити.

Оскільки сплачені відповідачем 152,00 грн були зараховані кредитодавцем у погашення процентів (106,00 грн) та неустойки (46,00 грн), нарахування яких було неправомірним, ці кошти підлягають зарахуванню в погашення заборгованості за тілом кредиту. Відтак заборгованість за основною сумою боргу становить 4 848,00 грн (5 000,00 грн 152,00 грн) і підлягає стягненню.

Щодо комісії за надання кредиту

Оцінюючи правомірність нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 862,50 грн (17,25 % від суми кредиту), суд зазначає таке. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом правомірно включають комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Комісія за надання кредиту визначена умовами договору (п. 1.12, 2.2.8, 6.2), погоджена сторонами у фіксованому розмірі, має одноразовий характер, нараховується в день видачі кредиту та включена до загальних витрат за кредитом і до розрахунку орієнтовної реальної річної процентної ставки, про що відповідач був поінформований Паспортом споживчого кредиту, який він підписав. Вказана комісія не є щомісячною платою за обслуговування кредиту або за розрахунково-касове обслуговування і не приховує в собі оплати послуг, які за законом мають надаватися безоплатно: обов`язок надавати позичальнику інформацію, право на отримання якої закріплено в законах України, та повну й точну інформацію про суму заборгованості в Особистому кабінеті покладено на кредитодавця пунктами 8.1.3 і 8.1.4 Договору без встановлення будь-якої окремої плати, а Паспорт споживчого кредиту згідно з п. 1.24 Договору є формою безоплатного надання інформації. Крім того, пунктом 6.3 Договору прямо передбачено, що у позичальника відсутня необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. За таких умов підстав для висновку про нікчемність відповідних умов договору у розумінні частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» немає. Враховуючи принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України) та презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), суд вважає нарахування вказаної комісії правомірним, а вимогу про її стягнення обґрунтованою.

При цьому комісія за надання кредиту не є процентами за користування кредитом і не належить до штрафних санкцій чи пені, а тому обмеження, встановлені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на неї не поширюються.

Враховуючи, що 26.01.2026 року до позивача на підставі договору факторингу № 26/01/26 перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, і факт цього переходу документально підтверджений належними доказами, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання відповідного зобов`язання позичальником.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 848,00 грн та комісії за надання кредиту у розмірі 862,50 грн, що в сумі складає 5 710,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 781,16 грн.

Витрат на професійну правничу допомогу позивач до стягнення не заявляв. Зазначені в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат витрати, пов`язані з витребуванням та забезпеченням доказів, у розмірі 1 664,00 грн позивачем фактично не понесені та доказами не підтверджені, а тому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 6533252 від 09 вересня 2025 року у розмірі 5 710 (п`ять тисяч сімсот десять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 781 (сімсот вісімдесят одна) гривня 16 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 10 серпня 2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський