Постанова № 138849241, 06.08.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

06.08.2026

Провадження №3/389/324/26

ЄУН 389/2167/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Суддя Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області Ябчик Н.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Знам`янка Кіровоградської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на посаді начальника штабу (на час вчинення правопорушення ТВО начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_1 ) підполковника (на час вчинення правопорушення майор), посвідчення офіцера НОМЕР_2 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Майор ОСОБА_1 будучи ТВО начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_1 , тобто будучи військововю службовою особою, в місті тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 , діючи всупереч інтересам служби, недбало ставлячись до військової служби, на порушення своїх службових та статутних обов`язків, вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження порядку виплати гршового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, ососбам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», 01.07.2025 безпідставно включив підлеглого військовослужбовця капітана ОСОБА_2 , який не брав безпосередню участь у бойових завданнях у різні проміжки часу упродовж травня 2025 року до рапорту від 02.06.2025 №5966 про виплату за травень 2025 додаткової грошової винагороди в розмірі 30 тис. грн пропорційно до часу безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань з охорони та об`єктів арсеналу, з організації протиповітряного прикриття, з логістичного забезпечення Сил оборони держави та подав вказані рапорти, за власним підписом, від 02.06.2025 №5966 командиру військової частини НОМЕР_1 , як наслідок вказаному військовослужбовцю безпідставно була нарахована та виплачена вказана додаткова вингорода у збільшеному розмірі, чим завдано збитки державі в розмірі 3000 грн., в умовах особливого періоду, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП. За даним фактом стосовно ОСОБА_1 08.06.2026 року складено протокол №19, з яким останній ознайомлений, його права йому роз`яснені.

Матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких останній частково визнав вину в інкримінованому правопорушенні. Однак, в судовому засіданні ОСОБА_1 подав додаткові пояснення, відповідно до яких вину в інкримінованому правопорушенні не визнав. Обґрунтував тим, що пояснення про визнання себе частово винним в незаконній виплаті грошової винагороди капітану ОСОБА_2 , надав по причині того, що на той момент документальних підтверджень своєї невинності не мав. Зазначив, що 4-им територіальним управлінням Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України відповідно до наказу командира військової частини від 04.06.2025 року №1841 та згідно відомості переплат та недоплат грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 було виявлено безпідставну виплату додаткової грошової винагороди за травень місяць 2025 року капітану ОСОБА_2 , а саме за 01.05.2025 року, в той час коли він хворів. Згідно з висновком експерта від 28.04.2026 року №CE-19/112-263793-EК було визначено, що першопричинами виявлених безпідставних виплат виявилась особиста неуважність командирів підрозділів під час складання рапортів на виплату додаткової грошової винагороди та відповідальних осіб за відпрацювання проектів наказів про виплату додаткової грошової винагороди. Вказав, що на той час виконував обов`язки начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 та згідно своїх посадових обов?язків склав рапорт на виплату додаткової грошової винагороди капітану ОСОБА_2 за травень місяць 2025 року. Даний рапорт був ним відпрацьований вірно, а саме вказано виконання бойових та спеціальних завдань капітаном ОСОБА_2 з 02.05.2025 року по 03.05.2025 року. Після складання рапорту він був перевірений встановленим порядком військовослужбовцями відділення персоналу та відповідальними особами за відпрацювання наказів на виплату грошової винагороди було допущено помилку в наказі на виплату грошової винагороди капітану ОСОБА_2 за травень місяць 2025 року, а саме нарахування йому додаткової грошової винагороди в період з 01.05.2025 року по 03.05.2025 року, внаслідок чого була здійснена безпідставна виплата додаткової винагороди за 1 добу 01.05.2025 року в сумі 967,74 грн та як наслідок зайво перерахування ЄСВ - 22% (212,90 грн), ПДФО - 18% (174,19 грн), разом 1354,84 грн. Зауважив, що під час проведення судової економічної експертизи від 28.04.2026 року №CE-19/112-26/3793-ЕК було допущено ряд грубих порушень та недоліків. Так, при проведенні дослідження бралися до уваги копії карток особових рахунків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за 2025 рік про виплату додаткової грошової винагороди за квітень, травень, червень 2025 року, в результаті чого провівши порівняння даних, внесених в рапорти, накази та картки особових рахунків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 було встановлено безпідставну виплату капітану ОСОБА_2 грошової винагороди за травень місяць в розмірі 3000 грн, але відомо, що виплата грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди у військовій частині НОМЕР_3 здійснюється в наступному місяці після закриття попереднього, отже в травні місяці 2025 року капітану ОСОБА_2 було виплачено додаткову грошову винагороду за квітень місяць 2025 року в розмірі 3000 грн, про що внесені відомості в картку особового рахунку капітана ОСОБА_2 №76. В залі суду 27.07.2026 року були надані підтверджуючі документи (рапорт, наказ) на нарахування додаткової грошової винагороди за квітень місяць 2025 року в розмірі 3000 грн, що підтверджує її законність нарахування та виплати, а в червні місяці 2025 року згідно картки особового рахунку № НОМЕР_4 капітану ОСОБА_2 було виплачено додаткову грошову винагороду за травень 2025 року.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступного висновку.

Визначення особливого періоду надано в ст.1 Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України».

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про оборону України» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022, відповідно до ч.2 ст.102, п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106, ст.112 Конституції України та ст.ст.4, 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII, на території України оголошено про проведення загальної мобілізації.

Таким чином, з моменту прийняття Президентом України Указу від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні настав особливий період і Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовець зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини . Ст.12 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Відповідно до ст.13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобіганню захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих звичок.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 28 розділу І частини І Статуту встановлено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України. Відповідно до ст.30 розділу І частини І Статуту начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків відання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Стаття 35 розділу І частини І Статуту встановлює, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Відповідно до ст. 37 розділу І частини І Статуту військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Статтею 26 розділу І частини І Статуту встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, ч.1 ст.172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Частина 2 ст.172-15 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, всупереч з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 у справі №185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується протоколом про військове адміністративне правопорушення; рапортом; списком особового складу відділв зберігання військової частини НОМЕР_1 для виплати додаткової грошової вингороди за травень 2025 року; витягом з наказу №98 від 08.04.2025; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1841 від 04.06.2025 року; додатком 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2025 №1841; карткою особого рахунку військовослужбовця №76 за 2025 рік; аудиторським звітом №520/25/аз від 21.11.2025 року; постановою про закриття кримінального провадження від 28.05.2026 року; витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №42026121550000007 від 16.01.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; витягом із положення про військову частину НОМЕР_1 від 04.06.2024 №1445; витягом з наказу №25 від 23.02.2022 року.

Слід також зазначити, що визнання вини (частково чи у повній мірі) це серйозний процесуальний крок, який тягне за собою відповідні юридичні наслідки. Особа, яка перебувала у статусі тимчасово виконуючого обов`язки (тво) начальника, під час надання первинних пояснень чітко зафіксувала факт усвідомлення протиправності своїх дій щодо незаконної виплати грошової винагороди капітану ОСОБА_2 . Подальші намагання змінити правову позицію та заперечити провину, посилаючись на те, що сума надлишково нарахованої премії становить не 3000 гривень, як зазначено у висновку судової економічної експертизи від 28.04.2026 року №CE-19/112-26/3793-ЕК, а 967,74 гривень, суд оцінює критично та розглядає як спробу уникнути відповідальності за вчинене військове адміністративне правопорушення.

Зменшення суми незаконної виплати жодним чином не змінює та не спростовує самого факту наявності в діях тво начальника складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП. Для кваліфікації діяння за вказаною статтею сума ролі не грає, адже склад правопорушення є формальним або матеріальним у частині самого факту порушення військової дисципліни та порядку виплат під час воєнного стану. Визначальним є сам факт недбалого ставлення до військової служби в умовах воєнного стану, що виразилося у неналежному виконанні своїх службових обов`язків та порушенні порядку фінансового забезпечення військовослужбовців. Перебуваючи на керівній посаді, тво начальника був наділений усією повнотою влади та обов`язками щодо контролю за законністю витрачання бюджетних коштів. Нарахування грошового забезпечення у більшому розмірі, ніж належало за законом, свідчить про явне невиконання або неналежне виконання особою своїх безпосередніх обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Фінансова дисципліна в Збройних Силах України в умовах воєнного стану є суворою та безальтернативною. Будь-яке незаконне нарахування бюджетних коштів військовослужбовцям незалежно від того, становить переплата 3000 гривень чи 967 гривень є прямим порушенням вимог чинного законодавства та статутів ЗСУ. Розрахунок на меншу суму не нівелює протиправність дій та не звільняє від відповідальності, оскільки факт недбалості (затвердження недостовірних даних у документах на виплату) повністю підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, складання, погодження та підписання рапортів і наказів та списків о/с, які пов`язані з нарахуванням грошового забезпечення та бюджетних виплат в умовах воєнного стану, вимагають від військових службових осіб максимальної уважності, прискіпливості та безумовного дотримання вимог фінансової дисципліни. Будь-який формальний чи поверхневий підхід до перевірки списків особового складу у фінансових документах є неприпустимим.

Посилання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на те, що первинний рапорт на преміювання та список о/с був складений ним вірно (без включення капітана ОСОБА_2 на виплату за 01.05.2026 року), а помилка у вигляді надлишкового нарахування премії в розмірі 967,74 грн виникла вже на стадії видання наказу та списку о/с начальником відділення персоналу, суд оцінює критично та не приймає як підставу для звільнення від відповідальності. Навпаки, зазначена обставина безпосередньо підтверджує наявність у діях особи об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбалого ставлення до військової служби. Статус тимчасово виконуючого обов`язки (тво) начальника покладає на особу персональну відповідальність за контроль законності використання бюджетних коштів у підпорядкованому підрозділі. Особа, яка займає керівну посаду, не може виконувати свої функції суто механічно чи номінально. Наявність розбіжностей між початковим рапортом та наказом, на підставі якого було здійснено незаконну виплату, свідчить про те, що твo начальника не здійснив належної перевірки документів перед їх подальшим рухом або виконанням. Військова службова особа зобов`язана була виявити невідповідність у списках особового складу на преміювання ще до моменту фактичного нарахування коштів. Факт того, що до наказу потрапила дата 01.05.2026, яка не мала бути там врахована, і це призвело до зайвої виплати у розмірі 967,74 грн, став можливим виключно внаслідок неналежного, неуважного та несумлінного виконання особою своїх безпосередніх службових обов`язків. Таким чином, розбіжність між рапортом та наказом є не виправданням, а прямим доказом відсутності належного службового контролю та недбалості з боку твo начальника, що повністю охоплюється складом адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

При накладенні стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, та приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч.2 ст.172-15 КУпАП. На думку суду накладення такого стягнення наразі є необхідним і буде достатнім для виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до суспільних правил та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що складає грошову суму 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 221, 283-285 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., який підлягає стягненню в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Кропивницького апеляційного суду.

Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями посадовими особами і громадянами (ст.298 КУпАП).

Відповідно до ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Платіжні документи, що свідчать про сплату штрафу та судового збору, негайно подаються до суду.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягувач за рішенням в частині стягнення штрафу Держава в особі Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, місцезнаходження: вул.Шевченка, буд.3, м.Кропивницький, Кіровоградська область, Україна, 25006. Ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державномуреєстрі юридичнихосіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ) 38296363.

Реквізити для сплати штрафу:

отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./тг м.Знам`ян/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37918230; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA958999980313050106000011557; код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Стягувач за рішенням в частині стягнення судового збору Держава в особі Державної судової адміністрації України, місцезнаходження: вул.Липська,18/5, м.Київ, 01601, Україна. Ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ) 26255795.

Реквізити для зарахування судового збору:

отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання становить три місяці з наступного дня після набрання нею законної сили.

Повний текст постанови буде вручено або надіслано особі, щодо якої її винесено, протягом трьох днів з дня її проголошення.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області Ябчик Н.М.