Ухвала суду № 138849177, 10.08.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №761/25723/25

Провадження № 2-п/348/16/26

10 серпня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бурдун Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Лейб`юк Є.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Надвірна Івано-Франківської області заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Відповідач ОСОБА_1 26.05.2026 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.03.2026, в якій просить переглянути заочне рішення, скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду у загальному порядку.

Ухвалою суду від 09.06.2026 подану заяву було залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

В обґрунтування уточненої заяви відповідач зазначає, що згідно з даними відстеження АТ «Укрпошта», копію заочного рішення було доставлено до відділення та отримано 20.04.2026. Проте, у зв`язку з її тимчасовою відсутністю за місцем свого постійного проживання зазначений поштовий конверт від суду фактично отримала її подруга, яка поставила свій підпис про його отримання, щоб лист не було повернено за закінченням терміну зберігання. Вона особисто ознайомилася з текстом заочного рішення лише 05.05.2026 року.

Також зазначає, що вона категорично не згодна з розрахунком та загальною сумою стягнення у розмірі 21947,17 грн, оскільки позивачем у загальну суму боргу було включено незаконно нараховані штрафні санкції; позивач продовжував нараховувати надмірні відсотки після закінчення строку дії договору; нарахована позивачем сума відсотків та штрафів у багато разів перевищує розмір тіла кредиту, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства. Наразі вона є офіційно безробітною перебуває у вкрай важкому матеріальному становищі та об`єктивно позбавлена можливості заплатити таку неправомірно збільшену суму. Висловлює готовність сплатити реальне тіло кредиту та мінімальний відсоток за фактичний термін дії договору, але після скасування заочного рішення.

Просить визнати причину пропуску терміну подання заяви поважними, поновити їй строк для подання заяви та скасувати заочне рішення.

Ухвалою від 03.07.2026 заяву прийнято до розгляду, призначено до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що у березні 2026 вона перебувала в іншому насаленому пункті, не за місцем проживання, тому конверт з рішенням суду отримала її подруга, проте прізвище, ім`я, по батькові такої особи назвати відмовилася, зазначила, що це є «анонім». Інших документі на підтвердження своєї відсутності за місцем проживання вона не має. Також не може пояснити, чому подруга отримала лише конверт з рішенням суду, але не отримала конверти з судовими повістками. Не заперечувала, що вона уклала кредитний договір в електронному виді, перебуваючи за кордоном, отримала кошти, та частково у розмірі 160 грн сплатила заборгованість. Проте вважає, що до суми заборгованості включені пені та штрафи, що в період дії воєнного стану не можуть бути нараховані. Також зазначає, що відсотки нараховані поза межами строку кредитування та є неспівмірними та завищеними. Відсотки перевищують тіло кредиту, що є незаконним. Вона не зверталася до кредитора із заявою про роз`яснення умов кредиту, протягом 14 днів не подавала заяву про відмову від укладення договору. Правничою допомогою скористатися наміру не має. Розрахунку заборгованості, яка на її думку має бути стягнути, вона також не має.

Заслухавши заявника (відповідача), дослідивши матеріали справи, заяву про перегляд заочного рішення, суд приходить до наступного висновку.

Згідно вимог ст.284 ЦПК України слідує, що:

1. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

2. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

3. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

4. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ч. 1ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вище наведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 30 січня 2026 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, як таку, що надійшла на розгляд за підсудністю з Шевченківського районного суду м. Києва, та відкрито провадження, вирішено справу розглядати в спрощеному провадженні з викликом сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, також за клопотанням представника позивача з АТ «УніверсалБанк» була витребувана інформація щодо належності відповідачу кредитної картки та зарахування кредитних коштів у сумі 5100 грн (а.с.120-121).

Про дату, час та місце судових засідань, призначених на 23.02.2026 та 16.03.2026 відповідач була повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами, конверти повернулися на адресу суду з поштовими відмітками «адресат відсутній», що відповідно до положень п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням.

Що відповідає висновку, який викладено в постанові КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23): «Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки».

Також в судове засідання, призначене на 16.03.2026 року відповідач викликалася шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті суду, згідно ч.11 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням.

В судове засідання, призначене на 16.03.2026 відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, жодної заяви на адресу суду не скерувала, відзиву на позовну заяву від відповідача також не надходило.

У відповідності до норм чинного законодавства, 16.03.2026 Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області розглянув цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за наслідками якого ухвалено заочне рішення про задоволення позову та стягнення судових витрат (а.с.140-144). Повний текст рішення 18.03.2026 був направлений відповідачу рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації, відповідно до рекомендованого повідомлення копія рішення суду була отримана відповідачем 20.03.2026, про що в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зазначений особистий власноручний підпис відповідача (а.с.145).

Посилання відповідача про те, що вона особисто не отримала відправлення, а замість неї отримала подруга, суд вважає голослівним, оскільки жодних доказів на підтвердження такої обставини суду надано не було.

Також згідно Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, які передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень, зазначено, що поштові відправлення з позначкою «Вручити особисто», а також судові повістки, адресовані фізичним особам (включаючи відповідачів у суді), вручаються особисто адресату або його офіційно уповноваженому представнику (за довіреністю) під розписку. Доказів про те, що судове рішення було вручено за довіреністю будь-якій іншій особі, крім відповідача, суду також надано не було.

За таких обставин підстави вважати, що відповідач не була повідомлена про розгляд справи відсутні. Зважаючи на вище вказане, суд розцінює поведінку відповідача як недобросовісне здійснення своїх процесуальних прав і обов`язків.

Отже, поважних причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не зазначено, та не встановлено в судовому засіданні.

Процесуальна бездіяльність відповідача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом першої інстанції відповідно до вимог процесуального закону (подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/33054/15).

Отже, заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи.

ЄСПЛ вказав, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України") наголошує на тому, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.

Також, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 07.07.89 по справі "Юніон Аліметаріа Сандерс проти Іспанії", зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою. Норми, які регулюють строки подачі заяв, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично незгодою з винесеним рішенням по суті, яка спростовуються матеріалами справи. Відповідачем не наведено посилань на докази, які мають значення для справи, та змогли б призвести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни.

Так, в обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення відповідач посилається на те, що позивачем у загальну суму боргу включено незаконно нараховані штрафні санкції ( пеню, штрафи), що прямо заборонено законом.

Водночас, спростовуючи аргументи сторони відповідача, суд зазначає, що в позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість по тілу кредиту у розмірі 5100 грн та заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 4927,25 грн. Такі самі складові заборгованості зазначені у розрахунку заборгованості. І саме заборгованість у загальному розмірі 10027,25 грн була стягнута заочним рішенням з відповідача. Жодних штрафних санкцій (пені, штраф) нараховано та стягнуто не було. Судові витрати на загальну суму 9422 грн є витратами, пов`язаними з розглядом справи та не є складовою суми заборгованості по кредиту.

Щодо твердження відповідача про неправомірність нарахування відсотків поза межами терміну кредитування, суд зазначає, що відповідно до умов договору № 577157552 від 14.01.2022 дисконтний період становить 30 днів, протягом якого відсотки нараховуються за відсотковою ставкою 1,16 відсотків; за умови продовження дисконтного періоду відсотки нараховуються за відсотковою ставкою 2,10% в день від суми кредиту. Основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12. договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання).

П. 1.12.1. передбачено, що зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Отже строк дії кредитного договору становить 120 днів = 30 днів дисконтного періоду + 90 днів пролонгації. Проте, відповідно до наданого розрахунку позивачем такий розрахунок був здійснений протягом 81 дня, тобто ніяк не більше 120 днів.

Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодилася з умовами та правилами надання кредиту під час підписання Кредитного договору, відповідачкою суду надано не було. Також відповідно до п. 2.2.1.5 договору відповідач мала право відмовитися від договору протягом 14 днів, але такого повідомлення відповідач також не надала.

Усні посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування, не можуть бути взяті до уваги, оскільки підписуючи кредитний договір в електронному виді, відповідач погодилася з умовами кредитування.

Відповідач також частково сплатила заборгованість за відсотками у загальному розмірі 160 грн, що свідчить про те, що відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання умов договору.

Доводи заявника ОСОБА_1 щодо несправедливої суми заборгованості та відсутності фінансової можливості виконувати фінансові зобов`язання перед позивачем, суд вважає неспроможними, оскільки, згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, суд вважає, що заява відповідача про перегляд заочного рішення не містить посилання на докази, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи і які не досліджені судом.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність причин неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідача слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 209, 258-260, 287-289 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Заяву заявника (відповідача) ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.03.2026 по справі № 761/25723/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя Т.А.Бурдун