Рішення № 138849128, 10.08.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2491/26

Провадження № 2/346/2482/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Слободян А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого (позову) в його інтересах адвокатом Костракевич Іванною Василівною, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,

ВСТАНОВИВ:

сторона позивача зазначає, що останній є батьком відповідача. Позивач є особою з інвалідністю ІІ-ї групи, має тяжкі захворювання, є непрацездатним та потребує постійного стороннього догляду.

Відповідач народився у шлюбі позивача із ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження відповідача його батьком зазначений ОСОБА_4 . У 2023 році позивач змінив написання свого прізвища із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та не впливає на встановлений факт батьківства.

Позивач зазначив, що відповідач є повнолітнім та працездатним. До досягнення відповідачем повноліття позивач його утримував, забезпечував його матеріально та брав участь у його вихованні.

Проте, протягом останніх років відповідач повністю припинив спілкування з позивачем як з батьком, не цікавиться його станом здоров`я, не надає матеріальної допомоги та не здійснює догляду, незважаючи на неодноразові відповідні прохання позивача.

Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії №667 від 11.11.2025 року позивач має стійкі порушення функцій організму, внаслідок яких не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, у зв`язку із чим потребує постійного стороннього догляду та надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Крім того, у 2025 році позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується відповідними виписками з медичної карти стаціонарного хворого, згідно з якими позивач страждає на тяжкі хронічні захворювання, зокрема, наслідки перенесеного туберкульозу легень, хронічний бронхіт, токсичну полінейропатію нижніх кінцівок з вираженим парапарезом, наслідки перенесеної черепно-мозкової травми, псоріаз та інші супутні захворювання.

Єдиним джерелом доходу позивача є державна соціальна допомога особі з інвалідністю у розмірі 2595 грн. щомісячно, якої недостатньо для забезпечення необхідних витрат на лікування, придбання медикаментів, засобів гігієни, спеціального харчування, оплату комунальних послуг та стороннього догляду. Крім того, позивач має заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг, що виникла у зв`язку з важким станом здоров`я та відсутністю можливості працювати.

Сторона позивача вказує, що під час його перебування на стаціонарному лікуванні відповідач не відвідував його, не цікавився станом здоров`я, не придбавав лікарських засобів та не надавав жодної матеріальної допомоги.

Крім того, відповідно до довідки Коломийського відділу державної виконавчої служби за позивачем обліковується заборгованість зі сплати аліментів на утримання іншої дитини, і така заборгованість також виникла у зв`язку з важким станом здоров`я, повною непрацездатністю та відсутністю будь-яких інших доходів, окрім державної соціальної допомоги.

На думку сторони позивача, з урахуванням його щомісячних витрат на лікування, догляд, придбання медикаментів, спеціального харчування та інших життєво необхідних потреб, обґрунтованим є стягнення з відповідача аліментів у розмірі 7 000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до зміни обставин, які впливають на право на утримання.

Представник позивача, адвокат Костракевич І.В. 04.08.2026 року подала через підсистему «Електронний Суд» заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її та позивача відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявок суд не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутності та не подав відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому відповідно до положень ч. 4 ст. 223 та ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд відкладає ухвалення судового рішення на строк по 10.08.2026 року з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення.

Суд, перевіривши матеріали справи і оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (актовий запис №192 від 04 квітня 1995 року), виданого повторно 19.03.2026 року Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, батьком ОСОБА_2 (відповідача) зазначено ОСОБА_4 (а.с.16).

Згідно з даними витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00050995635 від 03.05.2025 року позивач змінив написання свого прізвища із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с.28).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є повнолітнім сином позивача.

Відповідно до посвідчення особи з інвалідністю справи позивач є особою з інвалідністю ІІ-ї групи (а.с.22)

Із висновку лікарсько-консультативної комісії №667 від 11.11.2025 року вбачається, що позивач має стійкі порушення функцій організму, внаслідок яких не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду та надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с.17).

Крім того, із виписок із медичної карти стаціонарного хворого №6923 від 15.08.2025 року та №2761 від 05.09.2025 року встановлено, що позивач проходив стаціонарне лікування з приводу тяжких захворювань, зокрема токсичної полінейропатії нижніх кінцівок із вираженим парапарезом, наслідків перенесеної черепно-мозкової травми, хронічного захворювання легень, наслідків перенесеного туберкульозу, псоріазу та інших супутніх захворювань (а.с.20,21).

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими доказами у розумінні статей 7680 ЦПК України та підтверджують, що стан здоров`я позивача є важким, а його потреба у постійному сторонньому догляді має тривалий характер.

Також матеріалами справи підтверджено, що єдиним джерелом доходу позивача є державна соціальна допомога особі з інвалідністю у розмірі 2 595 грн. на місяць (а.с.22).

Суд бере до уваги, що зазначений розмір доходу позивача є істотно нижчим від фактичних витрат, необхідних для забезпечення його лікування, придбання медикаментів, спеціального харчування, засобів особистої гігієни, оплати комунальних послуг та стороннього догляду.

Отже, суд доходить висновку, що позивач є не лише непрацездатним, але й таким, що потребує матеріальної допомоги у розумінні статті 202 Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Вказана конституційна норма конкретизована положеннями глави 17 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги.

Таким чином, для виникнення обов`язку повнолітньої дитини щодо утримання батьків необхідною є наявність одночасно трьох юридичних фактів: походження дитини від відповідних батьків, непрацездатність батьків та їх потреба у матеріальній допомозі.

Як убачається із досліджених доказів, усі зазначені юридичні факти у даній справі наявні. Так, матеріалами справи підтверджено факт батьківства позивача щодо відповідача, непрацездатність позивача та його об`єктивну потребу у матеріальному забезпеченні, оскільки позивач через негативний стан здоров`я фактично позбавлений можливості самостійно забезпечувати свої життєві потреби.

Згідно зі статтею 205 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) дитини з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Судом встановлено, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїм правом подати відзив, не надав доказів свого матеріального чи сімейного стану, не повідомив суд про наявність обставин, які б перешкоджали виконанню ним обов`язку щодо утримання батька, та не спростував доводів позивача.

Суд також бере до уваги доводи сторони позивача про те, що відповідач протягом тривалого часу не спілкується із батьком, не цікавиться станом його здоров`я, не здійснює догляду, не відвідував його під час перебування на стаціонарному лікуванні та не надає жодної матеріальної допомоги.

Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить із доведених потреб позивача, його складного матеріального становища, необхідності постійного стороннього догляду, вартості медикаментозного лікування, спеціального харчування та інших життєво необхідних витрат.

Будь-яких доказів того, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу своєму батькові або перебуває у складному матеріальному становищі, суду не подано.

При вирішенні спору суд також враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування статей 202206 Сімейного кодексу України.

Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що обов`язок повнолітніх дітей щодо утримання непрацездатних батьків виникає за наявності сукупності трьох юридичних фактів: походження дитини від відповідних батьків, непрацездатності батьків та їх потреби у матеріальній допомозі. При цьому саме потреба у матеріальній допомозі оцінюється судом з урахуванням конкретних обставин справи, стану здоров`я позивача, його матеріального становища, наявних доходів, необхідних витрат на лікування та інших істотних обставин.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 212/1055/18 та в інших рішеннях Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування статей 202205 Сімейного кодексу України.

Верховний Суд також звернув увагу, що обов`язок дітей утримувати непрацездатних батьків є проявом конституційного принципу взаємної турботи членів сім`ї, закріпленого статтею 51 Конституції України, а тому при вирішенні таких спорів суд повинен забезпечити справедливий баланс між інтересами непрацездатного з батьків та можливостями повнолітньої дитини.

Крім того, суд враховує положення частини першої статті 204 Сімейного кодексу України, відповідно до яких суд може звільнити дочку, сина від обов`язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати або батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Аналіз наведеної норми свідчить, що саме на відповідача покладається обов`язок довести існування обставин, які можуть бути підставою для звільнення його від такого обов`язку. Такі обставини повинні підтверджуватися належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, оціненими судом у сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір аліментів у сумі 7000 грн. щомісячно є дещо завищеним, і стороною позивача не наведено обставин, які підтверджують саме такий розмір. Тому розмір аліментів суд визначає як 5000 грн. щомісячно, що відповідатиме вимогам розумності, справедливості і положенням статей 202205 Сімейного кодексу України.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положеннями ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнений позивач.

На підставі наведеного, ст.ст.202,204,205 СК України, керуючись статтями 43,49,141,211,258,259,264, 263-265, 280-289, 352-355, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 , аліменти на утримання непрацездатного батька у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно.

В іншій частині позову відмовити у зв`язку з її безпідставністю.

Стягнення аліментів розпочати з 11.05.2026 року та проводити до зміни обставин, що впливають на право на утримання або розмір аліментів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок на користь держави, на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації: 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, тобто судом, що ухвалив дане рішення, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня ухвалення даного рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про цього рішення перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення даного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили,якщо протягом строків,в становлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Калинюк О. П.