Ухвала суду № 138848598, 10.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1092/25

Провадження № 6/202/703/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м.Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 30.04.2025 у справі № 202/1092/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати у розмірі 35 414,50 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 541,84 грн, а всього 40 956,34 грн. Рішення набрало законної сили.

22.07.2026 до суду надійшла заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання виконавчого документа у цій справі таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявник зазначив, що вказане судове рішення виконано ним добровільно 13.05.2025 шляхом нарахування та виплати ОСОБА_1 присуджених сум з утриманням із них податку на доходи фізичних осіб і військового збору в загальному розмірі 9 419,96 грн, у зв`язку з чим обов`язок боржника відсутній, а звернення стягувача за виконавчим листом створює ризик подвійного стягнення.

Ухвалою суду від 24.07.2026 заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

Через підсистему «Електронний суд» представник стягувача - адвокат Холостенко О.В. подав заперечення, в яких просив заяву залишити без розгляду та повернути заявнику, посилаючись на те, що станом на 23.07.2026 у справі не видано жодного виконавчого листа і не відкрито виконавчого провадження, що, на його думку, унеможливлює визнання неіснуючого виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У додаткових поясненнях заявник повідомив, що 29.07.2026 Індустріальним районним судом м. Дніпра за заявою представника стягувача видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 30.04.2025, у зв`язку з чим просив визнати таким, що не підлягає виконанню, саме цей виконавчий лист.

У додаткових поясненнях представник стягувача заперечив проти задоволення заяви, зазначивши, що боржник безпідставно утримав із присуджених сум податок на доходи фізичних осіб і військовий збір, унаслідок чого рішення суду виконано не в повному обсязі; що законодавство не передбачає утримання податків із компенсації втрати частини доходу, витрат на правничу допомогу та судового збору; а також що боржник не вправі самостійно змінювати зміст судового рішення, яке набрало законної сили.

У подальших додаткових поясненнях заявник наполягав на правомірності утримань, посилаючись на виконання ним функції податкового агента: компенсація втрати частини доходу прирівнюється для цілей оподаткування до заробітної плати (пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України), а відшкодовані судові витрати, на думку заявника, включаються до оподатковуваного доходу як додаткове благо (пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду заяви учасники справи у судове засідання не з`явилися, що не є перешкодою для розгляду заяви по суті.

Дослідивши матеріали справи та доводи учасників, які викладені у письмових поясненнях та запереченнях, суд дійшов таких висновків.

Щодо процесуальних доводів.

Відповідно до частини першої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Згідно з частиною другою цієї статті суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Доводи представника стягувача про передчасність заяви на момент її подання не є підставою для залишення заяви без розгляду.

20.07.2026 до суду надійшла заява представника позивача у справі про видачу виконавчого листа (вх. № 32134/2026-Вх), яка зареєстрована канцелярією суду та прикріплена до обліково-статистичної карти справи.

На час розгляду заяви по суті виконавчий лист у справі № 202/1092/25, виданий судом 29.07.2026, існує, а тому предмет розгляду за статтею 432 ЦПК України наявний.

Заявник у додаткових поясненнях уточнив свою вимогу, спрямувавши її саме на цей виконавчий лист, що суд враховує при вирішенні заяви. З огляду на викладене підстав для залишення заяви без розгляду немає.

Суд також враховує, що виконання рішення відбулося 13.05.2025, тобто більш ніж за два місяці до видачі виконавчого листа та до відкриття виконавчого провадження.

За змістом усталеного тлумачення статті 432 ЦПК України добровільним є виконання боржником обов`язку до відкриття виконавчого провадження.

За таких умов належним процесуальним механізмом для вирішення питання про відсутність обов`язку боржника є саме стаття 432 ЦПК України, а не стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо суті заявлених вимог.

У цій справі перед судом порушено питання про те, чи виконано рішення суду від 30.04.2025 у повному обсязі, що своєю чергою залежить від правомірності утримання боржником податку на доходи фізичних осіб і військового збору з кожної з присуджених сум.

Суми утримань і виплат сторонами не оспорюються та підтверджуються платіжними інструкціями від 13.05.2025: з компенсації втрати частини доходу утримано 8 145,34 грн (податок на доходи фізичних осіб 6 374,61 грн, військовий збір 1 770,73 грн); із витрат на професійну правничу допомогу та судового збору утримано 1 274,62 грн (податок на доходи фізичних осіб 997,53 грн, військовий збір 277,09 грн).

Спір між сторонами має виключно правовий характер і стосується правомірності цих утримань.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) зроблено такі висновки: «Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України). Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці».

Щодо компенсації втрати частини доходу (35 414,50 грн).

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема встановлює вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є податкові агенти.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Компенсація втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати виплачується на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і має похідний від заробітної плати характер.

Відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 статті 14 ПК України заробітною платою для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються, зокрема, компенсаційні виплати, що виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму. Такі виплати є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 164.6 ст. 164 ПК України) та військовим збором.

Юридична особа, яка нараховує та виплачує такий дохід на виконання рішення суду, є податковим агентом і зобов`язана утримати з нього податок на доходи фізичних осіб і військовий збір (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Виконання податковим агентом свого податкового обов`язку не свідчить про зміну змісту судового рішення та не порушує його обов`язковості (стаття 129-1 Конституції України, стаття 18 ЦПК України), оскільки суд присуджує суму нарахованого доходу, а утримання й перерахування податків до бюджету здійснюється в порядку, встановленому податковим законодавством. Наведений підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду щодо функції роботодавця як податкового агента під час виконання судових рішень про стягнення на користь працівника (п. 85-90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19)

За таких обставин утримання боржником податку на доходи фізичних осіб і військового збору з компенсації втрати частини доходу є правомірним, а рішення суду в частині стягнення компенсації у розмірі 35 414,50 грн - виконаним у повному обсязі.

Обов`язок боржника в цій частині відсутній у зв`язку з добровільним виконанням, що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в цій частині (частина друга статті 432 ЦПК України).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу (5 000,00 грн) та судового збору (541,84 грн).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 133 ЦПК України). Відшкодування стороні понесених нею судових витрат за рішенням суду за своєю правовою природою є компенсацією фактично зазнаних витрат, а не отриманням особою додаткової вигоди.

Вирішуючи питання про стягнення податків і зборів із присудженої за рішенням суду суми судового збору, суд зазначає про необхідність насамперед встановити правову природу судових витрат, понесених стороною під час розгляду справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено нормами спеціального Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України «Про судовий збір». Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України урегульовано питання розподілу судових витрат та зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати можна визначити як законодавчо врегульовану сплату грошових коштів за рахунок сторін у справі, що пов`язана із необхідністю її розгляду та вирішення судом приватноправового спору.

При цьому можливість отримання особою компенсації понесених судових витрат законодавчо передбачена лише у разі підтвердження судом факту протиправних дій (бездіяльності), рішень відповідача, обґрунтованості позовних вимог, а отже, фактично передбачає компенсацію збитків стороні, права якої порушено.

Повертаючись до норм податкового законодавства, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом (підпункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

Компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов`язковим відшкодуванням, передбаченим законом, і фактично є формою відшкодування збитків за матеріальну шкоду, заподіяну особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони у справі та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв`язку зі зверненням за судовим захистом.

Отже, сума судового збору, яка відшкодовується особі за рішенням суду, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника, а тому у цьому випадку роботодавець (відповідач у справі) не виступає податковим агентом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОП КЦС від 25.03.2024 у справі № 461/2729/22.

Додаткове благо у розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 статті 14 та пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПК України має бути персоніфікованим і створювати для платника податку певну економічну вигоду. Повернення особі коштів, раніше сплачених нею як судовий збір та витрачених на професійну правничу допомогу, такої вигоди не створює, а лише відновлює її попередній майновий стан.

Крім того, згідно з пп. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включаються суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку.

Індивідуальна податкова консультація ДПС України, на яку посилається заявник, у силу статей 52, 53 ПК України має індивідуальний характер, поширюється виключно на платника податків, якому її надано, і не є джерелом права, обов`язковим для суду при вирішенні цієї заяви.

За таких обставин суд доходить висновку, що правових підстав для утримання боржником податку на доходи фізичних осіб і військового збору з витрат на професійну правничу допомогу та судового збору не було.

Отже, рішення суду в частині стягнення 5 541,84 грн виконано не в повному обсязі: стягувачу фактично виплачено 4 267,22 грн, а недоплата становить 1 274,62 грн. У цій частині обов`язок боржника не припинився, а тому підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає.

Ураховуючи наведене, заява підлягає частковому задоволенню. Виконавчий лист слід визнати таким, що не підлягає виконанню, у частині стягнення сум, які боржник сплатив на виконання рішення суду (компенсація втрати частини доходу 35 414,50 грн, а також фактично виплачені судові витрати 3 850,00 грн правничої допомоги та 417,22 грн судового збору), і залишити чинним у частині недоплаченої суми 1 274,62 грн, у визнанні якої такою, що не підлягає виконанню, слід відмовити.

Керуючись статтями 258-260, 353, 354, статтею 432 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий Індустріальним районним судом м. Дніпра 29.07.2026 у справі № 202/1092/25, у частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати у розмірі 35 414,50 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 850,00 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 417,22 грн, а всього - 39 681,72 грн.

У задоволенні заяви в частині визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, щодо стягнення 1 274,62 грн - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Датою ухвали, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі № 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення (ухвали).

Повний текст ухвали суддя склала 10.08.2026 року.

Суддя Анастасія МИХАЛЬЧЕНКО