Рішення № 138848142, 04.08.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1770/26

2/171/3187/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря судових засідань Ровної Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Апостолове цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 24568,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1866755, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 7400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Товариство виконало свої зобов`язання згідно умов укладеного договору в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Однак відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, тому у нього утворилась заборгованість в сумі 24568,00 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7400,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 12580,00 грн, прострочена заборгованість за комісією 888,00 грн, заборгованість по штрафах 3700,00 грн.

27.03.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №49-МЛ. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги до відповідача за кредитним договором №1866755 від 13.12.2019 року.

На виконання вимог досудового врегулювання спору позивачем було надіслано відповідачу Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19578915/2805 від 01.04.2026 р., однак відповідачем дана претензія не виконана.

Ухвалою судді від 02.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи за його відсутності, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, надали відзив на позовну заяву в якому позов визнали частково, а саме в частині суми боргу за тілом кредиту в розмірі 7400,00 грн та суми відсотків за користування кредитом нарахованих в межах дії кредитного договору у розмірі 3700,00 грн, зазначивши, що проценти за користування кредитом, які нараховані після спливу строку дії договору є безпідставними. Вимоги про стягнення штрафних санкцій у сумі 3700,00 грн та комісії за видачу кредиту у сумі 888,00 грн вважають необґрунтованими, а вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн недоведеними.

У відповіді на відзив позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

В запереченні відповідач свою позицію підтримав, вважає вимоги позивача необґрунтованими та недоведеними.

Згідно положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази в справі, з`ясувавши обставини справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з таких підстав.

Так, судом встановлено, що 13.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1866755, відповідно до умов якого вказане товариство надало відповідачу кредит в сумі 7400,00 грн. строком на 25 днів (кінцева дата погашення кредиту 07.01.2020 року) зі сплатою відсотків за користування кредитом на умовах передбачених договором.

Згідно п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту становить 888,00 грн, яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово.

Згідно п.1.5.2 Договору проценти за користування кредитом становлять 3700,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована.

Згідно п.1.4 Договору термін повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 07.01.2020 року.

Відповідно до умов п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок платіжної карти.

Згідно п.2.3 Договору передбачена пролонгація кредиту. Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це підтверджується здійсненням ним відповідного платежу.

Договір укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W59084, що підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025 року.

Графіком розрахунків (додаток №1 до кредитного договору) зазначено, що датою повернення кредиту та сплати процентів є 07.01.2020 року, загальна сума заборгованості за кредитом становить 11988,00 грн, яка складається з суми кредиту 7400,00 грн, процентів 3700,00 грн, комісії за надання кредиту 888,00 грн. Відомостей про зміну суми розрахунків у зв`язку з частковим погашенням заборгованості чи продовження строку повернення кредиту, передбачених п.2 Графіку, суду не надано.

Згідно платіжного доручення 5132865 від 13.12.2019 року було здійснено платіж в сумі 7400,00 грн на користь ОСОБА_1 . Призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору 1866755.

27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №49-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27.03.2020 року ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №1866755 від 13.12.2019 року в сумі 24568,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 7400,00 грн.; заборгованість за відсотками 12580,00 грн, залишок по комісії 888,00 грн, заборгованість по штрафу 3700,00 грн.

Згідно виписки з особового рахунка за Кредитним договором №1866755 від 13.12.2019 року на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що за останньою рахується заборгованість у сумі 24568,00 грн, а саме 7400,00 грн прострочене тіло кредиту, 12580,00 грн прострочені відсотки, 888,00 грн заборгованість за комісією, 3700,00 грн заборгованість за штрафами/пенею.

01.04.2026 року за вих. № 19578915/2805 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 претензію про погашення заборгованості за кредитним договором №1866755 від 13.12.2019 року у сумі 24568,00 грн.

Згідно інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260716/29571-БТ від 17.07.2026 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 до рахунку НОМЕР_2 . По зазначеному рахунку 13.12.2019 року було зарахування коштів у сумі 7400,00 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаними кредитними договорами стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ «ФК «Кредит-капітал» з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України«Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1,ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 , своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлені ним строки не виконала, то з неї підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованість, яка складається з основної суми боргу, відсотків, нарахованих виключно в межах строків кредитування, визначених цим договором та комісії за видачу кредиту.

Як вбачається з положень п. 1.4 Договору термін повернення кредиту та сплати процентів визначено 07.01.2020 року. Доказів на підтвердження пролонгації кредитного договору №1866755 від 13.12.2019 року відповідно до п. 2.3 цього Договору, суду не надано, тому стягненню підлягають відсотки нараховані в межах дії кредитного договору, тобто в строк до 07.01.2020 включно. Згідно п.1.5.2 Договору проценти за користування кредитом становлять 3700,00 грн. Крім того, зазначений розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах дії кредитного договору підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №1866755 від 13.12.2019 року укладеного з ОСОБА_1 .

Заявлена вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 12580,00 грн підтверджена доказами на суму 3700,00 грн, в іншій частині сума заборгованості не підтверджена та, як вбачається з матеріалів справи, нарахована за межами дії кредитного договору.

Що стосується аргументів відповідача щодо незаконності нарахування комісії за видачу кредиту слід зазначити наступне.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі-Правила).

Відповідно до пункту 5 Правил банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно частин 1,2 ст.11 Закону України статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно п. 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 888,00 грн, яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово.

Проаналізувавши умови укладеного договору слід зазначити, що у п. 1.5.1 кредитного договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, що є одноразовою платою за надання кредиту в розмірі 12 % від суми кредиту та дорівнює 888,00 грн., яка не пов`язана з щомісячним наданням кредитодавцем інформації споживачу відповідно до ч.ч.1,2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Тому умова договору про стягнення комісії не суперечить вказаному закону.

Щодо вимог про стягнення штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування" споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже, нарахована позивачем сума заборгованості по штрафам/пені в розмірі 3700,00 грн є завищеною відповідно до вищезазначених вимог закону, тому підлягає частковому стягненню в розмірі 15% від суми простроченого платежу, що відповідно становить 1798,20 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №1866755 від 13.12.2019 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 13786,20 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 7400,00 грн.; заборгованість за відсотками - 3700 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту 888,00 грн, заборгованість по штрафу/пені - 1798,20 грн.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Що стосується доводів відповідача про недоведеність понесених позивачем витрат, пов`язаних з правовою допомогою суд вважає їх безпідставними, оскільки на підтвердження таких витрат позивачем надано до суду: договір про надання правової допомоги від 01.07.2025, ордер адвоката Усенка М.І., акт наданих послуг № Д/23708 від 14.04.2026 та детальний опис наданих послуг до акту. Згідно договору про надання правової допомоги та акту наданих послуг (п.3, п.6) сума наданих послуг становить 8000 грн, а обов`язок зробити перерахунок суми наданих послуг покладено на клієнта протягом року з моменту підписання акту.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено згідно наданих представником позивача письмових доказів позивач поніс витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн. та сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позову, стягненню підлягає сума за понесені витрати пропорційна розміру задоволених вимог, а саме витрати на правову допомогу у сумі 4489,16 грн. (8000,00 грн х 13786,20 грн : 24568,00 грн) та судовий збір у сумі 1493,99 грн (2662,40 грн х 13786,20 грн : 24568,00 грн).

Керуючись ст.ст.4,12,13,76-81,89,141,259,263-265,280-282 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором №1866755 від 13.12.2019 року в розмірі 13786,20 грн (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 20 коп.).

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) судовий збір у сумі 1493,99 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4489,16 грн.

В задоволенні позову в іншій частині вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяЛ. І. Кодрян