Ухвала суду № 138847853, 10.08.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/16956/25

Провадження № 6/592/597/26

УХВАЛА

10 серпня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді Костенко В.Г., за участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву боржника ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення по справі за позовом Приватного підприємства «НОМІНАЛ-АГРО» до ОСОБА_1 про стягнення коштів

УСТАНОВИВ:

Боржник звернувся з заявою і просить відстрочити виконання рішення суду щодо стягнення з нього на користь Приватного підприємства «НОМІНАЛ-АГРО» до моменту демобілізації. Заява мотивована тим, що рішенням апеляційного суду від 12.02.2026 у справі №592/16956/26 з нього стягнуто на користь Приватного підприємства «НОМІНАЛ-АГРО» 260 080 грн 39 коп., інфляційних збитків в розмірі 321 618 грн 66 коп., трьох відсотків річних у розмірі 65 326 грн 49 коп., а також витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 19 392 грн 75 коп. Вимоги мотивує тим, що на даний час проходить військову службу у Збройних Силах України по мобілізації.

Ухвалою суду від 27.07.2026 призначено заяву до розгляду о 15-10 год 06.07.2026.

Учасники розгляду мають електронні кабінети та своєчасно повідомлені про судовий розгляд. В судове засідання вони не з`явилися та не повідомляли суд про причини неявки. Згідно з ч. 2 ст. 435 ЦПК України неявка учасників розгляду не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного.

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012).

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

На підставі наведеного суд констатує, що рішення суду не набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню на поновлення порушених право.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.(ч.3) Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, закон не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2018 по справі за №813/8842/13-а зазначив, що підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Водночас, обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №9901/598/19.

Тлумачення положень ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року, при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018, від 19.06.2019 у справі №2-55/10.

Проте боржник не зазначив обставин, що утруднюють або роблять неможливим виконання рішення суду, не зазначив та не надав доказів таких обставин. Сам факт мобілізації не є достатнім фактом які ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Згідно з частиною другою цієї статті 34 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Тож згаданий факт є підставою для зупинення виконавчого провадження яке вирішується виконавцем шляхом винесення відповідної постанови.

Боржник посилався на положення ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Наведена норма передбачає повноваження виконавця повернути виконавчий документ стягувачу, зокрема з підставі відстрочки судом виконання рішення (пункт 8 ч. 1 цієї статті). На це суд зазначає, що ця норма для вирішення поданої заяви не регулює питання відстрочки виконання рішення.

Ураховуючи наведене суд вважає, що немає підстав для відстрочки виконання рішення, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня складання рішення.

Повне рішення складене 10.08.2026.

Суддя Владислав КОСТЕНКО