Рішення № 138847440, 10.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/1984/26

Провадження №: 2/336/2314/2026

10.08.26

РІШЕННЯ

іменем України

10 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Єменджи Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу 336/1984/26 (провадження № 2/336/2314/2026) за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2

про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за заповітом, -

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Ганюкова В.Д.,

третьої особи ОСОБА_2

встановив:

03 березня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_3 .

Після її смерті залишилась спадщина, - частка житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя, його мати склала заповіт відповідно до якого, вказану частку в житловому будинку, на випадок її смерті, вона заповіла йому - ОСОБА_1 .

Спадкоємцем за законом є його батько та чоловік покійної - ОСОБА_2 , який не бажає приймати спадщину за законом на обов`язкову частку, про що подав відповідну заяву нотаріусу, яка знаходиться в спадковій справі.

Оскільки на момент смерті матері, він фактично проживав з нею за однією адресою: АДРЕСА_1 , то вважав, що він прийняв спадщину після смерті матері.

13 серпня 2025 року він звернувся до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на частку житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (спадкова справа №88/2025).

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на частку житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - йому відмовлено, оскільки реєстрація спадкодавця ОСОБА_3 та його, ОСОБА_1 , за однією адресою за момент смерті, - не підтверджена, а тому він вважаюсь таким, що не прийняв спадщину.

Факт того, що на момент смерті матері, він постійно проживав з нею за однією адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується Актом про фактичне місце проживання від 16.11.2025 року.

Крім того, зазначений факт підтвердять в судовому засідання свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які тривалий час мешкають по сусідству і обізнані про всі обставини.

Факт проживання його разом зі спадкодавцем, підтверджується іншими доказами.

Оскільки відсутні умови оформлення спадщини за заповітом через нотаріальний орган, то він вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2026 року позовну заяву прийнято до провадження. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи. Витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. спадкову справу №88/2025, яка була заведена після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Задоволено клопотання позивача про виклик та допит свідків.

27 квітня 2026 року до суду від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. надійшла копія спадкової справи №88/2025, яка була заведена після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27 травня 2026 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, а саме замінити у справі неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача - Запорізьку міську Раду та клопотання про залучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, а саме залучити ОСОБА_2 , як третю особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року клопотання позивача про заміну належного відповідача та про залучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - задоволено.

Замінено відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача Запорізьку міську Раду.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на т спору на стороні позивача - ОСОБА_2 .

09 червня 2026 року до суду від відповідача Запорізької міської ради надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого, Запорізька міська рада просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю обставин викладених в ньому.

29 червня 2026 року від представника позивача адвоката Ганюкова В.Д. надійшла заява про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

02 липня 2026 року представник відповідача Запорізької міської Ради подав до суду додаткові пояснення, з урахуванням додаткових доказів поданих позивачем.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2026 року закрито підготовче провадження на призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав наведених в заявах по суті спору. Позивач зазначив, що він мешкав з матір`ю ОСОБА_3 за однією адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації, доглядав за мамою, допомагав по господарству, а згодом взяв на себе витрати з організації її поховання. Наразі продовжує проживати за вказаною адресою.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_3 його дружина, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті залишилась спадщина, - частка житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За життя вона склала заповіт на користь сина ОСОБА_1 . Він є спадкоємцем за законом, однак на спадщину не претендує. Син, ОСОБА_1 фактично проживав з ОСОБА_3 за однією адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що давно знає цю сім`ю, ОСОБА_7 з дитинства проживав разом з матір`ю, за однією адресою: АДРЕСА_1 . Коли підріс допомагав матері по господарству, а коли остання захворіла доглядав за нею, купував ліки, взяв на себе витрати з організації її поховання. Наразі продовжує проживати за вказаною адресою.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 надали аналогічні показання.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 61 рік, померла мати позивача, ОСОБА_3 , про що Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 16 січня 2010 року складено відповідний актовий запис № 529 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Дані обставини підтверджуються і повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, даний витяг міститься в матеріалах спадкової справи.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Шевченківським Ф/б ЗАГС 13 серпня 1969 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності за законом від 06 травня 1997 року ОСОБА_3 належить 1/2 частка житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 595 кв.м.

За життя ОСОБА_3 , 30 листопада 2009 року, склала заповіт, відповідно до якого, всю належну їй на праві власності частину житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Даний заповіт посвідчено Задачиною Н.В. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу.

Вказаний заповіт є чинним, не скасований, не змінений, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), яка наявна матеріалах спадкової справи.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно.

Померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 04 грудня 1997 року по 16 січня 2010 року (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Разом з нею на день смерті зареєстровані особи були відсутні, що підтверджується інформацією Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 22 жовтня 2025 року за № 06.4-06/02/27541, яка міститься в матеріалах спадкової справи.

ОСОБА_1 проживав разом з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації, замовляв послуги електропостачання, що підтверджується відповідними документами датованими 1995 роком, 2003 роком, 13 січня 2010 року. Продовжує проживати та сплачує послуги електропостачання та газопостачання, що підтверджується відповідними договорами, які укладені з ОСОБА_1 та вказана адреса: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується технічним паспортом на квартиру.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади.

13 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувсь до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 на частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зведено спадкову справу № 31/2025.

13 серпня 2025 року ОСОБА_2 подав до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. заяву, в якій повідомив, що є спадкоємцем за законом відповідно до ст. 1241 ЦК України, йому відомо про відкриття спадщини після дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та наявність заповіту. Він спадщину після смерті дружини не приймав, строк на прийняття спадщини пропустив. На отримання свідоцтва на обов`язкову частку в спадщині за ст. 1241 ЦК України не претендує.

Інших спадкоємців не встановлено.

Приватний нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва, про право на спадщину у зв`язку пропущенням встановленого ст. 1270 ЦК України, строку на прийняття спадщини, що підтверджується відповідною постановою від 10 листопада 2025 року № 573/02-31.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину порушує право позивача на спадкування та набуття права власності на спірне майно, за захистом якого ОСОБА_1 змушений звернутись до суду, оскільки в позасудовому порядку це право захистити неможливо.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Діти спадкодавця є спадкоємцями першої черги за законом (стаття 1261 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Спадкоємцем за заповітом від 30 листопада 2009 року, який посвідчено Задачиною Н.В. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу - є Сухобок І.М.

ОСОБА_2 , чоловік померлої ОСОБА_3 , на отримання свідоцтва на обов`язкову частку в спадщині за ст. 1241 ЦК України не претендує. Він спадщину після смерті дружини не приймав, строк на прийняття спадщини пропустив, що підтверджується відповідною заявою, яка міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення позовних вимог його сина ОСОБА_1 , в даній справі та визнання за ним права власності на частину житлового будинку, який належав ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом.

Інших спадкоємців не встановлено.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частина перша статті 1277 ЦК України).

У справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Запорізька міська рада є належним відповідачем у справі.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 10 січня 2019 року по справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18), де зазначено, що відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від 1 липня 2020 року у справі N 222/1109/17 (провадження N 61-43496св18), від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, провадження №61-2387св22; від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23, провадження № 61-10383св24; від 05 березня 2025 року у справі № 643/12963/23, провадження № 61-17328св24.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживав з матір`ю, до дня смерті останньої, здійснював догляд за матір`ю, забезпечував її всім необхідним, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи та показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , які узгоджуються між собою та доповнюють одне одного.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.

Нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі статтею 392 ЦК України, особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Статтею 16 ЦК передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Суд встановив, що спір виник в зв`язку з відсутністю умов для оформлення спадщини нотаріально.

Відповідно до положень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Встановивши, що позивач постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та як спадкоємець за заповітом у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подав, тобто є таким, що прийняв спадщину після ОСОБА_3 , а тому вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту постійного поживання із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню частково, оскільки нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 22 вересня 2021 року по справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20), де зазначено, що визнання права власності в порядку спадкування за заповітом є належним способом захисту прав спадкоємця, якщо є перешкоди в оформленні його спадкових прав у нотаріальному порядку. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 01 липня 2020 року по справі № 222/1109/17 (провадження № 61-43496св18).

Вимога «встановлення факту прийняття спадщини» є необґрунтованою, оскільки це порушує матеріальне право, а тому не підлягає задоволенню. Згідно зі статтею 1268 ЦК України, правильною вимогою є встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку поданим сторонами доказам, з урахуванням встановлених обставин, дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за заповітом, підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат

Оскільки позивачем не заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, то судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 12, 13, 76-81, 89, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Запоріжжі, Запорізької області.

В іншій частині позовних вимог, щодо факту прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає: за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Запорізька міська рада, код ЄДРПОУ 04053915, місцезнаходження: 69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Дата складання повного судового рішення 10 серпня 2026 року.

Суддя: