Ухвала суду № 138846682, 07.08.2026, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/969/26

Провадження № 1-кп/576/257/26

УХВАЛА

07 серпня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Глухові клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід прокурора та клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026200620000042 від 16.01.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Глухівського міськрайонного суду Сумської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

06.08.2026 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на два місяці без визначення розміру застави, у якому прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, за вчинення якого Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Усвідомлення обвинуваченим невідворотності вказаного покарання, суворості покарання за вчинення інкримінованого йому злочину дає достатньо обґрунтованих підстав вважати, що перебуваючи на волі, він може переховуватись від суду, щоб уникнути покарання. До того ж, зважаючи на те, що обвинувачений є мешканцем іншого міста Сумської області, то це додатково підтверджує можливість переховувався його з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також обвинувачений є діючим військовослужбовцем, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на свідків, які також є військовослужбовцями його ж підрозділу, то є підстави вважати, що він шляхом вмовлянь, прохань та погроз може змусити їх змінити показання.

Окрім цього, з огляду на те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем у разі вжиття ним заходів, спрямованих на переховування від суду можливе вчинення ним інших злочинів, пов`язаних з виконанням обов`язків по службі, зокрема реальної можливості вчинення непокори та відмови від виконання наказів командирів та начальників (ст. 402, 403 КК України) в тому числі в бойовій обстановці, ухилення від виконання обов`язків військової служби шляхом самокалічення, симуляції хвороби, підробки документів чи іншого обману (ст. 409 КК України), самовільного залишення військової служби (ч. 5 ст. 407 КК України), дезертирства (ст. 408 КК України).

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та викладені в ньому доводи. Зазначив, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли та не зменшилися.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Захисник просила відмовити в задоволенні клопотання, оскільки ризики, про які заявляє прокурор, на її думку не є підтвердженими та достатніми для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Також повідомила, що така позиція узгоджена із захисником ОСОБА_6 , тобто є спільною позицією захисників.

Одночасно з цим обвинувачений ОСОБА_4 заявив відвід прокурору, пославшись на упереджене ставлення останнього, заявлення ним одних і тих самих ризиків, які необгрунтовані.

З приводу заявленого відводу прокурор заперечував, вважав, що обвинувачений не навів обставин, що свідчать про його упередженість, натомість заявив клопотання про відвід, яке фактично направлене на затягування розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_5 у вирішенні питання відводу прокурора поклалася на розсуд суду.

Вирішуючи заявлені прокурором та ОСОБА_4 клопотання, суд приходить до наступного.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких прокурор підлягає відводу, визначений ст. 77 КПК України. Таких підстав у справі не встановлено і обвинувачений у своїй заяві про відвід на них не посилається. Також суд не встановив та обвинувачений не довів наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості прокурора.

Так, обвинувачений, посилаючись на упереджене ставлення прокурора, стверджував, що про таке свідчить повторність його дій щодо заявлення клопотань про продовження запобіжного заходу та посилання на одні й ті самі ризики. Однак, вирішення питання про звернення до суду із такими клопотаннями є обов`язком прокурора, а їх суть дискреційними повноваженнями прокурора.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для відводу прокурора ОСОБА_3 .

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Положеннями ст. 178 КПК України визначені обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

При вирішенні питання продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні суд установив, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, продовжують існувати, а саме: можливість переховуватися від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 кримінального правопорушення свідчать про його суспільну небезпеку.

Суд, вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, суспільну небезпечність злочину, який інкримінуються обвинуваченому, а також його особу, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв`язків, моральні переконання, майновий стан та зв`язки з державою.

Суд бере до уваги, що характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою.

Оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст. 178 КПК України, судом враховується: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого, який не має тяжких захворювань та інвалідності; дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків.

Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_4 в будь-який момент може покинути місце проживання (служби) з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

За наведених вище обставин суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 05 жовтня 2026 року, задовольнивши клопотання прокурора.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується майбутніх фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яких суд вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи наведені вище обставини, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, пов`язаного із застосуванням насильства, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням свободи, у тому числі заставу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 176, 177, 183, 331, 336 Кримінального процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід прокурору ОСОБА_3 , відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою строком до двох місяців, до 05 жовтня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1