Рішення № 138846473, 07.08.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/1460/26

Провадження № 2/505/3132/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Бондарчук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернятко плюс» про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 , який діє як опікун недієздатного ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернятко плюс».

На обґрунтування позову зазначив, що постановою Одеського апеляційного суду від 03.07.2025 позивача призначено опікуном над ОСОБА_2 , який рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04.04.2012 був визнаний недієздатним у зв`язку з психічним захворюванням.

Після призначення опікуном позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 5122985100:01:001:0248 площею 2,0398 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач зазначає, що 17.07.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ «Зернятко плюс» було укладено договір про право користування зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 99 років, на підставі якого 23.07.2018 було зареєстровано право емфітевзису.

На момент укладення договору ОСОБА_2 вже був визнаний судом недієздатним, а тому відповідно до статей 41, 203, 215, 226 ЦК України не мав права вчиняти будь-які правочини. У зв`язку з цим укладений договір емфітевзису є нікчемним у силу закону та не породжує жодних правових наслідків.

Позивач вказує, що ТОВ «Зернятко плюс» фактично користується земельною ділянкою на підставі нікчемного правочину, при цьому плата за користування земельною ділянкою власнику не сплачується.

Посилаючись на положення статей 15, 16, 41, 203, 215, 226 ЦК України, а також на правові висновки Верховного Суду щодо застосування наслідків нікчемності правочинів, позивач просить витребувати у ТОВ «Зернятко плюс» земельну ділянку кадастровий номер 5122985100:01:001:0248 площею 2,0398 га, що належить на праві власності ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що окреме визнання договору недійсним не є необхідним, оскільки його нікчемність прямо встановлена законом, а предметом спору є застосування наслідків нікчемності правочину шляхом повернення земельної ділянки її власнику.

Позиція відповідача

Відповідачем заяви по суті справи не надано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 13.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 11.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Опалько О.М. у судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник ТОВ «Зернятко плюс» у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 07.08.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,0398 га, кадастровий номер 5122985100:01:001:0248, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Нестоїтської сільської ради Подільського району Одеської області, яка належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 038110, виданого 09.04.2006.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04.04.2012 по справі №2-о-1516/193/11, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним та призначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2019 по справі № 505/1342/19 звільнено ОСОБА_3 від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_2 і опікуном призначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 03.07.2025 у справі № 505/4806/23, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26.11.2024 скасовано. Звільнено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено місце проживання недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за опікуном по адресі: АДРЕСА_2 .

23.07.2018 зареєстровано договір про право на користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Зернятко плюс», строк дії 99 років.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між позивачем ОСОБА_1 , який діє як опікун недієздатного ОСОБА_2 , та відповідачем ТОВ «Зернятко плюс», становлять цивільні та земельні правовідносини, пов`язані з користуванням земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису, укладеного від імені особи, яка на момент його вчинення була визнана судом недієздатною, а також із застосуванням наслідків нікчемності такого правочину шляхом витребування земельної ділянки з незаконного володіння та повернення її власнику.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначила, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15 (пункт 14)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) визначено главою 161 Земельного кодексу України та главою 33 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України та ч. 1 ст. 1021 ЗК України єдиною підставою виникнення емфітевзису закон називає договір між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно з частиною першою статті 1021 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Відповідно, сторонами договору емфітевзису є власник земельної ділянки будь-якої форми власності (приватної, державної, комунальної) з одного боку та особа, яка виявила бажання користуватися земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевт, землекористувач).

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (частина перша статті 39 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 41 ЦК України недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Відповідно до статті 71 ЦК України, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: 1) відмовитися від майнових прав підопічного; 2) видавати письмові зобов`язання від імені підопічного; 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 4) укладати договори щодо іншого цінного майна. Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 226 ЦК України опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними.

Згідно з ч. 3 ст. 226 ЦК України дієздатна сторона зобов`язана повернути опікунові недієздатної фізичної особи все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто не зумовлює переходу (набуття, зміни, встановлення, припинення) прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

У постанові від 14 липня 2020 року у справі № 487/1032/14-ц (провадження № 61-8424св20) Верховний Суд зазначив, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Зазначені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16-ц (провадження № 61-17729св19) Верховний Суд зазначив, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) потрібно розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки (негаторний позов).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка не вибула з володіння її власника, заявлена позивачем вимога за своєю правовою природою не є віндикаційною. Водночас з огляду на зміст позовної заяви, її фактичне обґрунтування та мету, якої прагне досягти позивач, суд вважає, що така вимога спрямована на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на момент укладення 17.07.2018 договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) був визнаний судом недієздатним, а тому суд доходить висновку, що зазначений правочин, укладений безпосередньо недієздатною особою, є нікчемним відповідно до частини першої статті 226 ЦК України. Відтак такий правочин не створив для ТОВ «Зернятко плюс» законного права користування спірною земельною ділянкою.

Разом з тим сама по собі нікчемність правочину не зумовлює автоматичного задоволення заявленого позову, оскільки суд повинен встановити належність обраного позивачем способу захисту характеру порушеного права.

Разом з тим судом встановлено, що спірна земельна ділянка не вибула з володіння її власника ОСОБА_2 , оскільки право власності на неї за іншою особою не зареєстровано, а відповідач набув лише право користування земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису, який є нікчемним.

За таких обставин заявлена позивачем вимога про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння за своєю правовою природою не є віндикаційною, оскільки застосування положень статті 387 ЦК України передбачає позбавлення власника володіння майном та його перебування у володінні іншої особи.

Водночас встановлені у справі обставини свідчать про те, що порушення права власника полягає у фактичному користуванні відповідачем належною ОСОБА_2 земельною ділянкою без належної правової підстави, що створює перешкоди власнику у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що зайняття земельної ділянки її фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) не є позбавленням власника права володіння такою земельною ділянкою, а тому належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про її повернення.

Разом з тим відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, суд, здійснюючи правосуддя, самостійно надає юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, виходячи з установлених під час розгляду справи обставин, та не пов`язаний правовою кваліфікацією, наведеною позивачем.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц зазначено, що суд, встановивши дійсний зміст спірних правовідносин та мету, якої прагне досягти позивач, вправі надати заявленій вимозі належну юридичну кваліфікацію.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 921/16/23, у якій зазначено, що помилкова юридична кваліфікація позивачем вимоги про витребування земельної ділянки не може сама по собі бути підставою для відмови в позові, якщо зі змісту позовної заяви встановлюється мета захисту порушеного права, а заявлена вимога за своїм змістом спрямована на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

У цій справі позивач, діючи як опікун недієздатного ОСОБА_2 , звернувся до суду з метою припинення незаконного користування ТОВ «Зернятко плюс» належною ОСОБА_2 земельною ділянкою та її повернення власнику. Отже, зі змісту позовної заяви та заявленої вимоги однозначно встановлюється, що фактичною метою позивача є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення власнику.

За таких обставин саме по собі використання позивачем формулювання «витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння» не є підставою для відмови у позові. Суд виходить не з формальної назви способу захисту, наведеної позивачем, а зі змісту заявленої вимоги, фактичних обставин, якими вона обґрунтована, та мети, якої прагне досягти позивач.

Таким чином, суд кваліфікує заявлену позивачем вимогу про витребування земельної ділянки як вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику.

Оскільки судом встановлено нікчемність договору емфітевзису від 17 липня 2018 року та відсутність у ТОВ «Зернятко плюс» правових підстав для користування спірною земельною ділянкою, позовна вимога про її повернення власнику є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 , який діє як опікун недієздатного ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернятко плюс» підлягає задоволенню шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2,0398 га, кадастровий номер 5122985100:01:001:0248, призначеною для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом зобов`язання ТОВ «Зернятко плюс» повернути зазначену земельну ділянку її власнику ОСОБА_2 .

Розподіл судових витрат у справі

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір, від сплати якого позивач звільнений при зверненні з позовом до суду, слід стягнути в дохід держави з відповідача.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернятко плюс» про витребування земельної ділянки.

Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2,0398 га, кадастровий номер 5122985100:01:001:0248, призначеною для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Одеська область, Подільський район, Нестоїтська сільська рада, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернятко плюс» повернути зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернятко плюс» на користь держави судовий збір за подання заяви у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 07.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернятко плюс», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40788958, місцезнаходження юридичної особи: 66332, Одеська область, Подільський район, с. Нестоїта, вул. Шевченка, 71

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ