Рішення № 138845878, 04.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4386/26

Провадження №: 2-др/752/149/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Кирильчук І. А.,

при секретарі Сінчук І. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Осадчої Наталії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору в частині та про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за рішенням суду,

в с т а н о в и в:

У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 752/4386/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору в частині та про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за рішенням суду.

25 червня 2026 року Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Розірвано в частині договір про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1432, а саме, пункт 6 щодо сплати на утримання дитини аліменти в розмірі 20000,00 (двадцять тисяч гривень 00 коп.) до досягнення дитиною повноліття, що буде еквівалентно на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар, суми 750 (сімсот п`ятдесят) доларів, в іншій частині договір залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову і до досягнення повноліття дитиною.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка утворилася на підставі договору про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1432 за період з квітня 2023 року по січень 2026 року включно в сумі 107 501 (сто сім тисяч п`ятсот одна) грн 80 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

30 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Осадчої Наталії Олександрівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну допомогу, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 77 000, 00 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 14 липня 2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 752/4386/26 передано головуючому судді Кирильчук І. А.

Відповідно до частин другої, третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши матеріали справи та заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно із статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно із частиною першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові від 28 грудня 2020 року в справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом установлено, що дійсно між позивачем та адвокатом склалися договірні відносини стосовно надання правової допомоги.

У позовній заяві представником позивача на виконання вимог статті 137 ЦПК України був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи судом, у сумі 35 000,00 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Осадчою Наталією Олександрівною до заяви долучено: копію договору про надання правової допомоги № 10/02/2026 від 10 лютого 2026 року та додаткової угоди № 2 від 29 червня 2026 року; копію акту виконаних робіт від 29 червня 2026 року; ордер на надання правової допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до акту виконаних робіт від 29 червня 2026 року адвокатом Осадчою Наталією Олександрівною позивачу надано такі послуги:

1)Подання адвокатських запитів з метою збирання доказової бази - вартість 10500 грн;

2)Складання стратегії по справі та аналіз отриманих відповідей - вартість 7000 грн;

3)Складання та подання до суду позовної заяви - вартість 14000 грн;

4)Підготовка та складання відповіді на відзив та її направлення відповідачу - вартість 7000 грн;

5)Підготовка та складання клопотання про витребування доказів та направлення їх відповідачу - вартість 7000 грн;

6)Підготовка та складання заяви про зміну предмета позову - вартість 17500 грн;

7)Підготовка та складання клопотання про долучення доказів - вартість 7000 грн;

8)Підготовка та складання відповіді на відзив на заяву про зміну предмета позову - вартість 7000 грн.

У той же час, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в загальному розмірі 77 000 грн, який сторона позивача просить стягнути з відповідача, не є співрозмірним та не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Тому, ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації понесених судових витрат на правничу допомогу 30 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 15, 133-134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Доповнити рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року у справі № 752/4386/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору в частині та про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за рішенням суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 30 000 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя І. А. Кирильчук