Постанова № 138845550, 06.07.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3805/26

Провадження № 3/487/762/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Кузьменка В.В., за участю секретаря Ліщука Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві матеріали адміністративної справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проходить службу на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу ХНУПС, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-10 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Миколаєва надійшов протокол №ОДМ-313 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-10 КУпАП.

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу ХНУПС, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, наказу начальника Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу ХНУПС від 07.04.2026 року №104, приблизно о 11:00 годині 13.04.2026 року, перебуваючи в місці дислокації Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу ХНУПС (м. Миколаїв, вул. Леваневців, 25), відмовився від виконання законних вимог начальника Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу ХНУПС виконати бойові (спеціальні) завдання за призначенням у складі зведеного підрозділу Харківського національного університету Повітряних сил України імені Івана Кожедуба (м. Харків), чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.ст.245,280,256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.

У подальшому дію даного Указу продовжено та він діє по теперішній час.

Згідно ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

За необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, у відношенні військовослужбовців частиною 1 пунктом 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлюється ряд обов`язків, в тому числі і обов`язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників), окрім випадків віддання явно злочинного наказу.

Чинне законодавство України прямо не наводить визначення терміну «явно злочинний наказ», трактування вказаного поняття в кожному випадку є суб`єктивним. Однак ч. 2 ст. 41 Кримінального кодексу України визначає, що наказ або розпорядження буде законним за таких умов: вони мають бути видані відповідною особою в належному порядку в межах її компетенції; наказ чи розпорядження не мають суперечити чинному законодавству та не порушувати конституційних прав і свобод людини та громадянина. Таким чином, недотримання хоча б однієї з наведених умов автоматично тягне за собою незаконність наказу або розпорядження.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 172-10 КУпАП передбачена відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника).

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-10 КУпАП, складає відкрита відмова виконати наказ командира (начальника), непокора, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. Від непокори слід відрізняти випадки суперечки, коли підлеглий вступає в обговорення наказу, виявляючи своє незадоволення у зв`язку з його отриманням, але врешті-решт наказ виконує та інше умисне невиконання наказу полягає у тому, що підлеглим наказ начебто приймається до виконання, але насправді не виконується. Невиконання наказу може полягати: а) у діях, вчиняти які наказ прямо забороняв; б) невиконанні дій, які мали бути виконані згідно з наказом; в) у виконанні таких дій з порушенням встановлених наказом строків та інших обов`язкових умов їх виконання. Правопорушення вважається закінченим, залежно від форми його вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.

Відповідно до ст. 26 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеногоЗаконом України «Про оборону України`дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 30 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно статей 35, 36, 37 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_1 вищевказаних вимог законодавства.

Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-10 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених судом належних, допустимих та узгоджених між собою доказів, достовірність яких учасниками судового провадження не оспорюється, а саме: протоколом №ОДМ-313 про вчинення адміністративного правопорушення від 15.05.2026 року; матеріалами службового розслідування за фактом відмови від виконання законних вимог командира від 29.04.2026 року №119агд.

Обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , відповідно до ст. 34 КпАП України, не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відповідно до ст. 35 КпАП України, не встановлено.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень можливо шляхом призначення покарання у вигляді штрафу в межах санкції даної статті, яке є необхідним і достатнім, та, згідно ст. 23 КпАП України, відповідає меті адміністративного стягнення.

Згідно з вимогами ст. 401 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення.

Керуючись ст. ст. 23, 34, 35, 40-1, 173-20, 278, 280, 283, 284 КУпАП України

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та призначити стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1700 гривень в дохід держави (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; ЄДРПОУ 37993783; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); Номер рахунку UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106, МФО 899998).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок у дохід держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106;

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена в Миколаївському апеляційному суді протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Суддя В.В. Кузьменко